ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"04" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3661/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.
при секретарі судового засідання Кастровій М.С..
розглянувши справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 00231604) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-А, код ЄДРПОУ 42688848)
про визнання недійсними рішень наглядової ради, про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про припинення права власності та про визнання права власності
про витребування з незаконного володіння нерухомого майна, з підстав незаконного відчуження
Представники:
Від позивача Майорова Н.М. (адвокат, довіреність від 04.01.2023);
Від відповідача Дідуренко С.В. (ордер від 20.01.2022 серія ВЕ № 1049356).
Суть спору:
Приватне акціонерне товариство «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (далі Позивач, АТ «ОДАЗ») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (далі - Відповідач, ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК») з вимогами:
1) про визнання частково недійсним рішення наглядової ради ПАТ «Одеський автоскладальний завод» прийнятого Головою Наглядової ради Соловійчуком Р.Г., членами наглядової ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 оформленого протоколом № 6/18 від 19.07.2018 в частині формування статутного капіталу Товариства за рахунок внеску у не грошовій формі, шляхом передання за актом прийому-передачі права власності на наступне нерухоме майно нежитлові будівлі загальною площею 1388,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлові будівлі загальною площею 1069,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;
2) про визнання недійсним рішенням засідання наглядової ради ПАТ «Одеський автоскладальний завод» прийнятого Головою Наглядової ради Соловійчуком Р.Г., членами Наглядової ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 оформленого протоколом № 19/1 від 25.06.2019 яким вирішено збільшити статутний капітал Товариства за рахунок додаткового внеску - права власності на нерухоме майно: частку нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена частка складається з нежитлової будівлі R4 площею 1532,10 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . Затверджена грошова оцінка додаткового внеску складає 813 553,90 грн.;
3) про визнання недійсним рішення Голови правління ПАТ «Одеський автоскладальний завод» № 1/19 від 08.01.2019 щодо внесення в статутний капітал ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1388,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) про визнання недійсним рішення Голови правління ПАТ «Одеський автоскладальний завод» № 2/19 від 08.01.2019 щодо внесення в статутний капітал ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1069,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ;?
5) про визнання недійсним рішення Голови правління ПАТ «Одеський автоскладальний завод» № 3/19 від 29.07.2019 щодо внесення в статутний капітал ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) права власності 12/100 нежитлових будівель, загальною площею 13005,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
6) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторії Петрівни, індексний номер 45359457 від 04.02.2019, про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1388,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848);
7) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторії Петрівни, індексний номер 45359385 від 04.02.2019, про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1069,1 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК (код ЄДРПОУ 42688848);
8) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторії Петрівни, індексний номер 48221734 від 13.08.2019, про реєстрацію права власності на 12/100 нежитлових будівель, загальною площею 13005,4 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848);
9) про припинення права приватної власності ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) на нежитлову будівлю, загальною площею 1388,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю загальною площею 1069,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , та права сумісної власності на 12/100 нежитлових будівель, загальною площею 13005,4 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ;
10) про визнання за ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00231604) права приватної власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1388,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
11) про визнання за ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00231604) права приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 1069,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ;
12) про визнання за ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00231604) права приватної власності на 12/100 нежитлових будівель, загальною площею 13005,4 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 06.12.2021 позовну заяву АТ «ОДАЗ» залишено без руху, постановлено усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки, а саме доплатити суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8 027,77 грн. в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
13.12.2021 на адресу суду надійшла заява Позивача про залучення доказів сплати судового збору від 10.12.2021 вих. № 01-10.12.21 (вх. № 33533/21).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.01.2022.
Також, Приватне акціонерне товариство «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом (вхід. від 24.12.2021 № 4129/21) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» з вимогами:
1) про витребування з незаконного володіння ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) нежитлової будівлі, загальною площею 1388,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414236051101, у власність ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00231604);
2) про витребування з незаконного володіння ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) нежитлової будівлі, загальною площею 1069,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1425843351101, у власність ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00231604);
3) про витребування з незаконного володіння ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) 12/100 частин нежитлових будівель, загальною площею 13 005,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1495890251101, яка складається з нежитлової будівлі літ. R4 площею 1532,10 кв.м., у власність ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00231604).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2021 прийнято до розгляду вказану позовну заяву ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», відкрито провадження у справі № 916/3997/21, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.01.2022.
Ухвалою суду від 12.01.2022 у справі № 916/3661/21 задоволено клопотання позивача АТ «ОДАЗ» від 10.01.2022 (вх. № 608/22 від 11.01.2022). Об`єднано в одне провадження справу № 916/3997/21 зі справою № 916/3661/21, провадження по якій відкрито раніше. Присвоєно об`єднаній справі № 916/3661/21.
Протокольною ухвалою від 12.01.2022 відкладено підготовче засідання на 09.02.2022.
Підготовче засідання призначене протокольною ухвалою від 12.01.2022 на 09.02.2022 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Шаратова Ю.А. на лікарняному, про що складено відповідну довідку.
Ухвалою суду від 17.02.2022 призначено підготовче засідання на 25.02.2022.
Підготовче засідання призначене на 25.02.2022 не відбулося у зв`язку із зняттям справи з розгляду, про що складено відповідну довідку.
Підготовче засідання відкладалось протокольними ухвалами від 13.05.2022 на 01.06.2022, від 01.06.2022 на 17.06.2022, від 17.06.2022 на 08.07.2022, від 08.07.2022 на 19.07.2022, від 19.07.2022 на 08.08.2022, від 08.08.2022 на 09.09.2022.
Протокольною ухвалою від 09.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті 23.09.2022.
У судовому засіданні оголошувались перерви протокольними ухвалами від 23.09.2022 до 27.09.2022, від 27.09.2022 до 04.10.2022, від 04.10.2022 до 10.10.2022, від 10.10.2022 до 26.10.2022, від 26.10.2022 до 11.11.2022, від 11.11.2022 до 25.11.2022.
Судове засідання призначене на 25.11.2022 не відбулось, про що складена відповідна довідка.
Ухвалою суду від 01.12.2022 призначено судове засідання на 21.12.2022.
Протокольною ухвалою від 21.12.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 26.01.2023.
Судове засідання призначене на 26.01.2023 не відбулось у зв`язку із повітряною тривогою, про що складена відповідна довідка.
Протокольною ухвалою від 17.02.2023 залишено без розгляду Заяву АТ «ОДАЗ» від 25.10.2022 (вхід. від 11.11.2022 № 25722/12) у зв`язку із пропуском строку для її подання, встановленого частиною третьої статті 237 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошувались перерви протокольними ухвалами від 17.02.2023 до 13.03.2023, від 13.03.2023 до 31.03.2023, від 31.03.2023 до 20.04.2023, від 20.04.2023 до 04.05.2023.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 916/1143/21 визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» (код ЄДРПОУ 00231604), оформлених протоколом від 25.01.2021. Скасовано реєстраційний запис №10005561070021031418, внесений 26.01.2021 державним реєстратором Іванівської районної державної адміністрації Одеської області Черненко О.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно зміни найменування юридичної особи (код ЄДРПОУ 00231604).
У зв`язку з чим, найменування Позивача у цій справі, № 916/3661/21, змінилось на Публічне акціонерне товариство «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.10.2022 № 54170942409. /т. V а.с. 145/.
Представник Позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.
Позовні вимоги про визнання недійсними рішень наглядової ради і голови правління, із посиланням на статті 2, 13, 80, 91, 92, 237, 239, 241 Цивільного кодексу України, статтю 89 Господарського кодексу України, обґрунтовані вчиненням посадовими особами АТ «ОДАЗ» членами наглядової ради та головою правління протиправних дій щодо виведення нерухомого майна із власності товариства, за рахунок якого воно отримувало дохід.
Позивач зазначає, що зі змісту рішень Наглядової ради АТ «ОДАЗ» від 19.07.2018 № 6/18 і від 25.06.2019 № 19/1 вбачається, що ринкова вартість нерухомого майна внесеного до статутного капіталу ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» не встановлювалась та не затверджувалась.
Позивач посилається на висновки викладені у пунктах 6.10 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, згідно із якими, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.
При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
Позивач вважає, що зі змісту оскаржуваних Рішень Наглядової ради та Голови правління АТ «ОДАЗ», вбачається, що вони мають ознаки односторонніх правочинів у розумінні частини першої статті 202 Цивільного кодексу України. Адже спрямовані на виникнення корпоративних прав у створеному товаристві, припинення права власності на складові частини єдиного об`єкта нерухомості.
При цьому, вказує, що оскільки на підставі оскаржуваних рішень голови правління була здійснена державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна за ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», і це товариство набуло прав та обов`язків стосовно даних об`єктів, воно й є належним відповідачем за даним позовом, як особа, що порушує права Позивача на даний час.
АТ «ОДАЗ», із посиланням на пункт 4 частини першої статті 2, частини першу, третю статті 8, частину першу, пункти 7, 18 частини другої статті 52, частини першу, другу, п`яту статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, вказує на порушення порядку укладення значних правочинів. Який включає отримання згоди наглядової ради або загальних зборів акціонерів залежно від вартості предмету конкретного правочину, що укладається, шляхом прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину або попереднього надання згоди на вчинення значних правочинів. Тобто, вартість предмету значного правочину виступає критерієм розмежування компетенції наглядової ради та загальних зборів, а також відповідної кількості голосів акціонерів щодо прийняття відповідного рішення.
Позивач наголошує, що до прийняття оскаржуваних рішень наглядової ради та голови правління, органи управління повинні були, по-перше, визначити ринкову вартість предмету правочину, а, по-друге, затвердити її рішенням наглядової ради, і з`ясувати співвідношення вартості цього майна з вартістю активів АТ «ОДАЗ за поточний рік, та у залежності від цього визначити, в якому порядку мала бути надана згода на вчинення правочину та яким органом АТ - Наглядовою радою чи загальними зборами акціонерів.
При цьому, Позивач посилається на висновок викладений у пункті 49 постанови Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 906/450/17, згідно із яким, зважаючи на те, що оскаржуваним у цій справі рішенням наглядова рада товариства надала згоду на вчинення правочинів з передання в іпотеку та заставу майна товариства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність визначення того, чи є відповідне майно предметом значного правочину певного виду в розумінні Закону України «Про акціонерні товариства». Відтак передумовою для ухвалення такого рішення мало бути обрання наглядовою радою оцінювача майна товариства, затвердження ринкової вартості відповідного майна згідно з проведеною оцінкою та з`ясування співвідношення вартості цього майна з вартістю активів за даними відповідної річної фінансової звітності товариства.
Також, Позивач вказує на те, що відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, вклад учасника у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.
Позивач звертає увагу, що зі змісту оскаржуваних рішень Наглядової ради АТ «ОДАЗ» від 19.07.2018 № 6/18 та голови правління, вбачається, відсутність встановлення ринкової вартості нерухомого майна що відчужується і вноситься до статутного капіталу товариства, залучення для цього суб`єкта оціночної діяльності та затвердження наглядовою радою цієї вартості. Вказані обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення встановленого статтею 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI порядку прийняття рішень щодо вчинення значних правочинів, а також норм частини третьої статті 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, що є підставою для визнання цих рішень недійсними.
Щодо оспорюваного рішення Наглядової ради від 25.06.2019 № 19/1 Позивач зазначає, що воно містить грошову вартість переданого до статутного капіталу ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» нерухомого майна, однак це не спростовує наявність порушення порядку прийняття рішень про вчинення значних правочинів, встановленого статтею 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.
При цьому, Позивач зазначає, що грошова оцінка не є тотожною ринковій вартості нерухомого майна, оскільки грошова вартість це оцінка нерухомого майна що визначається у грошовому виразі, тоді як ринкова вартість майна є вартістю подібного майна що склалась на ринку з врахуванням проведення відповідного маркетингу та оцінки даного майна.
Позивач вказує, що згідно із Висновком експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, складеним судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Билєнок І.А. за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної на замовлення АТ «ОДАЗ», ринкова вартість вказаного нерухомого майна становила: нежитлової будівлі, загальною площею 1388,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 19.07.2018 - 7 598 797 грн. з ПДВ; нежитлової будівлі, площею 1069,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 19.07.2018 - 5 882 670 грн. з ПДВ; нежитлової будівлі, літ. R4 площею 1532,10 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 25.06.2019 7 824 864 грн.
Тобто, за твердженням Позивача, загальна ринкова вартість об`єктів нерухомого майна, які були передані посадовими особами АТ «ОДАЗ» в якості 100% внеску до статутного капіталу ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖИСТІК», становила 21 306 331,00 грн.
А розмір активів АТ «ОДАЗ» станом на 31.12.2018, згідно із фінансовим звітом становив 11 805 000,00 грн. Отже, за твердженням Позивача, рішення про надання згоди на вчинення значних правочинів щодо спірного майна повинно було прийматися загальними зборами рішенням більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості. Однак, таке рішення загальними зборами акціонерів АТ «ОДАЗ» не приймалось.
Окремо, Позивач, із посиланням на статтю 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, зазначає, що на момент прийняття оскаржуваних рішень і на теперішній час не був завершений та триває поділ об`єкту нерухомого майна - нежитлових будівель та споруд загальною площею 52 076,9 кв.м., що належать АТ «ОДАЗ» на праві власності. За актуальною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цей об`єкт залишається в цілому власністю АТ «ОДАЗ» та перебуває в процесі поділу. А відтак, на думку Позивача, предметом правочину до завершення поділу, міг бути тільки об`єкт нерухомості в цілому, загальною площею 52 076,9 кв.м, а не його складові частини окремо.
При цьому, Позивач вважає, що Наглядовою радою АТ «ОДАЗ» було порушено норми частини п`ятої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI щодо заборони ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину. А оскарженими рішеннями про фактичне відчуження майна, що було складовими частинами єдиного об`єкту, здійснено поділ об`єкту нерухомості саме з метою ухилення від встановленого статтею 70 вказаного закону порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.
Позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості за ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», про припинення права приватної власності цього товариства на це майно, а також про визнання права приватної власності на це майно за АТ «ОДАЗ», із посиланням на пункт 1 частини першої статті 2, частину третю статті 10, частини другу, восьму статті 18, статтю 24, частину третю статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, пункт 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, в редакції постанови від 23.08.2016 № 553, як похідні, обґрунтовані визнанням недійсними в судовому порядку документів на підставі яких здійснювалася державна реєстрація прав.
Позовні вимоги про витребування з незаконного володіння нерухомого майна, із посиланням на статті 15, 16, 328, 387, частину третю статті 388 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що, за твердженням Позивача, при прийнятті рішень Наглядовою радою та здійсненні Головою правління АТ «ОДАЗ» дій щодо передачі ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» права власності на спірне нерухоме майно, були порушені норми Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, які передбачають здійснення сукупності дій, необхідних до прийняття рішень органами управління товариством щодо відчуження нерухомого майна.
Позивач зазначає, що з врахуванням дійсної ринкової вартості, яка становить більше як 50 % вартості активів товариства за даними фінансової звітності, таке рішення повинно було прийматися загальними зборами акціонерів ПАТ «ОДАЗ», за яке проголосували б 50 % акціонерів від загальної кількості, що складає більш як 723 238,5 голосів (1 446 477 голосів загальна кількість акціонерів зазначена в статуті товариства). Таке рішення не було надано державному реєстратору при здійсненні реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, яку проведено без достатньої правової підстави без належних правовстановлюючих документів.
При цьому, Позивач посилається на висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у пункті 146 постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/18, пункті 125 поставові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункті 38 постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, згідно із якими, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Також, Позивач посилається на висновки викладені у пунктах 10.29, 10.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, згідно із якими, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).
Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.
Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
З огляду на наведене, АТ «ОДАЗ» вважає, що позов про витребування майна без скасування спірної державної реєстрації та без наявності судового рішення про визнання недійсним правочину, за яким Відповідач набув право власності на спірне майно є належним способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів, який повністю відновить права Позивача.
Окрім того, Позивач зазначає, що спірне нерухоме майно було передано ним ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» безвідплатно, у зв`язку з чим, АТ «ОДАЗ» має право його витребувати у відповідача у всіх випадках відповідно до норм частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України.
У Відповіді на відзив від 09.06.2022 (вхід. від 13.06.2022 № 10314/22) Позивач заперечує проти доводу ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» про те, що воно не є належним відповідачем за вимогами про визнання недійсними недійсним рішень наглядової ради і голови правління.
Позивач зазначає, що на підставі оспорюваних рішень у Відповідача виникли, а у АТ «ОДАЗ» припинилися права та обов`язки щодо нерухомого майна, що, на його думку, притаманно тільки для правочинів. А оскаржувані рішення органів управління є в даному випадку і актами ненормативного характеру та односторонніми правочинами за якими Відповідач набув право власності на об`єкти нерухомого майна.
Позивач наголошує, що оскаржувані рішення були прийнятті від імені ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» посадовими особами, які вчиняли їх від імені товариства як представники, на підставі акту органу юридичної особи, однак, на його думку, діяли вони не в інтересах юридичної особи.
Також, АТ «ОДАЗ» звертає увагу на сталу судову практику щодо задоволення позовів про визнання недійсними односторонніх правочинів, якщо такий правочин суперечить волевиявленню позивача, зокрема, визнання недійсними довіреності, заповіту тощо. При цьому, позивачами по даним справам є особи які й укладали данні односторонні правочини, а відповідачами особи, які отримували за даними односторонніми правочинами майно або повноваження. А тому, на думку, АТ «ОДАЗ», зважаючи на те, що оскаржувані рішення були прийнятті його посадовими особами, подання позову саме юридичною особою до товариства яке отримало нерухоме майно за цими односторонніми рішеннями є доцільними.
Позивач заперечує проти доводу Відповідача про затвердження оспорюваних рішень наглядової ради, оформлених протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1, рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Одеській автоскладальний завод», оформленим протоколом від 31.10.2019.
При цьому, Позивач зазначає, рішення загальних зборів акціонерів від 31.10.2019 не є належним схваленням у встановленому для їх прийняття порядку, оскільки за нього проголосувало не більш як 50 відсотків голосів акціонерів від їх загальної кількості. Крім того, АТ «ОДАЗ» зазначає, що подальше погодження загальними зборами рішень наглядової ради створює права та обов`язки тільки у випадку порушення порядку їх прийняття, тоді як в цьому випадку ці рішення були прийняті також й з порушенням норм Закону України «Про акціонерні товариства», що є безумовною підставою для їх визнання недійсними. А їх подальше погодження не породжує жодних прав та обов`язків для товариства.
АТ «ОДАЗ» також зазначає, що в постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 916/3844/19, на яку посилається Відповідач, не встановлено певних обставин, лише надано правову оцінку певним фактам. При цьому обставини щодо ринкової вартості об`єктів нерухомого майна в рамках справи № 916/3844/19 не встановлювались та не досліджувались як і їх вплив на прийняте рішення загальних зборів.
Позивач заперечує проти доводу Відповідача про недостовірність Висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971.
При цьому, заперечуючи проти доводу про завищення вартості майна у наведеному висновку, звертає увагу, що вартість активів товариства зазначена у фінансовому звіті є балансовою вартістю активів, а саме, вартістю основних та оборотних коштів підприємства на певний час, яка розраховується, як початкова вартість придбаного капіталу (об`єкта), за якою він обліковується у балансі за мінусом нагромадженої суми зносу. Тоді як, нормами Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що рішення про надання згоди при вчинення значних правочинів приймаються саме за ринковою вартістю майна. А ринкова вартість майна є вартістю подібного майна що склалася на ринку з врахуванням проведення відповідного маркетингу та оцінки даного майна.
Також, АТ «ОДАЗ» заперечує проти доводу Відповідача про надання Позивачем експерту документів не у повному обсязі, оскільки Висновок експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971 зроблений на підставі тих технічних характеристик об`єктів нерухомого майна, які зазначені в Звітах про незалежну оцінку вартості будівель, проведену ТОВ «Оціночна фірма «Абакус» у 2017, 2018 та 2019 роках.
Позивач вважає неналежним та недопустимим доказом ринкової вартості нерухомого майна наданий Відповідачем Звіт про оцінку будівель та споруд зі складу ЗАТ «Одеський автоскладальний завод», належних ЗАТ «ОДАЗ», і розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ПП «Аділіс» у 2011 році. При цьому вказує, що цей Звіт не встановлює ринкову вартість нерухомого майна з метою його відчуження та на момент такого відчуження у 2018 році.
Окрім того, звертає увагу, що з пункту 5 Резюме цього Звіту вбачається, що його мета отримання вартості майна для постановки на баланс, у зв`язку з чим був застосований витратний підхід з метою отримання вартісного результату залишкової вартості майна.
Також, Позивач вважає неналежними та недопустимими доказами встановлення ринкової вартості нерухомого майна надані Відповідачем Звіти про незалежну оцінку вартості будівель, проведену ТОВ «Оціночна фірма «Абакус» у 2017, 2018 та 2019 роках.
АТ «ОДАЗ» звертає увагу на те, що у вказаних звітах застосовано витратний підхід для визначення вартості об`єкта оцінки.
При цьому, Позивач, із посиланням на пункти 3, 38, 39, 40 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, пункт 6 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, зазначає, що при застосуванні витратного підходу (методу) необхідно встановити вартість об`єкту оцінки, перелік зносу елементів об`єкту оцінки, встановити вартість відновлювальних робіт та матеріалів елементів зносу на підставі ринкових сучасних цін та скоригувати їх на вартість зносу.
Однак, за твердженням Позивача, ці звіти (висновки) не містять будь-яких доказів щодо встановлення фактичного зносу об`єкта оцінки, відомостей щодо вартості витрат на відновлення зносу, а саме, кошторисної документації на відповідні підрядні роботи з вартістю матеріалів або інших доказів щодо вартості робіт. У зв`язку з чим, на думку Позивача, з урахуванням застосованого методу оцінки, неможливо встановити дійсну ринкову вартість даного об`єкта.
Крім того, АТ «ОДАЗ», з огляду на абзац перший пункту 6 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, зазначає про недоцільність використання витратного методичного підходу оцінки, оскільки, об`єктом оцінки є самостійна будівля що може використовуватися як склад, а ринок купівлі-продажу або оренди складів не є обмеженим.
Позивач окремо вказує на те, що суб`єктом оціночної діяльності (експертом) взагалі не був використаний порівняльний метод, який базується на аналізі цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки, який передбачений пунктами 47, 48 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.
Також, Позивач, із посиланням на частину третю статті 8, пункт 7 частини першої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, вказує на те, що Наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» не приймались рішення про укладення договору з суб`єктом оціночної діяльності та не затверджувались звіти про незалежну оцінку вартості будівель, проведену ТОВ «Оціночна фірма «Абакус». Ці обставини, на думку Позивача, свідчать про неналежність та недопустимість цих звітів як доказів ринкової вартості нерухомого майна.
АТ «ОДАЗ» вказує на те, що у наданих Відповідачем Висновках експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ та від 06.11.2020 № 97 Б3, складених судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ткачем П.І. за результатами судової будівельно-технічної експертизи, наданих в межах кримінального провадження № 12020161490000251, не встановлено ринкову вартість, а зазначено що встановити ринкову вартість об`єктів нерухомого майна переданих до статутного капіталу ТОВ «Транспорт лоджистік» неможливо.
При цьому, Позивач звертає увагу на те, що у цих висновках експерта не зазначено яку саме (балансову, залишкову, грошову тощо) може становити вартість за якою передані данні об`єкти. Це, на думку Позивача, свідчить про те, що експерт погоджується з твердженням що ринкова вартість даних об`єктів не може становити вартість зазначену в звітах про незалежну оцінку вартості нежитлових будівель.
Позивач заперечує проти доводу Відповідача про те, що цілісний майновий комплекс АТ «ОДАЗ» не знаходиться у стані поділу на теперішній час.
При цьому, зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2021 у справі № 916/2201/21 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Бахової Вікторії Іванівни про зобов`язання внести зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 15209478 через закриття розділу про право власності Приватного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод», код ЄДРПОУ 00231604, на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Чепіги Отамана, 29, реєстраційний номер 961361351101.
У Письмових поясненнях від 13.07.2022 (вхід. № 13083/22) АТ «ОДАЗ», з огляду на зазначення Відповідачем у Запереченнях на відповідь на відзив від 04.07.2022 (вхід. від 04.07.2022 № 12042/22) про те, що підставою позову є рішення наглядової ради прийняті за три роки до подання даної позовної заяви, виклав свою позицію щодо спливу позовної давності стосовно оскарження вказаних рішень.
Позивач вважає, що оскільки ПАТ «ОДАЗ» приймаючи рішення від 19.07.2018 № 6/18 діяло через посадових осіб, які вчиняли такі юридично значимі дії, з порушенням порядку їх прийняття та тільки 31.10.2019 вищий орган товариства Загальні збори акціонерів ПАТ «ОДАЗ» та акціонери, дізналися про наявність такого рішення наглядової ради, саме ця дата є початком перебігу позовної давності, яка на момент подання позову не сплила.
Окрім того, Позивач просив у випадку встановлення судом іншої дати початку перебігу позовної давності, просив відповідно до норм частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України визнати поважними причини її пропуску та захистити порушене право. При цьому, просив врахувати об`єктивну неможливість подання позову через те, що від імені АТ «ОДАЗ» діяли посадові особи, які були незаінтересовані в поданні даного позову, а загальні збори акціонерів які є вищим органом управління та акціонери дізналися про наявність таких рішень наглядової ради тільки 31.10.2019.
Також, Позивач звертає увагу, що позовна давність стосовно позовних вимог про визнання недійсним рішення Наглядової ради від 25.06.2019 № 19/1, рішень голови правління від 08.01.2019 № 1/19, від 08.01.2019 № 2/19, від 29.07.2019 № 3/19 скасування рішень про державну реєстрацію від 04.02.2019, від 13.08.2019, не спливла, оскільки позовна заява була подана в межах строку позовної давності, а саме 17.11.2021.
АТ «ОДАЗ» також зазначає, що позовні вимоги про витребування майна з незаконного володіння (справа № 916/3997/21) заявлені в межах позовної давності. Оскільки цей позов поданий 24.12.2021, а початком перебігу позовної давності є 04.02.2019 дата реєстрації державним реєстратором права власності на об`єкти нерухомості ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖИСТІК». При цьому, зазначає, що державна реєстрація права власності за Відповідачем була здійснена на підставі рішень голови правління, прийнятих 08.01.2019, тобто позов був поданий в межах позовної давності.
Також, Позивач, заперечуючи проти доводу Відповідача про недостовірність інформації про голосування на загальних зборах акціонерів ПАТ «ОДАЗ» 31.10.2019, зазначає, що рішення про затвердження оспорюваних рішень наглядової ради прийняті акціонерами які володіють 395 722 голосів. Тоді як 50% акціонерів від загальної кількості складає більш як 723 238,5 голосів (1 446 477 голосів - загальна кількість акціонерів зазначена в статуті товариства чинного на час прийняття рішення загальних зборів). У зв`язку з чим, за твердженням Позивача, вказані рішення загальних зборів є неналежним рішенням власника що погоджує відчуження нерухомо майна.
У Письмових поясненнях від 10.10.2022 (вхід. від 12.10.2022 № 22411/22) та у Письмових поясненнях від 25.11.2022 (вхід. від 09.12.2022 № 28089/22) АТ «ОДАЗ» заперечує проти доводу Відповідача про недопустимість доказу - Висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971.
Позивач посилається на частину першу, пункт 2 частини другої статті 73, статтю 101, частину першу, пункт 4 частини третьої статті 123, частину четверту статті 127 Господарського процесуального кодексу України, і зазначає, що ним в установлений строк, а саме, разом з позовною заявою, подано доказ висновок експерта, в якому зазначено, що він підготовлений для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність. Замовлення експертного дослідження є вчиненням Позивачем дії для підготовки справи до розгляду судом, наведеними процесуальними нормами, і підлягає відшкодуванню стороні.
При цьому, АТ «ОДАЗ» наголошує, що довід Відповідача про можливість вчинення Позивачем дій з замовлення експертизи лише після відкриття провадження у справі та отримання ним статусу її учасника не ґрунтується на нормах Господарського процесуального кодексу України. А посилання Відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі № 824/647/19-а є безпідставним, оскільки в ній викладено висновок щодо відшкодування витрат на проведення експертного дослідження на замовлення сторони поданого до суду позивачем до відкриття провадження у справі, а не стосовно недопустимості як доказу експертного висновку, поданого відповідно до норм статті 101 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, АТ «ОДАЗ» наголошує, що зазначення в пункті 1.1 Договору на виконання експертизи від 31.05.2021 № 21-2929/2967/2968/2969/2970/2971, укладеного між АТ «ОДАЗ» та Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, про проведення судової будівельно-технічної експертизи є опискою. Адже цей договір був укладений на підставі поданої до експертної установи Заяви про проведення оціночно-будівельної експертизи від 24.05.2021, поданої адвокатом Нестеренко С.В., який діяв в інтересах АТ «ОДАЗ». У цій заяві адвокат просив провести оціночно-будівельну експертизу для подачі позову до Господарського суду Одеської області, на вирішення експертизи були поставлені питання аналогічні питанням зазначеним у висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971. Факт подачі цієї заяви підтверджується штампом канцелярії Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України.
Заперечуючи про доводу Відповідача про здійснення експертом дослідження без виїзду на місце, Позивач, із посиланням на статтю 6 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII, зазначає, що проведення експертизи за місцезнаходженням об`єкта дослідження є правом експерта, а не обов`язком та може використовуватись ним у разі потреби та на його розсуд. А, враховуючи те, що на вирішення експертизи були поставлені питання про визначення ринкової вартості нерухомого майна на дату його відчуження, а також здійснення новими власниками ремонтних робіт, на думку Позивача, експертом обґрунтовано не здійснено виїзд за місцезнаходженням об`єктів дослідження і використані технічні характеристики та стан об`єктів, що зазначені в висновках ТОВ «АБАКУС» станом на дату відчуження об`єктів нерухомості.
Також, заперечуючи проти доводів Відповідача щодо необхідної кількості голосів на загальних зборах акціонерів ПАТ «ОДАЗ», що відбулись 31.10.2019, Позивач зазначає, що посилання ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖИСТІК» на пункт 10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про депозитарну систему України» від 06.07.2012 № 5178-VI, жодним чином не впливає на вимоги абзацу 3 частини другої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI щодо прийняття відповідних рішень більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості. Оскільки, для прийняття таких рішень необхідно щоб більш як 50 % від загальної кількості акціонерів, уклали з депозитарною установою договір про обслуговування рахунку в цінних паперах, тобто зареєстрували свої акції як голосуючи, та проголосували «За» дане питання на загальних зборах, в іншому випадку, питання вважається не прийнятим.
При цьому, Позивач наголошує, що власник простих акцій, не втрачає свої права щодо управління товариством, однак набуває право голосування на загальних зборах тільки після укладення відповідного договору з депозитарною установою.
У Письмових поясненнях від 19.04.2023 (вхід. від 23.04.2023 № 13341/23) Позивач повідомив, що постановою Верховного Суду від 23.02.2023 залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 у справі № 916/248/20 за позовом акціонера Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» ОСОБА_6 до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» про визнання недійсним рішення загальних зборів.
Вказаним рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/248/20 визнано недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», оформлені протоколом від 31.10.2019, з питання 9 порядку денного про затвердження рішень Наглядової ради, оформлених протоколом № 6/18 від 19.07.2018, № 19/1 від 25.06.2019, № 1/19 від 14.02.2019, № 19/3 від 19.09.2019.
З огляду на наведене, Позивач зазначає про відсутність на даний час будь-якого рішення загальних зборів про затвердження рішення Наглядової ради про передачу в статутний капітал ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖИСТІК» об`єктів нерухомого майна, тобто належного рішення власника майна про його відчуження.
При цьому, АТ «ОДАЗ», із посиланням на частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вказує на встановлення рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/248/20 преюдиційних обставин, а саме, що належним рішенням щодо відчуження об`єктів нерухомого майна з огляду на їх дійсну ринкову вартість встановлену в висновку експерта судової оціночно-будівельної експертизи №21-2929/2967-2971 від 23.09.2021 є рішення загальних зборів за яке проголосувало більш як 723238,5 голосів, тобто більш як 50 % акціонерів від загальної кількості.
Представник Відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні.
У Відзиві на об`єднані позови від 18.02.2022 (вхід. від 21.02.2022 № 4782/22) ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» наголошує на тому, що воно не є належним відповідачем за заявленими позовними вимогами про визнання недійсними рішень наглядової ради і голови правління.
При цьому, Відповідач зазначає про відсутність підстав для притягнення його до юридичної відповідальності за рішення наглядової ради та колишнього голови правління АТ «ОДАЗ» з огляду на сталу практику розгляду корпоративних спорів. Зокрема, посилається на пункт 39 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 № 13, в якому роз`яснено, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.
Також, Відповідач вказує на те, що оспорювані рішення наглядової ради, оформлені протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1, були затверджені рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Одеській автоскладальний завод», оформленим протоколом від 31.10.2019, а саме, рішенням з дев`ятого питання порядку денного.
Відповідач звертає увагу, що правомірність рішень наглядової ради АТ «ОДАЗ», оформлених протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1, була предметом розгляду у справі № 916/3844/19 за позовом акціонера ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Кавіон», ТОВ «Складон», ТОВ «Транспорт Лоджістік», ТОВ «Малві В», про визнання недійсними рішень наглядової ради.
При цьому, ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» посилається на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 916/3844/19, згідно із яким, господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше (аналогічний висновок міститься у п. п. 4.11, 4.12 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 910/808/18). Рішення наглядової ради акціонерного товариства на відчуження основних засобів є згодою органу управління товариства, який діє від його імені. Рішення наглядової ради акціонерного товариства про відчуження основних засобів товариства, в подальшому схвалені товариством у встановленому для їх прийняття порядку, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту їх прийняття.
Відповідач окремо звертає увагу, що вказана правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 18.08.2021 у справі № 916/3844/19 саме щодо рішень наглядової ради, оформлених протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1, і рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Одеській автоскладальний завод», оформлених протоколом від 31.10.2019.
ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» наголошує на недостовірності Висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, складеного судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Билєнок І.А. за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної на замовлення АТ «ОДАЗ».
При цьому, Відповідач зазначає, що вказана судова оціночно-будівельна експертиза проведена без візуального обстеження об`єктів оцінки, а виключно за наданими замовником - АТ «ОДАЗ» не в повному обсязі документами.
Відповідач вказує, що за даними зведеної таблиці Звіту про оцінку будівель та споруд зі складу ЗАТ «Одеський автоскладальний завод», належних ЗАТ «ОДАЗ», і розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ПП «Аділіс» у 2011 році: залишкова вартість нежитлової будівлі під літ. Z ( АДРЕСА_1 ) - 849 955,00 грн.; залишкова вартість нежитлової будівлі під літ. L ( АДРЕСА_1 ) - 414 859,00 грн., залишкова вартість усіх нежитлових будівель під літ. «R1», «R2», «R3», «R4», - 1 301 686,00 грн. (R4 - АДРЕСА_1 ).
Також, ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» зазначає, що відповідно до Звітів про незалежну оцінку вартості будівель, проведену ТОВ «Оціночна фірма «Абакус» ринкова вартість об`єктів нерухомості становить: нежитлової будівлі під літ. Z ( АДРЕСА_1 ), станом на 19.12.2017 72 484,00 грн.; нежитлової будівлі під літ. L ( АДРЕСА_1 ), станом на 02.07.2018 212 811,00 грн.; нежитлової будівлі під літ. «R4» ( АДРЕСА_1 ), станом на 25.06.2019 350 759,00 грн.
Окрім того, Відповідач звертає увагу, що, як вбачається з Висновків експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ та від 06.11.2020 № 97 Б3, складених судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ткачем П.І. за результатами судової будівельно-технічної експертизи, наданих в межах кримінального провадження № 12020161490000251, експерт не зміг визначити ринкову вартість об`єктів дослідження на час їх відчуження. Але, з урахуванням технічних характеристик нерухомості у звіті про незалежну оцінку вартості будівель ТОВ «Оціночна фірма «Абакус», експерт не виключив, що ринкова вартість будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 19.12.2017 могла складати 200 000,00 грн., а станом на 19.07.2018, могла складати 207 000,00 грн. Ринкова вартість будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 02.07.2018могласкладати 157 150,00 грн.Ринкова вартість будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-Г, станом на 25.06.2019 могла складати 251 260,00 грн.
ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» окремо вказує на неправильність розрахунку Позивачем відсоткового співвідношення ринкової вартості відчуженого нерухомого майна до вартості активів АТ «ОДАЗ», виконаного на підставі Висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971.
Відповідач звертає увагу, що згідно із вказаним Висновком експерта від 23.09.2021, ринкова вартість двох об`єктів нерухомості, переданих до статутного капіталу ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» у 2018 році становила 13 481 467,00 грн. А саме: нежитлової будівлі, загальною площею 1388,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 19.07.2018 - 7 598 797 грн. з ПДВ; нежитлової будівлі, площею 1069,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 19.07.2018 - 5 882 670 грн. з ПДВ.
Окрім того, вказаним Висновком експерта від 23.09.2021 визначено ринкову вартість нежитлової будівлі, літ. R4 площею 1532,10 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 25.06.2019 7 824 864 грн.
Отже, за розрахунками експерта ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖИСТІК» отримало у власність від АТ «ОДАЗ» в якості внеску до статутного капіталу нерухоме майно на загальну суму 21 306 331,00 грн.
Однак, при цьому, Позивачем як порівняльну величину, що не піддається сумніву, взято за основу (100%) розмір активів АТ «ОДАЗ» станом на 31.12.2018, який згідно із фінансовим звітом становив 11 805 000,00 грн. Тобто, у розрахунку Позивача за 100 % взято суму, яка є значно меншою за суму щодо якої потрібно визначити співвідношення як частини до цілого (13 481 467,00 або 21 306 331,00), що є неможливим за правилами математики.
ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» також заперечує проти доводу Позивача про те, що оспорювані рішення наглядової ради та голови правління АТ «ОДАЗ» мають ознаки односторонніх правочинів у розумінні частини першої статті 202 Цивільного кодексу України.
При цьому, Відповідач вказує на роз`яснення надане в пункті 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 № 4, згідно із яким, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
А також, Відповідач посилається на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 916/3844/19, згідно із яким, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 906/461/19, від 21.04.2021 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 922/2277/19). Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.
ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» заперечує проти доводу Позивача про те, що на момент прийняття оспорюваних рішень і на теперішній час не був завершений та триває поділ об`єкту нерухомого майна - нежитлових будівель та споруд загальною площею 52 076,9 кв.м., що належать АТ «ОДАЗ» на праві власності.
При цьому, Відповідач зазначає, що відомості про перебування цілісного майнового комплексу у стані поділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на які посилається Позивач, не є актуальними. А ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» звернулось до суду з вимогами про закриття відповідного розділу про право власності ПрАТ «ОДАЗ» по факту вибуття із власності певних об`єктів нерухомості з відкриттям нового розділу про право власності Відповідача (справа № 916/2201/21).
Відповідач вважає цей довід Позивача не обґрунтованим, оскільки право власності ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» зареєстровано в Державному реєстрі, а недотримання державним реєстратором при вчиненні відповідних реєстраційних дій вимог статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, не є доказом перебування об`єкта у стані поділу.
Крім того, Відповідач наголошує, що вказаний Закон не допускає розриву в часі між закриттям попереднього розділу і відкриттям двох (чи декількох) нових розділів. Закон визначає першою дією закриття розділу і лише після цього - відкриття нових. Закон також не передбачає і не допускає існування такого стану як «Об`єкт в процесі виділу частки» та не визначає тривалості такого періоду. При цьому, Відповідач посилається на подібні висновки викладені в ухвалі Господарський суд Черкаської області від 25.02.2020 у справі № 04/5026/803/2012.
ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» заперечує й проти вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння, заявлених на підставі норм статей 387, 388 Цивільного кодексу України.
При цьому, Відповідач вважає, що вимоги первісної позовної заяви в частині припинення права власності ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» на об`єкти нерухомого майна та визнання права власності на них за АТ «ОДАЗ» і вимоги про витребування майна з незаконного володіння товариства є взаємовиключними, тоді як підстави об`єднаних позовів є абсолютно тотожними.
Окрім того, Відповідач посилається на висновок викладений в пункті 36 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 18/30, згідно із яким, за змістом статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
При цьому, ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» вказує на те, що волю власника майна на його відчуження було підтверджено рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Одеській автоскладальний завод», оформлених протоколом від 31.10.2019.
У Запереченнях на відповідь на відзив від 04.07.2022 (вхід. від 04.07.2022 № 12042/22) Відповідач наголошує на недостовірності наведеної Позивачем інформації про голосування на загальних зборах акціонерів 31.10.2019 щодо голосування за затвердження оспорюваних рішень наглядової ради не більш як 50 відсотків голосів акціонерів від їх загальної кількості.
При цьому вказує на те, що з протоколу річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ОДАЗ» вбачається, що для участі в зборах зареєструвалися акціонери, що володіють 81,7 % загальної кількості голосуючих акцій, а за затвердження відповідних рішень наглядової ради проголосувало 65,54 %.
ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» заперечує проти доводу Позивача про те, що подальше погодження рішень наглядової ради не породжує прав та обов`язків для товариства.
При цьому, Відповідач звертає увагу на те, що в постанові від 18.08.2021 у справі № 916/3844/19 Верховний Суд зазначив, що висновок апеляційного господарського суду про те, що затвердження 31.10.2019 річними загальними зборами акціонерів ПАТ «ОДАЗ» оскаржуваних рішень наглядової ради жодним чином не свідчить про відсутність порушень норм Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки, згода на вчинення значного правочину надається загальними зборами у формі прийняття рішення до його вчинення, а не за фактом їх вчинення, суперечить вимогам ч. 2 ст. 72 цього Закону, відповідно до якої подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину.
У Письмових поясненнях (вхід. від 08.08.2022 № 155500/22) ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» зазначає, що позовна давність у цій справі не має взагалі ніякого вирішального значення, оскільки вважає, що Позивачем залучено неналежного відповідача. При цьому, наголошує про наявність достатніх правових підстав для відмови у задоволенні позову до ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», яке не несе жодної юридичної відповідальності за рішення наглядової ради Позивача, які не визнані недійсними у встановленому законом порядку.
У Поясненнях від 03.10.2022 (вхід. № 21400/22), Додаткових поясненнях від 09.10.2022 (вхід. від 11.10.2022 № 22180/22) та у Письмових поясненнях від 10.11.2022 (вхід. від 11.11.2022 № 25680/22) Відповідач зазначає про недопустимість наданого Позивачем доказу - Висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, складеного судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Билєнок І.А. за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної на замовлення АТ «ОДАЗ».
Відповідач, зазначає про порушення норм статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III, договір на проведення оціночно-будівельної експертизи був укладений зі сторонньою особою, якій оцінене майно не належить на законних підставах, у якої вказане майно не перебуває на законних підставах. А також за відсутності у адвоката АТ «ОДАЗ» Нестеренка С.В. відповідного доручення від власника ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК». Внаслідок чого, експерту не був забезпечений доступ до об`єктів оцінки, а вихідними даними були документи, надані представником сторонньої юридичної особи.
Також, Відповідач вважає, що, в даному випадку, наявне порушення норм статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки договір на проведення оціночно-будівельної експертизи був укладений також не учасником справи, а сторонньою особою до відкриття 20.12.2021 провадження у справі № 916/3661/21 та до відкриття 28.12.2021 провадження у справі № 916/3997/21.
При цьому, Відповідач посилається на висновок викладений в пункті 34 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі № 824/647/19-а, згідно із яким, КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
Окрім того, Відповідач звертає увагу, що відповідно до пункту 1.1 Договору на виконання експертизи від 31.05.2021 № 21-2929/2967/2968/2969/2970/2971, укладеного між АТ «ОДАЗ» та Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, його предметом є виконання судової будівельно-технічної експертизи. Однак, судовим експертом був виготовлений висновок з іншої експертизи, а саме, судової оціночно-будівельної експертизи.
З огляду вищенаведені обставини, із посиланням на відомості Протоколу допиту свідка від 15.03.2023 у кримінальному провадженні № 12022123490000738, а саме, судового експерта Билєнок І.А., Відповідачем подано Клопотання на підтвердження недопустимості доказу від 30.03.2023 (вхід. від 31.03.2023 № 10484/23), в якому просив не приймати як доказ - Висновок експерта судової оціночно-будівельної експертизи від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, як отриманий з порушенням закону.
Окремо, заперечуючи проти доводу Позивача про відсутність кворуму на загальних зборах акціонерів ПАТ «ОДАЗ», що відбулись 31.10.2019, звертає увагу, що відповідно до пункту 10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про депозитарну систему України» від 06.07.2012 № 5178-VI, власник цінних паперів, які були дематеріалізовані, зобов`язаний звернутися до обраної емітентом депозитарної установи та укласти з нею договір про обслуговування рахунка в цінних паперах від власного імені або здійснити переказ прав на цінні папери на свій рахунок в цінних паперах, відкритий в іншій депозитарній установі. У разі якщо власник цінних паперів протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом не уклав з обраною емітентом депозитарною установою договору про обслуговування рахунка в цінних паперах від власного імені або не здійснив переказ належних йому прав на цінні папери на свій рахунок у цінних паперах, відкритий в іншій депозитарній установі, цінні папери такого власника (які дають право на участь в органах емітента) не враховуються при визначенні кворуму та при голосуванні в органах емітента.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд
в с т а н о в и в :
На момент виникнення спірних правовідносин діяв Статут Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», затверджений загальними зборами акціонерів ЗАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», протокол від 29.04.2015 № 8 (далі Статут). /т. І а.с. 40-63/.
У пункті 1.1 Статуту вказано, що Публічне акціонерне товариство «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (Товариство) є новим найменуванням і правонаступником Закритого акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» на підставі Рішення загальних зборів акціонерів (протокол № 8 від 29.04.2015), статус, тип товариства та всі документи товариства приведені у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».
Пунктами 4.1, 4.2 Статуту визначено, що статутний капітал Товариства становить 2 169 715,50 грн. Статутний капітал поділено на акції: іменні прості, 1 446 477 шт., номінальна вартість 1,50 грн., частка в статутному капіталі 100 %.
Згідно із підпунктами 7.1.1, 7.1.2, 7.1.3, 7.1.4 пункту 7.1 Статуту органами управління та контролю Товариства є: Загальні збори акціонерів; наглядова рада; правління; ревізійна комісія.
Відповідно до підпункту 7.3.23 пункту 7.3 Статуту до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
Наглядова рада є органом Товариства, який здійснює захист прав акціонерів і в межах компетенції, визначеної статутом та чинним законодавством контролює і регулює діяльність правління Товариства (пункт 7.24 Статуту).
Пунктом 7.25 Статуту встановлено, що члени наглядової ради обираються загальними зборами з числа фізичних осіб, які мають повну цивільну дієздатність та/або з числа юридичних осіб акціонерів строком на три роки в кількості шести осіб. Члени наглядової ради обираються шляхом кумулятивного голосування. Голова наглядової ради акціонерного товариства обирається членами наглядової ради з їх числа простою більшістю голосів від кількісного складу наглядової ради, якщо інше не передбачено статутом товариства. Наглядова рада має право у будь-який час переобрати голову наглядової ради. Голова наглядової ради організовує її роботу, скликає засідання наглядової ради та головує на них, відкриває загальні збори, організує обрання секретаря загальних зборів, якщо інше не передбачено статутом акціонерного товариства, здійснює інші повноваження, передбачені статутом та положенням про наглядову раду. У разі неможливості виконання головою наглядовою ради своїх повноважень його повноваження здійснює один із членів наглядової ради за її рішенням, якщо інше не передбачено статутом та положенням про наглядову раду акціонерного товариства.
Згідно із пунктами 7.27, 7.28 Статуту компетенція, порядок роботи, виплати винагороди та відповідальність членів наглядової ради визначається законодавством, цим статутом, Положенням про наглядову раду, а також цивільно-правовим (трудовим) договором, що укладається з кожним членом наглядової ради. Зазначений договір від імені Товариства підписується уповноваженою загальними зборами особою. Цивільно-правовий договір може бути оплатним або безплатним. До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених чинним законодавством та статутом Товариства, а також переданих для вирішення наглядовій раді загальними зборами.
Відповідно до підпунктів 7.28.7, 7.28.12 пункту 7.28 Статуту до виключної компетенції наглядової ради належить, зокрема: затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених діючим законодавством; вирішення питань про участь Товариства у промислово-фінансових групах та інших об`єднаннях, про заснування інших юридичних осіб.
Також, згідно із підпунктами 7.28.14, 7.28.15 пункту 7.28 Статуту до виключної компетенції наглядової ради належить: прийняття рішень про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства. У разі неприйняття наглядовою радою про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину виноситься на розгляд загальних зборів; узгодження рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, та подання його на розгляд загальним зборам.
Пунктом 7.30 Статуту встановлено, що організаційною формою роботи наглядової ради є чергові та позачергові засідання. Засідання наглядової ради проводяться за необхідністю, але не менше одного разу на квартал. Засідання наглядової ради вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 5 членів від загального складу наглядової ради. На засіданні наглядової ради кожен член наглядової ради має один голос. Кожний з членів Наглядової ради має один голос. Кожний з членів Наглядової ради в обов`язковому стані фіксує свою присутність, підписом в протоколі засідання. Рішення на засіданні наглядової ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість членів наглядової ради, які беруть участь в її засіданні плюс один голос.
Згідно із пунктами 7.34, 7.35 Статуту правління є колегіальним органом Товариства в складі трьох осіб, якій здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства. До складу правління входять голова та члени правління. Головою правління та членом правління може бути будь-яка фізична особа, яка має повну дієздатність і не є членом наглядової ради та ревізійної комісії. Голова правління і члени правління обираються рішенням загальних зборів терміном на три роки. Правління є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді Товариства та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені Товариства у межах, встановлених статутом та законодавством.
Пунктом 7.37 Статуту визначено, що до компетенції правління належать вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім тих, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради Товариства.
Відповідно до підпунктів 7.38.1, 7.38.10 пункту 7.38 Статуту роботою правління керує голова правління, який має право, зокрема: без довіреності представляти інтереси Товариства в державних установах, підприємствах всіх форм власності та громадських організаціях, в усіх правоохоронних та контролюючих органах, вчиняти від імені Товариства правочини та здійснювати всі юридично значимі дії, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, підписувати будь-які договори та зовнішньоекономічні контракти, здійснювати інші юридичні дії в межах компетенції, визначеної статутом, рішенням загальних зборів та Наглядової ради; розпоряджатися майном і коштами Товариства відповідно до статуту та чинного законодавства.
Підпунктом 7.38.7 пункту 7.38 Статуту встановлено право голови правління на прийняття рішень про укладення правочинів на суму до 10 % балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності; прийняття рішень про укладення правочинів на суму від 10 % до 25 % балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності після узгодження такого рішення Наглядовою радою.
29.06.2016 державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Васильковською Є.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 15209478 про право приватної власності Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» на частку в розмірі 1/1 нежитлового об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 961361351101) будівлі та споруди загальною площею 52 076,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Цей об`єкт нерухомого майна складається з нежитлових будівель: «А» - 2 715,8 кв.м.; «Б» - 179,8 кв.м.; «Г» - 87,2 кв.м.; «В» - 633 кв.м.; «Д» - 133 кв.м.; «Е» - 12,9 кв.м.; «Ж», «Ж1», «Ж2», «Ж3», «Ж4» - 1 681,2 кв.м.; «З» - 1 661,1 кв.м.; «И», «И1» - 541,8 кв.м.; «Й» - 184 кв.м.; «К» - 1 638,6 кв.м.; «Л» - 384,8 кв.м.; «М» - 771,3 кв.м.; «Н» - 765,6 кв.м.; «П» - 107,1 кв.м.; «Р» - 102,5 кв.м.; «Ш» - 1 133 кв.м.; «Ы» - 153,6 кв.м.; «Щ» - 340,6 кв.м.; «Ь» - 203,7 кв.м.; «Є» - 10 406,2 кв.м.; «Є7» - 1 417 кв.м.; «Є» - 1 320,3 кв.м.; «Ю» - 513,2 кв.м.; «Я» - 5 609,2 кв.м.; «Я2» - 23,3 кв.м.; літ. «S» - 1 330,6 кв.м.; літ. «S1,2» - 1 060,1 кв.м.; літ. «S3» - 258 кв.м.; літ. «R, R1» - 6 837,7 кв.м.; літ. «R2, R3, R4» - 5 182,9 кв.м.; літ. «L» - 1 069,1 кв.м.; літ. «J» - 1 145 кв.м.; літ. «V» - 76,8 кв.м.; літ. «W» - 35,6 кв.м.; «Ч» - 14,8 кв.м.; літ. «Y» - 50 кв.м.; літ. «F» - 908 кв.м.; літ. «Z» - 1 388,5 кв.м.
Підставою для державної реєстрації зазначено: Акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 31.03.1994, видавник Фонд державного майна України та організація орендаторів «ОДЕСЬКІЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД»; Договір купівлі-продажу від 22.10.1993 № КП-192; Свідоцтво про право власності від 31.03.1994 № П-236, видане Фондом державного майна України; Довідка з адресного реєстру від 27.06.2013 № 350288/2, видана Юридичним департаментом Одеської міської ради.
Вищевказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.06.2021 № 262538742. /т. І а.с. 108-111/.
19.05.2017 Розпорядженням Суворовської районної адміністрації «Про присвоєння адреси об`єктам нерухомого майна, утвореним шляхом поділу нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1 (ПАТ «ОДАЗ»)» № 306р вирішено:
1. Присвоїти адреси об`єктам нерухомого майна, утвореним шляхом поділу:
1.1. На підставі довідки з Адресного центру м. Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 26.04.2017 № 37333/1 нежитловій будівлі загальною площею 1 388,5 кв.м., яка належить ПАТ «ОДАЗ» та вважати її за адресою: АДРЕСА_1 .
1.2. На підставі довідки з Адресного центру м. Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 26.04.2017 № 373334/1 нежитловій будівлі загальною площею 1 069,1 кв.м., яка належить ПАТ «ОДАЗ» та вважати її за адресою: АДРЕСА_1 .
1.3. На підставі довідки з Адресного центру м. Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 26.04.2017 № 373335/1 нежитловим будівлям загальною площею 13 005,45 кв.м., які належать ПАТ «ОДАЗ» та вважати їх за адресою: АДРЕСА_1 .
1.4. На підставі довідки з Адресного центру м. Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 26.04.2017 № 373336/1 нежитловим будівлям загальною площею 5 948,9 кв.м., які належать ПАТ «ОДАЗ» та вважати їх за адресою: АДРЕСА_1 .
1.5. На підставі довідки з Адресного центру м. Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 26.04.2017 № 373337/1 нежитловим будівлям загальною площею 19 239,3 кв.м., які належать ПАТ «ОДАЗ» та вважати їх за адресою: АДРЕСА_1 .
1.6. На підставі довідки з Адресного центру м. Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 26.04.2017 № 373338/1 нежитловим будівлям загальною площею 1 921,7 кв.м., які належать ПАТ «ОДАЗ» та вважати їх за адресою: АДРЕСА_1 .
1.7. На підставі довідки з Адресного центру м. Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 26.04.2017 № 373339/1 нежитловій будівлі загальною площею 1 661,1 кв.м., яка належить ПАТ «ОДАЗ» та вважати ї за адресою: АДРЕСА_1 .
1.8. На підставі довідки з Адресного центру м. Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 26.04.2017 № 373340/1 нежитловим будівлям загальною площею 2364,4кв.м., які належать ПАТ «ОДАЗ» та вважати їх за адресою: АДРЕСА_1 .
1.9. На підставі довідки з Адресного центру м. Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 26.04.2017 № 373341/1 нежитловим будівлям загальною площею 1 694,1 кв.м., які належать ПАТ «ОДАЗ» та вважати їх за адресою: АДРЕСА_1 .
1.10. На підставі довідки з Адресного центру м. Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 26.04.2017 № 373342/1 нежитловій будівлі загальною площею 133,0 кв.м., яка належить ПАТ «ОДАЗ» та вважати її за адресою: АДРЕСА_1 .
1.11. На підставі довідки з Адресного центру м. Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 26.04.2017 № 373343/1 нежитловій будівлі загальною площею 633,0 кв.м., яка належить ПАТ «ОДАЗ» та вважати її за адресою: АДРЕСА_1 .
1.12. На підставі довідки з Адресного центру м. Одеси про резервування адреси об`єкта нерухомого майна від 26.04.2017 № 350288/3 нежитловим будівлям загальною площею 3 018,4 кв.м., які залишились після поділу і належать ПАТ «ОДАЗ» та вважати їх за адресою: АДРЕСА_1 . /т. І а.с. 124-127/.
19.07.2018 рішенням засідання наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», оформленим протоколом № 6/18 вирішено: створити Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», сформувати статутний капітал цього товариства за рахунок внеску у негрошовій формі, шляхом передання за актом прийому-передачі права власності на наступне нерухоме майно: 1) нежитлова будівля загальною площею 1 388,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414236051101; 2) нежитлові будівлі загальною площею 1 069,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1425843351101.
Також вказаним рішенням засідання наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» від 19.07.2018 уповноважено голову правління акціонерного товариства на прийняття рішення про створення ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК». /т. І а.с. 120/.
08.01.2019 головою правління ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» прийнято рішення № 1/19 про передачу в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», ідентифікаційний код юридичної особи 42688848 права власності на наступне нерухоме майно: нежитлова будівля загальною площею 1 388,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414236051101. /т. І а.с. 117/.
08.01.2019 головою правління ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» прийнято рішення № 2/19 про передачу в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», ідентифікаційний код юридичної особи 42688848 права власності на наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі загальною площею 1 069,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1425843351101. /т. І а.с. 118/.
08.01.2019 Позивачем та Відповідачем складено Акт № 1/19 прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (ідентифікаційний код юридичної особи 42688848).
Згідно із вказаним Актом від 08.01.2019 № 1/19 в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» передано право власності на наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі загальною площею 1 069,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1425843351101. Цей об`єкт оцінений сторонами в 222 000,00 грн. Право власності на об`єкт переходить до ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» з моменту державної реєстрації цього права, у відповідності до норм чинного законодавства України. /т. І а.с. 112-113/.
08.01.2019 Позивачем та Відповідачем складено Акт № 2/19 прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (ідентифікаційний код юридичної особи 42688848).
Згідно із вказаним Актом від 08.01.2019 № 2/19 в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» передано право власності на наступне нерухоме майно: нежитлова будівля загальною площею 1 388,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414236051101. Цей об`єкт оцінений сторонами в 570 000,00 грн. Право власності на об`єкт переходить до ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» з моменту державної реєстрації цього права, у відповідності до норм чинного законодавства України. /т. І а.с. 114-115/.
29.01.2019 державним реєстратором Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторією Петрівною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 30138190 про право приватної власності ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» на частку в розмірі 1/1 нежитлового об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1414236051101) нежитлова будівля літ. «Z» загальною площею 1 388,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою для державної реєстрації зазначено: рішення ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» від 08.01.2019 № 1/19; Акт прийому-передачі від 08.01.2019 № 2/19.
Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45359457 від 04.02.2019, державний реєстратор Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторія Петрівна. /т. І а.с. 107/.
29.01.2019 державним реєстратором Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторією Петрівною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 30138190 про право приватної власності ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» на частку в розмірі 1/1 нежитлового об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1425843351101) нежитлова будівля літ. «L», огорожа 1-3, загальною площею 1 069,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Підставою для державної реєстрації зазначено: рішення ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» від 08.01.2019 № 2/19; Акт прийому-передачі від 08.01.2019.
Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45359385 від 04.02.2019, державний реєстратор Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторія Петрівна. /т. І а.с. 106/.
25.06.2019 рішенням засідання наглядової ради ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», оформленим протоколом № 19/1 вирішено: збільшити статутний капітал ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» за рахунок додаткового внеску учасника, який здійснюється шляхом передання за актом прийому-передачі права власності на наступне нерухоме майно: частку нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена складається з нежитлової будівлі R4 площею 1 532,10 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
Також вказаним рішенням засідання наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» від 25.06.2019 затверджено грошову оцінку додаткового внеску у розмірі 813 553,90 грн. і уповноважено голову правління акціонерного товариства на прийняття рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» та передання майна. /т. І а.с. 122-123/.
29.07.2019 головою правління ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» прийнято рішення № 3/19 про передачу в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», ідентифікаційний код юридичної особи 42688848 права власності на наступне нерухоме майно: 12/100 частки нежитлових будівель, загальною площею 13 005,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1495890251101. Зазначена частка складається з нежитлової будівлі R4 площею 1 532,10 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . /т. І а.с. 119/.
30.07.2019 Позивачем та Відповідачем складено Акт № 3/19 прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (ідентифікаційний код юридичної особи 42688848).
Згідно із вказаним Актом від 30.07.2019 № 3/19 в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» передано право власності на наступне нерухоме майно: 12/100 частки нежитлових будівель, загальною площею 13 005,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1495890251101. Зазначена частка складається з нежитлової будівлі R4 площею 1 532,10 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Цей об`єкт оцінений сторонами в 813 553,90 грн. Право власності на об`єкт переходить до ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» з моменту державної реєстрації цього права, у відповідності до норм чинного законодавства України. /т. І а.с. 116/.
07.08.2019 державним реєстратором Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторією Петрівною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 32802900 про право приватної власності ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» на частку в розмірі 12/100 нежитлового об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1495890251101) нежитлові будівлі, загальною площею 13 005,4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Цей об`єкт нерухомого майна складається з нежитлових будівель: літ. «R, R1» - 6 837,7 кв.м.; літ. «R2, R3, R4» - 5 182,9 кв.м.; літ. «V» - 76,8 кв.м.; літ. «F» - 908 кв.м.
Підставою для державної реєстрації зазначено: рішення ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» від 29.07.2019 № 3/19; Акт прийому-передачі від 30.07.2019.
Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48221734 від 13.08.2019, державний реєстратор Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторія Петрівна. /т. І а.с. 105-106/.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та постановою Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 916/248/20 за позовом акціонера ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» ОСОБА_6 до відповідача ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «МАЛВІ В», ТОВ «КАВІОН», ТОВ «СКЛАДОН», ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», про визнання недійсним рішення загальних зборів, встановлені наступні обставини.
31.10.2019 акціонерами ПАТ ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» були проведенні річні загальні збори, оформлені протоколом, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 20.11.2019 за № 1391, 1392, із змісту якого вбачається, що дата початку зборів: о 11:00; дата закінчення зборів: о 13:00. Збори проводились за адресою: АДРЕСА_3 (адмінбудівля, актова зала, кімната №1).
Перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складений станом на 25.10.2019. До зазначеного переліку включено 5 673 осіб, які мають право на участь у загальних зборах та які володіють 1 446 477 штук акцій що складає 100% загальної кількості акцій. Загальна кількість голосуючих акцій згідно зазначеного переліку 738 884 шт. Загальна кількість голосів акціонерів власників голосуючих акцій, які зареєструвалися для участі у загальних зборах складає 603 814 шт., що складає 81/7% загальної кількості голосуючих акцій. Кворум зборів досягнуто, збори є правомочними.
Пунктом 9 Переліку питань порядку денного було включено затвердження рішень Наглядової ради щодо відчуження основних засобів (протоколи №31 від 15.12.2017р., № 2/18 від 19.03.2018р., № 3/18 від 19.03.2018р., № 4/18 від 02.07.2018р., № 6/18 від 19.07.2018р., № 5/18 від 01.10.2018р., № 6/18 від 29.10.2018р., №7/18 від 06.11.2018р., №1/19 від 14.02.2019р., № 19/1 від 25.06.2019р., № 19/2/1 від 16.07.2019р., № 19/3 від 19.09.2019р., № 7/19 від 20.09.2019р.
За дане питання № 9 порядку денного загальних зборів акціонерів 31.10.2019 проголосували: «За» 395 722 голосів, що складає 53,55%, «Проти» - 208 092 голосів, що складає 28,16 %. Прийняте рішення: Затвердити рішення наглядової ради щодо відчуження основних засобів, зазначених вище.
Зокрема, затверджено рішення Наглядової ради АТ «ОДАЗ» від 19.07.2018 № 6/18 і від 25.06.2019 № 19/1, що оспорюються в цій справі, № 916/3661/21.
А саме, затверджено рішення наглядової ради щодо відчуження основних засобів шляхом внесення до статутного капіталу створених Товариством юридичних осіб: ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», ідентифікаційний код 42688848, права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлової будівлі загальною площею 1 388,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 570,00 тис. грн. та нежитлової будівлі загальною площею 1 069,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 222,00 тис. грн. (протокол № 6/18 від 19.07.2018), вартість правочину не перевищує 10% балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності (на 31.12.2017р. 14718 тис. грн.).
А також, затверджено рішення наглядової ради щодо відчуження основних засобів шляхом внесення до статутного капіталу створених Товариством юридичних осіб: ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», ідентифікаційний код 42688848, збільшення частки у статутному капіталі за рахунок додаткового внеску - права власності на нерухоме майно: частку нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена частка складається з нежитлової будівлі R4 площею 1 532,10 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . За рішенням учасників грошова оцінка внеску складає 813 тис. грн. (протокол № 19/1 від 25.06.2019 року). Вартість правочину не перевищує 10% балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності (на 31.12.2018 р. 11 805 тис. грн.).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та постановою Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 916/248/20, за позовом акціонера ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» ОСОБА_6 до відповідача ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «МАЛВІ В», ТОВ «КАВІОН», ТОВ «СКЛАДОН», ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», визнано недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», оформлених протоколом від 31.10.2019, з питання 9 порядку денного про затвердження рішень Наглядової ради, оформлених протоколом № 6/18 від 19.07.2018, № 19/1 від 25.06.2019, № 1/19 від 14.02.2019, № 19/3 від 19.09.2019.
Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників процесу.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними рішень наглядової ради, оформлених протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1, і рішень голови правління від 08.01.2019 № 1/19, від 08.01.2019 № 2/19, від 29.07.2019 № 3/19, слід зазначити наступне.
Як вже зазначалось, Позивач обґрунтовує вказані позовні вимоги, із посиланням на статті 2, 13, 80, 91, 92, 202, 237, 239, 241 Цивільного кодексу України, статтю 89 Господарського кодексу України, пункт 4 частини першої статті 2, частини першу, третю статті 8, частину першу, пункти 7, 18 частини другої статті 52, частини першу, другу, п`яту статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, порушенням порядку укладення значних правочинів. При цьому, Позивач вважає, що зазначені рішення наглядової ради і голови правління мають ознаки правочинів.
Суд не приймає довід Позивача про те, що оспорювані рішення наглядової ради і голови правління АТ «ОДАЗ» мають ознаки односторонніх правочинів у розумінні частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.
Частиною першою, пунктами 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів, інші юридичних фактів.
Відповідно до частин першої, другої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частинами третьою, четвертою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 241 Цивільного кодексу України, на яку посилається Позивач, передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
Однак, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (пункті 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 № 4).
Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 916/3844/19, згідно із яким, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 906/461/19, від 21.04.2021 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 922/2277/19). Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.
Окремо слід зазначити, що вказану правову позицію наведено Верховним Судом у постанові від 18.08.2021 у справі № 916/3844/19, предметом розгляду в якій було визнання недійсним рішень наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» за позовом його акціонера, зокрема, оспорюваних у цій справі, рішень наглядової ради, оформлених протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1.
Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням (стаття 202 Цивільного кодексу України) є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину, однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.
Правочин за яким в обмін на майно набуваються корпоративні права є двостороннім, адже є погодженою дією двох сторін, що створює обов`язки для них обох.
При цьому, суд враховує висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, згідно із яким, саме двосторонній акт приймання-передачі майна до статутного капіталу свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін даного двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому у даних правовідносинах саме оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України), є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України.
Слід зазначити, що оспорювані рішення наглядової ради та голови правління, які є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), видавником яких є Позивач, у даному випадку свідчать лише про здійснення АТ «ОДАЗ» підготовчих дій до вчинення правочину з набуття корпоративних прав учасника ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК».
При цьому, Відповідач не брав жодної участі у цих діях, та не вчиняв власну вольову дію спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Крім того, у Відповідача відсутнє й право вимагати виконання оспорюваних рішень. Тобто, ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» не є учасником (стороною) матеріальних правовідносин з управління акціонерним товариством його органами.
Отже, ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» не порушує прав АТ «ОДАЗ» у зв`язку із прийняттям оспорюваних рішень його органами управління, та не може відповідати за заявленим позовом в частині визнання їх недійсними.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог:
- про визнання частково недійсним рішення наглядової ради ПАТ «Одеський автоскладальний завод» прийнятого Головою Наглядової ради ОСОБА_7 , членами наглядової ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 оформленого протоколом № 6/18 від 19.07.2018 в частині формування статутного капіталу Товариства за рахунок внеску у не грошовій формі, шляхом передання за актом прийому-передачі права власності на наступне нерухоме майно нежитлові будівлі загальною площею 1388,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлові будівлі загальною площею 1069,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;
- про визнання недійсним рішенням засідання наглядової ради ПАТ «Одеський автоскладальний завод» прийнятого Головою Наглядової ради Соловійчуком Р.Г., членами Наглядової ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 оформленого протоколом № 19/1 від 25.06.2019 яким вирішено збільшити статутний капітал Товариства за рахунок додаткового внеску - права власності на нерухоме майно: частку нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена частка складається з нежитлової будівлі R4 площею 1532,10 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . Затверджена грошова оцінка додаткового внеску складає 813 553,90 грн.;
- про визнання недійсним рішення Голови правління ПАТ «Одеський автоскладальний завод» № 1/19 від 08.01.2019 щодо внесення в статутний капітал ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1388,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- про визнання недійсним рішення Голови правління ПАТ «Одеський автоскладальний завод» № 2/19 від 08.01.2019 щодо внесення в статутний капітал ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1069,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ;?
- про визнання недійсним рішення Голови правління ПАТ «Одеський автоскладальний завод» № 3/19 від 29.07.2019 щодо внесення в статутний капітал ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) право власності 12/100 нежитлових будівель, загальною площею 13005,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на відмову у задоволені вищенаведених позовних вимог про визнання недійсними рішень наглядової ради, оформлених протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1, і рішень голови правління від 08.01.2019 № 1/19, від 08.01.2019 № 2/19, від 29.07.2019 № 3/19, не підлягають задоволенню й похідні позовні вимоги, обґрунтовані визнанням недійсними в судовому порядку документів на підставі яких здійснювалася державна реєстрація прав, а саме:
- про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторії Петрівни, індексний номер 45359457 від 04.02.2019, про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1388,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848);
- про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторії Петрівни, індексний номер 45359385 від 04.02.2019, про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1069,1 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК (код ЄДРПОУ 42688848);
- про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторії Петрівни, індексний номер 48221734 від 13.08.2019, про реєстрацію права власності на 12/100 нежитлових будівель, загальною площею 13005,4 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848);
- про припинення права приватної власності ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) на нежитлову будівлю, загальною площею 1388,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю загальною площею 1069,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , та права сумісної власності на 12/100 нежитлових будівель, загальною площею 13005,4 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ;
- про визнання за ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00231604) права приватної власності на нежитлову будівлю, загальною площею 1388,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- про визнання за ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00231604) права приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 1069,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ;
- про визнання за ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00231604) права приватної власності на 12/100 нежитлових будівель, загальною площею 13005,4 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
Щодо позовних вимог про витребування з незаконного володіння нерухомого майна слід зазначити наступне.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (пункти 35, 36 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 № 925/366/18).
Згідно із частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Частиною третьою статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновок викладений у пункті 7.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, згідно із яким, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Суд також враховує висновки викладені у пунктах 36, 37 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 18/30, згідно із якими, за змістом статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
У даному випадку, як вже зазначалось, між Позивачем та Відповідачем існують юридичні (зобов`язально-правові) відносини, а саме правочини, оформлені актами прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» від 08.01.2019 № 1/19, від 08.01.2019 № 2/19, від 30.07.2019 № 3/19.
Наявність між сторонами вказаних правочинів (зобов`язально-правових відносин), що є правовою підставою для володіння майном Відповідачем, виключає можливість для застосування до спірних відносин норм статті 387 Цивільного кодексу України.
Суд не приймає довід Позивача про те, що він має право витребувати спірне нерухоме майно як передане безоплатно у всіх випадках відповідно до норм частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України.
Адже, у даному випадку, ПАТ «ОДАЗ» в обмін на нерухоме майно передане ним як засновником в якості внеску до статутного капіталу отримало корпоративні права учасника ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК». А участь у формуванні статутного капіталу іншої юридичної особи є господарською операцією з придбання корпоративних прав, здійсненням прямих фінансових інвестицій у розумінні норм підпункту «б» підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Отже, спірне майно передане Позивачем Відповідачу не безоплатно.
Позивачем у цій справі оспорюється правомірність вибуття майна з підстав порушення порядку укладення значних правочинів, тобто фактично заперечується наявність волі юридичної особи на вчинення правочину, укладеного від її імені.
Щодо відсутності волі власника на вибуття майна з його володіння як підстави для витребування майна відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, слід зазначити наступне.
Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у пунктах 6.17, 6.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 № 911/2129/17, згідно із якими, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.
Отже, за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.
Тобто, при розгляді цієї справи, № 916/3661/21, предметом доказування є обставини волевиявлення на вибуття (відчуження) майна від імені АТ «ОДАЗ» його органами відповідно до їх повноважень визначених законом та установчими документами.
Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.
Згідно із абзацами першим, другим, третім частини другої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.
Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Якщо наглядова рада товариства складається не менш як на одну третину з незалежних директорів, рішення, передбачені цією частиною, можуть прийматися цією наглядовою радою.
Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.
Відповідно до підпункту 7.3.23 пункту 7.3 Статуту АТ «ОДАЗ» в редакції 2015 року, до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.
Згідно із підпунктами 7.28.14, 7.28.15 пункту 7.28 вказаного Статуту до виключної компетенції наглядової ради належить: прийняття рішень про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства. У разі неприйняття наглядовою радою про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину виноситься на розгляд загальних зборів; узгодження рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, та подання його на розгляд загальним зборам.
Отже, відповідно до наведених норм закону та положень статуту критерієм для розмежування компетенції наглядової ради і загальних зборів акціонерів АТ «ОДАЗ» щодо прийняття рішень про вчинення значних правочинів є ринкова вартість майна або послуг, що є їх предметом, та її співвідношення з вартістю усіх активів товариства.
А відтак, до предмета доказування у цій справі входить встановлення обставин дійсного розміру ринкової вартості відчужених об`єктів та її співвідношення із вартістю активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства.
У матеріалах справи наявний Звіт від 02.07.2018 про незалежну оцінку вартості нежитлової будівлі бокси транспортного цеху Лит. «L» загальною площею 1 069,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , виконаний ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», сертифікат суб`єкта оціночної діяльності виданий Фондом державного майна України № 186/18 від 20.03.2018. /т. IV а.с. 33-73/.
Вказаний Звіт від 02.07.2018 виконаний на замовлення ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» на підставі Додаткової угоди до договору від 16.04.2018 № 16/14-18. Мета оцінки: визначення ринкової вартості об`єкта. Функція оцінки: використання результатів оцінки для розрахунку розміру внеску до статутного фонду.
Відповідно до висновків Звіту від 02.07.2018 ринкова вартість об`єкта: нежитлова будівля бокси транспортного цеху Лит. «L» загальною площею 1 069,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , станом на дату оцінки 02.07.2018, становить 212 811,00 грн.
Щодо нерухомого майна, зазначеного у наведеному Звіті про незалежну оцінку вартості від 02.07.2018, прийняті рішення наглядової ради ПАТ «ОДАЗ, оформлене протоколом від 19.07.2018 № 6/18, і рішення голови правління ПАТ «ОДАЗ» від 08.01.2019 № 2/19, про передачу права власності на нього в статутний капітал ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК». А також, складено Акт прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (ідентифікаційний код юридичної особи 42688848) від 08.01.2019 № 1/19, у якому цей об`єкт оцінений сторонами в 222 000,00 грн.
Також у матеріалах справи наявний Звіт від 19.12.2017 (Документ № 2506878_19122017_АВ-171219-02) про оцінку інвентарного майна інв. № 9999799, (складу № 1Д, літ. «Z») що належить ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» і розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, виконаний ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», сертифікат суб`єкта оціночної діяльності виданий Фондом державного майна України № 164/15 від 02.03.2015. /т. IІІ а.с. 177-250, т. IV а.с. 1-32/.
Вказаний Звіт від 19.12.2017 виконаний на замовлення ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» на підставі Договору від 19.12.2017 № 675. Мета оцінки: ринкова вартість. Функція оцінки: визначення оціночної вартості об`єкта оцінки для цілей оподаткування і нарахування та сплати інших обов`язкових платежів, що стягуються відповідно до законодавства.
Відповідно до висновків Звіту від 19.12.2017 ринкова вартість об`єкта: інвентарне майно інв. № 9999799, що належить ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» загальною площею 1 388,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату оцінки 19.12.2017, становить 86 981,00 грн. з ПДВ.
Щодо нерухомого майна, зазначеного у наведеному Звіті про оцінку від 19.12.2017, прийняті рішення наглядової ради ПАТ «ОДАЗ, оформлене протоколом від 19.07.2018 № 6/18, і рішення голови правління ПАТ «ОДАЗ» від 08.01.2019 № 1/19, про передачу права власності на нього в статутний капітал ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК». А також, складено Акт прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (ідентифікаційний код юридичної особи 42688848) від 08.01.2019 № 2/19, у якому цей об`єкт оцінений сторонами в 570 000,00 грн.
У матеріалах справи також наявний Звіт від 25.06.2019 про незалежну оцінку вартості нежитлової будівлі Літ. «R4» загальною площею 1 532,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , виконаний ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», сертифікат суб`єкта оціночної діяльності виданий Фондом державного майна України № 186/18 від 20.03.2018. /т. IV а.с. 97-142/.
Вказаний Звіт від 25.06.2019 виконаний на замовлення ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» на підставі Додаткової угоди до договору від 16.04.2018 № 16/14-18. Мета оцінки: визначення ринкової вартості об`єкта. Функція оцінки: використання результатів оцінки для розрахунку розміру внеску до статутного фонду.
Відповідно до висновків Звіту від 25.06.2019 ринкова вартість об`єкта: нежитлова будівля Літ. «R4» загальною площею 1 532,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату оцінки 25.06.2019, становить 350 759,00 грн.
Щодо нерухомого майна, зазначеного у наведеному Звіті про незалежну оцінку вартості від 25.06.2019, прийняті рішення наглядової ради ПАТ «ОДАЗ, оформлене протоколом від 25.06.2019 № 19/1, і рішення голови правління ПАТ «ОДАЗ» від 29.07.2019 № 3/19, про передачу права власності на нього в статутний капітал ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК». А також, складено Акт прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (ідентифікаційний код юридичної особи 42688848) від 30.07.2019 № 3/19, у якому цей об`єкт оцінений сторонами в 813 553,90 грн.
Отже, на момент прийняття наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» рішень оформлених протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1, а також прийнятих на їх виконання рішень голови правління від 08.01.2019 № 1/19, від 08.01.2019 № 2/19, від 29.07.2019 № 3/19, у цих органів управління були наявні виконані на замовлення самого товариства звіти про оцінку ринкової вартості майна, на підставі яких вони мали можливість визначити її співвідношення із вартістю активів за даними останньої річної фінансової звітності і діяти відповідно до норм закону та положень статуту щодо компетенції на прийняття рішень про вчинення значних правочинів.
Суд не приймає довід Позивача про невідповідність звітів від 19.12.2017, від 02.07.2018 і від 25.06.2019, виконаних ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», вимогам положеннями (національними стандартами) оцінки майна, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III, оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.
Частиною першою статі 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Згідно із частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Пунктом 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, визначені поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах у значенні, встановленому цим Стандартом, зокрема: база оцінки - комплекс методичних підходів, методів та оціночних процедур, що відповідають певному виду вартості майна. Для визначення бази оцінки враховуються мета оцінки та умови використання її результатів; методичні підходи - загальні способи визначення вартості майна, які ґрунтуються на основних принципах оцінки; метод оцінки - спосіб визначення вартості об`єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід; оціночні процедури - дії (етапи), виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку; принципи оцінки - покладені в основу методичних підходів основні правила оцінки майна, які відображають соціально-економічні фактори та закономірності формування вартості майна.
Відповідно до пунктів 35, 36 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.
Пунктом 38 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» визначено, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.
Згідно із пунктами 39, 40 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» витратний підхід ґрунтується на врахуванні принципів корисності і заміщення. Витратний підхід передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об`єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення). Основними методами витратного підходу є метод прямого відтворення та метод заміщення. Метод прямого відтворення полягає у визначенні вартості відтворення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення). Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення). За допомогою методів прямого відтворення та заміщення визначається залишкова вартість заміщення (відтворення). Особливості застосування майнового підходу встановлюються відповідними національними стандартами щодо оцінки об`єктів у формі цілісних майнових комплексів та у формі фінансових інтересів.
У пункті 42 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» визначено, що дохідний підхід базується на врахуванні принципів найбільш ефективного використання та очікування, відповідно до яких вартість об`єкта оцінки визначається як поточна вартість очікуваних доходів від найбільш ефективного використання об`єкта оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу.
Основними методами дохідного підходу є пряма капіталізація доходу та непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку). Вибір методів оцінки при цьому залежить від наявності інформації щодо очікуваних (прогнозованих) доходів від використання об`єкта оцінки, стабільності їх отримання, мети оцінки, а також виду вартості, що підлягає визначенню.
За допомогою дохідного підходу визначається ринкова вартість та інвестиційна вартість, а також інші види вартості, які ґрунтуються на принципі корисності, зокрема ліквідаційна вартість, вартість ліквідації тощо.
Відповідно до пункту 47 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.
У Звіті від 19.12.2017 (Документ № 2506878_19122017_АВ-171219-02) про оцінку інвентарного майна інв. № 9999799, (складу № 1Д, літ. «Z») що належить ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» і розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, виконаному ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», оцінювачем застосовано порівняльний підхід.
