Постанова

від 17.05.2023 по справі 520/6954/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

справа №520/6954/19

адміністративне провадження № К/9901/393/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 (головуючий суддя: Бадюков Ю.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 (головуючий суддя: Подобайло З.Г., Бартош Н.С., Григоров А.М.) у справі №520/6954/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: Новомажарівська сільська рада Зачепилівського району Харківської області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області або відповідач), третя особа: Новомажарівська сільська рада Зачепилівського району Харківської області, в якому просив:

визнати протиправним рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області, оформлене наказом від 24.06.2019 № 5180-СГ, про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, орієнтовним розміром 3,50 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ - 01.01);

скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 24.06.2019 № 5180-СГ «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, орієнтовним розміром 3,50 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ - 01.01) та видати наказ про надання вищевказаного дозволу.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 04.09.2019, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, позов задовольнив частково:

скасував наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 24.06.2019 № 5180-СГ «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, орієнтовним розміром 3,50 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ - 01.01);

зобов`язав відповідача видати наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, орієнтовним розміром 3,50 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

зобов`язав ГУ Держгеокадастру у Харківській області надати у 30-денний строк з дня складення повного рішення суду звіт про виконання судового рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 12.02.2001 у справі 2-137/2001 позов ОСОБА_1 до СВК «Заповіт Леніна» Зачепилівського району Харківської області задоволено: зобов`язано СВК «Заповіт Леніна» підготувати відповідні документи на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 .

Сертифікатом (серія РН № 899999 від 24.09.2003), який зареєстровано за № 373 від 26.09.2003, підтверджено право позивача на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності СВК «Заповіт Леніна», розміром 3,50 га без меж визначення цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить 13123 грн.

Новомажарівською сільською радою до Зачепилівської районної державної адміністрації було подано клопотання за № 476/02-12 від 03.12.2012 про виділення орної землі в натурі згідно сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянам згідно додатку .

Листом № 61/110/18 від 23.05.2018, на запит позивача № 00016/18 від 07.05.2018, Відділ у Зачепилівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області повідомив, що ОСОБА_1 до 2013 року до Відділу не звертався. Під час звернення до Відділу позивачу було надано роз`яснення, що у зв`язку із тим, що земельна ділянка йому може бути виділена тільки з земель сільськогосподарського призначення державної власності йому необхідно звернутися до ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Викопіювання з кадастрової картки (плану) із орієнтовним розміщенням земельної ділянки на території Харківської області Зачепилівського району, Новомажарівської сільської ради, на яку може претендувати позивач додається.

Листом № 29-20-11-3840/0/19-18 від 17.05.2018, на запит позивача № 00016/18 від 07.05.2018, ГУ Держгеокадастру у Харківській області повідомило, що неодноразово листами від 27.12.2013 № 31-20-14-14544/0/9-13 та № 31-.20.19-03-2/2-14 від 08.01.2014 позивачу надавалися рекомендації щодо подальшого оформлення правовстановлюючих документів із землеустрою, але останній до цього часу до відповідних органів не звертався. Стосовно питання отримання державного акта на землю, то до 2013 року право власності на землю підтверджувалося державним актом на право власності на земельну ділянку, який можна було отримати в місцевому органі Держкомзему. Водночас внаслідок зміни правового регулювання, державні акти на право власності на земельні ділянки вже не видаються. Зважаючи на викладене, позивачу було рекомендовано для подальшого оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (пай) звернутися до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із повним пакетом документів, підтверджуючих право власності на земельну частку (пай) та клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 119 ЗК України.

У вересні 2018 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з клопотанням та відповідним пакетом документів, проте відповідач листом від 02.10.2018 № Я-11056/0-7894/0/95-18 відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації з подальшою передачею у власність земельної ділянки з тих підстав, що розпорядження землями колективної власності не входить до повноважень ГУ Держгеокадастру у Харківській області, визначених статтею 122 ЗК України.

За результатами судового оскарження зазначеної відмови, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі № 520/10333/18 позов ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: Новомажарівська сільська рада Зачепилівського району Харківської області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.09.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення /рілля/ у власність, розташовану за межами населеного пункту на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області орієнтовною площею 3,50 гектарів для подальшого надання у власність та видати відповідний наказ.

На виконання судового рішення у справі № 520/10333/18, відповідачем винесено наказ № 5180-СГ, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, орієнтовним розміром 3,50 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ - 01.01) з тих підстав, бажана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які буде реалізовуватися на земельних торгах.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відмовляючи у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, відповідач порушив норми ЗК України та принцип розсудливості, оскільки своїми діями перешкоджає в реалізації його конституційного права на отримання у власність бажаної земельної ділянки. Стверджує, що йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність бажаної земельної з підстав, непередбачених статтею 118 ЗК України.

Відповідач позов не визнав. З посиланням на інформацію відділу у Зачепилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 21.06.2019 №532/410-19, зазначив, що земельна ділянка, зображена в доданих до заяви графічних матеріалах, наказом Головного управління № 251 від 31.05.2019 була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах. Відповідно до частини третьої статті 136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної плачності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Приписами ЗК України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. Враховуючи зазначене, відповідач за результатами повторного розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 3,50 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, відповідно до статей 15-1, 22, 33, 79-1, 116, 118, 121, 122 ЗК України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, наказом за № 5180-СГ від 24.06.2019, правомірно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Окрім того, відповідач зазначив, що згідно із приписами статті 118 ЗК України та статті 19 Конституції України, останній користується незалежним дискреційним правом щодо рішень, коли він може або надати земельні ділянки або надати вмотивовану відмову в їх наданні. Таким чином, суб`єктом владних повноважень було винесено цілком обґрунтоване рішення, внаслідок чого даний адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Третя особа скористалася процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву, в якому зазначила, що рішення відповідача є неконкретизованим. Відповідно до статті 13 Закону України № 899-IV від 05.06.2003 «Про порядок виділення земельних ділянок» у разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, натомість отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Проаналізувавши положення статті 118 ЗК України, суди дійшли висновку, що земельне законодавство містить вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Водночас наведені в оскаржуваному наказі підстави для відмови не співпадають із законодавчо визначеними підставами, а отже відмова відповідача є незаконною. Суди послалися на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.04.2019 у справі №818/731/17.

Одночасно апеляційний суд констатував, що наказ про включення земельних ділянок до переліку торгів прийнято 31.05.2019, тобто вже після звернення позивача з первісною заявою. Крім того, відповідачем не надано до суду викопіювання земельної ділянки чи інших доказів, які б свідчили, що до переліку на торги вказаним наказом включено саме земельну ділянку щодо якої позивач звертався із заявою про надання дозволу на виготовлення на розроблення проекту землеустрою.

Обираючи спосіб захисту прав та інтересів позивача, суди обох інстанцій дійшли висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача видати наказ про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність бажаної земельної ділянки.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що суди обох інстанцій неправильно застосували положення частини третьої статті 136 ЗК України, позаяк законодавцем чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, тому вирішальним фактором є включення земельних ділянок до переліку земель, які виставлені на земельні торги. Відповідно включення земельних ділянок до переліку земель, які підлягають продажу на торгах є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Скаржник зазначає, що листом від 22.05.2019 №447/410-19 Відділ у Зачепилівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області надав відповідачу інформацію щодо земельної ділянки площею 2,8200 га, яку можливо включити до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності право на яку підлягає продажу на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району. Станом на момент вирішення питання щодо надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою (24.06.2019) бажана до відведення земельна ділянка вже була включена на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 31.05.2019 №251 до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах. Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.08.2019 №6874-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Згодом ГУ Держгеокадастру у Харківській області було укладено договір від 12.08.2019 №ПЛ/283 про підготовку лота до продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на земельних торгах з виконавцем земельних торгів ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Вищевказані документи, в т.ч., копія доповідної записки Юридичного Головного управління №6911/34-19-0.14,2 від 22.08.2019 та копія листа Відділу ринку та оцінки земель Головного управління №7012/34-19-0.10 від 27.08.2019, були надані до суду першої інстанції в якості додатків до пояснень відповідача, що спростовує висновки суду апеляційної інстанції про відсутність документального підтвердження включення бажаної земельної ділянки до земельних торгів, право на яку може бути реалізоване на земельних торгах.

Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами шостою та сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що включення земельної ділянки, на яку частково претендує позивач, до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах слугувало підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Дійсно, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги не передбачено серед підстав для відмови, визначених у частині сьомій статті 118 ЗК України, проте така підстава для відмови передбачена у статті 136 ЗК України.

Згідно із частиною третьою статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 04.09.2020 у справі № 440/1176/19 про те, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності може бути невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. При цьому невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів також може полягати у тому, що відповідно до статей 124, 134 ЗК України в особи відсутнє право на отримання бажаної земельної ділянки на неконкурентних засадах без проведення земельних торгів.

Верховний Суд розглядав справи, де поставало таке ж питання, і у постанові від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17 дійшов висновку, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

У подальшому, вказана правова позиція була підтримана в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.01.2020 у справі №620/1058/19, від 28.10.2020 у справі №819/1976/17, від 22.10.2020 у справі №815/7279/16, від 29.03.2021 у справі №2040/6485/18, від 13.04.2021 у справі №818/1470/18, від 29.10.2021 у справі №340/1039/20, від 29.11.2021 у справі №340/1037/20, від 15.07.2021 у справі №520/3930/19, від 25.05.2022 у справі №620/1060/21, від 18.01.2023 у справі №580/1300/22, від 30.01.2023 у справі №120/1157/22-а, від 29.03.2023 у справі №120/4279/22 та від 06.04.2023 у справі №120/815/22-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції.

Застосовуючи цей правовий підхід до обставин справи, що розглядається, Верховний Суд звертає увагу, що на момент розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання (24.06.2019), землі, яких стосувалася заява, було включено, згідно із наказом від 31.05.2019 №251, до переліку земельних ділянок, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах. Тому, в силу приписів частини п`ятої статті 136 ЗК України це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Доказів оскарження наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 31.05.2019 №251 «Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах» матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 24.06.2019 № 5180-СГ «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким відмовлено позивачу у наданні відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність бажаної земельної ділянки, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку із чим колегія суддів не може погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для його скасування.

Одночасно колегія суддів враховує, що позивач має сертифікат серія РН № 899999 від 24.09.2003 (зареєстровано за № 373 від 26.09.2003), який підтверджує його право на земельну частку (пай) площею 3,50 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натрі (на місцевості).

Пунктами 16,17 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже на законодавчому рівні закріплено право позивача на відведення земельної частки (паю) в натурі. Відповідно позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право на виділення паю в натурі за рахунок вільних земель державної власності з подальшим оформлення правовстановлюючих документів.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

ІХ. СУДОВИЙ ЗБІР

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити.

Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі №520/6954/19 і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа