Рішення

від 28.04.2023 по справі 320/3569/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2023 року справа №320/3569/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервер Шоп» до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервер Шоп» (далі по тексту позивач, ТОВ «Сервер Шоп») з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 14 січня 2020 року №0001410513 та №0001400513, винесених Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Позивач вважає протиправним визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з того, що господарські операції із контрагентами ТОВ «Брік агентство комунікаційних рішень» (код ЄДРПОУ 40974163) за період з 01.05.2019 по 31.05.2019 та ТОВ «Стаймекс» (код ЄДРПОУ 42694736) за період з 01.06.2019 по 30.06.2019, підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ «Сервер Шоп» дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Позивач наголошує, що в акті перевірки не встановлено жодних протиправних діянь ТОВ «Сервер Шоп», які призвели до невиконання або неналежного виконання ним вимог Податкового кодексу України чи вимог іншого законодавства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 позовна заява залишена без руху. Позивачу встановлено строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для надання доказів усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у розмірі 4575,40 грн. за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документу); надати уточнену позовну заяву (два примірники), із обґрунтуванням товарності та реальності господарських операцій із посиланням на первинні документи, копії яких додано до позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

11.06.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому податковий орган підтримує позицію перевіряючих, що зазначена в акті перевірки. Зокрема, на думку відповідача, у відносинах позивача із контрагентами неможливо дослідити яким чином здійснювалось зберігання та навантаження товарів, чи є в наявності у платників податків відповідне обладнання для розвантаження та навантаження товару, який в свою чергу було реалізовано на адресу ТОВ «Сервер Шоп».

12.06.2020 від позивача до суду надійшло клопотання надійшло клопотання про приєднання документів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ідентифікаційний код ВП 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а).

Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ТОВ «Сервер Шоп» зареєстроване 19.07.2016 за юридичною адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 11, (код ЄДРПОУ 40668678).

Основним видом діяльності ТОВ «Сервер Шоп» (КВЕД 46.51) є оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням.

На підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 02.12.2019 №778 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервер Шоп» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з ТОВ «Брік агентство комунікаційних рішень» (код ЄДРПОУ 40974163) за період з 01.05.2019 по 31.05.2019 та ТОВ «Стаймекс» (код ЄДРПОУ 42694736) за період з 01.06.2019 по 30.06.2019.

За результатами перевірки складено акт від 17.12.2019 №323/10-36-05-13/40668678 (далі - акт перевірки) (а.с.66-91, Т-1).

Згідно висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом було встановлено порушення:

-п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, абз. г) 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в період, що перевірявся, на загальну суму 214 725 грн., в тому числі по періодам: травень 2019 року в сумі 57 570,00 грн.; червень 2019 року в сумі 157 155 грн.;

завищено залишку від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) на загальну суму 36 621 грн., в тому числі по періодам: червень 2019 року в сумі 36 621 грн.

Позивачем до податкового органу були подані заперечення на акт перевірки (а.с.96-112, Т-1), які листом ГУ ДПС У Київській області (а.с.113-130, Т-1) залишені без задоволення, а висновки акту від 17.12.2019 №323/10-36-05-13/40668678 залишені без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

-від 14.01.2020 №0001410513, яким визначено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 268 406,25 грн., у тому числі: 214 725 грн. - за основним платежем, та 53 681,25 грн. - за штрафними санкціями (а.с.132, Т-1);

-від 14.01.2020 №0001400513, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36 621,00 грн. (а.с.133, Т-1).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України позивачем оскаржено їх у адміністративному порядку.

Так, за результатами розгляду скарги ДПС України своїм рішенням від 27.03.2020 залишено скаргу ТОВ «Сервер Шоп» без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.160-164, Т-1).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами ТОВ «Брік агентство комунікаційних рішень» та ТОВ «Стаймекс».

Щодо господарських відносин позивача із ТОВ «Брік агентство комунікаційних рішень» за період з 01.05.2019 по 31.05.2019, судом встановлено наступне (а.с.168-210, Т-1).

Між ТОВ «Сервер Шоп» та ТОВ «Брік агентство комунікаційних рішень» укладено Договір поставки обладнання №15 від 06.03.2019, відповідно до умов якого Продавець (ТОВ «Брік агентство комунікаційних рішень») зобов`язується в порядку, в строки та на умовах, зазначених у даному Договорі, передати у власність Покупцю (ТОВ «Сервер Шоп») серверне обладнання, на умовах, передбачених цим Договором (пункт 1.1 вказаного Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Покупець зобов`язується прийняти та оплатити передане у власність Замовника обладнання на умовах цього Договору.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що Продавець за власний рахунок здійснює пакування обладнання, необхідне для його транспортування.

Згідно матеріалів справи, на адресу ТОВ «Сервер Шоп» виписані наступні податкові накладні: №29 від 02.05.2019 на суму 59385,00 грн.; №5 від 02.05.2019 на суму 59862,00 грн.; №6 від 03.05.2019 на суму 58248,00 грн.; №4 від 08.05.2019 на суму 54990,00 грн.; №8 від 10.05.2019 на суму 81510,00 грн.; №2 від 14.05.2019 на суму 49170,00 грн.; №7 від 10.05.2019 на суму 54767,00 грн.; №1 від 22.05.2019 на суму 63088,00 грн.; №2 від 17.05.2019 на суму 51090,00 грн.; №1 від 16.05.2019 на суму 59942,00 грн.; №12 від 28.05.2019 на суму 52725,00 грн.; №1 від 24.05.2019 на суму 58579,20 грн.; №3 від 27.05.2019 на суму 32560,00 грн.

До матеріалів справи додані відповідні видаткові накладні: №53 від 02.05.2019; №52 від 02.05.2019; №54 від 03.05.2019; №57 від 08.05.2019; №60 від 10.05.2019; №59 від 10.05.2019; №64 від 14.05.2019; №65 від 16.05.2019; №66 від 17.05.2019; №67 від 22.05.2019; №69 від 24.05.2019; №71 від 27.05.2019; №72 від 28.05.2019.

На підтвердження оплати товару надано банківські виписки.

Щодо господарських відносин позивача із ТОВ «ТОВ «Стаймекс» за період з 01.05.2019 по 31.05.2019, судом встановлено наступне (а.с.211-249, Т-1).

Між ТОВ «Сервер Шоп» та ТОВ «Стаймекс» укладено Договір про поставку обладнання №9 від 30.05.2019, відповідно до умов якого Продавець (ТОВ «Стаймекс») зобов`язується в порядку, в строки та на умовах, зазначених у даному Договорі, передати у власність Покупцю (ТОВ «Сервер Шоп») серверне обладнання, на умовах, передбачених цим Договором (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Покупець зобов`язується прийняти та оплатити передане у власність Замовника обладнання на умовах цього Договору.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що Продавець за власний рахунок здійснює пакування обладнання, необхідне для його транспортування.

Згідно матеріалів справи, на адресу ТОВ «Сервер Шоп» виписані наступні податкові накладні: №6 від 03.06.2019 на суму 66597,00 грн.; №7 від 04.06.2019 на суму 56820,00 грн.; №8 від 05.06.2019 на суму 57180,00 грн.; №33 від 19.06.2019 на суму 39044,00 грн.; №32 від 18.06.2019 на суму 41832,00 грн.; №31 від 17.06.2019 на суму 64938,00 грн.; №34 від 20.06.2019 на суму 139640,00 грн.; №55 від 24.06.2019 на суму 83504,00 грн.; №56 від 25.06.2019 на суму 92948,00 грн.; №54 від 21.06.2019 на суму 59614,00 грн.; №80 від 27.06.2019 на суму 69629,60 грн.; №79 від 26.06.2019 на суму 59801,60 грн.

До матеріалів справи додані відповідні видаткові накладні №53 від 03.06.2019; №56 від 04.06.2019; №58 від 05.06.2019; №73 від 17.06.2019; №73 від 18.06.2019; №77 від 19.06.2019; №79 від 20.06.2019; №82 від 21.06.2019; №86 від 24.06.2019; №87 від 25.06.2019; №89 від 26.06.2019; №90 від 27.06.2019.

На підтвердження оплати товару надано банківські виписки.

Судом встановлено, що на підтвердження подальшої реалізації придбаного у вищезазначених контрагентів товару, позивачем надано первинну документацію (договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, відомості по рахунках) із контрагентами покупцями (а.с.1-245, Т-3; а.с.1-249, Т-4), а саме матеріали справи підтверджують, що придбаний позивачем товар у ТОВ «Брік агентство комунікаційних рішень» та ТОВ «Стаймекс» був використаний у власній господарській діяльності, зокрема, позивачем придбаний товар був реалізований суб`єктам господарювання, перелік яких зазначено у позовній заяві (а.с.63-67, Т-1).

В свою чергу, податковий орган наголошує на відсутності товарно-транспортних накладних та як наслідок зазначає про безтоварність операцій позивача із контрагентами ТОВ «Брік агенство комунікаційних рішень» та ТОВ «Стаймекс».

Як зазначає відповідач, відповідно до листа-пояснення щодо транспортування товару від 04.12.2019 №04/12-9 ТОВ «Сервер Шоп» на запит від 04.12.2019 №1/10-36-05-13 про надання копій документів зазначив, що доставка товару включається у вартість товару та здійснюється продавцем (ТОВ «Брік агентство комунікаційних рішень»; ТОВ «Стаймекс»).

З цього приводу суд зазначає, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій. За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявленого контрагента порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Більш того, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічний правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а.

Щодо посилань контролюючого органу на ненадання позивачем сертифікатів якості на товар, слід зазначити, що сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність таких сертифікатів сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

Такі висновки суду, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2021 у справі №804/2317/18.

Судом, також, встановлено, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Брік агентство комунікаційних рішень» та ТОВ «Стаймекс», останні не були визнані банкрутами, відомості про них були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та такі підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Таким чином, зазначені підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Щодо посилань відповідача на те, що ТОВ «Брік агентство комунікаційних рішень» не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за ІІ квартал 2019 року, звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за травень 2019 року, декларації з податку на додану вартість за податкові звітні періоди, починаючи з червня 2019 року; та щодо ТОВ «Стаймекс», що ним не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за ІІІ квартал 2019 року; звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів за травень 2019 року не подано; декларації з податку на додану вартість за податкові звітні періоди, починаючи з серпня 2019 року не подавались, суд зазначає наступне.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами договорів.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 та від 21.02.2020 у справі №815/253/16.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19 зазначив, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем у даній справі не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-покупців будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 23 рішення у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі статей 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Відповідні податкові зобов`язання та податковий кредит по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами були задекларовані позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, що відповідачем також не заперечується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервер Шоп» підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 6128,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 21.04.2020 № 2216 на суму 4026,10 грн. та від 21.04.2020 № 2217 на суму 2102,00 грн. (т.4, а.с.48, 50).

Частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень.

Отже, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 4575,40 грн. (305027,25 грн. х 1,5% : 100% =4575,40 грн.).

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4575,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

В той же час під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі на суму 6128,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 21.04.2020 № 2216 на суму 4026,10 грн. та від 21.04.2020 № 2217 на суму 2102,00 грн.

Таким чином, позивачем було надміру сплачено 1552,70 грн. судового збору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.

Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору судом під час розподілу судових витрат не вирішується.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14.01.2020 №0001410513 та №0001400513.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код ВП 44096797; місцезнаходження: 03051, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервер Шоп» (ідентифікаційний код 40668678; місцезнаходження: 08204, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 11) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору 4575,40 грн. (чотири тисячі п`ятсот сімдесят п`ять гривень 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 28.04.2023.

Суддя Кушнова А.О.