А у Звіті від 02.07.2018 про незалежну оцінку вартості нежитлової будівлі бокси транспортного цеху Лит. «L» загальною площею 1 069,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , і в Звіті від 25.06.2019 про незалежну оцінку вартості нежитлової будівлі Літ. «R4» загальною площею 1 532,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , виконаних ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», оцінювачем застосовано витратний підхід.
Як вбачається зі змісту звітів від 02.07.2018 і від 25.06.2019, оцінювачем відповідно до пунктів 39, 40 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, було визначено поточну вартість витрат на відтворення об`єкта оцінки (відтворювальну вартість) з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення). Оцінювачем в них зазначено про особисте проведення зовнішнього і внутрішнього огляду оцінюваного майна та інших необхідних для оцінки процедур.
Ці звіти містять таблиці фактичних зносів оцінюваних об`єктів із зазначенням найменування їх елементів і видів дефектів та пошкоджень. Тобто оцінювачем було встановлено фактичний знос об`єктів оцінки.
А відновлювальна вартість була визначена оцінювачем з використанням Збірки укрупнених показників відновлювальної вартості будівель та споруд (УПВВ № 26) та відповідного корегування вартості 1 куб. м. будівлі.
При цьому, слід зазначити, що положеннями Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, і Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, не встановлено обов`язку оцінювача визначати вартість витрат на відновлення зносу на підставі саме кошторисної документації на відповідні підрядні роботи з вартістю матеріалів або інших доказів щодо вартості робіт, як про це зазначає Позивач.
А оцінювач має право вибору необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування.
Окрім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, неякісною (недостовірною) оцінкою є оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування.
Рецензування звіту про оцінку майна врегульоване нормами статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III і пунктів 62-67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.
Рецензування полягає у неупередженому об`єктивному розгляді оцінки майна особою, яка не має особистої матеріальної або іншої заінтересованості в результатах такої оцінки, відповідно до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва. За результатами своєї роботи рецензент готує рецензію у письмовій формі, яку скріплює підписом. Рецензія не повинна містити власного висновку про вартість об`єкта оцінки. Будь-які судження про вартість об`єкта оцінки, виражені у грошовій формі, можуть відображатися рецензентом виключно у формі звіту про оцінку майна, складеному у повній формі відповідно до вимог національних стандартів (пункти 63, 64 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»).
Позивачем не надано та у матеріалах справи відсутні рецензії звітів про оцінку майна від 19.12.2017, від 02.07.2018 і від 25.06.2019, виконаних ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС». Тобто Позивачем не доведено обставину недостовірності (неякісності) вказаних звітів засобами доказування передбаченими пунктом 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.
Щодо доводу Позивача про відсутність рішень наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» про укладення договору з суб`єктом оціночної діяльності та затвердження звітів про незалежну оцінку вартості будівель, проведену ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у випадках, визначених цим Законом, ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).
Частиною третьою статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI встановлено, що наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення. Вимоги цієї статті застосовуються у разі визначення ринкової вартості акцій для цілей статей 65 - 653 цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених цими статтями.
Згідно із пунктом 7 частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, до виключної компетенції наглядової ради належить затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим Законом.
У матеріалах справи відсутні докази прийняття наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності.
Однак, як вже зазначалося, Звіти від 19.12.2017, від 02.07.2018 і від 25.06.2019, виконані ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС» на замовлення ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» на підставі Договору від 19.12.2017 № 675 і Додаткової угоди до договору від 16.04.2018 № 16/14-18.
Це відповідає нормам частини першої статті 10, частини другої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III, згідно із якими, оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.
У матеріалах справи також відсутні й докази прийняття наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» рішень про затвердження ринкової вартості майна визначеної у Звітах від 19.12.2017, від 02.07.2018 і від 25.06.2019.
Проте, відсутність вказаних рішень наглядової ради не спростовує обставини визначення у цих звітах ринкової вартості майна на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, як це передбачено частиною першою статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.
Тобто ринкова вартість визначена у Звітах про незалежну оцінку від 19.12.2017, від 02.07.2018 та від 25.06.2019 і без її затвердження є достатньою правою підставою для самої наглядової ради для висновку про віднесення до її компетенції питання про надання дозволу на вчинення правочину щодо такого майна, яке було вирішено рішеннями наглядової ради, оформленими протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1.
Посилання Позивача на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 906/450/17 є нерелевантним, оскільки правовідносини, які були предметом розгляду у наведеній справі не є подібними до правовідносин, спір щодо яких розглядається в цій справі, № 916/3661/21. Адже у справі № 906/450/17 інший предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини. Окрім того, за обставинами справи № 906/450/17 при прийнятті наглядовою радою товариства рішень про надання згоди на вчинення правочинів з передання майна в іпотеку та заставу, згоди на добровільне погашення заборгованості шляхом передачі прав власності на рухоме та нерухоме майно, незалежна оцінка цього майна в установленому порядку взагалі не проводилась.
Суд не приймає довід Позивача про те, що загальна ринкова вартість об`єктів нерухомого майна, які були передані АТ «ОДАЗ» в якості 100% внеску до статутного капіталу ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖИСТІК», становила 21 306 331,00 грн., з огляду на наступне.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Отже, оскільки Позивачем стверджується про вибуття від нього майна за вартістю, що є меншою за ринкову, саме на нього покладається тягар доказування цих обставин.
Позивачем надано Висновок експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, складеним судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Билєнок І.А. за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної на замовлення АТ «ОДАЗ», ринкова вартість спірного нерухомого майна становила: нежитлової будівлі, загальною площею 1388,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 19.07.2018 - 7 598 797 грн. з ПДВ; нежитлової будівлі, площею 1069,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 19.07.2018 - 5 882 670 грн. з ПДВ; нежитлової будівлі, літ. R4 площею 1532,10 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 25.06.2019 7 824 864 грн. /т.І а.с. 159-180/.
У цьому висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971 зазначено, що він виконаний на підставі договору від 31.05.2021 № 21-2929/2967/2968/2969/2970/2971 після надходження до ОНДІСЕ заяви від 24.05.2021 від адвоката Нестеренко С.В. про проведення оціночно-будівельної експертизи для подання до Господарського суду Одеської області.
Суд не приймає довід Відповідача про порушення АТ «ОДАЗ» норм статті 101 Господарського процесуального кодексу України через те, що договір на проведення оціночно-будівельної експертизи був укладений не учасником справи, а сторонньою особою до відкриття 20.12.2021 провадження у справі № 916/3661/21 та до відкриття 28.12.2021 провадження у справі № 916/3997/21, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновок викладений у пункті 34 постанови Верховного Суду від 12.06.2019 № 914/908/18, згідно із яким, в силу частини першої статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, яке може бути реалізовано в порядку, визначеному чинним процесуальним законом, встановленим для подання доказів.
Згідно із частинами першою, другою статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Отже, АТ «ОДАЗ» мало право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, в порядку встановленому для подання доказів, а саме, разом з поданням позовної заяви, що передбачає об`єктивну наявність такого висновку вже на момент звернення до суду.
Посилання Відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі № 824/647/19-а є нерелевантним, оскільки в ній викладено висновок щодо відшкодування витрат на проведення експертного дослідження на замовлення сторони поданого до суду позивачем до відкриття провадження у справі, а не стосовно недопустимості як доказу експертного висновку, поданого відповідно до норм статті 101 Господарського процесуального кодексу України.
Не підлягає задоволенню Клопотання Відповідача на підтвердження недопустимості доказу від 30.03.2023 (вхід. від 31.03.2023 № 10484/23), в якому просив не приймати як доказ - Висновок експерта судової оціночно-будівельної експертизи від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, як отриманий з порушенням закону.
Суд не приймає довід Відповідача про недопустимість висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971 через його одержання з порушенням закону, з огляду на наступне.
У матеріалах справи наявний Договір на виконання експертизи від 31.05.2021 № 21-2929/2967/2968/2969/2970/2971 укладений між ПРАТ «ОДАЗ», в інтересах якого діяв адвокат Нестеренко С.В., і Одеськім науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України. /т. V а.с. 128-129/.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору від 31.05.2021 Виконавець (ОНДІСЕ» виконує судову будівельно-технічну експертизу в порядку визначеному ч. 3 ст. 98, ч. 1 ст. 101 ГПК України та ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу», на підставі листа-заяви від 24.05.2021, з наданням за його результатами висновку експерта для подання до суду, а Замовник (ПРАТ «ОДАЗ») оплачує рахунок за проведення експертизи.
Також, у матеріалах справи наявна Заява про проведення оціночно-будівельної експертизи від 24.05.2021, подана адвокатом Нестеренко С.В. до Одеського НДІ судових експертиз про що свідчить штамп «Прийнято» цієї установи із підписом відповідальної особи та зазначенням дати - 24.05.2021. В цій заяві представник ПРАТ «ОДАЗ» просив провести саме оціночно-будівельну експертизу, та ставив питання аналогічні зазначеним у висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971. /т. V а.с. 170-171/.
Як вбачається з листа Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 21.12.2022 № 462-2-11ю34-22вих в Договорі на виконання експертизи від 31.05.2021№ 21-2929/2967/2968/2969/2970/2971 у розділі 1 «Предмет договору» в результаті технічної неточності помилково зазначено «Виконавець виконує судову будівельно-технічну експертизу …». Незважаючи на допущену текстово-змістовну неточність у предметі договору експертом ОНДІСЕ ОСОБА_8 проведено судову оціночно-будівельну експертизу, за результатами чого складено відповідний висновок експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971. /т. V а.с. 193-194/.
Отже, фактично мала місце технічна помилка у тексті Договору від 31.05.2021 щодо визначення виду експертизи, і замість оціночно-будівельної було вказано про проведення будівельно-технічної. При цьому, сам договір містить посилання на лист-заяву від 24.05.2021 в якій представник ПРАТ «ОДАЗ» просив провести оціночно-будівельну експертизу.
Така технічна помилка в Договорі на виконання експертизи від 31.05.2021 не може мати своїм наслідком визнання самого висновку експерта таким, що отриманий з порушенням закону. У цих відносинах окрім договору експерт мав керуватися ще й іншими документами, зокрема, заявою замовника та додатками до неї. А ця обставина впливає лише на відносини сторін Договору від 31.05.2021, які й визначили, що йдеться саме про помилку при його оформленні.
Окремо слід зазначити, що проведення експертизи без візуального обстеження об`єктів та виключно за наданими Позивачем документами свідчить лише про певну обмеженість вихідних даних, якими користувався експерт, а не про порушення закону при її проведенні.
Помилковим є посилання Відповідача на норми частини другої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III щодо визначення того, хто може бути замовником оцінки, а також необхідності забезпечення ними доступу суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці. Адже, у даному випадку, проводилась не незалежна експертна оцінка, а судова оціночно-будівельна експертиза, проведення якої регулюється нормами Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.
Згідно із частинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Суд відхиляє Висновок експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, складений судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Билєнок І.А. за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної на замовлення АТ «ОДАЗ», з огляду на наступне.
У Висновку експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ складеного судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ткачем П.І. за результатами судової експертизи, проведеної в межах кримінального провадження № 12020161490000251, вказано, що визначити ринкову вартість об`єкта дослідження не представляється можливим, про що детально викладено в дослідницькій частині, вартість об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 388,9 кв.м. (в редакції ініціатора: «… Інвентарного майна інв. № 9999799, (складу № 1Д, літ. «Z»), за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29…») з урахуванням характеристик нерухомості викладених в звіті про оцінку майна ТОВ «Оціночна фірма «АБАКУС» ЄДРПОУ 34025138, станом на 19.12.2017 може складати 200 000,00 грн.
Також у цьому Висновку експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ вказано, що визначити ринкову вартість об`єкта дослідження не представляється можливим, про що детально викладено в дослідницькій частині, вартість об`єкту нерухомості нежитлової будівлі складу Лит. «L» загальною площею 1 069,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням характеристик нерухомості викладених в звіті про оцінку майна ТОВ «Оціночна фірма «АБАКУС» ЄДРПОУ 34025138, станом на 02.07.2018 може складати 157 150,00 грн.
Крім того, у Висновку експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ вказано, що визначити ринкову вартість об`єкта дослідження не представляється можливим, про що детально викладено в дослідницькій частині, вартість об`єкту нерухомості - нежитлової будівлі Літ. «R4» загальною площею 1 532,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням характеристик нерухомості викладених в звіті про оцінку майна ТОВ «Оціночна фірма «АБАКУС» ЄДРПОУ 34025138, станом на 25.06.2019 може складати 251 260,00 грн. /т. IV а.с. 191-239/.
У Висновку експерта від 06.11.2020 № 97 БЗ складеного судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ткачем П.І. за результатами судової експертизи, проведеної в межах кримінального провадження № 12020161490000251, вказано, що визначити ринкову вартість об`єкта дослідження не представляється можливим, про що детально викладено в дослідницькій частині, вартість нежитлової будівлі загальною площею 1 388,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 19.078.2018 може складати 207 000,00 грн. /т. IV а.с. 149-183/.
В дослідницькій частині Висновків експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ і від 06.11.2020 № 97 БЗ експерт зазначив, що відповідно до пункту 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
У цих висновках експертом зазначено, що враховуючи, що дата проведення дослідження відрізняється від дати визначення вартості, що в свою чергу накладає обмеження: відчуження об`єкта вже відбулось; проведення маркетингу обмежується наявною у відкритому доступі інформацією, що була актуальною станом на дату відчуження, зрозуміло, що обсяг доступної для аналізу інформації, суттєво менший за обсяг інформації, що була доступною учасникам ринку, станом на дату укладення угоди; можливість прогнозування під час визначення принципів корисності та найбільш ефективного використання відсутня; свідоме ігнорування подій, що вже мали місце та вплинули на стан регіонального ринку нерухомості, призводить до звуження можливостей аналізу, які впливали на ринок під час укладення угоди про відчуження; відсутність об`єктивної можливості перевірки інформації щодо об`єктів порівняння, в наслідку призводить до неможливості дотримання і в повному обсязі вимог, що визначені поняттям «ринкова вартість».
