Постанова

від 27.11.2019 по справі 520/6954/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 р.Справа № 520/6954/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 13.09.19 року по справі № 520/6954/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області третя особа Новомажарівська сільська рада Зачепилівського району Харківської області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа - Новомажарівська сільська рада Зачепилівського району Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладене у Наказі від 24.06.2019 за № 5180-СГ Про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, орієнтовним розміром 3,50 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ - 01.01) ;

- скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.06.2019 за № 5180-СГ Про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, орієнтовним розміром 3,50 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ - 01.01) ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.09.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, орієнтовним розміром 3,50 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ - 01.01) та видати наказ про надання вищевказаного дозволу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 р. (справа № 520/10333/18) Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області 24.06.2019 р. видано наказ № 5180-СГ Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою . Мотивуванням вищевказаної відмови стало те, що судовим рішенням від 26.04.2019 р. по справі № 520/10333/18 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області було зобов`язано повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 , однак в судовому рішенні нічого не було зазначено про результат розгляду такої заяви. Вважаючи рішення суб`єкта владних повноважень неаргументованим та посилаючись на те, що суб`єкт владних повноважень не наділений дискреційними повноваженнями, тобто не має право діяти на власний розсуд тоді, коли відповідно до закону правомірним є лише один варіант рішення чи діяльності, позивач вважає таке рішення та дії відповідача є незаконними та такими, що порушують права позивача. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2019р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.06.2019 за № 5180-СГ "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, орієнтовним розміром 3,50 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ - 01.01). Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) видати наказ про надання дозволу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, орієнтовним розміром 3,50 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) надати у 30-денний строк з дня складення повного рішення суду звіт про виконання судового рішення. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 768, 40 грн.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області , не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги , рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 12.02.2001 р. по справі 2-137/2001, позов ОСОБА_1 до СВК "Заповіт Леніна" Зачепилівського району Харківської області про право на земельну частку (пай) було задоволено. Зобов`язано СВК "Заповіт Леніна" підготувати відповідні документи на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 .

Сертифікатом (серія РН № 899999 від 24.09.2003 р.), який зареєстровано за № 373 від 26.09.2003 р., підтверджено право позивача на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності СВК "Заповіт Леніна", розміром 3,50 га без меж визначення цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить 13123,00 грн.

Новомажарівською сільською радою до Зачепилівської районної державної адміністрації було подано клопотання за № 476/02-12 від 03.12.2012 р. про виділення орної землі в натурі згідно сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянам згідно додатку .

Листом № 61/110/18 від 23.05.2018 р., розглянувши запит позивача (№ 00016/18 від 07.05.2018 р.) Відділ у Зачепилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області зазначив, що позивач до 2013 р. до Відділу не звертався. Під час звернення до Відділу позивачу було надано роз`яснення, що у зв`язку з тим, що земельна ділянка йому може бути виділена тільки з земель сільськогосподарського призначення державної власності йому необхідно звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Викопіювання з кадастрової картки (плану) із орієнтовним розміщенням земельної ділянки на території Харківської області Зачепилівського району, Новомажарівської сільської ради, на яку може претендувати позивач додається .

Листом № 29-20-11-3840/0/19-18 від 17.05.2018 р. на запит позивача (№ 00016/18 від 07.05.2018 р.) Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача, що неодноразово листами від 27.12.2013 р. № 31-20-14-14544/0/9-13 та № 31-.20.19-03-2/2-14 від 08.01.2014 р. позивачу надалися рекомендації щодо подальшого оформлення право встановлюючи документів із землеустрою, але позивач до цього часу до відповідних органів не звертався. Стосовно питання отримання державного акта на землю, то до 2013 р. право власності на землю підтверджувалось державним актом на право власності на земельну ділянку, який можна було отримати в місцевому органі Держкомзему. Державні акти на право власності на земельні ділянки вже не видаються, що пов`язано з внесенням змін до Земельного кодексу України. враховуючи вищевикладене позивачу було рекомендовано для подальшого оформлення право встановлюючи документів на земельну ділянку (пай) звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з повним пакетом документів, підтверджуючих право власності на земельну частку (пай) та клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 119 Земельного кодексу України .

Виконуючи вказівку суб`єкта владних повноважень, позивач подав відповідне клопотання із додатками до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області .

Однак листом від 02.10.2018 р. за № Я-11056/0-7894/0/95-18 Головного управління Держгеокадастру у Харківській області позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації з подальшою передачею у власність земельної ділянки, оскільки до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, розпорядження землями колективної власності не входить до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області .

Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень позивач звернувся до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 р. по справі № 520/10333/18 , адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: Новомажарівська сільська рада Зачепилівського району Харківської області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.09.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення /рілля/ у власність, розташовану за межами населеного пункту на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області орієнтовною площею 3,50 гектарів для подальшого надання у власність та видати відповідний наказ. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення .

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 р. по справі № 520/10333/18, відповідачем складено наказ № 5180-СГ "Про відмову в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою". Серед підстав відмови вказано, що земельна ділянка, яка зазначена в доданих до заяви позивача графічних матеріалах, наказом Головного управління № 251 від 31.05.2019 р. включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах .

Таким чином, не погоджуючись із рішенням у вигляді наказу № 5180-СГ від 26.04.2019 р. "Про відмову в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою" суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того , що у суб`єкта владних повноважень була можливість прийняти обґрунтоване та законне рішення щодо видання наказу про надання дозволу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, орієнтовним розміром 3,50 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв`язку із тим, що позивачем виконані всі умови, визначенні законом, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі приписів ч. 2 ст. 9 КАСУ в частині зобов`язання владного суб`єкта видати наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 Земельного Кодекс України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

У частинах першій та третій ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пп.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Пунктами 16,17 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Апелянт наполягає на тому , що відмовляючи у наданні позивачу дозволу на виготовлення на розроблення проекту землеустрою , відповідач виходив з того , що така земельна ділянка включена до торгів з посиланням на доповідну записку керівника юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.08.2019р.

Інших підстав для прийняття оскаржуваного наказу не вбачалось , про що повідомлено представником відповідача в судовому засіданні.

При цьому , колегія суддів звертає увагу на те , що наказ про включення земельних ділянок до переліку торгів прийнято 31.05.2019р. , тобто вже після звернення позивача з відповідною заявою.

Також, відповідачем не надано до суду викопіювання земельної ділянки чи інших доказів , які б свідчили , що до переліку на торги вказаним наказом включено саме земельну ділянку щодо якої позивач звертався з заявою про надання дозволу на виготовлення на розроблення проекту землеустрою.

Яким саме способом відповідач встановив , що земельна ділянка щодо якої позивач звернувся із заявою про надання дозволу на виготовлення на розроблення проекту землеустрою , представник відповідача в судовому засіданні пояснити не зміг , лише посилався на доповідну записку керівника юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.08.2019р.

Земельне законодавство містить вичерпний перелік підстав відмови у наданні такого дозволу.

Згідно із змістом наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.06.2019 за № 5180-СГ "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" підстави для відмови не співпадають із законодавчо визначеними підставами, а отже відмова відповідача є незаконною.

Аналогічна правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 р. по справі № 818/731/17.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимоги проскасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.06.2019 за № 5180-СГ "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, орієнтовним розміром 3,50 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ - 01.01) .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що позивач володіє відповідним сертифікатом (серія НОМЕР_2 від 24.09.2003 р.), який зареєстровано за № 373 від 26.09.2003 р., що підтверджує право позивача на земельну частку (пай) та відповідно до вимог чинного законодавства зазначений документ є чинним.

Обираючи спосіб захисту прав та інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхіності виходу за межі позовних вимог для захисту порушених прав позивача, виходячи з наступного.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною третьою статті 123 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 та Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.

В свою чергу, відмова відповідача вже у формі наказу з підстав, не визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України свідчать про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Колегія суддів наголошує, що виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, відмовляючи у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, не навів підстав відмови, які передбачені ст. 118 ЗК України, а також не довів під час судового розгляду справи існування таких підстав.

Отже, у цій справі, за наявності достатніх та належним чином поданих позивачем документів, з урахуванням позиції суду про необґрунтованість причин відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, недоведеність відповідачем існування інших, передбачених чинним законодавством, обставин, що можуть слугувати підставою для відмови у наданні дозволу, у Держгеокадастру, в даному випадку, відсутні повноваження діяти на власний розсуд, а отже і відсутні перешкоди у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою за клопотанням позивача.

Враховуючи обставини даної справи, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у межах спірних правовідносин буде зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подання звіту суд зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Оскільки в позові зазначені обставин, які б підтверджували, що відповідач уникатиме виконання рішення та причин, які б свідчили про необхідність для ухвалення судового рішення в даній адміністративній справі щодо подання звіту про виконання судового рішення, суд першої інстанції правомірно дійшо висновку щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів, надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги зазначає, що в процесі апеляційного розгляду, останні не знайшли свого підтвердження відповідно до матеріалів справи та пояснень представників, спростовуються викладеними вище аргументами з посиланням на перелічені норми чинного законодавства.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року по справі № 520/6954/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 02.12.2019 року