Постанова

від 17.05.2023 по справі 903/127/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

Справа № 903/127/22

Провадження 2574/2023

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Білоуса В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Приватного акціонерного товариства "Електро" в особі Волинського управління Приватного акціонерного товариства "Електро"

про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат

до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023

у справі № 903/127/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камка"

до Приватного акціонерного товариства "Електро" в особі Волинського управління Приватного акціонерного товариства "Електро"

про стягнення 717 256,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Камка" (далі - ТОВ "Камка", позивач) звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Електро" в особі Волинського управління Приватного акціонерного товариства "Електро" (далі - ПрАТ "Електро" в особі Волинського управління ПрАТ "Електро", відповідач) про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 717 256,80 грн.

26.05.2022 рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 903/127/22 у задоволенні позову відмовлено.

30.05.2022 від представника відповідача до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ "Камка" витрат на правничу допомогу в розмірі 25 500 грн.

10.06.2022 додатковим рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 903/127/22 заяву ПрАТ "Електро" в особі Волинського управління ПрАТ "Електро" про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Камка" на користь ПрАТ "Електро" в особі Волинського управління ПрАТ "Електро" 22 500 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви ПрАТ "Електро" в особі Волинського управління ПрАТ "Електро" відмовлено.

19.10.2022 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 903/127/22 рішення Господарського суду Волинської області від 26.05.2022 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 10.06.2022 у справі № 903/127/22 залишено без змін.

04.04.2023 постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ "Камка" залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду 19.10.2022, рішення Господарського суду Волинської області від 26.05.2022 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 10.06.2022 у справі № 903/127/21 залишено без змін.

20.04.2023 (в електронній формі, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ПрАТ "Електро" в особі Волинського управління ПрАТ "Електро" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій заявник просить стягнути з ТОВ "Камка" на користь ПрАТ "Електро" в особі Волинського управління ПрАТ "Електро" 24 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом касаційної скарги ТОВ "Камка" у справі № 903/127/22.

За доводами заявника судові витрати на професійну правничу допомоги є співмірними зі складністю справи, значенням справи для учасників, часом витраченим адвокатом.

Перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що заява ПрАТ "Електро" в особі Волинського управління ПрАТ "Електро" про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат у суді касаційної інстанції підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До заяви ПрАТ "Електро" в особі Волинського управління ПрАТ "Електро" про покладення судових витрат заявником додано:

- Додаткову угоду № 2 до договору про надання правничої допомоги від 10.02.2022 № 2;

- договір про надання правничої допомоги від 10.02.2022 № 2;

- Акт приймання-передачі виконаних послуг від 18.04.2023;

- прибутковий касовий ордер від 23.03.2023 № 03 про сплату заявником на користь Адвокатського бюро "Леонід Романюк" 14 000 грн за договором про надання правничої допомоги від 10.02.2022 № 2 .

Із матеріалів справи вбачається, що відзив на касаційну скаргу ТОВ "Камка" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та на рішення Господарського суду Волинської області від 26.05.2022 у цій справі від ПрАТ "Електро" в особі Волинського управління ПрАТ "Електро" підписана представником - адвокатом Романюком Л.С., до відзиву на підтвердження повноважень представника додано копію ордера від 14.01.2023, який виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 10.02.2022 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Романюка Л.С.

У суді касаційної інстанції розгляд касаційної скарги ТОВ "Камка" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та на рішення Господарського суду Волинської області від 26.05.2022 у цій справі відбувався у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 до договору про надання правничої допомоги від 10.02.2022 № 2 сторони погодили, що вартість послуг складає 24 000 грн (із них ознайомлення адвокатом з матеріалами касаційної скарги ТОВ "Камка" - 5 000 грн, складання та подання до суду касаційної інстанції заперечень щодо відкриття касаційного провадження - 9 000 грн, складання та подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Камка" - 10 000 грн).

Відповідно до Акту приймання-передачі виконаних послуг від 18.04.2023 адвокатське бюро надало, а Клієнт прийняв надані послуги, які перераховані вище та погоджені в пункті 2 Додаткової угоди № 2 до договору про надання правничої допомоги від 10.02.2022 № 2.

Вирішуючи питання покладення розподілу судових витрат за заявою ПрАТ "Електро" в особі Волинського управління ПрАТ "Електро" за розгляд справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якої частинами першою та другою статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Верховний Суд зазначає, що заявник у цій справі надав докази розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розумінні пункту 1 частини другої статті 126 та статті 129 ГПК України, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.

Відповідно до положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (п. 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

ТОВ "Камка" не скористалося своїм правом на подання пояснень та/або заперечень на подану відповідачем заяву про розподіл судових витрат, а отже ним не заявлено щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим колегія суддів враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Судова колегія зауважує, що співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" Європейський суд з прав людини зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому Європейський суд з прав людини у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Отже, оцінивши заявлені витрати ПрАТ "Електро" в особі Волинського управління ПрАТ "Електро" на професійну правничу допомогу у сумі 24 000 грн та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, в тому числі аналогічності позицій в апеляційній та касаційній скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що заява ПрАТ "Електро" в особі Волинського управління ПрАТ "Електро" про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом цієї справи у суді касаційної інстанцій підлягає частковому задоволенню у сумі 10 000 грн.

Керуючись статтями 126, 129, 244, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Електро" в особі Волинського управління Приватного акціонерного товариства "Електро" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в справі № 903/127/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камка" (45201, Волинська область, Ківерцівський район, м. Ківерці, вул. Чкалова, 61, код ЄДРПОУ 38485507) на користь Приватного акціонерного товариства "Електро" в особі Волинського управління Приватного акціонерного товариства "Електро" (45201, Волинська область, Ківерцівський район, м. Ківерці, вул. Чкалова, 61, код ЄДРПОУ 00132486) 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

3. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Білоус