Ухвала

від 17.05.2023 по справі 911/1475/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1475/23

Суддя Сокуренко Л.В., розглянувши

Заяву Парафії Різдва Іоанна Предтечі Білоцерківської Єпархії Української православної Церкви

про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти дії

За позовом Парафії Різдва Іоанна Предтечі Білоцерківської Єпархії Української православної Церкви

до Білоцерківської міської ради Київської області

про визнання незаконним та скасування рішення

Без виклику учасників судового процесу;

ВСТАНОВИВ:

Парафія Різдва Іоанна Предтечі Білоцерківської Єпархії Української православної Церкви звернулася до Господарського суду Київської області із позовною заявою № б/н від 11.05.202 до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення № 3805-39-VIII Білоцерківської міської ради Київської області від 27.04.2023 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Парафії Різдва Іоанна Предтечі Білоцерківської Єпархії Української православної Церкви» на земельну ділянку з цільовим призначенням 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (під реконструкцію та благоустрій закритого цвинтаря з будівництвом каплиці святої великомучениці Валентини Кесарійської) площею 0,1080 га з кадастровим номером: 32100300000:03:031:0085, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке виникло на підставі підпункту 1.2 пункту 1 рішення Білоцерківської міської ради за № 1536-78-VI від 20.08.2015 року.

Разом із позовною заявою Парафією Різдва Іоанна Предтечі Білоцерківської Єпархії Української православної Церкви подано до Господарського суду Київської області заяву про забезпечення позову № б/н від 11.05.2023 (вх. № суду 87/23 від 15.05.2023), в якій заявник просить суд:

- зупинити дію рішення № 3805-39-VIII Білоцерківської міської ради Київської області від 27.04.2023 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Парафії Різдва Іоанна Предтечі Білоцерківської Єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 23570763) на земельну ділянку з цільовим призначенням 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (під реконструкцію та благоустрій закритого цвинтаря з будівництвом каплиці святої великомучениці Валентини Кесарійської) площею 0,1080 га з кадастровим номером: 32100300000:03:031:0085, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке виникло на підставі підпункту 1.2 пункту 1 рішення Білоцерківської міської ради за № 1536-78-VI від 20.08.2015 року;

- заборонити Білоцерківській міській раді Київської області вчиняти дії щодо передання земельної ділянки у власність або користування усієї площі або частини площі земельної ділянки із кадастровим номером: 32100300000:03:031:0085, яке виникло на підставі підпункту 1.2 пункту 1 рішення Білоцерківської міської ради за № 1536-78-VI від 20.08.2015 року;

- заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо земельної ділянки із кадастровим номером: 32100300000:03:031:0085;

- накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером: 32100300000:03:031:0085.

В обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову Парафія Різдва Іоанна Предтечі Білоцерківської Єпархії Української православної Церкви посилається на те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою для задоволення релігійних потреб громадян України, з підстав окреслених в оскаржуваному рішенні, свідчить про перевищення та зловживання органом місцевого самоврядування своїми повноваженнями та прямо спричиняє протиправні обмеження прав та інтересів релігійної громади і грубо порушує права громадян відправляти релігійні обряди та задовольняти релігійні потреби сповідувати і поширювати віру.

Заявник зазначає, що подальше вирішення відповідачем долі зазначеної в заяві про забезпечення позову земельної ділянки в інший спосіб, аніж повернення її в постійне користування позивачу, істотно ускладнить ефективний судовий захист і поновлення права позивача на постійне користування земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення, за захистом якого він звернувся до суду.

Крім того заявник зауважує, що передання земельної ділянки, до прикладу, іншим релігійним організаціям призведе до сутичок та конфліктів громадян на релігійному підґрунті. Крім того, як зазначає заявник, прийняття наступних рішень чи вчинення правочинів або дій щодо надання земельної ділянки у власність або користування третім особам, вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» призведе до необхідності повторного звернення до суду для їх оспорення.

З урахуванням зазначеного, на переконання заявника, своєчасне невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що заявник не зазначає в заяві та не надає до неї відповідних доказів, які б свідчили, що Білоцерківська міська рада Київської області після прийняття оспорюваного рішення № 3805-39-VIII від 27.04.2023 року має намір вчинити певні дії, спрямовані на розпорядження спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 32100300000:03:031:0085, зокрема передати усю її площу чи частину у власність чи користування іншим особа, та/або змінити цільове призначення земельної ділянки.

Суд вважає зазначені посилання заявника такими, що ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, з огляду на що не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання позивача в поданій ним заяві про забезпечення позову на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

На переконання суду, Парафією Різдва Іоанна Предтечі Білоцерківської Єпархії Української православної Церкви не було наведено достатніх, належних та допустимих у розумінні ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення Білоцерківської міської ради Київської області дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі в майбутньому. Також, заявником не доведено суду, що у разі задоволення судом рішення, відповідач буде зловживати своїми правами та не виконувати свої обов`язки.

Крім того, суд звертає увагу заявника, що суд не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі приймати на себе функції суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви Парафії Різдва Іоанна Предтечі Білоцерківської Єпархії Української православної Церкви про забезпечення позову.

За таких обставин, керуючись ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Парафії Різдва Іоанна Предтечі Білоцерківської Єпархії Української православної Церкви № б/н від 11.05.2023 (вх. № суду 87/23 від 15.05.2023) про забезпечення позову.

2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя Л.В. Сокуренко