Враховуючи наведені обмеження експертом визначено вартість відповідно до пункту 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», як вартість - еквівалент цінності об`єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей.
Також, у Висновках експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ і від 06.11.2020 № 97 БЗ експертом зазначено про неможливість ретроспективно визначити технічний стан об`єктів дослідження.
Отже, через наведені у Висновках експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ і від 06.11.2020 № 97 БЗ об`єктивні обмеження судовий експерт Ткач П.І. не зміг визначити ринкову вартість об`єктів дослідження на час їх відчуження, а визначив їх вартість у ймовірній сумі грошей.
Слід зазначити, що визначена в цих висновках від 30.10.2020 № 96 БЗ і від 06.11.2020 № 97 БЗ ймовірна вартість об`єктів нерухомості значно відрізняється від вартості того самого майна станом на той самий період часу, що міститься у Висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971.
При цьому, судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Билєнок І.А., при застосуванні порівняльного підходу під час дослідження, проведеного у вересні 2021 року, тобто за спливом відповідно більше ніж двох та трьох років з моменту прийняття наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» рішень про відчуження об`єктів, оформлених протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1, не було враховано об`єктивні обмеження наведені у Висновках експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ і від 06.11.2020 № 97 БЗ, складених судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ткачем П.І. Зокрема, не було враховано відсутність об`єктивної можливості перевірки інформації щодо об`єктів порівняння, наслідком чого є неможливість дотримання в повному обсязі вимог, що визначені поняттям «ринкова вартість».
Окрім того, Висновок експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971 надано Позивачем на спростування висновків про ринкову вартість, що містяться у наведених вище звітах про оцінку майна від 19.12.2017, від 02.07.2018 і від 25.06.2019, виконаних ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС». Однак, як вже зазначалось, відповідно до пункту 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, недостовірність оцінки доводиться шляхом рецензування.
Отже, за відсутності проведення рецензування в порядку визначеному статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III і пунктами 62-67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, за результатами якого було б встановлено неякісність (недостовірність) оцінки, висновки про ринкову вартість, що містяться у звітах про оцінку майна від 19.12.2017, від 02.07.2018 і від 25.06.2019, виконаних ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», є достовірними.
Суд не приймає довід Позивача про те, що з врахуванням дійсної ринкової вартості, яка становить більше як 50 % вартості активів товариства за даними фінансової звітності, таке рішення повинно було прийматися загальними зборами акціонерів ПАТ «ОДАЗ», за яке проголосували б 50 % акціонерів від загальної кількості, з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, підпункту 7.28.14 пункту 7.28 Статуту ПАТ «ОДАЗ» у редакції 2015 року, рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.
Отже, вартість активів для прийняття рішення наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» про відчуження об`єктів, оформленого протоколом від 19.07.2018 № 6/18, повинна визначатись за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, тобто Фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва Балансом на 31.12.2017, який у матеріалах справи відсутній, що унеможливлює оцінку судом вказаної обставини.
А для прийняття рішення наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» про відчуження об`єктів, оформленого протоколом від 25.06.2019 № 19/1, вартість активів повинна визначатись за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства за 2018 рік.
Вартість активів за даними останньої річної фінансової звітності ПАТ «ОДАЗ» становила 11 805 500,00 грн., що підтверджується Фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва Балансом на 31.12.2018, поданим до Центру обробки електронних звітів Держстату України 27.02.2019, що підтверджується квитанцією від 28.02.2019 № 2. /т. І а.с. 146-148/.
Виходячи з цієї вартості активів співвідношення до неї ринкової вартості спірного майна, визначеної у звітах про оцінку майна від 19.12.2017, від 02.07.2018 і від 25.06.2019, виконаних ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», у сукупності становить 5,5 %, а саме:
- 0,73 % для об`єкта - інвентарне майно інв. № 9999799 (склад № 1Д, літ. «Z»), загальною площею 1 388,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (86 981,00 грн.);
- 1,80 % для об`єкта - нежитлова будівля бокси транспортного цеху Лит. «L» загальною площею 1 069,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (212 811,00 грн.);
- 2,97 % для об`єкта - нежитлова будівля Літ. «R4» загальною площею 1 532,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (350 759,00 грн.).
Слід також окремо зазначити, що виходячи з наведеної вартості активів, співвідношення до неї вартості спірного майна вказаної в Актах прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» у сукупності становить 13,59 %, а саме:
- 4,82 % для об`єкта нежитлова будівля, загальною площею 1 388,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414236051101, (570 000,00 грн.);
- 1,88 % для об`єкта нежитлові будівлі загальною площею 1 069,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1425843351101, (222 000,00 грн.);
- 6,89 % для об`єкта нежитлова будівлі R4 площею 1 532,10 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (12/100 частки нежитлових будівель, загальною площею 13 005,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1495890251101), (813 553,90 грн.).
Отже, ринкова вартість усього спірного майна переданого ПАТ «ОДАЗ» в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» визначена у звітах про оцінку майна становить суму, що є меншою ніж 25 відсотків вартості активів за даними річної фінансової звітності акціонерного товариства за 2018 рік.
А відтак, наглядова рада ПАТ «ОДАЗ» прийняла рішення про відчуження об`єктів, оформлені протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1, в межах своєї компетенції визначеної частиною першою статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI та підпунктом 7.28.14 пункту 7.28 Статуту ПАТ «ОДАЗ» у редакції 2015 року.
При цьому, згідно із вказаними нормами та положеннями, ці рішення наглядової ради не потребували подальшого схвалення (затвердження) рішенням загальних зборів акціонерів товариства.
А тому, визнання рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/248/20 недійсним рішень річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», оформлених протоколом від 31.10.2019, з питання 9 порядку денного про затвердження рішень Наглядової ради, оформлених протоколом № 6/18 від 19.07.2018, № 19/1 від 25.06.2019, № 1/19 від 14.02.2019, № 19/3 від 19.09.2019, з підстав порушення прав міноритарного акціонера під час скликання та проведення зборів, не впливає на дійсність самих рішень наглядової ради.
Суд не приймає довід Позивача про встановлення рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/248/20 преюдиційних обставин щодо того, що з огляду на висновок експерта судової оціночно-будівельної експертизи № 21-2929/2967-2971 від 23.09.2021, рішення Наглядової ради про відчуження нерухомого майна, є значними правочинами, належним рішенням про затвердження яких є їх голосування акціонерами більше як 50% акціонерів від загальної кількості, що складає більш як 723 238, 5 голосів (1 446 477 голосів загальна кількість акціонерів).
Адже, вказані висновки є правовою оцінкою (мотивами) судового рішення, а не встановленням преюдиційних обставин.
При цьому, суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 28.01.2020 у справі № 917/1335/18, згідно із якими, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Також суд враховує висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, згідно із яким, не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
При цьому, суд враховує, що залишаючи без змін рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/248/20, Південно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 30.11.2022 зазначив, що доводи позивача про незаконність рішень наглядової ради, затверджених оскаржуваним ним рішенням річних загальних зборів акціонерів, як і твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» про протилежне, з огляду на предмет позову у даній справі, апеляційним господарським судом не оцінюються, оскільки вони також не входять до предмету доказування та, враховуючи те, що порушення права позивача на належну підготовку до розгляду питань порядку денного річних загальних зборів акціонерів безвідносно до інших обставин вже є достатньою та самостійною підставою для визнання оскаржуваного ОСОБА_6 рішення недійсним, зазначені посилання учасників справи не мають вирішального значення для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Тобто, у справі № 916/248/20 не розглядався спір щодо обставини прийняття наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» рішень, оформлених протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1, а відтак, з огляду на наведену правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, ці обставини не є такими, що не потребують доказування.
Також, суд наголошує, що з огляду на те, що рішення наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», оформлені протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1, прийняті нею в межах свої компетенції визначеної частиною першою статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI та підпунктом 7.28.14 пункту 7.28 Статуту ПАТ «ОДАЗ» у редакції 2015 року, і не потребували подальшого схвалення (затвердження) рішенням загальних зборів акціонерів товариства, для правильного вирішення цього спору не має значення наявність чи відсутність кворуму на загальних зборах акціонерів ПАТ «ОДАЗ», що відбулись 31.10.2019.
Крім того, обставина прийняття наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» в межах її компетенції рішень про відчуження об`єктів, оформлених протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1, виключає необхідність ухвалення загальними зборами акціонерів рішень з цих саме питань. З огляду на це, суд не приймає довід Позивача про проведення реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за Відповідачем без достатньої правової підстави без належних правовстановлюючих документів, через ненадання таких рішень загальних зборів акціонерів державному реєстратору.
Суд не приймає довід Позивача про те, що Наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» було порушено норми частини п`ятої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI щодо заборони ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.
Як вже зазначалось, вартість активів ПАТ «ОДАЗ» відповідно до Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва Балансу на 31.12.2018 становила 11 805 500,00 грн. Виходячи з цієї вартості активів, співвідношення до неї ринкової вартості всього спірного майна, визначеної у звітах про оцінку майна від 19.12.2017, від 02.07.2018 і від 25.06.2019, виконаних ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», і переданого до статутного капіталу ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» у сукупності становить 5,5 %.
Отже, передача права власності за трьома окремими правочинами, оформленими актами прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» від 08.01.2019 № 1/19, від 08.01.2019 № 2/19, від 30.07.2019 № 3/19, предметом яких є майно ринкова вартість якого у сукупності становить менше розміру визначеного частиною першою статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, не свідчить про ухилення від передбаченого цим законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.
Окремо слід зазначити, що обставини правомірності наявності та/або актуальності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме відомостей про перебування цілісного майнового комплексу у стані поділу, а також дотримання державним реєстратором при вчиненні відповідних реєстраційних дій вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, зокрема, закриття попереднього розділу і відкриттям двох (чи декількох) нових розділів реєстру, не входять до предмету доказування у цій справі, в якій розглядаються вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, а тому вони не оцінюються судом.
З огляду на встановлені обставини прийняття наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» рішень про відчуження об`єктів, оформлених протоколами від 19.07.2018 № 6/18 та від 25.06.2019 № 19/1, в межах її компетенції визначеної частиною першою статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI та підпунктом 7.28.14 пункту 7.28 Статуту ПАТ «ОДАЗ» у редакції 2015 року, а також прийняття на їх виконання рішень голови правління від 08.01.2019 № 1/19, від 08.01.2019 № 2/19, від 29.07.2019 № 3/19, суд дійшов висновку про наявність належного волевиявлення цієї юридичної особи як власника на вибуття спірного майна, що виключає можливість його витребування від Відповідача на підставі норм пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог:
- про витребування з незаконного володіння ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) нежитлової будівлі, загальною площею 1388,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414236051101, у власність ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00231604);
- про витребування з незаконного володіння ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) нежитлової будівлі, загальною площею 1069,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1425843351101, у власність ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00231604);
- про витребування з незаконного володіння ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» (код ЄДРПОУ 42688848) 12/100 частин нежитлових будівель, загальною площею 13 005,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1495890251101, яка складається з нежитлової будівлі літ. R4 площею 1532,10 кв.м., у власність ПРАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00231604).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак, судовий збір покладається на Позивача.
відтакАВідповідно до пункту 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі відмови в позові - позивача. А відтак, витрати по сплаті за проведення судової експертизи за платіжним дорученням від 04.06.2021 № 161 в розмірі 61 779,60 грн. покладаються на Позивача.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що 20.01.2022 між адвокатом Дідуренко Світланою Валеріївною та ТОВ «Транспорт Лоджістік» було укладено Договір про надання правової допомоги.
Відповідно до пунктів 1.1, 4.1 Договору про надання правової допомоги від 20.01.2022 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту за винагороду наступну правову допомогу: представництво інтересів у Господарському суді Одеської області у справі № 916/3661/21 за об`єднаними позовами ПрАТ «ОдАЗ». Сума винагороди адвоката за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1.1 даного договору, складає 62 000,00 грн. (із розрахунку 2 800,00 грн. за годину витраченого часу).
Судом встановлено, що ТОВ «Транспорт Лоджістік» було сплачено на користь адвоката Дідуренко С.В. винагороду в розмірі 62 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:
17 000,00 грн. від 24.01.2022 № 472;
10 000,00 грн. від 28.01.2022 № 474;
35 000,00 грн. від 04.02.2022 № 481.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Суд враховує завдання господарського судочинства, особливості предмету спору, значення розгляду справи для сторін, а також час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Керуючись критерієм розумності і співмірності розміру витрат вважає за можливе здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню та стягненню з Позивача у загальному розмірі 62 000,00 грн.
Керуючись, частиною першою, пунктами 1, 4 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 202, частинами третьою, четвертою статті 202, частиною першою статті 203, частиною першою статті 215, статтею 241, частиною першою статті 316, частиною першою статті 321, статтями 328, 387, 388 Цивільного кодексу України, підпунктом «б» підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, статтями 8, 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, частиною першою статті 3, частиною першою статі 9, частиною першою статті 10, частиною другою статті 11, частинами першою, другою статті 12, статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III, пунктами 3, 35, 36, 38, 39, 40, 42, 47, 62, 63, 64, 85, 66, 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, Національним стандартом № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Одеський автоскладальний завод (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 00231604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспорт лоджістік (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-А, код ЄДРПОУ 42688848) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 62 000,00 грн. (шістдесят дві тисячі гривень 00 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 16 травня 2023 р.
Суддя Ю.А. Шаратов
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 04.05.2023 |
Оприлюднено | 18.05.2023 |
Номер документу | 110907917 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин про оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Шаратов Ю.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні