Постанова

від 16.05.2023 по справі 638/17444/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 травня 2023 року

м. Харків

справа №638/17444/21

провадження №22-ц/818/716/23

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П, Тичкової О.Ю.

за участю секретаря Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг»

відповідач - ОСОБА_1

треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Квартал», ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Квартал», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, -

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Гринишина Євгенія Васильовича на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 31 січня 2023 року, постановлене суддею Цвірюком Д.В.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати за товариством права іпотекодержателя за договором іпотеки від 15 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавінда Н.О., зареєстрованого в реєстрі за №2457, що укладений між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_2 , стосовно іпотечного майна квартири АДРЕСА_1 , про що зробити відповідний запис у державному реєстрі.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» задоволено частково. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» права іпотекодержателя за договором іпотеки від 15 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавінда Н.О. та зареєстрований в реєстрі за №2457, що укладений між ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_2 , стосовно іпотечного майна квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» судовий збір у розмірі 2270 гривень.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Гринишина Є.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд не взяв до уваги, що 15 серпня 2018 року державним реєстратором Качумою О.С. було припинено іпотеку, у зв`язку із виконанням ОСОБА_2 вимог. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білою І.В. було видано довідку від 21.03.2018 про те, що зобов`язання ОСОБА_2 відповідно до кредитного договору та договору іпотеки виконане в повному обсязі та Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» не має жодних претензій до боржника. Зазначена Довідка була подана до державного реєстратора Харківської обласної філії Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району, і на підставі цього документу було прийнято рішення про припинення заборон по іпотеки. Позивач не оскаржував рішення державного реєстратора. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, оскільки під час придбання майна вона перевірила данні Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, і відомості щодо обтяження були відсутні. Крім того, на момент придбання на аукціоні прав за кредитним та іпотечним договором обтяження вже були зняті.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК Капітал Джірінг» адвокат Пінчук О.С. просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач на виконання свого процесуального обов`язку надав належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання за ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» права іпотекодержателя. При цьому суду зазначив, що вважати ОСОБА_1 добросовісним набувачем не можна, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу такого майна від 07.10.2019 року №870 вона мала можливість ознайомитися з повною інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодо відомостей про перебування квартири під іпотекою на підставідоговору іпотекивід 15.05.2013 року.

Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 15.05.2013 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір з додатками до нього №1 та №2, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 1090000,00 грн. на строк до 15.05.2018 року зі сплатою процентної ставки 18,2% річних.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15.05.2013 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Лавінда Н.О., зареєстрований в реєстрі за №2457 та накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , що належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу №2458 та є предметом даного договору. Вартість предмета іпотеки в договорі визначена у розмірі 1553203,00 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від

29.04.2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» заборгованість за кредитним договором від 15.05.2013 року станом на 20.08.2015 року в розмірі 854962,98 грн. Також зазначає, що ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» є правонаступником ПАТ «Український бізнес банк» у зв`язку з процедурою ліквідації останнього та продажу активів ПАТ «Укрбізнесбанк» через електронні аукціони, за результатами проведення яких позивач у справі став переможцем.

23.03.2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» було укладено Договір про відступлення прав вимоги. 21.02.2020 року до укладення вказаного договору на рахунок банку ПАТ «Укрбізнесбанк» були сплачені кошти у розмірі, який визначений в договорі.

Згідно Додатку №1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» набуло всі права кредитора та іпотекодержателя за договором від 15.05.2013 року, що укладався з ОСОБА_2

23.03.2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» було укладено Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки/застави квартири АДРЕСА_2 . Також зазначає, що 08.05.2020 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення ПАТ «Українських бізнес банк» як юридичної особи, а тому ліквідація банку вважається завершеною.

Разом із цим, 18.01.2021 року при отриманні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності стало відомо, що новим власником іпотечного майна є ОСОБА_1 відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.10.2019 року про зміну права власності та запису в реєстрі про право власності, який було здійснено на підставі договору купівлі-продажу квартири №870 від 07.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Поддубною Ю.В..

При цьому 15.08.2018 року державним реєстратором Харківської обласної філії комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Харківської області Кочумою О.С. припинено дію обтяження квартири, підстава договір іпотеки серія номер 1-03, виданий 21.03.2018 року ПАТ «Український бізнес банк». 22.08.2018 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.08.2018 року про зміну права власності на квартиру власником зареєстровано ТОВ «Омега квартал», підстава акт приймання-передачі нерухомого майна №1 від 21.08.2018 року, виданий ТОВ «Омега квартал».

31.08.2018 року приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Сергієнко Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про зміну права власності на квартиру, власником зареєстровано ОСОБА_3 , підстава договір купівлі-продажу квартири №3224 від 31.08.2018 року.

07.10.2019 року приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Поддубною Ю.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про зміну права власності на квартиру, власником зареєстровано ОСОБА_1 , підстава договір купівлі-продажу квартири від 07.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Поддубною Ю.В.

Звертаючись до суду із позовом позивач вказує, що іпотека є дійсною, кредитний договір та договір іпотеки є чинним, оскільки відсутні рішення про визнання їх недійсними, окрім того заборгованість перед кредитором досі не погашена. Визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна відновить становище ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» в реєстрі прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень та надасть можливість іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки для здійснення погашення заборгованості, чим позивач задовольнить свої вимоги. Також вказує, що особа, що набула майно не позбавлена була можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб щодо нерухомого майна, тобто виявити розумну обачність. Вважає дії відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу квартири від 07.10.2019 року недобросовісними, оскільки на момент укладення такого договору у загальному доступі були відомості про відкрите судове провадження за заявою ПАТ «Укрбізнесбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, забезпеченням якого є іпотека. Сама лише відсутність у Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження нерухомого майна не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 Цивільного кодексу Українивизначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбаченістаттею 16 ЦК України.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України договірне зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 ЗК «Про іпотеку»).

Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Статтею 23 Закону визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як убачається з матеріалів справи, станом на 23.03.2020 року при укладенні між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» Договору про відступлення прав вимоги заборони відчудження іпотечної квартири АДРЕСА_2 в реєстрі обтяжень не було.

Станом на момент придбання 07.10.2019 квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 обтяження щодо зареєстрованого майна було знято.

Рішення про зняття обмеження прийнято уповноваженою особою державним реєстратором Качумою О.С. 22.08.2018 на підставі поданих документів. Зазначене рішення є чинним. Даних про його оскарження або скасування матеріали справи не містять.

Судова колегія звертає увагу, що ОСОБА_1 придбала квартиру за договором купівлі-продажу через 1 рік та 2 місяці після внесення відомостей про скасування заборони відчуження та була вже третім набувачем.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень вказано, що судді повинні послідовно застосовувати закон.

Відповідно достатті 23 Закону України «Про іпотеку»у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За своєю правовою природою іпотека має речово-правову природу. Зважаючи, що вЦивільному кодексі Українинорми про іпотеку містяться в книзі п`ятій «Зобов`язальне право» і за таким підходом вона є забезпечувальним речовим правом. Разом з тим, характерною ознакою речового права є його абсолютний характер. Абсолютність речового права закріплює юридичне відношення управненої особи саме до речі, а не до конкретної зобов`язаної особи, що є характерним для зобов`язальних прав. Речовому праву управненої особи на річ кореспондується пасивний обов`язок будь-яких третіх осіб не перешкоджати управненій особі у використанні речі та не вчиняти будь-яких інших дій щодо речі без згоди управненої особи.

Оскільки абсолютне речове право діє щодо будь-яких третіх осіб і ті повинні дотримуватись його, то вони мають бути обізнані про наявність та зміст такого права. Тобто у разі придбання речі, обтяженої іпотекою, набувач повинен бути завчасно повідомлений про таке обтяження. У зв`язку з цим сучасне речове право характеризується ще однією ознакою - його публічністю. Відповідно до цієї ознаки речові права підлягають публічній реєстрації, що робить їх наявність і зміст доступним для всіх третіх осіб - учасників цивільних правовідносин. В Україні реєстрація речових прав та їх обтяжень відбувається відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Таким чином, перш ніж набути у власність обтяжений іпотекою об`єкт нерухомості набувач має можливість довідатися про наявність такого обтяження з публічного реєстру. За таких обставин положеннястатті 23 Закону України «Про іпотеку»про те, що до набувача переходять обов`язки за договором іпотеки, є спірними для правозастосовної практики.

Так, рішення суду повинно відповідати принципам справедливості та добросовісності, які відповідно до пункту 6статті 3 Цивільного кодексу Україниє загальними засадами цивільного законодавства, відтак, кожна цивільно-правова норма має застосовуватися з урахуванням цих засад. Судове рішення повинно бути справедливим за своєю суттю.

Судова колегія вважає, що цивільно-правова відповідальність повинна покладатися не на набувача квартири, який нічого не порушив та є добросовісним набувачем, а на тих осіб, які вчинили порушення - позичальника, який не виконав свого зобов`язання за договором про повернення одержаних в кредит коштів; іпотекодавця, який надав реєстратору сфальсифіковані документи про необхідність вилучення з реєстру запису про обтяження; державного реєстратора, через недбальство якого з реєстру вилучено запис про обтяження.

Добросовісним набувачем особа вважається тому, що інформація про обтяження майна іпотекою до її відома не була доведена, а сама вона, проявивши розумну обачність, не могла довідатися про обтяження придбаного нею об`єкту. Адже в реєстрі обтяжень відомості про іпотеку об`єкта нерухомості були відсутні як на момент відчуження об`єкта на користь відповідача, так і на момент придбання цього об`єкта продавцем та його попередниками, продавець залишався власником об`єкта впродовж доволі тривалого часу, при цьому нотаріус, який посвідчував договір, перевірив наявність обтяжень на запевнив покупця в їх відсутності.

Відповідно до частини другої статті ЗЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»обтяження речового права, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації. Аналогічні положення містить і частина другастатті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки. Відтак, якщо в публічному реєстрі запис про обтяження відсутній, то річ не є обтяженою іпотекою ні для нинішнього, ні для її наступного власника. Це цілком відповідає правилу, відомому ще з римського права: «Ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам».

Велика Палата в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі 922/3537/17 вказала, що «добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень» (п. 38 постанови). Такого ж висновку дійшли Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 905/2947/17. Подібне вирішення правового конфлікту відповідатиме і практиці Європейського суду з прав людини. В ситуаціях, коли йдеться про позбавлення права власності добросовісного набувача через помилку державного органу Європейський суд з прав людини послідовно стверджує, що «легалізація передачі права власності на квартиру шляхом процедури реєстрації, спеціально спрямованої на надання додаткової безпеки власнику титулу, відноситься до виключної компетенції держави. Оскільки численні регуляторні державні органи дозволили перехід права власності, то потреба виправити їх минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються» (рішення від 05 листопада 2002 року у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», заява № 36548, п. 58; рішення від 24 травня 2007 року у справі «Радчиков проти Росії», заява № 65582/01, п. 50; рішення від 13 грудня 2007 року у справі «Гаші проти Хорватії», заява № 32457/05, п. 40; рішення від 11 червня 2009 року у справі «Трго проти Хорватії», заява № 35298/04, п. 67; рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04, п. 71; рішення від 06 грудня 2011 року у справі «Гладишева проти Росії», заява № 7097/10, п. 79; рішення від 29 січня 2015 року у справі «Столярова проти Росії», заява № 15711/13, п. 48; рішення від 17 листопада 2016 року у справах «Пчєлінцева проти Росії», заява № 47724/07, п. 98 та «Поняєва та інші проти Росії», заява № 63508/11, п. 53; рішення від 09 липня 2019 року у справі «Ольховський проти Росії», заява № 53716/17, п. 27).

Відповідно достатті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» українські суди мають застосовувати практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Цивільна відповідальність в такому разі докладатиметься не на добросовісних осіб, які не вчинили порушень, а на державу, чий посадовець допустив недбальство в роботі і цим завдав збитків кредитодавцю.

Велика Палата у постанові від 15.06.2021 року по справі №922/2416/17 зазначила, що у справі за вимогою про визнання права іпотекодержателя необхідно врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. Позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.

Аналізуючи наявні у справі докази, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав вважати ОСОБА_1 добросовісним набувачем квартири, оскільки на момент придбання квартири у реєстрі були відсутні дані щодо її обтяження. Доказів, які б свідчили про недобросовісність набувачки позивачем суду не надано.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до вимогст. 141 ЦПК України, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4026,00 грн.

Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381,382,383,384 ЦПК Українисуд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гринишина Євгенія Васильовича- задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 31 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення виготовлено 18.05.2023 року.