Рішення

від 17.05.2023 по справі 922/860/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/860/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська буд.19) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотрейд Компані" (61001, м. Харків, пров. Мало - Панасівський, буд. 4/7) простягнення 237 972,00 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотрейд компані" про стягнення коштів у розмірі 237 972,00 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки № ОД/НХ-16-249-НЮ від 23.05.2016 року в частині заміни товару.

Ухвалою суду від 13.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/860/23. Розгляд справи № 922/860/23 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою або дистанційними засобами зв`язку.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 13.03.2023 року про відкриття провадження у справі № 922/860/23 було направлено судом на юридичну адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте ухвалу суду від 13.03.2023 року про відкриття провадження у справі № 922/860/23 було повернуто поштовим відділенням «Укрпошта» на адрес суду 29.03.2023 року.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. ГПК України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення учасників справи про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 23.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експотрейд компані" (відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № ОД/НХ-16-249-НЮ.

Відповідно до пункт 16.2. договору, сторони погодили, що термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору відповідачем відповідно до видаткової накладної № 26 від 15.11.2016 року на суму 67 992,00 грн. та видаткової накладеної № 36 від 28.12.2016 року на суму 360 357,60 грн. було поставлено товар позивачу.

Також зазначає, що відповідно до пункту 9.1. договору та інструкції № П-6, П-7 представниками позивача та відповідача було складено акт від 07.02.2017 року № 1 щодо фактичної якості та комплектності продукції, згідно з яким 49 верхніх поршнів на суму 145 748,87 грн., та 21 поршень нижній на суму 62 463,80 грн. підлягають заміні через неналежну якість, відповідно до умов пункту 2.1. договору.

Враховуючи факт поставки товару неналежної якості, позивач не здійснив своєчасну оплату за товар поставлений згідно вказаних видаткових накладних, відповідач звернувся до суду із позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 року у справі № 916/2089/17 з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екпотрейд компані" було стягнуто 190 377,60 грн. основного боргу, 12 188,02 грн. пені, 4 184,56 грн. 3 % річних, 17 982,96 грн. інфляційних втрат (всього 224 733,14 грн.), а також судові витрати у розмірі 3 371,00 грн. Вказане рішення було виконано позивачем у повному обсязі.

Також, рішенням Господарського суду Одеської області від 12.04.2018 року у справі № 916/253/18 з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екпотрейд компані" було стягнуто 237 972,00 грн. основного боргу, 15 373,64 грн. пені, 6 904,45 грн. 3 % річних, 26 176,92 грн. інфляційних втрат (всього 286 427,01 грн.) та 4 453,00 грн. судового збору. Вказане рішення також було виконано позивачем у повному обсязі.

Як зазначає позивач, оскільки останнім було сплачено грошові кошти за товар неналежної якості у повному обсязі, у тому числі і за 49 верхніх поршнів на суму 145 748,87 грн., та 21 поршень нижній на суму 62 463,80 грн. на загальну суму 237 972,00 грн., позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення штрафних санкцій за поставку товару неналежної якості та зобов`язання здійснити заміну неякісного товару на якісний.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 року у справі № 922/2030/17, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 року та постановою Вищого Верховного суду від 28.05.2020 року, позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Експотрейд Компані» за свій рахунок замінити неякісну продукцію на продукцію належної якості, а саме 49 верхніх поршнів, 21 нижній поршень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експотрейд Компані» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» 47 594,40 грн. штрафу та 3 200,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 26 941,20 грн. витрат на проведення експертизи.

Проте, на даний час, вищевказане рішення в частині замінити неякісної продукції на продукцію належної якості, а саме 49 верхніх поршнів, 21 нижній поршень відповідачем виконано не було, а виконавче провадження ВП № 61042201 завершене постановою державного виконавця Міжрегіонального відділу державної виконавчої служби по Холодногірськогому та Новобаварському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.08.2020 року.

Як вбачається з вказаної постанови державного виконавця №61042201 від 07.08.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Експотрейд компані" (боржником) рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 року у справі №922/2030/17 не виконано, 23.07.2020 року та 07.08.2020 року на боржника накладено штраф, 07.08.2020 року державним виконавцем було складено та направлено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності згідно статті 382 Кримінального кодексу України.

Також позивач зазначає, що останній звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення 237 972,00 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 року у справі № 922/4738/21, залишеним без змін постановою від 06.12.2022 року Східного апеляційного господарського суду у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотрейд компані" про стягнення 237 972,00 грн. збитків було відмовлено у повному обсязі.

При цьому, позивачем з моменту поставки товару, зокрема 49 верхніх поршнів та 21 нижнього поршня, грудень 2016 року по теперішній час не має можливості користуватись поставленими відповідачем неякісними запчастинами. Вказана продукція зберігається в коморі виробничого підрозділу локомотивного депо ім. Т. Шевченка.

Враховуючи вищевикладене, відповідач був обізнаний про своє зобов`язання виконати умови договору щодо поставки якісного товару, заміни неякісного товару на якісний відповідно до пунктів 2.1. та 4.3 договору, та про свій обов`язок виконати рішення суду від 16.09.2019 року у справі № 922/2030/17, проте не вчинив жодної дії для належного виконання зобов`язання. Вищевказане є істотним порушенням вимог щодо якості поставленого товару.

Також позивач зазначає, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно статті 599 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

При цьому, позивач із посиланням на постанову Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 164/882/15-Ц зазначає, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми лише за умови, якщо від відмовився від договору.

У зв`язку із чим, позивач 13.01.2023 року на адресу відповідача було направлено лист за вих. № НХ09/352 з повідомленням про відмову від договору поставки № ОД/НХ-16-249-НЮ від 23.05.2016 року в частині поставки 49 верхніх поршнів та 21 нижнього поршня, у тому числі, від зобов`язання відповідача перед позивачем по заміні неякісної продукції на продукцію належної якості, а саме 49 верхніх поршнів та 21 нижнього поршня, та вимагав повернути сплачену за продукцію грошову суму у розмірі 237 972,00 грн.

Вищевказана вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення. Оскільки позивачем було вчинено усі передбачені законом дії на підтвердження обґрунтованості вимоги про повернення сплаченої грошової суми у розмірі 232 972,00 грн., останній звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звертаюсь із відповідним позовом до суду, позивач зокрема зазначає, що між сторонами було укладено договір поставки № ОД/НХ-16-249-НЮ від 23.05.2016 року.

Відповідно до пункту 9.1. договору та інструкції № П-6, П-7 представниками позивача та відповідача було складено акт від 07.02.2017 року № 1 щодо фактичної якості та комплектності продукції, згідно з яким 49 верхніх поршнів на суму 145 748,87 грн., та 21 поршень нижній на суму 62 463,80 грн. підлягають заміні через неналежну якість, відповідно до умов пункту 2.1. договору.

При цьому, позивач з моменту поставки товару, зокрема 49 верхніх поршнів та 21 нижнього поршня, грудень 2016 року по теперішній час не має можливості користуватись поставленими відповідачем неякісними запчастинами. Вказана продукція зберігається в коморі виробничого підрозділу локомотивного депо ім. Т. Шевченка. За твердженнями позивача, відповідач був обізнаний про своє зобов`язання виконати умови договору щодо поставки якісного товару, заміни неякісного товару на якісний відповідно до пунктів 2.1. та 4.3 договору, та про свій обов`язок виконати рішення суду від 16.09.2019 року у справі № 922/2030/17, проте не вчинив жодної дії для належного виконання зобов`язання. Вищевказане є істотним порушенням вимог щодо якості поставленого товару.

Також позивач зазначає, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно статті 599 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

При цьому, позивач із посиланням на постанову Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 164/882/15-Ц зазначає, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми лише за умови, якщо від відмовився від договору.

У зв`язку із чим, позивач 13.01.2023 року на адресу відповідача було направлено лист за вих. № НХ09/352 з повідомленням про відмову від договору поставки № ОД/НХ-16-249-НЮ від 23.05.2016 року в частині поставки 49 верхніх поршнів та 21 нижнього поршня, у тому числі, від зобов`язання відповідача перед позивачем по заміні неякісної продукції на продукцію належної якості, а саме 49 верхніх поршнів та 21 нижнього поршня, та вимагав повернути сплачену за продукцію грошову суму у розмірі 237 972,00 грн.

Суд не приймає вищевикладені посилання позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, та про що зазначено позивачем, рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 року у справі № 916/2089/17 з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екпотрейд компані" було стягнуто 190 377,60 грн. основного боргу, 12 188,02 грн. пені, 4 184,56 грн. 3 % річних, 17 982,96 грн. інфляційних втрат (всього 224 733,14 грн.), а також судові витрати у розмірі 3 371,00 грн. Вказане рішення було виконано позивачем у повному обсязі.

Також, рішенням Господарського суду Одеської області від 12.04.2018 року у справі № 916/253/18 з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екпотрейд компані" було стягнуто 237 972,00 грн. основного боргу, 15 373,64 грн. пені, 6 904,45 грн. 3 % річних, 26 176,92 грн. інфляційних втрат (всього 286 427,01 грн.) та 4 453,00 грн. судового збору. Вказане рішення також було виконано позивачем у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 року у справі № 922/2030/17, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 року та постановою Вищого Верховного суду від 28.05.2020 року, позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Експотрейд Компані» за свій рахунок замінити неякісну продукцію на продукцію належної якості, а саме 49 верхніх поршнів, 21 нижній поршень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експотрейд Компані» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» 47 594,40 грн. штрафу та 3 200,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 26 941,20 грн. витрат на проведення експертизи.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 року у справі № 922/4738/21, залишеним без змін постановою від 06.12.2022 року Східного апеляційного господарського суду у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотрейд компані" про стягнення 237 972,00 грн. збитків було відмовлено у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, та як вбачається із матеріалів справи, позивач та відповідач зверталися до суду за захистом своїх порушених прав.

При цьому, з рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 року у справі №922/2030/17 вбачається, що позовні вимоги позивача задоволено та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Експотрейд Компані за свій рахунок замінити неякісну продукцію на продукцію належної якості, на підставі якого видано судовий наказ. Таким чином спір між сторонами у справі № 922/2030/17 судом було вирішено по суті.

Частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При цьому, частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, обставини встановлені в рішеннях суду у справах №922/2030/17, №916/2089/17, №916/253/18 та №922/4738/21, з огляду на приписи частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не доказуються при розгляді даної справи №922/860/23.

З вищевикладеного слідує помилкові твердження позивача із посиланням на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 164/882/15-Ц щодо відмови від договору відповідно до листа від 13.01.2023 року вих. № НХ09/352 (повідомленням про відмову від договору поставки № ОД/НХ-16-249-НЮ від 23.05.2016 року в частині поставки 49 верхніх поршнів та 21 нижнього поршня, у тому числі, від зобов`язання відповідача перед позивачем по заміні неякісної продукції на продукцію належної якості, а саме 49 верхніх поршнів та 21 нижнього поршня, та повернення сплаченої за продукцію грошової суми у розмірі 237 972,00 грн.) оскільки вищевказаними рішеннями було стягнуто суму боргу та штрафні санкції, та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Експотрейд Компані» за свій рахунок замінити неякісну продукцію на продукцію належної якості.

Крім того, частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як вбачається із матеріалі справи, позивач з метою примусового виконання рішення суду по справи №922/2030/17 звернувся до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Проте, постановою від 07.08.2020 року державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавче провадження №61042201 було закінчено та зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Експотрейд компані" (боржником) рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 року у справі №922/2030/17 не виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Права та обов`язки стягувача, боржника та виконавця у виконавчому провадженні, як і наслідки невиконання законних вимог виконавця, передбачені Закону України «Про виконавче провадження» зокрема, статтями 18 та 19 цього закону.

Також розділом V Господарського процесуального кодексу України регулюються процесуальні питання, пов`язанні з виконанням судових рішень у господарських справах. Розділом VІ Господарського процесуального кодексу України регламентовано судовий контроль за виконанням судових рішень.

Згідно частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19, постанова Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 920/750/20 тощо).

При цьому, пунктом 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішення.

Тобто, реалізуючі передбачене Конституцією України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Приписами частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому частиною другою вищенаведеної норми визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Зазначені положення статті 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з нормами статті 20 Господарського кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження № 12-14звг19), від 19 травня 2020 року №916/1608/18 (провадження №12-135гс19).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

З аналізу вищевикладеного слідує, що позивачем у цій справі вибрано невірний спосіб захисту, та як вже зазначалось вище судом, рішенням від 16.09.2019 року у справі №922/2030/17 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Експотрейд Компані за свій рахунок замінити неякісну продукцію на продукцію належної якості.

Також суд не приймає відмову позивача (від 13.01.2023 року за вих. № НХ09/352) від договору поставки № ОД/НХ-16-249-НЮ від 23.05.2016 року в частині поставки 49 верхніх поршнів та 21 нижнього поршня, у тому числі, від зобов`язання відповідача перед позивачем по заміні неякісної продукції на продукцію належної якості, а саме 49 верхніх поршнів та 21 нижнього поршня, та вимагав повернути сплачену за продукцію, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 16.2. договору, сторони визначили, що термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань.

Крім того, пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що постачальник гарантує якість та надійність товару, що поставляється, на протязі терміну, який передбачено технічними умовами та стандартами на даний товар, протягом 12 місяців з моменту введення в експлуатацію, але не більше 18 місяців зберігання з моменту поставки.

При цьому, позивач зазначає, що з моменту поставки товару, зокрема 49 верхніх поршнів та 21 нижнього поршня, грудень 2016 року по теперішній час не має можливості користуватись поставленими відповідачем неякісними запчастинами. Вказана продукція зберігається в коморі виробничого підрозділу локомотивного депо ім. Т. Шевченка, а відповідач був обізнаний про своє зобов`язання виконати умови договору щодо поставки якісного товару, заміни неякісного товару на якісний відповідно до пунктів 2.1. та 4.3 договору, та про свій обов`язок виконати рішення суду від 16.09.2019 року у справі № 922/2030/17, проте не вчинив жодної дії для належного виконання зобов`язання.

З аналізу вищевикладеного слідує, що оскільки договір припинив свою дію, позивач не може відмовитись від припиненого договору.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивач скористався своїм правом про, що свідчить рішення суду у справі № 922/2030/17, яким зобов`язано відповідача виконати умови договору щодо поставки якісного товару, заміни неякісного товару на якісний та стягнуто штраф у розмірі 47 594,40 грн.

Крім того, у матеріалах справи також наявні рішення про стягнення коштів, про що свідчать рішення суду у справі № №916/2089/17, №916/253/18.

Таким чином, позовні вимоги, предметом яких є стягнення коштів у розмірі 237 972,00 грн. не можуть бути задоволені судом, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів у розмірі 237 972,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 та пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

реквізити сторін:

позивач:Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська буд.19, ЄДРПОУ 40081200);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Експотрейд Компані" (61001, м. Харків, пров. Мало-Панасівський, буд. 4/7, ЄДРПОУ 38476377).

Повне рішення складено "17" травня 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова