Ухвала

від 06.07.2023 по справі 915/1348/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/1348/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Сервіс ЛТД» (далі - ТОВ «Індастріал Сервіс ЛТД», позивач) - Тараненко Ю.В. (самопредставництво),

відповідача - Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідач, скаржник) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2023 (головуючий - суддя Давченко Т.М.) та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 (головуючий - суддя Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І.)

у справі №915/1348/21

за позовом ТОВ «Індастріал Сервіс ЛТД»

до ДП «НАЕК «Енергоатом»

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 3 267 285, 21 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення коштів за неналежне виконання умов договорів підряду у частині повної та своєчасної оплати за виконанні роботи, а також щодо наявності/відсутності підстав для стягнення, нарахованих на основну суму заборгованості, сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Індастріал Сервіс ЛТД" звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяв про зменшення позовних вимог, про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" грошових коштів, а саме:

1) за договором підряду від 13.07.2020: 17 5281, 13 грн пені, 57 832, 50 грн 3 % річних та 157 753, 01 грн інфляційних втрат;

2) за договором підряду від 13.07.2020: 2 461 040, 86 грн основного боргу, 186 272, 86 грн пені, 61 459, 28 грн 3 % річних та 167 645, 57 грн інфляційних втрат.

1.2. В обґрунтування позову ТОВ «Індастріал Сервіс ЛТД» вказувало на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за укладеними договорами підряду, а саме в частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого утворилися прострочення виконання зобов`язання та заборгованість, на які позивачем здійснені нарахування відсотків річних та інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також нарахування пені у відповідності до пункту 10.4 договорів.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2023 у справі №915/1348/21 позов ТОВ "Індастріал Сервіс ЛТД" задоволено повністю. Стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" грошові кошти у загальній сумі 3 267 285, 21 грн, з яких:

1) за договором підряду від 13.07.2020: 175 281, 13 грн ? пеня; 57 832, 50 грн ? 3 % річних; 157 753, 01 грн ? інфляційні втрати;

2) за договором підряду від 13.07.2020: 2 461 040, 86 грн ? основний борг; 186 272, 86 грн ? пеня; 61 459, 28 грн ? 3 % річних; 167 645, 57 грн ? інфляційні втрати.

2.2. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних у розмірі 61 459, 28 грн, ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі №915/1348/21 апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2023 в оскаржуваній частині залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ДП «НАЕК «Енергоатом», не погоджуючись із судовими рішеннями в частині стягнення 3% річних у розмірі 61 459, 28 грн, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2023 в оскаржуваній частині та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі №915/1348/21; ухвалити нове рішення, яким у стягненні 3% річних у розмірі 61 459, 28 позовні вимоги залишити без задоволення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ДП «НАЕК «Енергоатом» із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували та не застосували правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 до подібних правовідносин щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

4.2. Також скаржник у касаційній скарзі із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, що склалися в рамках розгляду цієї справи, а саме стягнення з боржника 3% річних за умови наявності у останнього фактично законодавчо встановлених обмежень у сфері здійснення господарської діяльності, а тому виникає необхідність у висновку Верховного Суду в частині того, яким чином господарська діяльність відповідача, з наявними обмеженнями на ринку продажу електроенергії, співвідноситься з пунктами 4, 6 частини першої статті 3 ЦК України, частини першої статті 6, статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в яких закріплені загальні принципи господарювання. Тобто, відсутній висновок Суду, яким чином можливо встановити вину сторони зобов`язання у випадку, коли загальні принципи здійснення підприємницької діяльності обмежуються державою. На думку скаржника, суди не в повному обсязі оцінили докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та не прийняли до уваги факт знаходження ДП «НАЕК «Енергоатом» у скрутному фінансовому становищі, а тому порушили вимоги статті 86 ГПК України, статтю 614 ЦК України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ТОВ «Індастріал Сервіс ЛТД» 28.06.2023 (згідно з поштовими відмітками) подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило Суд касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між сторонами у справі укладено такі договори підряду:

1) договір від 13.07.2020 №1-123-13-20-06469 на виконання робіт за темою: "Капітальний ремонт антикорозійного захисту механічного обладнання ТГАЕС (ККС 2*150 № 1) (далі - Договір 1), згідно з умовам якого ТОВ "Індастріал Сервіс ЛТД" (підрядник), в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними силами і засобами, якісно і у встановлений договором термін, роботи за указаною вище темою, за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 (далі ДКПП):43.29. Обсяги робіт за договором визначаються відомістю обсягів робіт (додаток № 4) (пункт 1.1 Договору 1);

2) договір від 13.07.2020 №1-123-13-20-06468 на виконання робіт за темою: "Капітальний ремонт антикорозійного захисту механічного обладнання водозливної греблі (кран ККС 2*180+5т № 2) Олександрівської ГЕС (далі - Договір 2), згідно з умовами якого підрядник в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними силами і засобами, якісно і у встановлений договором термін, роботи за указаною вище темою, за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 (далі ДКПП):43.29. Обсяги робіт за договором визначаються відомістю обсягів робіт (додаток № 4) (пункт 1.1 Договору 2).

6.2. У відповідності до умов обох указаних вище Договорів, які є ідентичними за змістом, підрядник здає в обумовлені терміни виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виконання робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації, а замовник зобов?язується прийняти та сплатити виконані роботи (пункт 1.2 Договорів).

6.2.1. Обсяги закупівлі можуть бути зменшені у залежності від реального фінансування видатків. Вартість Договору визначається протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 1). Місцем виконання цього Договору є смт. Олександрівка, Миколаївська обл., Україна (Олександрівська ГЕС) (пункти 1.3-1.5 Договорів).

6.2.2. Договірна ціна робіт, доручених до виконання підряднику, складає:

за Договором 1 ? 2 504 016, 11 грн з ПДВ;

за Договором 2 ? 2 661 040, 86 грн з ПДВ;

джерело фінансування: власні кошти ДП "НАЕК "Енергоатом" (пункт 2.1 Договорів).

6.2.3. Остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої у Договорі (пункт 2.3 Договорів).

6.2.4. Терміни виконання робіт визначені в Графіку виконання робіт (додаток № 3), який є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 3.1 Договорів).

6.2.5. Розрахунки за договором виконуються наступним чином: оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 робочих днів. Підрядник складає акти виконаних робіт у відповідності до визначеного в пункті 1 Договору коду згідно з ДКПП (пункт 4.1 Договорів).

6.2.6. Податкова накладна, оформлена у відповідності до пункту 201.1 статті 187 Податкового кодексу України (повинна містити коди ДКПП та бути за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 23.02.2017 №276) та зареєстрована у встановленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних, подається підрядником.

6.2.7. Підрядник надає замовнику податкову накладну, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (пункт 4.2 Договорів).

6.2.8. У випадку не надання підрядником замовнику у встановлений в Договорі термін електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН та в разі відсутності коду або допущення помилок у кодах УКТ ЗЕД та ДКПП замовник має право в односторонньому порядку зменшити вартість Договору, передбачену пунктом 2.1 цього Договору, на суму, передбачену 1201.3 Податкового кодексу України, у розмірі до 100% суми ПДВ. Сплата частини вартості товарів у розмірі суми ПДВ здійснюється замовником після отримання від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН (пункт 4.3 Договорів).

6.2.9. Замовник має право зменшувати суму перерахування за виконані роботи на вартість робіт, виконаних з порушенням діючих норм і правил на період до усунення цих порушень. При складанні відповідного акта має бути присутній представник підрядника (пункт 4.4 Договорів).

6.2.10. Підставою для затримки остаточних розрахунків є викладена в 15-денний термін претензія замовника за якістю робіт. Підрядник зобов`язаний протягом обумовлених при прийманні робіт термінів усунути ці зауваження, після чого замовник здійснює остаточний розрахунок (пункт 4.5 Договорів).

6.2.11. Остаточний розрахунок за виконані роботи підрядником здійснюється після здачі об`єкта в експлуатацію. Замовник має право затримати кінцевий розрахунок за викопані роботи до усунення недоліків та дефектів, які виявлені при прийнятті об`єкту в експлуатацію (пункт 4.6 Договорів).

6.2.12. Приймання актів виконаних робіт вітчизняного виконавця здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 ? до 28 числа поточного місяця. Замовник зобов`язаний в термін 10-ти днів підписати акти виконаних робіт і повідомити про це підрядника або направити підряднику мотивовану відмову. Якщо в термін 10-ти днів підрядник письмово не повідомлений про мотивовану відмову, роботи вважаються прийнятими замовником і підлягають оплаті (пункт 5.4 Договорів).

6.2.13. Замовник зобов`язується прийняти від підрядника будівельні роботи та провести розрахунки на умовах даного Договору (пункт 9.8 Договорів).

6.2.14. У разі невиконання замовником своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП «НАЕК «Енергоатом», замовник на вимогу підрядника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7 % вартості Договору (пункт 10.4 Договорів).

6.2.15. Сторонами погоджено, що Договори набувають чинності з моменту підписання їх обома сторонами та скріплення печаткою та діють до 31.12.2020 (пункт 16.6 Договорів).

6.3. До Договорів сторонами укладено обумовлені в них додатки, зокрема, у додатках № 1 "Протокол узгодження договірної ціни…" та № 2 "Договірна ціна" сторонами погоджено договірну ціну:

Договір 1 ? 2 504 016, 11 грн з ПДВ;

Договір 2 ? 2 661 040, 86 грн з ПДВ;

у додатку № 3 до договору "Графік виконання робіт…" сторонами погоджено термін виконання договірних робіт по обом договорам ? до 31.10.2020.

6.4. На виконання умов Договорів ТОВ "Індастріал Сервіс ЛТД" виконано такі обумовлені договорами роботи:

Договір 1 ? роботи на загальну суму 2 504 016, 11 грн з ПДВ, що підтверджується актом від 25.09.2020 № АК 1500/5-60а приймання-здавання з капітального ремонту обладнання (Кран козловий спеціальний ККС 2*150 № 1 ТГАЕС), згідно з яким обумовлене в Договорі 1 обладнання введене в роботу та вважається прийнятим замовником з 25.09.2020 15:00;

Договір 2 ? роботи на загальну суму 2 661 040, 86 грн з ПДВ, що підтверджується актом від 24.09.2020 № АК/ТО 1501.189 приймання-здавання з капітального ремонту обладнання (Кран козловий спеціальний ККС 2*180+5м № 2 ОГЕС), згідно з яким обумовлене в Договорі 2 обладнання введене в роботу та вважається прийнятим замовником з 24.09.2020 о 16:35.

6.5. Між сторонами 31.10.2020 складені та підписані передбачені Договорами 1 та 2 акти, а саме:

? акт приймання виконаних будівельних робіт від 31.10.2020 № 1 (форма КБ-2В) за жовтень 2020 року на суму 2 504 016, 11 грн; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 31.10.2020 форми КБ-3 за жовтень 2020 року на суму 2 504 016, 11 грн;

? акт приймання виконаних будівельних робіт від 31.10.2020 № 1 (форма КБ-2В) за жовтень 2020 року на суму 2 661 040, 86 грн; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 31.10.2020 форми КБ-3 за жовтень 2020 року на суму 2 661 040, 86 грн.

6.6. На виконання умов Договорів позивачем також відображені відповідні зобов`язання у податковій звітності, поданій до ЄРПН, що підтверджується поданими позивачем копіями податкових накладних від 31.10.2020 №5 на суму 2 504 016, 11 грн (договір 1); від 31.10.2020 №6 на суму 2 661 040, 86 грн (Договір 2), а також копіями квитанцій від 11.11.2020 та 12.11.2020 відповідно, про реєстрацію зазначених податкових накладних у ЄРПН.

6.7. З урахуванням умов пункту 4.1 Договорів, розрахунки за виконані роботи мали бути проведеними замовником протягом 45 робочих днів після підписання сторонами довідки за формою КБ-3 та актів за формою КБ-2В, тобто до 05.01.2021 включно.

6.8. Відповідачем після відкриття провадження в даній справі погашено заборгованість відповідно до Договору 1 у сумі 2 504 016, 11 грн, що підтверджується виписками з рахунку позивача, а саме:

- від 21.09.2022 на суму 700 000 грн,

- від 11.10.2022 на суму 496 000 грн,

- від 21.11.2022 на суму 500 000 грн,

- від 20.12.2022 на суму 500 000 грн,

- від 27.12.2022 на суму 308 016, 11 грн.

6.8.1. Також частково погашено заборгованість відповідно до умов Договору 2 у сумі 200 000 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача від 27.12.2022.

6.9. Решту виконаних робіт у відповідності до Договору 2 на загальну вартість 2 461 040, 86 грн (2 661 040, 86 грн - 200 000 грн) підрядником не оплачено.

6.10. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з такого:

- позивачем доведено, що відповідачем порушені договірні зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого утворилася заборгованість за Договором 2 у сумі 2 461 040, 86 грн;

- відповідачем не надано суду доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлень про настання обставин, передбачених розділом 12 Договорів, зокрема, форс-мажорних обставин, з відповідними доказами ? сертифікатами Торгово промислової палати України;

- інших положень, які передбачали б можливість відстрочення виконання договірних зобов`язань з оплати виконаних робіт, договори не містять;

- обґрунтованими є вимоги про стягнення пені та нарахувань на суми прострочень за Договорами 1 та 2 у порядку частини другої статті 625 ЦК України;

- обґрунтованими та арифметично вірними виконані позивачем розрахунки 3 % річних за період 06.01-13.10.2021 (відповідно до Договору 1 у сумі 57 832, 50 грн та Договору 2 у сумі 61 459, 28 грн) та інфляційних втрат за період січень-липень 2021 року.

6.11. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду в межах вимог апеляційної скарги, відзначив таке:

- відповідач у своїх аргументах не заперечує факт порушенням ним своїх зобов`язань перед позивачем у спірних правовідносинах за укладеним з позивачем договором;

- передбачені статтею 625 ЦК України компенсаційні нарахування, зокрема стягнення 3% річних, є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, тобто вони не є мірою відповідальності (штрафними санкціями, передбаченими статті 230 ГК України);

- відсутність коштів у боржника, а також недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, та запровадження на території України воєнного стану, не є підставами для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт з урахуванням 3% річних.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №915/1348/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2023 відкрито касаційне провадження у справі №915/1348/21 за касаційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2023 в частині задоволених позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 61 459, 28 грн, та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі №915/1348/21.

7.3.1. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2023 в іншій частині задоволених позовних вимог (див. пункт 2.1 даної Ухвали) у справі сторонами як до суду апеляційної інстанції, так і до суду касаційної інстанції не оскаржувалось, а відтак Судом в цій частині не переглядаються.

7.3.2. Сума 61 459, 28 грн є сумою 3% річних за Договором 2. За Договором 1 сума в розмірі 57 832, 50 грн (3 % річних) відповідачем не оскаржувалась.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. З огляду на наведене у розділі 4 цієї Ухвали, Верховний Суд відзначає таке.

8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.6. Так, звертаючись з позовом до суду, позивач з огляду на неналежне виконання умов Договору відповідачем у частині повної та своєчасної оплати за виконанні роботи, зокрема просив у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України стягнути з відповідача 3 % річних, нарахованих на основну суму заборгованості.

8.7. Рішенням Господарського Миколаївської області від 18.01.2023 у справі №915/1348/21 позовні вимоги задоволено повністю, зокрема і щодо стягнення 3% річних у сумі 61 459, 28 грн. Вказане рішення в частині оскарження залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023.

8.7.1. Ухвалюючи судове рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції у своїй постанові, дійшли висновку, що оскільки відповідач допустив прострочення грошового зобов`язання за договором 2, позивач правомірно нарахував 3% річних на прострочену суму заборгованості у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України.

8.8. Не погоджуюсь із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, з підстав оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.9. Щодо зазначеного у пункті 4.1 даної Ухвали.

8.10. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.11. Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.12. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, де Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.12.1. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.12.2. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.12.3. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.13. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.14. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (на яку вказує скаржник), Велика Палата при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, штрафу та процентів річних, зокрема зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

8.14.1. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, встановлені відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/471/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

8.14.2. Відтак, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи несправедливість, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав. При цьому відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/471/18, а саме встановлення такої процентної ставки на рівні сорока відсотків та дев`яносто шести відсотків річних та їх явній невідповідності принципу справедливості.

8.14.3. Під час розгляду справи №902/471/18 Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що станом на момент звернення з позовом до суду сума заборгованості за договором поставки складала 98 381,92 грн і була повністю сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, тоді як позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн та перевищує майже у два рази суму прострочення.

8.15. Водночас у справі, що розглядається (№915/1348/21), судами попередніх інстанцій встановлено, що сума заборгованості за Договором 2 становить 2 461 040, 86 грн, відсотки річних розраховано за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3 % та становлять 61 459, 28 грн. При цьому судами не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3 % річних. А відтак, ураховуючи, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, на думку господарських судів, підстав для їх зменшення немає.

8.15.1. Відтак, проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, з огляду на суттєву відмінність фактичних обставин справи доказової бази, із справою, що переглядається (розмір відсоткової ставки річних від основної суми заборгованості у справі №902/417/18 становив 40 % та 96%, а у справі №915/1348/21 - 3% річних, що суттєво відрізняється за змістом правових відносин), хоч і за схожого правового регулювання (статті 625 ЦК України), колегія суддів дійшла висновку про неподібність цієї справи за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

8.16. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.17. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 915/1348/21 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

8.18. Щодо зазначеного у пункті 4.2 даної Ухвали.

8.19. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

8.20. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

8.21. Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

8.22. Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів.

8.23. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

8.24. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

8.25. Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.

8.26. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.27. Зі змісту положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що дана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи № 904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи №904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи № 910/3359/20.

8.28. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.29. Так, на думку скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм права, а саме щодо стягнення з боржника 3% річних за умови наявності у останнього фактично законодавчо встановлених обмежень у сфері здійснення господарської діяльності, а тому виникає необхідність у висновку Верховного Суду в частині того, яким чином господарська діяльність відповідача, з наявними обмеженнями на ринку продажу електроенергії, співвідноситься з пунктами 4, 6 частини першої статті 3 ЦК України, частини першої статті 6, статті 42 ГК України, в яких закріплені загальні принципи господарювання. Тобто, відсутній висновок Суду яким чином можливо встановити вину (стаття 614 ЦК України) сторони зобов`язання у випадку коли загальні принципи здійснення підприємницької діяльності обмежуються державою.

8.30. З огляду на наведене перед судом фактично постає питання щодо наявності/відсутності можливості застосування до спірних правовідносин статті 614 ЦК України як підстави для звільнення боржника від сплати 3% річних за порушення зобов`язання.

8.31. У контексті наведеного, через призму доводів касаційної скарги у цій частині, колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.02.2022 у справі №910/6840/21, де переглядались рішення судів попередніх інстанцій у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Омега-Київ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" про стягнення коштів (сума основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати), у зв`язку неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки в частині своєчасної оплати поставленого товару.

8.31.1. В обґрунтування наявності підстав для скасування судових рішень попередніх інстанцій у справі №910/6840/21 ДП "НАЕК "Енергоатом", зокрема вказувало і на те, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання стягнення з боржника 3% річних та інфляційних втрат за умови наявності у боржника фактично законодавчо встановлених обмежень у сфері здійснення господарської діяльності. При цьому скаржник вказав, що судами порушено, зокрема, неправильно застосовано норму матеріального права щодо наявності вини відповідача - частину першу статті 614 ЦК України.

8.31.2. Так, за результатами касаційного перегляду судових рішень у справі №910/6840/21, які оскаржувались з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості, зокрема і 3% річних.

8.31.3. Розглядаючи доводи скаржника ДП "НАЕК "Енергоатом" у справі №910/6840/21 Верховний Суд відзначив таке:

«Також скаржник посилався на приписи статті 614 ЦК України та, в зв`язку з цим, на брак у нього коштів внаслідок нерозрахунку з ним за вироблену електроенергію з боку ДП "Гарантований покупець" та ПрАТ "НЕК "Укренерго".

З даного приводу Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 614 ЦК України:

- особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання;

- відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з положеннями ГПК України:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, третя, четверта статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються, зокрема, сторонами (частини перша, третя статті 74).

Скаржником (відповідачем у справі) у судах попередніх інстанцій не було доведено (з урахуванням наведеної частини другої статті 614 ЦК України) відсутності своєї вини у неналежному виконанні договірних зобов`язань.

Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд також враховує положення частини першої статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

До того ж у разі невиконання (неналежного виконання) контрагентами Підприємства своїх договірних зобов`язань перед ним Підприємство не позбавлене ні права, ні можливості притягнути їх до визначеної законом і/або договорами відповідальності; протилежного Підприємством не зазначено й не обґрунтовано».

8.32. Отже, Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №910/6840/21 виклав висновок, зокрема щодо можливості/неможливості застосування статті 614 ЦК України до подібних правовідносин як підстави для звільнення боржника від сплати 3% річних за порушення зобов`язання.

8.33. Відтак, проаналізувавши висновок щодо застосування статті 614 ЦК України у випадку порушення зобов`язання, викладений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6840/21, Верховний Суд вважає, що він стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов`язки сторін саме цих відносин) з урахуванням доводів скаржника щодо застосування статті 614 ЦК України.

8.33.1. Суд також виходить з того, що правозастосування статті 614 ЦК України є сталим та послідовним, про що свідчить, зокрема, ухвала Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №910/14469/821 тощо.

8.34. При цьому колегія суддів відзначає, що скаржником не наводились аргументовані і переконливі доводи щодо необхідності відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі №910/6840/21, як і не визначалась така підстава касаційного оскарження.

8.35. Враховуючи викладене, а також підстави касаційного оскарження, предмет, підстави позову, склад учасників, зміст позовних вимог справи, що розглядається, Верховний Суд зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновкам щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6840/21.

8.36. Пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

8.37. Отже, зазначене в сукупності свідчить про наявність підстав для закриття касаційного провадження з підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, у відповідності до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

8.38. Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги виходить, окрім вищенаведеного, і з такого.

8.39. За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

8.40. За змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

8.41. Відповідно до частини другої 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.42. Відповідно до частини другої статті 625 України підставою для застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.43. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

8.44. Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, послідовно у своїх висновках вказувала, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного та залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (див. постанови від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342//18, від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19).

8.45. Крім того, Верховний Суд враховує і те, що відповідно до частин першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

8.46. Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

8.47. Верховний Суд виходить з того, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Водночас статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.48. Укладення відповідачем договорів як і з позивачем, так і з іншими контрагентами стало результатом самостійних ініціативних дій відповідача, і такі договори були укладені ним на власний ризик, з метою досягнення економічних результатів.

8.49. За умовами спірного Договору обов`язок оплатити роботу, виконану позивачем за Договорами підряду, покладений саме на ДП "НАЕК "Енергоатом" та не поставлений у залежність від виконання його контрагентами зобов`язань за іншими договорами, обмежень на ринку електричної енергії тощо. Наявність встановленого спеціального законодавства порядку здійснення господарської діяльності у сфері електроенергетики (на яку вказує скаржник) та відсутність коштів для здійснення оплати за договором внаслідок, зокрема, але не виключно, затримки розрахунків з відповідачем з боку інших контрагентів, не звільняють його від зобов`язань за укладеним з позивачем за первісним позовом Договорами підряду, адже за умовами укладених між сторонами Договорів відповідач свідомо узяв на себе обов`язок прийняти і своєчасно оплатити відповідну роботу. Відповідач, розуміючи специфіку законодавчого врегулювання на ринку електричної енергії та наявні в нього проблеми щодо розрахунків зі своїми контрагентами, не був позбавлений можливості погодити з позивачем у договорі більш тривалі строки оплати.

8.50. Тобто, вступаючи у договірні відносини, боржник несе ризики, зокрема, можливої відсутності у нього необхідних коштів, а відтак кредитор не має нести негативні наслідки відносин боржника з його контрагентами.

8.51. Суд враховує, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

8.52. Відтак, з огляду на зазначене, доводи та зміст касаційної скарги переважно стосуються заперечення обставин щодо застосування 3% річних за Договором 2, встановлених судами попередніх інстанцій (при цьому за Договором 1, за яким також стягнуто 3% річних, скаржником в цій частині судове рішення не оскаржується), та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім поданим сторонами доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.53. У свою чергу, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

8.54. Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, колегія суддів констатує, що в межах усіх доводів касаційної скарги і зазначених скаржником підстав касаційного оскарження, а також з урахуванням установлених судами у справі конкретних обставин, оцінила аргументи касаційної скарги щодо підтвердження наявної доказової бази у даній справі, однак зазначає, що не наділена повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

8.55. Відтак, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, зважаючи на зміст фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та правове регулювання, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» за пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України на підставі пунктів 4, 5 часини першої статті 296 ГПК України.

8.56. Верховний Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї Ухвали.

8.57. При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

8.58. Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

8.59. Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

8.60. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

8.61. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

8.62. Верховний Суд, здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраних скаржником підстав касаційного оскарження виходить з того, що останнім не аргументовано і не доводилось у касаційній скарзі того, що суди під час розгляду справи зашкодили самій суті права доступу до суду, та не обґрунтовували наявну необхідність забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

8.63. Отже, Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підстави оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.64. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

8.64.1. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

8.65. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

8.66. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

8.67. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2023 (в частині його оскарження) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі №915/1348/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос