Рішення

від 27.04.2023 по справі 387/324/21

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 387/324/21

Номер провадження по справі 2/387/8/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 року смт Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстера І.П.

за участю секретаря судового засідання Ірхи Т.О.

представника позивача

( в режимі відеоконференцзв`язку) Яшан Ю.Б.

представник відповідача ОСОБА_1

( в режимі відеоконференцзв`язку)

розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача нотаріус Добровеличківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Галина Борисівна про визнання недійсними договорів міни та застосування наслідків недійсності правочину,-

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

Стислий зміст позовних вимог позивача та позиції відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 22.04.2021 надійшла позовна заява, в якій ОСОБА_2 просить визнати недійсними договори міни земельних ділянок від 29.11.2016, реєстрові номера 2931 та 2934, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області та застосувати наслідки недійсності правочину - договорів міни земельних ділянок .

В обґрунтуванняпозову ОСОБА_2 зазначила,що їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії КР №35217808800:02:00:251 від 20.12.1999 належала земельна ділянка площею 5,66 га, яка розташована на території Братолюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Також на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 310905 від 29.08.2002 належала земельна ділянка площею 5,66 га, яка розташована на території Братолюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Галиною Борисівною посвідчено договори міни земельних ділянок, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зокрема: договір міни земельних ділянок від 29.11. 2016, реєстровий номер 2931, відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_3 міняє земельну ділянку площею 0,0100 га, що знаходиться на території Братолюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, на належну ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 5,6579 га; договір міни земельних ділянок від 29.11.2016, реєстровий номер 2934, відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_3 міняє земельну ділянку площею 0,0100 га, що знаходиться на території Братолюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, на належну ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 5,6580 га. Однак ОСОБА_2 була впевнена, що укладала та підписувала договори оренди земельних ділянок строком на 49 років. Оскільки саме така була попередня домовленість з ОСОБА_4 , яка є дружиною фермера ОСОБА_5 , з яким вона раніше укладала договори оренди земельних ділянок. Однак скориставшись її похилим віком, юридичною необізнаністю, вищезазначені особи в змові із нотаріусом державної нотаріальної контори виготовили та надали їй на підписи договори міни земельних ділянок, а не відповідні договори оренди. Крім того, нотаріус після підписання не надала їй примірників договорів, внаслідок чого про дійсний зміст договорів вона дізналася лише влітку 2020 року. Також ОСОБА_3 , як сторона правочину, взагалі не була присутня в приміщенні державної нотаріальної контори під час посвідчення договорів міни від 29.11.2016. Волевиявлення на укладення зазначених правочинів ОСОБА_2 не мала. Крім того вказані угоди були вчинені з порушенням норм законодавства України, а тому вважає, що є підстави для визнання договорів міни недійсними та застосувати наслідки недійсності правочинів.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та обґрунтував їх обставинами, викладеними в позовній заяві.

Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що її обманули. Їй говорили, щоб за оренду землі взяти гроші, а тому все підписувала. Нотаріус ОСОБА_6 їй диктувала, а вона усе підписувала. ОСОБА_7 переписала паї на її дочку ОСОБА_3 , якої у нотаріуса не було та її ніколи не бачила. У нотаріуса знаходилася вона та ОСОБА_4 та думала, що укладають договір оренди землі на 49 років. Договір, який їй надала нотаріус не читала, а лише підписала. Договір в голос нотаріусом їй не зачитувався. Позивачка в судовому засіданні зазначила, що закінчила 8 класів та читати вміє, однак договорів не читала та нотаріус їй їх не надавала. ЇЇ син ОСОБА_8 перебував в коридорі біля офісу нотаріуса та також вважав, що укладається договір оренди земельних ділянок на 49 років. В автомобілі ОСОБА_7 надала їй та її сину кошти в розмірі 180000 гривень. Та ОСОБА_2 вважала, що це надаються кошти за оренду землі на 49 років. Усі документи на землю забрала у неї ОСОБА_4 , яка повідомила, що документи на земельні ділянки будуть у неї. Крім того позивачка не уповноважувала та не видавала довіреностей на ім`я ОСОБА_9 .

Представник відповідача в судовому засіданні заявлених вимог не визнала, а також заявила про сплив терміну позовної давності щодо заявлених позовних вимог. Заперечення представника відповідача є аналогічними наданого суду відзиву, зі змісту якого зазначила, що в постанові від 15.05.2019 у справі №227/1506/18 Велика Палата Верховного суду дійшла висновку, що договір міни відповідає приписам статей 203 і 715 ЦК України та не суперечить підпункту "б" пункту 15 розділу Х " Перехідні положення" ЗК України. Крім того, ОСОБА_2 в позовній заяві не зазначила, які ж саме фактичні обставини неправильно позивачкою були сприйняті, що спотворило її справжню волю, за відсутності яких саме обставин можна було б вважати, що правочини міни не були б вчинені. Єдиним доказом, наданим позивачкою на підтвердження даної підстави позову є лист, що, за її твердженням підписаний нею та направлений на адресу ОСОБА_10 , відповідно до змісту якого, нібито підтверджується її домовленість щодо укладення договору оренди, а також стійке переконання, що вона підписує саме договір оренди. Зазначений лист не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки не містить а ні підпису, а ні дати. За змістом даного листа склалося враження, що його було створено спеціально для подання до суду як доказу в даній справі. Також зазначила, що між позивачкою та відповідачкою було досягнуто домовленість щодо укладення договорів міни земельних ділянок. При укладенні договорів було обумовлено доплату в розмірі 280000,00 гривень. Ці кошти відповідачка сплатила позивачці готівкою після укладення та нотаріального посвідчення договорів в присутності свого чоловіка ОСОБА_11 , матері - ОСОБА_4 , сина позивачки ОСОБА_12 та інших осіб. Позивачка наполягала на тому, щоб в договорах не зазначати, що міна здійснюється із доплатою, надати розписку про одержання коштів також відмовилася за рекомендацією сина ОСОБА_12 , мотивуючи це небажанням сплачувати податків від одержаної суми доходу. Позивачка зазначає, що два договори міни земельних ділянок від 29.11.2016 містили одну і ту ж земельну ділянку яку обмінювали ОСОБА_3 , тому зобов`язавшись передати їй земельну ділянку за одним договором міни, ОСОБА_3 вже не могла розпоряджатися вказаною земельною ділянкою та обмінювати її за другим договором міни. Позивачкою не зазначено, який із двох оспорюваних договорів, є недійсним. Договори міни містять описку , зі змісту договорів можливо ідентифікувати їх предмет, зокрема - п.4 договорів. За оспорюваними договорами позивачка набула права власності на дві земельні ділянки: за договором №1931 на земельні ділянку з кадастровим номером 35217800:02:000:2127 та за договором №2934 на земельну ділянку з кадастровим номером 35217800:02:000:2126, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Отже позивачкою не обґрунтовано, які саме її права були порушені і в чому саме полягає їх порушення. Крім того зазначила, що позивачка звернулась до суду із позовом про визнання недійсним договорів міни, укладених та підписах нею 29.11.2016, тобто з цього моменту вона дізналася і могла довідатися про порушення свого права. Таким чином позовні вимоги є безпідставними.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що до укладення договорів міни земельними питаннями займалася не ОСОБА_2 , а її син ОСОБА_8 . У 2016 році ОСОБА_13 дуже потрібні були кошти на аптеку, а тому з доплатою ОСОБА_14 погодилися укласти договір міни. Під час укладення договорів міни в нотаріуса була присутня вона, а також позивачка ОСОБА_2 . ОСОБА_8 перебував в коридорі. Були передані кошти ОСОБА_14 в розмірі 280000 гривень, який повідомив, що не потрібно писати розписку.

Представник позивача ОСОБА_15 11.06.2021 подала до суду відповідь на відзив, згідно з яким просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також зазначила, що однією з підстав звернення до суду з позовом про визнання відповідних правочинів недійсними є помилка стосовно природи правочину, оскільки ОСОБА_2 була впевнена, що підписує договори оренди земельних ділянок. Тому обчислення строку позовної давності з 29.11.2016, як на тому наголошує представник відповідача, суперечить фактичним обставинам справи та приписам статті 261 ЦК України. Як зазначалось під час звернення до суду, ОСОБА_2 дізналась про вчинення оспорюваних правочинів (саме договорів міни земельних ділянок) лише влітку 2020 року, тому позовна заява подана до суду 14.04.2021 в межах строків, передбачених статтею 257 ЦК України. Таким чином, у справі наявні належні та допустимі докази порушення вимог ст. 638 та 715 ЦК України при посвідченні договорів міни земельних ділянок. Надані витяги про проведення державної реєстрації права власності не можуть спростувати зазначеного. Оскільки державна реєстрація відповідного акту має здійснюватися відповідно до приписів чинного законодавства з суворим його дотриманням на підставі відповідного документу, що підтверджує набуття, зміну або припинення прав н6а нерухоме майно. А проведення третьою особою у справі реєстраційна дія не тільки не відповідала приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а й суперечила змісту договорів міни земельних ділянок.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача нотаріус Добровеличківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Галина Борисівна в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена вчасно, належним чином. Доказів про наявність поважних причин своєї неявки, заяв про розгляд справи за її відсутності та відзиву не надавала .

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27.04.2021 провадження у справі відкрито та визначено справу розглянути за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09.09.2021 клопотання представник відповідача ОСОБА_16 про його участь в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.11.2021 клопотання представник відповідача ОСОБА_16 про його участь в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14.12.2021 закрито підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02.02.2023 винесено ухвалу про витребування доказів.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд з`ясував, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР №3521780800:02:00:251, від 1997 року, виданого головою Братолюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 набула право приватної власності на земельну ділянку площею 5,66 га, яка знаходиться на території Братолюбівською сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с.22 ).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3503433422016 від 28.11.2016 встановлено, що державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) від 04.10.2013 року ( а.с.39-41 ).

На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №310905, від 29.08.2002 року, виданого головою Добровеличківської райдержадміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_2 набула право приватної власності на земельну ділянку площею 5,66 га, яка знаходиться на території Братолюбівською сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с.23 ).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3503433332016 від 28.11.2016 з`ясовано, що державна реєстрація вказаної земельної ділянки була здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельних ділянок від 06.10.2010 року ( а.с.36-38 ).

Згідно з дублікатом договору міни земельних ділянок виданого в.о. державного нотаріуса Добровеличківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області 22.12.2020, з`ясовано, що 29.11.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір міни земельних ділянок, який посвідчений нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 2931. Відповідно до п.1-5 договору ОСОБА_3 міняє земельну ділянку площею 0,0100 га, що знаходиться на території Братолюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, з кадастровим номером 521780800:02:000:2127, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності індексний номер 5871216 від 08.07.2013, виданого Добровеличківською РС Добровеличківського РУЮ на належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,6580 га, що знаходиться на території Братолюбівської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, з кадастровим номером 3521780800:02:000:0250, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності серії Р1 № 310905 виданого Добровеличківською РДА 29.08.2002. Відповідно до п.7 договору обмін земельних ділянок проводиться без доплати грошових коштів ( а.с. 24-25 ).

Згідно з дублікатом договору міни земельних ділянок виданого в.о. державного нотаріуса Добровеличківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області 22.12.2020, встановлено, що 29.11.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір міни земельних ділянок, який посвідчений нотаріусом Добровеличківської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 2934. Відповідно до п.1-5 договору ОСОБА_3 міняє земельну ділянку площею 0,0100 га, що знаходиться на території Братолюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, з кадастровим номером 3521780800:02:000:1123, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності індексний номер 5871216 від 08.07.2013, виданого Добровеличківською РС Добровеличківського РУЮ на належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,6579 га, що знаходиться на території Братолюбівської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, з кадастровим номером 3521780800:02:000:0251, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності серії КР № 35217808800:02:00:251, виданого Добровеличківською РДА 20.12.1999. Відповідно до п.7 договору обмін земельних ділянок проводиться без доплати грошових коштів ( а.с. 26-27 ).

Зі змісту листування ОСОБА_2 направила листа ОСОБА_10 , що ОСОБА_2 уклала договір оренди землі з ОСОБА_17 ( а.с. 28-29).

Згідно із заявою від 25.11.2020 ОСОБА_2 адресованої ФГ ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вона зазначила, що звернулася до Добровеличківського ВП ГУНП в Кіровоградській області із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також державним нотаріусом Левітчук Г.Б. передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. З метою уникнення кримінальної відповідальності пропоную розірвати нотаріально посвідчені договори міни земельних ділянок від 29.11.2016, зареєстровані в реєстрі за №2931 та №2934 за згодою сторін ( а.с. 30).

Відповідно до талона-повідомлення №3259 заяву ОСОБА_2 зареєстровано в ІТС "Інформаційний портал Національної поліції України" 07.07.2020 ( а.с. 31).

З інформації про звернення Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніро) від 01.03.2021 №П-50-064 встановлено, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_2 щодо посвідчених завідувачем Добровеличківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Г.Б. договорів міни за реєстрованими №2931,2934 від 29.11.2016, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що завідувачем ОСОБА_6 при посвідченні вищезазначених договорів міни не дотримано ряд пунктів Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.212 №296/5, ст. 55 Закону України "Про нотаріат", ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", а також ст. 638, 715 ЦК України ( а.с. 45-49).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12020125100000014 від 15.11.2021 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 : - в заяві про надання відомостей з Державного земельного кадастру №4465 від 28.11.2016 від імені ОСОБА_2 (реєстраційний номер заяви ЗВ-3503829862016) по земельній ділянці за кадастровим номером 3521780800:02:000:0251 в реквізиті підпис заявника перший підпис запису на зворотному боці аркуша; - в заяві про надання відомостей з Державного земельного кадастру №4466 від 28.11.2016 від імені ОСОБА_2 ( реєстраційний номер заяви ЗВ-3503829702016) по земельній ділянці за кадастровим номером 3521780800:02:000:0250 в реквізиті підпис заявника перший підпис запису на зворотному боці аркуша, виконані рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів, виконані не самою ОСОБА_2 , а іншою особою (т.1 а.с. 120-127).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №74664952 від 02.12.2016, а також №74628166 від 02.12.2016, суд з`ясував, що ОСОБА_2 на підставі договору міни №2931 від 29.11.2016 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3521780800:02:000:2127 площею 0,01 га, а також на підставі договору міни №2934 від 29.11.2016 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3521780800:02:000:2126 площею 0,01 га (т.1 а.с.72-73).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №74664952 від 02.12.2016, а також №74660251 від 02.12.2016, суд з`ясував, що ОСОБА_3 на підставі договору міни №2934 від 29.11.2016 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3521780800:02:000:0251 площею 5,6579 га, а також на підставі договору міни №2931 від 29.11.2016 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3521780800:02:000:0250 площею 5,6589 га (т.1 а.с.228, 231).

Суд також в судовому засіданні оглянув надану державним нотаріусом завірені копії договорів міни та документів на підставі яких вони посвідчувались. Суд зазначає, що щодо кожної земельної ділянки надані нотаріусу кадастрові плани земельних ділянок з кадастровими номерами №521780800:02:000:2127, №3521780800:02:000:2126, №3521780800:02:000:0251, 3521780800:02:000:0250, а також дві заяви ОСОБА_2 про завірення належності права власності на земельні ділянки від 29.11.2016 (т.2 а.с.15-116).

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надав показання, що він є близьким родичем позивачки ОСОБА_2 , а саме її сином. В 2016 році між ним та ОСОБА_4 відбулась розмова про те, що остання може надати кошти за користування земельною ділянкою йому наперед, але при умові підписання договору оренди на 49 років. В процесі судового засідання ОСОБА_2 повідомив, що земельна ділянка раніше вже знаходилася в користуванні у ОСОБА_4 , але минулий договір оренди не був нотаріально посвідчений. Через деякий час вони узгодили дату і ОСОБА_12 та ОСОБА_2 приїхали в смт Добровеличківка до нотаріуса. Згодом ОСОБА_2 запросили для ознайомлення і підпису договору, але ОСОБА_12 з нею не пустили, посилаючись на те, що він є заінтересованою особою. В подальшому ОСОБА_12 звернувся до ОСОБА_4 з вимогою щодо надання йому обіцяних коштів, на що ОСОБА_4 повідомила, що потрібно написати розписку в якій вказати про отримання грошової суми в розмірі 280 тис гривень. Після написання розписки, за вказівкою ОСОБА_4 договір оренди ОСОБА_12 залишив в останньої. Тільки в 2020 році свідок ОСОБА_12 та позивачка ОСОБА_2 дізналися про укладення ними договору міни, а не договору оренди земельної ділянки.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні надала показання, що вона є близькою родичкою відповідачки ОСОБА_3 , а саме матір`ю. В 2016 році до ОСОБА_4 звернулися позивачка ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_12 з проханням про отримання коштів за договором оренди земельної ділянки, який був підписаний в 2013 році. Через деякий час, після виплати минулої орендної плати, ОСОБА_12 знову наполегливо звертався до ОСОБА_4 про надання додаткових коштів для відкриття аптеки, на що остання запропонувала підписати договір міни з доплатою. ОСОБА_12 погодився із цією пропозицією та із ОСОБА_3 узгодив вартість доплати в розмірі 280 тисяч гривень. В узгоджену дату ОСОБА_12 та ОСОБА_2 приїхали до нотаріуса, де остання підписала договора міни. Після цього ОСОБА_4 надала сину ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 280 тисяч гривень про що просила написати розписку. Також свідок сама вчиняла дії щодо збору необхідних документів для належного укладення договорів міни з ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні надав показання, що він є близьким родичем відповідачки ОСОБА_3 , а саме чоловіком. Був присутнім при нотаріальному посвідченні договору, разом із ОСОБА_12 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказував на велику необхідність ОСОБА_12 в отриманні коштів та продажі земельної ділянки, в результаті чого при попередній домовленості між ним, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 погодився щодо укладення договорів міни з доплатою, за що отримав 280 тисяч гривень.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 78 ЗК України (тут і далі в редакції станом на час укладення оспорюваних договорів) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно ст.715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Земельне законодавство України базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт «в» частини першої статті 5 ЗК України).

Згідно з пунктом 15 розділу X «Перехідні положення» ЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 01 січня 2018 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що дія заборони, передбаченої пунктом 15 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, не поширювалась на міну, випадки спадкування та вилучення земель для суспільних потреб до внесення змін у ЗК України 06 жовтня 2004 року (ZELENCHUK and TSITSYURA v. UKRAINE, §§19, 21, ЄСПЛ, 22 травня 2018 року).

Тлумачення пункту 15 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції станом на час укладення оспорюваних договорів міни земельних ділянок, свідчить, що заборона відчуження земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства та земельних часток (паїв) не поширювалася на випадки укладення договорів міни таких земельних ділянок та не встановлювала обмежень щодо товару, який може бути предметом обміну на земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18-ц (провадження 14-66цс19) зазначила, що підпункт «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України гарантує можливість обміну не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай), а земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону. Частина перша статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» не обмежує випадки, за яких може бути проведений такий обмін, а визначає одну із можливостей обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також зазначено, що у відповідності до частини третьої статті 715 ЦК України передбачається можливість встановлення у договорі міни земельних ділянок доплати.

Висновків про те, що обміну підлягають виключно рівнозначні за ціною та площею земельні ділянки вказана постанова не містить.

У цій справі оспорюванні договори міни земельних ділянок укладено між їх власниками, які обмінялися сформованими земельними ділянками з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», які можуть бути об`єктом цивільних прав та обов`язків.

З огляду на викладене оспорюванні правочини відповідають приписам підпункту «б» пункту 15 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час укладення договорів міни, та статтям 203, 715, 716 ЦК України, не суперечить висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 227/1506/18-ц (провадження 14-66цс19).

Суд зазначає, що дійсно нотаріус помилково в договорі міни зазначила невірний кадастровий номер земельної ділянки, а саме 3521780800:02:000:1123, водночас пунктом 4 оспорюваних договорів міни визначений предмет договору, а саме земельні ділянки, які підлягали обміну ОСОБА_3 з кадастровими номерами №521780800:02:000:2127, №3521780800:02:000:2126, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Водночас предмет позову є вчинення обману відповідачем та нотаріусом в контексті не укладення договору оренди землі на 49 років, а не щодо невірного предмету договору міни.

Ураховуючи відсутність законодавчо встановленої заборони здійснювати обмін земельної ділянки на інше рухоме чи нерухоме майно на момент укладення оспорюваних договорів та беручи до уваги практику ЄСПЛ у подібних правовідносинах, оспорюванні договори міни земельних ділянок на інші земельні ділянки, укладені 29 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , необхідно вважати такими, що відповідали чинним на момент укладення договору вимогам ЦК України та ЗК України.

Також клопотання представника позивача про визнання неналежним та недопустимим доказом доручення від 21.10.2016, яке видане від імені ОСОБА_2 на ОСОБА_5 підлягає задоволенню, так як на адвокатський запит представника позивача до Добровеличківської селищної ради щодо доручення, надано відповідь №01-21/20/5, відповідно до якої, доручення на уповноваження дій у 2016 році, зокрема 21.10.2016, Братолюбівська сільська рада від імені ОСОБА_2 не видавала, а ОСОБА_18 працювала секретарем Братолюбівської сільської ради з 19.04.2006 по 02.11.2015.

Що стосується визнання неналежним та недопустимим доказом показань ОСОБА_4 з підстав близьких родинних відносин з відповідачкою, то суд доходить до висновку про відмову в задоволенні цього клопотання так як, показання ОСОБА_4 в цілому відповідають дослідженим в судовому засіданні наявним документам у взаємозв`язку із показаннями інших свідків. Також ОСОБА_4 в судовому засіданні також підтвердила пояснення ОСОБА_2 про те, що вона дійсно надала кошти в сумі 280000 грн сину ОСОБА_14 , саме як доплату за міну нерівнозначних земель. Ці обставини про оплату ОСОБА_4 не заперечувалися і позивачем ОСОБА_2 , але зазначаючи суму коштів 180000 гривень.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, що стосується клопотання представника позивача про визнання неналежним та недопустимим доказом показань ОСОБА_4 зазначає, що показання усіх свідків, які є близькими родичами як позивача так і відповідача на переконання суду мають певну суб`єктивність на користь обраних позицій сторін у справі, водночас у цих правовідносинах суд звертає увагу саме на наявні письмові докази та документи на підставі яких нотаріус вчиняла нотаріальні дії для посвідчення оспорюваних договорів міни, які підписувалися особисто ОСОБА_2 , а також наявність в матеріалах справи копій усієї технічної документації на земельні ділянки сторін та державних актів на землю, що свідчить про те, що саме за ініціативи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 могли надаватися для укладення договорів міни ці документи.

Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_2 та показання її сина ОСОБА_12 , які пояснювали, що вони вважала що ОСОБА_2 уклала саме договори оренди земельних ділянок на 49 років, так як ОСОБА_2 підписалася особисто саме в договорах міни з наявними усіма необхідними документами та була дієздатною, навіть в силу її похилого віку.

Пунктами 14, 15 договорів міни передбачалося, що сторонам зрозумілі суть і значення правочину, що укладається, та його правові наслідки, нотаріусом роз`яснено сторонам зміст ст.ст. 182, 215-220, 225,228-236, 377, 668 ЦКУ, ст. 65 СК України, ст.ст. 120,125-126, 131-132 ЗК, ст.172 ПК України. Зміст цього договору та зміст зазначених в пункті 7 договору, статей ЦКУ, СКУ та ЗКУ їх зрозумілий, питань, які б залишились нез`ясованими для них, немає ( а.с. 24-25, 26-27). Договори міни складено та підписано за згодою сторін у трьох примірниках. Доводи протилежного позивачем не доведені.

Особистий письмовийлист позивачкина адресу ОСОБА_10 не містить ані підпису, ані дати та є неналежним доказом, який не може підтверджувати обставини укладення договорів міни у цій справі, так як суду не надано достеменних доказів, за яких обставинах він був написаний ОСОБА_2 , а також містить лише зміст приватного листування.

Отже виходячи із принципу презумпції правомірності правочину суд зазначає, що суду не надано достатніх доказів для визнання правочинів недійсними та ця презумпція в судовому засіданні достатнім чином не спростована. Крім того, правочин, посвідчуваний нотаріально, має вищий ступінь доказовості волі особи та інших чинників, з якими пов`язує закон набуття, зміну та припинення цивільних прав, оскільки нотаріус, посвідчуючи правочин, має здійснити чимало дій, які спрямовані на доведеність правочину вимогам закону. Дії нотаріуса слугують укріпленню права через встановлення зовнішнього посвідчувального напису, що свідчить про існування права. Підсилення вагомості договору надає його нотаріальне посвідчення, оскільки до цього залучається спеціально визначена державою особа - нотаріус. Водночас суд констатує, що нотаріусом вчинена значна кількість помилок, які відображені в листі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.03.2021 №П-50-064, водночас дослідивши усі докази в сукупності та допитавши усіх свідків суд дійшов до переконання, що підстав для визнання недійсними договорів міни від 29.11.2016 року немає та порушить право мирного володіння майном відповідача і зумовить порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Частина перша статті 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Близький за змістом припис передбачає частина перша статті 317 ЦК України.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до частина першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Намагання виправити допущені в минулому нотаріусом "помилок" не може мати наслідком непропорційне втручання у нове право відповідача та перекладати на них усі негативні наслідки таких "помилок", оскільки задоволення позову із формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на осіб, які володіють земельними ділянками протягом тривалого часу, а отже порушить справедливий баланс інтересів сторін.

Водночас будь-яких фактів вчинення обману нотаріусом, суд не встановив, так як по даному факту лише порушене кримінальне провадження за зверненням до органу поліції позивача, однак обвинувального вироку у цій справі немає, що б могло доводити певні факти шахрайських дій відповідними особами.

Отже суд відмовляє в позові по суті позовних вимог, а тому питання застосування строку позовної давності не вирішується.

Згідно з ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2021 року забезпечено позов, а саме у виглядізаборони ОСОБА_3 , а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформлення документів на нерухоме майно, а саме щодо земельних ділянок розташованих на території Братолюбівської сільської ради із кадастровими номерами 3521780800:02:000:0250 площею 5,658 га та 3521780800:02:000:0251 площею 5,6579 га.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Отже, беручи до уваги, що судом відмовлено у задоволенні позову, а тому суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, застосовані у цій справі.

Згідно з ч. 11 ст.158 ЦПК України, примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосується заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Роз`яснити, що ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову є підставою внесення/виключення відомостей до/з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у порядку встановлено Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, а тому відносно земельних ділянок необхідно скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2021 року.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,89,141, 158, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача нотаріус Добровеличківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Галина Борисівна про визнання недійсними договорів міни та застосування наслідків недійсності правочину - відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2021 року, у виглядізаборони ОСОБА_3 , а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформлення документів на нерухоме майно, а саме щодо земельних ділянок розташованих на території Братолюбівської сільської ради із кадастровими номерами 3521780800:02:000:0250 площею 5,658 га та 3521780800:02:000:0251 площею 5,6579 га.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи :

позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Крикунка Добровеличківського району Кіровоградської області, жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача нотаріус Добровеличківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Галина Борисівна- смт Добровеличківка Кіровоградська область провулок Петра Сагайдачного, 4.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебутиподана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс судового рішення складений 08 травня 2023 року.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.