Постанова від 17.05.2023 по справі 146/80/23

Справа № 146/80/23

Провадження № 22-ц/801/1001/2023

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 рокуСправа № 146/80/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Різник Д. С., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного прова-дження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, у залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб Томашпільської

селищної ради ІНФОРМАЦІЯ_7 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , її представниці адво-катки Білоус Ірини Миколаївни на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 08 березня 2023 року, ухвалене у приміщенні суду в смт Томашпіль Вінницької області за головування судді Скаковської І. В., повний текст якого складений 13 березня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася у Томашпільський районний суд Вінницької області із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме факту проживання, перебування фізичної особи на утриманні. Заява умотивована наступними обставинами. Заявниця є сестрою ОСОБА_3 , проживала із ним постійно з березня 2012 року до дня при-зову у ЗСУ, а саме до 01 березня 2022 року у АДРЕСА_1 . Брат піклувався про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, утримував заявницю матеріально. З 01 березня 2022 року ОСОБА_3 перебу-вав у зоні проведення бойових дій на Миколаївському напрямку. Заявниця по-стійно тримала зв`язок із ним, передавала посилки та продукти. ІНФОРМАЦІЯ_1 під час захисту Батьківщини унаслідок численних уламкових поранень ті-ла у селі Тернові Поди Миколаївської області брат загинув. У зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_1 розпочала підготовку документів для отри-мання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей». Однак у військовій частині заявниці роз`яснили, що для отримання виплат їй необхідно у судовому порядку встано-вити факт проживання та перебування на утриманні померлого годувальника, тому з даним позовом вона звернулася у суд, просила встановити факт її про-живання з березня 2012 року разом із братом ОСОБА_3 до дня його смер-ті, що трапилася 30 жовтня 2022 року, перебування її на його утриманні у зазна-чений період.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 08 бе-резня 2023 року заява ОСОБА_1 , її представниці адвокатки Білоус І. М. за-доволена частково, встановлений факт щодо проживання заявниці разом із бра-том ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задо-воленні іншої частини заяви відмовлено.

Заявниця ОСОБА_1 , її представниця Білоус І. М. оскаржують рішення суду першої інстанції від 08 березня 2023 року в апеляційному порядку, про-сять дане рішення скасувати у частині відмови у встановленні факту знахо-дження ОСОБА_1 на утриманні брата ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалити нове рішення про задоволення заяви у частині зна-ходження ОСОБА_1 на утриманні брата до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Скаржниці вважають рішення суду таким, що не відповідає нормам матеріального, процесуального права, фактичним обставинам справи. Оскаржу-ване рішення ухвалене судом першої інстанції за неповного з`ясування обста-вин справи, що мають для неї значення, невідповідності викладених у рішенні суду висновків обставинам справи, що призвело до ухвалення неправильного рішення.

Визначеним цивільним процесуальним законом, забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, правом на подання відзиву на апеля-ційну скаргу заявниці та її представниці заінтересовані особи не скористалися, їхні відзиви суду не надходили. У судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, хоча усі завчасно повідомлені про місце, день та час роз-гляду справи, про що у її матеріалах містяться відповідні докази. Причин неяв-ки у суд заінтересовані особи не повідомили. 15 травня 2023 року представниця ОСОБА_1 адвокат Білоус І. М. в електронній формі направила суду заяву, у котрій просить розглянути справу 17 травня 2023 року без її участі та без участі її довірительки. На підставі норм статті 372 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду ухвалила розглянути справу у відсутності її учасників, які не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши, проаналізувавши у су-купності наявні матеріали справи, перевіривши законність, обґрунтованість ос-каржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним ви-могам, воно є помилковим.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазна-чив, що метою встановлення факту постійного проживання заявниці із братом та перебування її на утриманні ОСОБА_3 є реалізація її права на отри-мання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів сімей», у зв`язку зі смертю брата військовослуж-бовця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Тернові Поди Миколаївського ра-йону Миколаївської області. Посилаючись на довідки Нетребівського ста-ростинського округу, витребувані судом документи щодо складу сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місця проживання та реєстрації осіб у будинку АДРЕСА_1 , інші наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про доведеність твердження заявниці про проживання її брата ОСОБА_3 разом із нею у АДРЕСА_1 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Щодо встановлення факту перебування заяв-ниці на утриманні ОСОБА_3 , то, керуючись нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», беручи до уваги роз`яснення пункту восьмого постанови Пленуму Вер-ховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вказав, що заявниця мала б довести систематичне та повне утримання її братом, відсут-ність у неї інших джерел доходів окрім допомоги померлого, довести, що допо-мога годувальника була постійним основним джерелом засобів до її існування. Однак будь-яких доказів, окрім показів свідків щодо її утримання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 суду не надала. Разом з тим, зауваживши, що заявниця має чоловіка, двох повнолітніх дітей, працевлаштована, отримує заробітну платню, суд не знайшов підстав для задоволення вимоги про перебування її на утриман-ні брата по день його смерті та відмовив у такій вимозі заяви.

Відповідно до норм статті 367 ЦПК України, якими визначені межі розгля-ду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність, обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. До-кази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх по-дання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм проце-суального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою дово-дів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтова-ність рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апе-ляційної інстанції переглядає справу у повному обсязі. У суді апеляційної інс-танції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстан-ції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному поряд-ку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, ви-значених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасу-вання рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуване судове рі-шення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Згідно із повідомленням від 31 жовтня 2022 року № 1892 про смерть, ви-даним ОСОБА_1 . Першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, при-званий ІНФОРМАЦІЯ_5 року Першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_4, механік-водій військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 загинув поблизу с. Тернові Поди Миколаївської області.

У довідках від 14 листопада 2022 року № 274, від 11 січня 2023 року № 9, від 20 лютого 2023 року № 37, виданих Нетребівським старостинським окру-гом, зазначено, що ОСОБА_3 станом на 01 березня 2022 року дійсно прожи-вав разом із своєю сестрою ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 . Мешкав він за цією адресою з березня 2012 року разом із сестрою ОСОБА_1 без реєстрації. Військово-службовець ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав зі ОСОБА_1 , яка є його рідною сестрою.

Із довідок від 14 та 15 листопада 2022 року № 273, № 275, виданих Не-требівським старостинським округом, слідує, що Виконавчим комітетом То-машпільської селищної ради ОСОБА_1 виділена одноразова допомога в сумі 15000,00 гривень на поховання брата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 захоронений на кладовищі у с. Нетребівці Тульчинсь-кого району Вінницької області.

На запит суду Нетребівським старостинським округом надана інформа-ційна довідка від 20 лютого 2023 року № 36 про те, що у АДРЕСА_1 зареєстровані: чоловік ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_5 , онучка ОСОБА_6 .

З відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів убачається, що ОСОБА_1 по місцю роботи отримує заробітну плату, надає майно у лізинг.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення фактів проживання з березня 2012 року разом із братом ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебування на його утри-манні у зазначений період, ОСОБА_1 вказувала, що встановлення цих фак-тів необхідне їй для отримання матеріальних виплат, гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Заяву про встановлення фактів ОСОБА_1 пред`явила до суду за прави-лами окремого провадження. Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву, встановлюючи факт проживання ОСОБА_1 з березня 2012 року разом із братом ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ви-ходив із доведеності та обгрунтованості вимог заявниці. Відмовляючи у задо-воленні заяви щодо про встановлення факту про знаходження ОСОБА_1 на утриманні свого брата ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції вказав на недоведеність заявницею такої вимоги.

Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними у рішенні від 08 березня 2023 року з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме проваджен-ня - це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядають-ся цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому держав-ному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, уси-новлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належ-ності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по бать-кові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або у паспорті; 7) народження особи у певний час у разі не-можливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи у певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзви-чайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже у порядку окремого провадження розглядаються справи про встанов-лення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юри-дичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення осо-бистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із нас-тупним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що во-ни не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і за-стосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 ( провадження № 14-567цс18 ) зроблений висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжу-ють юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припи-нення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не перед-бачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одер-жати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство від-носить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином справи про встановлення фактів, що мають юридичне зна-чення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

-факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особис-тих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

-встановлення факту не пов`язується із подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляд справи про встановлення факту заінтересова-ними особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення у судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'-яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

-заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержан-ням документа, який посвідчував би такий факт, але йому у цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови ( відсутність архіву, відсут-ність запису в актах цивільного стану тощо );

-чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіт-тя з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і війсь-кову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті ), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні ( або пе-ревірочні ) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'-язків служби у військовому резерві здійснюється у порядку і на умовах, вста-новлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослуж-бовців та членів їх сімей». У статті 1 цього Закону визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність ( функція ) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалі-зацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних по-треб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяль-ності, статусу у суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова у разі загибелі ( смерті ), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та ре-зервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні ) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою випла-та, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отри-мання.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі ( смерті ) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військо-вослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах першому-третьому пункту другого статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого ( померлого ) військовослужбовця, військовозо-бов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого ( померлого ) війсь-ковослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповід-но до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі за-гибелі ( смерті ), інвалідності або часткової втрати працездатності без встанов-лення інвалідності ( далі - допомога ) військовослужбовців, військовозобов'-язаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні ) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. Відповідно до цього Порядку одноразова грошова допомога признача-ється у разі:

1)загибелі ( смерті ) військовослужбовця під час виконання ним обов`яз-ків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконан-ням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворюван-ня, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2)смерті військовослужбовця, що настала у період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце у період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військо-вої служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3)загибелі ( смерті ) військовозобов`язаного або резервіста, якого призва-но на навчальні ( або перевірочні ) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

За вимогами пункту десятого Порядку члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого ( померлого ), яким призначається та виплачується одноразова гро-шова допомога, подають за місцем проходження служби ( зборів ) військово-службовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структур-ним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо під-готовки необхідних для призначення пенсії документів ( далі - уповноважений орган ), такі документи:

-заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

-витяг з наказу про виключення загиблого ( померлого ) військовослуж-бовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини ( підрозділу, органу );

-витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозо-бов`язаного та резервіста, призваного на навчальні ( або перевірочні ) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

-документа, що свідчить про причини та обставини загибелі ( смерті ) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністра-тивного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані ал-когольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричи-нення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

-свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та ре-зервіста;

-свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиб-лого (померлого);

-свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині ( чоло-вікові );

- документів ( відповідних сторінок за наявності ), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове прожи-вання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я, по батькові ( за наяв-ності ) особи, до яких внесені відомості про реєстрацію місця проживан-ня, та довідку про реєстрацію місця проживання ( у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені );

-свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

-документа, що посвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєс-трі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів ( для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку у паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою;

-рішення районної, районної у м.м. Києві та Севастополі держадміністра-ції, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною - сиротою, дитиною, позбавле-ною батьківського піклування, опіки, піклування ( у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

-рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджува-тиме факт перебування заявника на утриманні загиблого ( померлого ) ( надають особи, які не були членами сім`ї загиблого ( померлого ), але перебували на його утриманні;

-постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті ( контузії, травми або каліцтва ), захворюван-ня.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призна-чення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утри-манці загиблого ( померлого ), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова гро-шова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, у яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних ( або перевірочних ) та спеціальних зборів - військовозобов`язани-ми, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до пунктів дванадцятого, тринадцятого Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозо-бов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні ( або перевірочні ) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійсню-ється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійс-нюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та право-охоронними органами, у яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями навчальних ( або перевірочних ) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резер-вістами ( далі - розпорядник бюджетних коштів ).

Керівник уповноваженого органу у 15-денний строк з дня реєстрації усіх документів подає розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені у пунктах десятому та одинадцятому цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження усіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання ( у разі, коли документи подано не у повному обсязі, потребу-ють уточнення чи подано не за належністю ) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства Украї-ни (далі - КАС України) передбачене право кожної особи звернутися до адмі-ністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 19КАС України юрисдикція адмініс-тративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів індивідуальної дії ), дій чи бездіяльності ( пункт перший частини першої цієї статті ).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійс-ненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень ( пункт сьомий частини першої статті 4 КАС України ).

Міністерство оборони України ( його місцеві органи ) є спеціально уповно-важеним суб`єктом на вирішення питань із матеріальних виплат та гарантій, пе-редбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, які має на меті отримати заявниця ОСОБА_1 у разі встанов-лення фактів її проживання із братом ОСОБА_3 , перебуванням її на його утриманні, з огляду на його загибель ( смерть ) під час участі у бойових діях, боях за Батьківщину через збройну агресію російської федерації.

У справі № 287/167/18-ц ( провадження № 14-505цс19 ), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах тридцять третьому - тридцять п`я-тому зазначеної постанови від 30 січня 2020 року вказала: «Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що маєюридичне значення, суд-дя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикцій-ність, тобто, суддя повинен перевірити, чи може узагалі ця заява розглядатися у судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу уже відкрито, - закриває провадження у ній».

Визначаючи чи пов`язується із встановленням зазначених у цій справі фак-тів виникнення у заявниці певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відно-сини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленню, майновій са-мостійності їх учасників ( цивільні відносини ). Тобто цивільними відносинами є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори ( розгляду заяви ), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участі осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме у порядку цивільного судочинства.

Вимоги ОСОБА_1 пов`язані з доведенням наявності підстав для ви-знання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`я-заного із будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. За своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Тож у спірних правовідносинах метою звернення заявниці до суду є під-твердження її певного соціального статусу, який має правове значення виключ-но у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження і мож-ливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Убачається недопус-тимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про встановлення фактів проживання разом із братом, а також перебування на утриманні ОСОБА_3 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримування збройної агресії російської федерації, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин необхідно закрити провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочин-ства. Аналогічні висновки викладені у постанові Об`єднаної Палати Верхов-ного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19.

Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права ( частина четверта статті 367 ЦПК України ), а також у разі необхідності урахування висновку щодо застосування норм права, викла-деного у постанові Верховного Суду.

Пунктом четвертим частини першої статті 373 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Частинами першою, другою статті 377 цього Кодексу визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закін-чений розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цьо-го Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених стат-тями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм ма-теріального та процесуального права на підставі установлених ним фактичних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність безумовних підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття цивільного провадження у цій справі, оскільки спір підлягає розгляду у порядку адмініс-тративного судочинства.

Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , її представниці адво-катки Білоус Ірини Миколаївни задовольнити частково.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 08 бе-резня 2023 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб Томашпільської селищної ради ІНФОРМАЦІЯ_6 про встановлення фактів проживання ОСОБА_1 разом із братом ОСОБА_3 з березня 2012 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 ; перебування в указаний період ОСОБА_1 на утриманні брата ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17 травня 2023 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський