Рішення

від 17.05.2023 по справі 320/4714/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2023 року № 320/4714/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "АРКОН"

доГоловного управління ДПС у м.Києві

провизнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "АРКОН" із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2021 №0965380902 та №0965370902.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуваними податковими повідомленням - рішенням до нього застосовано фінансову санкцію у розмірі 500 000,00 грн за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" в частині зберігання пального без наявності ліцензії та 1020, 00 грн за порушення пункту 85,2 статті 85 Податкового кодексу України в частині ненадання платником податків контролюючим органам у повному обсязі документів. Оскаржувані рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскільки прийняті без урахування всіх обставин по справі, зокрема, ТОВ ПК АРКОН не отримував газ від ТОВ Ультрамарін трейдінг; не володів, не орендував та не мав у розпорядженні будь-які об`єкти за адресою м. Краматорськ, вул. Об`їзна, буд. 3. При цьому наголошував, що в запиті ДПС від 04.11.2021 б/н відсутні вимоги надати пояснення або копії документів по зазначених операціях з ТОВ Ультрамарін трейдінг.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що в ході аналізу бази даних Єдиного реєстру акцизних накладних 2019 встановлено, що за період з 01.04.2020 по дату завершення перевірки по адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "АРКОН" контрагентом постачальником товариством з обмеженою відповідальністю Ультрамарін трейдінг складено та зареєстровано акцизні накладні з кодом операції 3 - реалізація пального суб`єкту господарювання-неплатнику на фізичне відвантаження (відпуск) скрапленого газу (код УКТ ЗЕД 2711139700) з пересувних акцизних складів на місце зберігання пального, яке не є акцизним складом товариства з обмеженою відповідальністю Проектна компанія Аркон за адресою :Донецька область, м. Краматорськ, вул. Об`їздна, буд. 3, у загальному обсязі 70 563 л. Перевіркою встановлено зберігання товариством пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Об`їзна, буд.3, без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги частини 1, 8 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". Крім того, в ході перевірки, на письмову вимогу від 04.11.2021 №б/н, товариством не надано документів та пояснень, які стосуються надходження скрапленого газу від контрагента- постачальника ТОВ Ультрамарін трейдінг на місце зберігання пального, яке не є акцизним складом , чим порушено вимоги пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України. Відтак за результатами перевірки складено акт фактичної перевірки, та правомірно винесено оскаржувані палаткові повідомлення-рішення.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №7957-п від 08.10.2021 Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання та направлень на перевірку №20141/26-15-09-02 від 04.11.2021, №20142/26-15-09-02 від 04.11.2021 проведено фактичну перевірку діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "АРКОН" з метою перевірки дотримання вимог чинного законодавства у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального за період з 01.04.2020 по 13.11.2021, результати якої оформлені актом від 15.11.2021 №84780/2115/26-15-09-02/40833722.

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "АРКОН встановлено порушення:

-частини 1, 8 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме зберігання пального за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Об`їзна, буд.3, без наявності ліцензії на право зберігання пального ( виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки);

-пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

На підставі акта від 15.11.2021 №84780/2115/26-15-09-02/40833722, Головним управління ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

-від 30.12.2021 №0965370902, яким до позивача, на підставі статті 17 Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, застосовано штрафні санкції в розмірі 500 000 грн.;

- 30.12.2021 №0965380902, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54, підпункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 1 020,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 30.12.2021 позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 12.12.2022 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "АРКОН" залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятих податкових повідомлень-рішень, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов`язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, підпунктом 62.1.3 п.62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У пункті 75.1 ст.75 ПК України вказано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до положень п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Щодо суті правопорушення встановленого відповідача, а саме порушення позивачем статі 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України регулює Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон України №481/95-ВР).

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 15 вищевказаного Закону №481/95-ВР безпосередньо регулюються питання щодо порядку отримання та використання дозвільних документів (ліцензій) пов`язаних з імпортом, експортом, оптовою і роздрібною торгівлею алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та його зберіганням.

Зокрема частиною восьмою статті 15 Закону №481/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Так, даною нормою передбачено, що виключно суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального.

За змістом вищезазначених норм Закону №481/95-ВР визначено обов`язок суб`єктів господарювання зберігати пальне у місцях зберігання лише за наявності ліцензії на зберігання пального.

У разі порушення вказаного обов`язку застосовується штраф, передбачений ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, у сумі 500 000 грн.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню акцизного складу та/або акцизного складу пересувного, незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення акцизного складу та/або акцизного складу пересувного, такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Отже, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності на балансі у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Подібна правова позиція щодо визначення випадків та критеріїв, за яких у суб`єкта господарювання виникає обов`язок отримати ліцензію на право зберігання пального, була предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 31 травня 2022 року (справа № 540/4291/20).

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону № 481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Так, згідно акту перевірки: перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю Проектна компанія Аркон встановлено зберігання пального за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Об`їзна, буд.3 без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги частини1, 8 статті 15 Закону України №481.

Висновок про правопорушення був зроблений податковим органом лише на підставі бази даних Єдиного реєстру акцизних накладних 2019, згідно якого, товариство з обмеженою відповідальністю Ультрамарін трейдінг склало та зареєструвало акцизні накладні з кодом операції 3 на відвантаження (відпуск) скрапленого газу на адресу: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Об`їзна, буд.3 у загальному обсязі 70 563 л

Проте, позивач стверджував, що дані твердження не відповідають дійсності, так як товариство з обмеженою відповідальністю Проектна компанія Аркон не отримував газ від товариства з обмеженою відповідальністю Ультрамарін трейдінг.

Зокрема, позивачем наголошено, що як під час проведення перевірки так і під час подачі скарги та заперечень, пвідповідачем не було проаналізовано надані останнім докази, які свідчать про відсутність постачання та зберігання газу та містяться в базах даних ДПС: оборотно-сальдові відомості по рахунку 203, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2021.

Судом досліджено надані позивачем матеріали, та встановлено, що в зв`язку з відсутністю факту придбання газу, товариством з обмеженою відповідальністю Проектна компанія Аркон не включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих товариством з обмеженою відповідальністю Ультрамарін трейдінг.

Разом з тим, суд зауважує, що податковий орган не виїжджав на зазначену адресу, не досліджував територію, наявні споруди, обладнання та ємності що використовуються для зберігання пального, розпорядчі документи, документи щодо права власності або ж оренди.

Суд зазначає, що в акті перевірки не відображено спосіб зберігання позивачем пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, суд вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в постановах від 07 червня 2022 року справа №360/4140/20 адміністративне провадження №К/9901/28010/21, від 07 червня 2022 року справа №520/2347/21 адміністративне провадження №К/990/1742/22, від 09 червня 2022 року справа № 200/11093/20-а адміністративне провадження № К/9901/27480/21, від 15 червня 2022 року справа №260/3859/20 адміністративне провадження № К/9901/39846/21.

Відтак, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним та таким, що підлягає скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.12.2021 №0965370902.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.12.2021 №0965380902, суд зазначає таке.

Пунктом 85.2 статті 85 ПКУ визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст.44 ПКУ).

Термін первинний документ та обов`язкові реквізити, які повинні мати такі документи, визначені Законом України від 16 липня 1999 №996-XIX Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996)

В акті перевірки податковим органом зазначено, що в ході перевірки товариством документів та пояснень, які стосуються надходження скрапленого газу від контрагента-постачальника товариства з обмеженою відповідальністю Ультрамарін трейдінг на місце зберігання пального, яке не є акцизним складом, за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Об`їзна, буд.3, на вимог від 04.11.2011 №б/н на порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу не надано.

Проте, суд не погоджується з даними твердженнями, оскільки як вбачається з самого акту фактичної перевірки, товариством були надані всі документи, які стосуються предмета перевірки, про що свідчать записи, зроблені у розділі 2 описової частини акту перевірки від 15.11.2021.

При цьому, позивачем надавались пояснення щодо відсутності отримання газу від товариства з обмеженою відповідальністю Ультрамарін трейдінг, з наданням підтверджуючих первинних документів.

Водночас, суд зауважує, що даними твердженнями, сам податковий орган підтвердив, що в охоплених перевіркою наданих видаткових накладних, актах звірок взаєморозрахунків за період, що перевірявся, оборотно-сальдових відомостях по рахунку 203 за період з 01.01.2021 по 09.11.2021, звітах по проводках за період з 01.01.2021 по 09.11.2021, картах по рахунку 631 за період з 01.01.2021 по 09.11.2021 відсутні відомості щодо надходження скрапленого газу від контрагента-постачальника товариства з обмеженою відповідальністю Ультрамарін трейдінг та переміщення його на адресу: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Об`їздна, буд.36.

Відтак, суд дійшов висновку, що винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі Руїс Торіха проти Іспанії (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таких доказів відповідачем суду не надано.

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "АРКОН" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.12.2021 №0965380902.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.12.2021 №0965370902.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "АРКОН" (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Г, офю7/1, код ЄДРПОУ 40833722) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) сплачений судовий збір в розмірі 7 515,30 грн. (сім тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень 30 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.