Ухвала

від 17.05.2023 по справі 915/1348/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/1348/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енргоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енргоатом» (далі - ДП «Енргоатом», скаржник)

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2023

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023

у справі №915/1348/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал сервіс ЛТД»

до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енргоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енргоатом»

про стягнення 3 267 285, 21 грн,

ВСТАНОВИВ:

ДП «Енргоатом» 02.05.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі №915/1348/21 та просить відкрити касаційне провадження та прийняти касаційну скаргу до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №915/1348/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

ДП «Енргоатом» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували та не застосували правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 до подібних правовідносин щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

З огляду на викладене касаційна скарга скаржника подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Відтак не є очевидно не прийнятними за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому, скаржник зазначивши, що суди в порушення статті 86 ГПК України, не в повному обсязі оцінили докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, неповно з`ясовано всі фактичні обставини справи та не досліджено докази, що мають значення для справи, не прийнято до уваги факту знаходження ДП «Енергоатом» у скрутному фінансовому становищі та в порушення статті 614 ЦК України не встановили наявність, чи відсутність вини в діях ДП «Енергоатом» не визначив підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України, якщо вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та визначити відповідну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену конкретним пунктом/пунктами частини другої статті 287 цього Кодексу, з наведенням обґрунтування.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.

ДП «Енергоатом» у тексті касаційної скарги зазначає, що не погоджується з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі №915/1348/21 в частині стягнення 3% річних у розмірі 61 459, 28 грн, просить відкрити касаційне провадження та прийняти касаційну скаргу до розгляду.

Статтею 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки скаржник, окрім того, що не погоджується часткового з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі №915/1348/21 не зазначає вимог щодо оскаржуваних судових рішень та які повноваження Суд має застосувати за результатами перегляду цих оскаржуваних судових рішень щодо стягнення 3% річних. Між тим у касаційній скарзі відсутня й прохальна частина як така.

Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на скаржника, а касаційна скарга не містить однозначної інформації про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень, Суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення прохальної частини касаційної скарги, з урахуванням наведених вище вимог.

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити вимоги щодо оскаржуваних судових рішень, та які повноваження Суд має застосувати за результатами перегляду цих оскаржуваних судових рішень щодо стягнення 3% річних у розмірі 61 459, 28 грн.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга ДП «Енергоатом» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням вимог щодо оскаржуваних судових рішень та які повноваження Суд має застосувати за результатами перегляду цих оскаржуваних судових рішень щодо стягнення 3% річних, а також визначити й підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України, якщо вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліку протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енргоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енргоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі №915/1348/21 - залишити без руху.

2. Надати Державному підприємству Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енргоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енргоатом» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Державному підприємству Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енргоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енргоатом», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова