Рішення

від 21.04.2023 по справі 748/2090/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/34/23 Єдиний унікальний № 748/2090/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2023 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Кухти В.О.,

за участі секретарів Долматової М.О., Салуян А.С.,

з участю прокурора Шиленка М.В., представника відповідача ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області - Бойко Т.М., предстаника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури Никифорука А.С. в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради до Головного управління Держеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури Никифорук А.С. звернувся до суду в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області з позовом до відповідачів, в якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.07.2018 № 25-4964/14-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер 7425584900:06:000:6030); скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенка Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.10.2020, індексний номер 54397566 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030; усунути перешкоди у здійсненні Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412509, місцезнаходження: Чернігівська область, Чернігівський район, смт. М.Коцюбинське, вул. Шевченко, 50) права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області шляхом її повернення на користь держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради; стягнути з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що в порушення вимог ст.19 Конституції України, ст. 20, 59, 84, 122 ЗК України видано оспорюваний наказ, яким надано у приватну власність земельну ділянку водного фонду для індивідуального садівництва, тому спірна земельна ділянка із кадастровим номером 7425584900:06:000:6030, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_1 , має бути повернена на користь держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради, як законного розпорядника земель даної категорії, в зв`язку з чим слід скасувати рішення про державну реєстрацію цієї земельної ділянки.

28.10.2022 року до суду надійшов відзив від відповідача Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, зі змісту якого слідує, що Головним управлінням Держеокадастру у Чернігівській області винесено наказ від 05.07.2018 № 25-4964/14-18-сг. яким передано у власність земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер: 7425584900:06:000:6030) для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_3 на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. За інформацією відділу у Чернігівському районі Міжрайонного управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління, що викладена в листі від 29.03.2018 №1147/418-18-0.212 землі за рахунок яких відводилася спірна земельна ділянка обліковувались як землі запасу на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, склад угідь сільськогосподарські землі (пасовища). Тобто ці землі обліковувались як сільськогосподарські землі, а не як землі водного фонду. Таким чином на час прийняття оспорюваного наказу управління діяло в межах чинного законодавства. З долучених до позову документів не можливо встановити де знаходиться берегова лінія в меженний період, картографічні матеріали мають різний масштаб польові геодезичні дослідження для уточнення меж прибережної захисної смуги не проводилися, а отже твердження, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, зроблені лише на основі аналітичних міркувань не можуть бути обгрунтованими. Крім того, річка Річище має власну географічну назву, а тому є гідрографічним об`єктом відмінним від річки Дніпро. До Державного водного кадастру були внесені зміни щодо водного об`єкту ОСОБА_4 , але коли та у зв`язку з чим невідомо. Оспорюваний наказ є актом одноразового застосування і вичерпав свою дію шляхом виконання. З урахуванням наведеного управління просить відмовити в задоволенні позову.

03.11.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від прокурора Никифорука А.С., в якій зазначено, що землі запасу не є окремою категорією земель і можуть бути будь-якого цільового призначення. ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області не мало право розпоряджатися землями водного фонду. Річка Річище є протокою (рукавом) р. Дніпро і відповідно до вимог Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду. Ширина прибережної захисної смуги (ПЗС) уздовж р. Річище щонайменше має становити 100 м. Додані до позову картографічні матеріали є належними та допустимими доказами та не містять припущень щодо предмету позову. Тому доводи викладені у відзиві є необґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

06.12.2022 представник відповідача ОСОБА_1 надала відзив у якому зазначила, що річка Річище має власну географічну назву яка відмінна від інших об`єктів у тому числі річки Дніпро. За даними Державного водного кадастру річка Річище є малою річкою. В матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтвердили, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем і даний позов є прямим втручанням у його право власності. При укладанні договору купівлі-продажу та при виділенні її у власність будь-яких обмежень щодо земельної ділянки не було. Також прокурором пропущено строк позовної давності, тому ОСОБА_1 просить застосувати наслідки пропуску цих строків.

15.12.2022 до суду надійшла відповідь на відзив представника відповідача Суворова О.В. від прокурора Никифорука А.С., в якій прокурор посилається на ті ж обставини, що й у відповіді на відзив ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та додатково зазначає, що поданий позов є негаторним, а тому позовна давність до цього позову не застосовується і він може бути пред`явлений доти, поки існує відповідне правопорушення.

Від відповідача ОСОБА_3 відзив до суду не надходив.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові та у відповідях на відзиви.

Позивач - Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, в судове засідання не забезпечила явку свого представника, надала заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує у повному обсязі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи, жодних заяв не надав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

20.06.2018 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,1200 га за рахунок земель запасу для індивідуального садівництва на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) та передати дану земельну ділянку у власність. До заяви додано проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру /а.с.29/.

05.07.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області винесено наказ № 25-4964/14-18-сг, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_3 на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. Надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер: 7425584900:06:000:6030, для ведення індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області /а.с.28/.

03.10.2020 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу продав, а ОСОБА_1 купив спірну земельну ділянку /а.с.30-33/.

Згідно з інформаційної довідки № 306963422 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 12.07.2018 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-4964/14-18-сг від 05.07.2018; в подальшому за ОСОБА_1 03.10.2020 на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2020 та рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенка Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.10.2020 року індексний номер 54397566 /а.с.26-27/.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Відповідно до ч.3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно ч.4 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Приписами статті 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до ч.1, п. «в» статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1, ч.2 статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч.1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (п. «є» ч.1 ст. 19 ЗК України).

До земельводного фондуналежать,зокрема,землі,зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами (стаття 58 ЗК України та стаття 4 ВК України).

До земель державної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України (пункт «д» частини третьої статті 84 цього кодексу).

Частина друга статті 59 ЗК України обмежує можливість передання земель водного фонду у приватну власність випадком безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів).

Відповідно до статі 60 ЗК України, статі 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари -50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц; пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц; пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (пункт 143 постанови Великої Палати Верховного Судувід 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Відповідно інформації Інститут водних проблем і меліорації НААН України від 30.04.2021 № 228/06 земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 знаходяться в межах прибережної захисної смуги (ПЗС) р. Річище, яка є протокою (рукавом) р. Дніпро і відповідно до вимог Водного кодексу України відносяться до земель водного фонду. Ширина прибережної захисної смуги (ПЗС) уздовж р. Річище щонайменше має становити 100 м /а.с.37-41/.

Згідно інформації Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» від 23.09.2020 № 1036 встановлено, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу річки Річище (лівий рукав річки Дніпро) та належить до водного об`єкту загальнодержавного значення /а.с.34-35/.

Крім того, відповідно до інформації Деснянського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України № 57/3- 1/ДС/25-21 від 16.01.2021 згідно з Публічною кадастровою картою України 11 земельних ділянок, у тому числі із кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 знаходяться у водозбірному басейні річки Дніпро /а.с.30/.

Згідно з листом Державного агентства водних ресурсів України №1890/3/5/11-22 від 06.06.2022 водний об`єкт з назвою Річище є рукавом (частиною) річки Дніпро, яка належить до великих річок і прибережна захисна смуга встановлюється по берегах великих річок уздовж урізу води (у меженний період) шириною 100 метрів. Геопортал «Водні ресурси України» представлений у тестовому режимі та Держводагентством здійснюються заходи щодо його наповнення та виправлення помилок. Наразі водний об`єкт Річище зазначено як рукав річки Дніпро. Також додано скріншот з геопорталу. /а.с.42-44/.

Доказами є будь-яки фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, кожна сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За положеннями ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює докази належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідноправомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинствасуду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає

Аналізуючи досліджені докази у сукупності, суд доходить висновку, що об`єкт з назвою Річище є рукавом (частиною) річки Дніпро, оскільки як видно з вищенаведених доказів цей об`єкт не має джерела і з обох кінців з`єднаний з річкою Дніпро. Це об`єктивні обставини підтверджені картографічними матеріалами і вони не залежать ані від географічної назви, ані від даних публічної кадастрової карти. Саме ці особливості об`єкта з назвою Річище, як рукава річки Дніпро, визначають і правовий статус та розмір прибережної захисної смуги, яка для великих річок становить не менше 100 метрів і відноситься до водного фонду. З досліджених вище доказів також встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, а різний масштаб топографічних матеріалів наданих прокурором не спростовує цього факту, оскільки спірна земельна ділянка на них також масштабувалася відповідно до масштабу картографічних матеріалів.

Таким чином доводи представників відповідачів та третьої особи щодо недоведеності того, що спірна земельна ділянка накладається на землі водного фонду є безпідставними.

Також, враховуючи, що прокурором завлено позов про усунення перешкод у здійсненні Михайло-Коцюбинською селищною радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду, то строки позовної давності до таких вимог не застосовуються, оскільки порушення цих прав позивача триває й на час розгляду справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22 червня 2022 року в справі № 676/1795/20 (провадження № 61-21233св21) суд зазначив, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. […] cуд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. […] Апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення, що й було зроблено судом апеляційної інстанції в цій справі. За таких обставин пред`явлення прокурором окремої позовної вимоги про скасування розпорядження голови Кам`янець-Подільської РДА від 25 липня 2006 року №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права».

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, провадження № 12-148гс19, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34). Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150.

З огляду на викладене в частині задоволення позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.07.2018 № 25-4964/14-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким надано у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку, слід відмовити внаслідок обрання позивачем неефективного способу захисту порушених та оспорюваних прав.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

В данійстатті непередбачено,що рішенняпро усуненняперешкод шляхомповернення земельноїділянки будепідставою дляскасування державноїреєстрації прававласності наземельну ділянку.Таким чином,суд вважає,що самескасування рішенняпро державнуреєстрацію разомз вимогоюпро усуненняперешкод шляхомповернення земельноїділянки буденалежним способомзахисту порушенихправ.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 , оскільки задоволено позовні вимоги до нього.

Арешт накладений на земельну ділянку необхідно залишити до виконання рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 258, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури Никифорук А.С. (код ЄДРПОУ 02910114, місцезнаходження: м.Чернігів, вул. Князя Чорного, 9) в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412509, місцезнаходження: Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, буд. 50) до Головного управління Держеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881, місцезнаходження: м.Чернігів, пр. Миру, 14), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенка Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.10.2020 року індексний номер 54397566 та здійснення на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030, розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030.

Усунути перешкоди у здійсненні Михайло-Коцюбинської селищної ради права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030, розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури судові витратив розмірі8683 (вісім тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 50 копійок.

Арешт накладений на земельну ділянку з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030 залишити до виконання рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день складення повного судового рішення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 01.05.2023 року.

Суддя В.О.Кухта