Постанова

від 12.12.2019 по справі 520/6954/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6348/19

Номер справи місцевого суду: 520/6954/19

Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С. ,

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Ткачука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019року , постановлену під головуванням судді Салтан Л.В., -

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., стягувач товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Траст Фінанс (надалі ТОВ ФК Траст Фінанс ) у цивільній справі за позовом ПАТ Фольксбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просив визнати неправомірними дій приватного виконавця щодо арешту автомобілів марки BMW Х5 , 2001 року випуску, Д/Н НОМЕР_1 , BMW 325 , 1990 року випуску, Д/Н НОМЕР_2 ; скасувати постанову приватного виконавця від 17 грудня 2018 року у виконавчому провадженні № 57750326 про арешт автомобілів марки BMW Х5 , 2001 року випуску, Д/Н НОМЕР_1 , BMW 325 , 1990 року випуску, Д/Н 00185 НОМЕР_3 ; зобов`язати приватного виконавця зняти арешт з автомобілів марки BMW Х5 , 2001 року випуску, Д/Н НОМЕР_1 , BMW 325 , 1990 року випуску, Д/Н 00185 НОМЕР_3 .

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 зазначив, що приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. в рамках виконавчого провадження були накладені арешти на начебто належні йому автомобілі марки BMW Х5 , 2001 року випуску, BMW 325 , 1990 року випуску, на підставі листа-відповіді від регіонального сервісного центру в Одеській області від 01.12.2018 року, також постановою приватного виконавця було оголошено в розшук вказані транспортні засоби, однак автомобілі на які накладені арешти йому не належать, про що приватному виконавцю було відомо з листа ГУ національної поліції в Одеській області, проте приватним виконавцем не здійснено жодних дій для зняття арештів з майна, що належать іншим особам.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою задовольнити скаргу, посилаючись на те, що ухвала постановлена з неповним та неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок їх неправильного дослідження та оцінки, та з порушенням норм процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом у приватного виконавця була витребувана копія матеріалів виконавчого провадження, яка ним виконана не була, тобто суд не дослідивши наявні у матеріалах справи докази, незаконно відмовив у задоволені скарги, у зв`язку з чим ухвала підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представник приватного виконавця Парфьонова Г.В. зазначає, що приватним виконавцем у повній відповідності до Закону України Про виконавче провадження були винесені постанови про арешт майна боржника та розшук майна боржника.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. перебуває виконавче провадження за № 57750326 від 21 листопада 2018 року на підставі виконавчого листа від 15 вересня 2010 року за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2009 року по справі № 2-5815/09 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК Траст фінанси грошових коштів.

17 грудня 2018 року приватним виконавцем винесена постанова про накладення арешту на автомобілі марки BMW Х5 , 2001 року випуску, Д/Н НОМЕР_1 , BMW 325 , 1990 року випуску, Д/Н НОМЕР_2 , оскільки боржником до цього часу не виконано рішення суду.

Зазначена постанова була винесена на підставі відповіді Регіонального Сервісного Центру в Одеській області за № 31/15/5141-2917 від 01 грудня 2018 року, в якій вказано, що ОСОБА_1 є власником зазначених автомобілів.

Відмовляючи у задоволені скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення арешту прийнята законно, оскільки на момент її винесення за скаржником значились автомобілі марки BMW Х5 , 2001 року випуску, Д/Н НОМЕР_1 , BMW 325 , 1990 року випуску, Д/Н НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 цього Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до п. 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року за № 1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

ОСОБА_1 посилається на лист ГУ НП в Одеській області від 17 грудня 2018 року та лист Регіонального Сервісного Центру в Одеській області за № 31/15/5141-004 від 24 квітня 2019 року, за якими за ОСОБА_1 зареєстрований лише автомобіль марки ВАЗ 2107 , Д/Н НОМЕР_4 .

Судом вірно встановлено, що сторонами відомостей кому саме належать, за ким значаться вказані автомобілі, на підставі чого та коли саме вони стали їх власниками до суду надано не було.

Крім того скаржник не довів суду чим саме порушуються його права накладеним арештом, якщо вказані автомобілі не є його власністю.

На підставі викладеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом у приватного виконавця була витребувана копія матеріалів виконавчого провадження, яка ним виконана не була, тобто суд не дослідивши наявні у матеріалах справи докази, незаконно відмовив у задоволені скарги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з наявних у справі матеріалів судом вірно встановлено, що постанова про накладення арешту прийнята приватним виконавцем на законних підставах, оскільки на момент її винесення за скаржником значились автомобілі марки BMW Х5 , 2001 року випуску, Д/Н НОМЕР_1 , BMW 325 , 1990 року випуску, Д/Н НОМЕР_2 , що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

УхвалуКиївського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 13 грудня 2019 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С.М. Сегеда

---

Т.В. Цюра