Постанова

від 16.05.2023 по справі 820/1574/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року

м. Київ

справа № 820/1574/16

касаційне провадження № К/9901/36351/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 (головуючий суддя - Катунов В.В., судді - Бершов Г.Є., Ральченко І.М.) у справі за позовом Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" до Управління Державної казначейської служби України у місті Харкові Харківської області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС про стягнення пені за прострочення сплати бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Державної казначейської служби України у місті Харкові Харківської області, (далі - Управління, казначейська служба), Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило стягнути пеню у сумі 488267,58 грн за прострочення сплати бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2013 року у розмірі 1837296,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що в установлений Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строк, Підприємство не отримало суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, внаслідок чого виникла заборгованість, на яку має бути нарахована та стягнута пеня у відповідності до пункту 200.23 статті 200 ПК України.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 17.05.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017, позов задовольнив: стягнув з Державного бюджету України на користь позивача пеню у сумі 488267,58 грн за прострочення сплати бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2013 року у розмірі 1837296,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строк, визначений статтею 200 ПК України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день її погашення.

Інспекція, не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, звернулася до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами по попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на відсутності підстав для сплати позивачу пені з підстав відсутності відповідного порядку та механізму нарахування. Зазначає про ведення інтегрованої картки платника в автоматичному режимі, який не передбачає нарахування пені на суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, позивач фактично викладає обставини, якими він керувався, відмовляючи у нарахуванні і сплаті пені.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу Інспекції залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій просить залишити без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.07.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.10.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 15.05.2023 - призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 16.05.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС на підставі акту перевірки від 10.07.2013 № 2/40.0-14/00213121 було прийняте податкове повідомлення - рішення від 24.07.2013 № 0000334000, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2013 року на 1837296,0 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 10.02.2014 у справі №820/6733/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015, позов Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив у повному обсязі: скасував податкове повідомлення - рішення від 24.07.2013 №0000334000.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.10.2015 судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №820/6733/13-а залишив без змін.

У визначений пунктом 200.15 статті 200 ПК України строк податковим органом не було направлено на адресу казначейської служби висновок із зазначенням суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача.

Бюджетне відшкодування частково у розмірі 1112181,33 грн було перераховано на рахунок Підприємства 18.02.2016, з порушенням строків для повернення суми бюджетного відшкодування.

Надаючи оцінку своєчасності відшкодування відповідачами на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та правомірності стягнення пені за несвоєчасну сплату суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 ПК України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а і в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 ПК України).

Підпунктом «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.15 статті 200 ПК України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наведеними положеннями ПК України прямо закріплена відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Зазначена норма є імперативною та не має будь-яких виключень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.06.2014 у справі № 21-131а14 та Верховним Судом у постанові від 08.08.2019 у справі №820/5221/15.

Ураховуючи встановлені судовими інстанціями обставини щодо не направлення контролюючим органом у визначений пунктом 200.15 статті 200 ПК України строк на адресу казначейської служби висновку із зазначенням суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь Підприємства, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про порушення контролюючим органом встановлене законом право позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2013 року у сумі 1837296 грн, що спричинило порушення відповідачами строків для повернення зазначеної суми бюджетного відшкодування та, відповідно, є підставою для нарахування пені за прострочення відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день її погашення.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Податковим органом не спростовано факт прострочення погашення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суму такого відшкодування та дату фактичного погашення. Також, податковий орган у касаційній скарзі не оспорював правильність розрахунку пені.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова