Рішення

від 08.05.2023 по справі 541/2418/21

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2418/21

Провадження №2/541/26/2023

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 травня 2023 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:головуючої судді Куцин В.М., секретаря судового засідання Калініченко Л.О., з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Ковердяєвої Л. В., Руль М. І., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Чернюка В. Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду міста Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, треті особи Миргородська міська рада Полтавської області, Приватне підприємство «Земсервіс-Плюс»,

ВСТАНОВИВ:

20вересня 2021рокуОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, треті особи Миргородська міська рада Полтавської області, Приватне підприємство «Земсервіс-Плюс».

На обґрунтування позовних вимог в направленій на адресу суду позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив, що він на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НИ № 528170 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідач ОСОБА_2 є власником сусідньої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Між належною позивачу вказаною земельною ділянкою та земельною ділянкою розташованою по АДРЕСА_1 та належної Відповідачу знаходиться існуючий проїзд, який відноситься до земель комунальної власності, земель загального користування населених пунктів (ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України) та який використовується для під`їзду транспортними засобами до домоволодіння, по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , з моменту купівлі - продажу житлового будинку та надвірних будівель та споруд, а саме з 23.04.1986 року.

Згідно п. а ч. 3 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи,..., тощо).

Проте, з невідомих позивачу причин, відповідач вважає, що позивач не має права користуватися землями міської ради для проїзду до свого домогосподарства.

Відповідач встановив на теперішній час ворота на спірній земельній ділянці на землях міської ради та інколи замикає їх, що робить неможливим спокійний проїзд позивача до його будинковолодіння та земельної ділянки, що призводить до постійних сутичок та скандалів між родиною позивача та родиною відповідача.

На прохання позивача щодо усунення перешкод у користуванні власним майном відповідач не реагує.

Позивач стверджує, що при цьому, відповідачу достеменно відомо, що іншого проходу та проїзду до свого дому по АДРЕСА_1 та земельної ділянки у позивача не має, що підтверджується викопіюванням з топографічного плану м-б 1:2000.

Позивач проситьсудзобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод позивачу ОСОБА_1 в здійсненні права користування земельною ділянкою міської ради для обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05.10.2021 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

22.10.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_2 (а. с. 49-69). В поданому відзиві зазначено, що згідно договору дарування жилого будинку від 27 квітня 2005 року відповідач набув право власності на жилий будинок з господарчими та побутовими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згодом в порядку дарування відповідач прийняв у дар від своєї сестри земельну ділянку площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на яку в послідуючому одержав державний акт на право власності на земельну ділянку на своє ім`я за вказаною адресою з цільовим призначенням 1.8 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому, реалізуючи своє право на набуття у власність землі, 13 жовтня 2011 року та 12 березня 2012 року відповідачем отримано державні акти на право власності на земельні ділянки відповідно площами 0,0051 га та 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням відповідно для ведення садівництва і для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Наявні у відповідача документи на землю є чинними. Жодними судовими рішення не визнані не дійсними чи не законними. Відповідач зазначає, що ніяким чином, не порушував, жодних прав позивача, у тому числі і щодо користування ним його земельною ділянкою.

Відповідач зазначає, що твердження позивача у його позові про те, що між належною йому земельною ділянкою та земельними ділянками, які перебувають у власності відповідача знаходиться «існуючий проїзд, який відноситься до земель комунальної власності, земель загального користування населених пунктів та який використовується для проїзду транспортними засобами до домоволодіння по АДРЕСА_3 , з моменту купівлі продажу житлового будинку та надвірних будівель та споруд, а саме з 23.04.1986 року» не відповідає дійсності, оскільки такий проїзд у встановленому законодавством порядку не створювався.

Відповідач звертає увагу суду на те, що наразі існує ряд судових рішень, ухвалених у спорах між ним та відповідачем ОСОБА_1 з приводу користування належними їм суміжними земельними ділянками по АДРЕСА_1 , що набрали законної сили, які на його думку, можуть мати преюдиційне значення для вирішення спору за позовом ОСОБА_1 від 17 вересня 2021 року, а обставини встановлені цими рішеннями стосовно них, не підлягають доказуванню при розгляді справи № 541/2418/21, зважаючи на приписи ст. 82 ч. 5 ЦПК України.

Так, відповідно до рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2013 року у справі № 1620/285/2012 позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені та визнано незаконними дії ОСОБА_1 щодо вчинення перешкод по користуванню належною ОСОБА_2 частиною земельної ділянки по АДРЕСА_2 та встановленню огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700 площею 0,1000 га. Заборонено ОСОБА_1 користуватися належною на праві власності ОСОБА_2 частиною земельної ділянки по лінії від ( Г до В ) по АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700 та не чинити перешкод по встановленню огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконнии та скасування рішення Миргородської міської ради Полтавської області 06.11.2009 року № 95 про передачу в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700, кадастровий номер 5310900000:50:025:0227, відмовлено за безпідставністю.

Згідно ухвали апеляційного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 травня 2013 року у справі № 541/1204/13-ц яка залишена без змін заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2013 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтава області від 03 вересня 2013 року у справі № 1620/2895/2012, яке набрало законної сили 16 вересня 2013 року, зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод по встановленню огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 шляхом забезпечення вільного доступу на земельну ділянку ОСОБА_2 та межу між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 для встановлення огорожі.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року у справі № 541/641/19, яке набрало законної сили 13 вересня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні належною ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ЯЛ № 797700 земельною ділянкою площею 0,1000 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310900000:50:025:0227, розташованої в АДРЕСА_1 , шляхом її звільнення від транспортних засобів, будівельного сміття та забезпечення вільного доступу до неї та межі з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 528170 від 20.04.2010 року, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 5310900000:50:025:0136 для встановлення огорожі між цими земельними ділянками на весь період часу до завершення її встановлення.

Згідно постанови державного виконавця від 19 червня 2020 року виконавче провадження за виконавчим листом № 2/541/556/2019, виданим Миргородським міськрайонним судом 17.09.2019 року закінчено з підставі умисного невиконання боржником ОСОБА_1 відповідного судового рішення.

Цим відзивом відповідач просить суд прийнятим до уваги, що він повністю не визнає заявлені до нього позовні вимоги, викладені у позовній заяві ОСОБА_1 від 17 вересня 2021 року. З цих підстав у задоволенні заявленого позову просить відмовити повністю.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28.01.2022 року призначено по справ судову земельно - технічну експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

05 грудня 2022 року справа повернулася з експертної установи з наданим експертним висновком.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12.12.2022 року провадження у справі поновлено, постановлено розгляд справи продовжити в підготовчому засіданні.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.12.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03.03.2023 залишено без розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог по справі, відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про прийняття доказів наданих суду в ході судового розгляду справи, докази направлені позивачем на адресу суду 02.03.2023 до розгляду не прийнято.

05.04.2023 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначає, що починаючи з 2012 року позивачу ОСОБА_1 було достовірно відомо про обставини, які стосуються його позову від 17.09.2021. Ці обставини встановлені рядом судових рішень, що набрали законної сили, в тому числі і за зустрічним позовом ОСОБА_1 , а відтак не підлягають доказуванню. Зважаючи на викладене, на підставі ч. 3 ч. 4 ст. 267 ЦКУ відповідач просить застосувати до спірних правовідносин положення про позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Третя особа Приватне підприємство «Земсервіс-Плюс» повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечила, надала до суду заяву про розгляд справи без їх присутності (а. с. 70).

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, як законний та обґрунтований, просив його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Пояснив, що спір з сусідами був з 2010 року, щоб зняли ворота, які поставили. З 2012 року не може користуватися своєю земельною ділянкою. З 2012 року заборонили їздити по землі загального призначення. Пояснив, що хоче, щоб йому не чинили перешкод і щоб він міг їздити по спірній земельній ділянці, оскільки це проїзд до його гаража, сараю та проїзд до земельної ділянки яка йому належить по АДРЕСА_5 , а відповідач забороняє йому, установив ворота, замикав їх. Зазначив, що намагався вирішити питання в Миргородській міській раді. Рішення міської ради про те, що це проїзд загального користування не бачив. Два рази звертався до суду з метою вирішення спору з приводу користування проїздом.

Представника позивача адвокат Руль М. І. в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, як законний та обґрунтований, просила його задовольнити. Пояснила, що позивач не має проїзду до своєї земельної ділянки, так як відповідачем встановлені ворота. В державному акті позивача зазначено проїзд, тому ним і заявлені такі позовні вимоги.

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача адвокат Чернюк В. Д. позов не визнали та просили в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов. Відповідач пояснив, що коли звернувся з заявою про приватизацію земельної ділянки, на той час у позивача вже була приватизована земельна ділянка площею 12 соток і був проїзд до домоволодіння з АДРЕСА_1 . Після отримання відповідачем державного акту на право власності на спірну земельну ділянку спір продовжував існувати. Відповідач пояснив, що в 2013 році набрало законної сили рішення про усунення перешкод йому в користуванні його земельною ділянкою зі сторони ОСОБА_1 і відповідач поставив ворота та повісив замок. Державний акт про право власності на належну йому земельну ділянку є чинним, оскільки в задоволенні позову про його скасування позивачу відмовлено в 2013 році. Підтримав заяву про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні представник третьої особи Миргородської міської ради Полтавської області пояснив, що на момент приватизації земельної ділянки позивача поруч були землі Миргородської міської ради Полтавської області, дозвіл на передання у власність земельної ділянки відповідачу був наданий на законних підставах, що підтверджено рішеннями судів які ухвалені раніше та є чинними. Пояснив, що проїзд не утворювався, документи про це відсутні. Відсутні підстави для встановлення сервітуту по земельній ділянці іншого власника (відповідача ) для доступу до земельної ділянки, яку утворив позивач розділивши належну йому земельну ділянку.

Допитаний судом експерт ОСОБА_3 пояснив, що при проведенні судової земельно - технічної експертизи використовувалися такі документи: копія технічних пояснень, державні акти на земельні ділянки належні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , квартальна зйомка надана ДКП Миргородтехінвентаризація від 02.03.2009, план забудови сараю за адресою: АДРЕСА_1 . Генеральний план не був досліджений. Рішення міської ради про утворення проїзду не було. В технічних поясненнях та в державному акті ОСОБА_2 проїзд існував та існує.

В судових дебатах позивач просив позов задовольнити та надати йому можливість користуватися загальним проїздом.

Представника позивача адвокат Руль М. І. в судових дебатах просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовихдебатах просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що законних підстав для задоволення позову не має, так як частина земельної ділянки, яка є спірною приватизована та перебуває у приватній власності відповідача. Позивач звертався в суд з позовом про скасування державного акту про приватизацію спірної земельної ділянки відповідачем, але йому відмовлено.

Представник відповідача адвокат Чернюк В. Д. в судовихдебатах просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позивач не надав документів, які підтверджували, що його право порушено. Спір між сторонами вже вирішувався в судовому порядку і є рішення які набрали законної сили.

Представник третьоїособи Миргородської міської ради в судових дебатах просив застосувати строки позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Із змісту позовної заяви, матеріалів справи вбачається, що предметом позову ОСОБА_1 є зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в здійсненніправа користування ОСОБА_1 земельною ділянкою міської ради для обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами та доповненнями) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Гарантуючи права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Позивачу ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 528170 виданого 20.04.2010 належала земельна ділянка по АДРЕСА_1 (кадастровий номер5310900000:50:025:0136) призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.10).

Відповідач ОСОБА_2 був власником сусідньої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.10000га що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700 від 12.03.2012 (а. с. 11) .

Відповідно до рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2013 року та додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано незаконними дії ОСОБА_1 щодо вчинення перешкод по користуванню належною ОСОБА_2 частиною земельної ділянки по АДРЕСА_2 та встановленню огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700 площею 0,1000 га; заборонено ОСОБА_1 користуватися належною на праві власності ОСОБА_2 частиною земельної ділянки по лінії від (Г до В) по АДРЕСА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700 та не чинити перешкод по встановленню огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 ; зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод по встановленню огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 , шляхом забезпечення вільного доступу на його земельну ділянку та межу між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 для встановлення огорожі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 321,90 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа; Відділ Держкомзему у м. Миргород про визнання незаконним та скасування рішення Миргородської міської ради Полтавської області від 06.11.2009 року № 95 про передачу в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700 зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 531090001001004, кадастровий номер 5310900000:50:025:0227, зобов`язанні відділу Держкомзему у м. Миргород скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер вказаного державного акту та стягнення судового збору, всього 321,90 грн. відмовлено за безпідставністю.

Даними рішеннями встановлено, що Рішенням 37 сесії 5 скликання № 95 від 06 листопада 2009 року Миргородської міської ради затверджена технічна документація що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 та передано її позивачеві безоплатно у власність. На підставі цього рішення ОСОБА_2 12.03.2012р. отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700 площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310900000:50:025:0227 з виїздом на АДРЕСА_1 , конфігурація якої зображена на плані, іншого виїзду на вулицю Бережанську ОСОБА_2 не має. З опису меж не вбачається що виїзд на вулицю Бережанську є проїздом загального користування з відповідачем ОСОБА_1 , на чому наполягає останній. Така ж конфігурація земельної ділянки ОСОБА_2 зображена на кадастровому плані експлікації земель та збірному кадастровому плані суміжних землевласників.

Відповідно до судового рішення в ході розгляду встановлено, що згідно інвентарної справи № 1382 по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6 домоволодінь сторін по справі із яких слідує, що земельна ділянка виходячи з викопіровки квартала (27 інв. справи) з 1955року та на момент придбання ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі продажу від 23.04.1986р. по конфігурації не змінювалась. Свою земельну ділянку ОСОБА_1 приватизував раніше від ОСОБА_2 20.04.2010 року, отримавши Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №528170, 528171 в яких в описі меж та плані відсутні дані про наявність проїзду загального користування, оскільки у ОСОБА_1 мається самостійний виїзд із двору на АДРЕСА_1 . В інвентарній справі № 1383 по АДРЕСА_2 , власником якої на даний час є ОСОБА_2 у викопіровці з плану кварталу (а.с.15 інв. справи) конфігурація земельної ділянки станом з 1962 року та в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700 від 12.03.2012р. не змінилася.

У своєму рішенні суд дійшов до висновку, що земельна ділянка з виїздом на вулицю Бережанську, всього площею 0,1000кв.м. належить на праві власності ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_1 в любий спосіб не має права чинити будь які перешкоди в користуванні власністю в тому числі без дозволу власника заїжджати та ставити там автомобілі, а також перешкоджати власнику у встановленні огорожі відповідно до межових знаків.

Вказане судове рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року встановлено, що рішення Миргородськогоміськрайонного судуПолтавської областівід 10січня 2013року на підставі виданого виконавчого листа було виконане, а виконавче провадження закінчене 16 травня 2013 року, але після закінчення виконавчого провадження відповідач у 2013 році зніс встановлену позивачем огорожу та знову почав користуватися частиною належної позивачу земельної ділянки, що підтверджується змістом постанови про закриття кримінального провадження від 30.05.2016 року (а. с. 66-68).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою в повному обсязі та зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні належною йому на підставі Державного акту серії ЯЛ № 797700 земельною ділянкою площею 0,1000 га, призначену для будівництва і обслуговуванню житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310900000:50:025:0227 розташованою в АДРЕСА_1 шляхом її звільнення від транспортних засобів, будівельного сміття та забезпечення вільного доступу до неї та межу з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 528170 від 20.04.2010, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 5310900000:50:025:0136 для встановлення огорожі між цими земельними ділянками на весь період часу до завершення її встановлення (а. с. 66-68).

Постановою державного виконавця від 19 червня 2020 року виконавче провадження за виконавчим листом № 2/541/556/2019, виданим Миргородським міськрайонним судом 17.09.2019 року закінчено в зв`язку з умисним невиконання боржником ОСОБА_1 відповідного судового рішення (а. с. 69).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути в загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом за клопотанням позивача призначена судова земельно - технічної експертиза. На вирішення , якої поставлені питання:

Чи існує відповідно до нормативно - правових актів проїзд (прохід) по земельній ділянці, що належить Миргородській міській раді за адресою АДРЕСА_2 до земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0333) та до земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0332).

Якщо такий проїзд (прохід) відсутній вказати можливі варіанти для його влаштування.

Відповідно до висновку експерта № 281/3478-3482 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 541/2418/21 від 30.11.2022 експерт дійшов таких висновків:

по першому питанню: відповідно досліджених нормативно-правових актів існує проїзд (прохід) від АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0227 та 5310900000:50:025:0228) до земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0333) та до земельної ділянки по АДРЕСА_5 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0332). Зазначений відповідно нормативно-правових актів проїзд (прохід) від АДРЕСА_2 , Миргородською міською радою безоплатно переданий у власність ОСОБА_2 , котрий встановив ворота, тим самим позбавивши ОСОБА_1 безперешкодно користуватись належними йому земельними ділянками по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0333) та АДРЕСА_5 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0332).

по другому питанню: відповідно нормативно-правових актів, що підтверджують наявність фактичного проїзду (проходу) від АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0227 та 5310900000:50:025:0228) до земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0333) та до земельної ділянки по АДРЕСА_5 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0332), влаштування іншого проїзду (проходу) не можливо (а. с. 142-153).

Як встановленосудоміз поясненьсторін тапідтверджено в ходіпроведення експертногодослідження начас розглядусправи позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 ( кадастровий номер5310900000:50:025:0333) у АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровийномер 5310900000:50:025:0332),які створенішляхом розподділу земельноїділянки кадастровийномер 5310900000:50:025:0136 (а.с.152 ).

Відповідач ОСОБА_2 є власником сусідніх земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , та за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0227 та 5310900000:50:025:0228 та 5310900000:50:025:0003), які передані у власність останнього після набуття права власності за земельну ділянку кадастровий номер 5310900000:50:025:0136 позивачем ОСОБА_1 (а.с. 53,54,55 ) .

Суд критичнооцінює висновокексперта №281/3478-3482за результатамипроведення судовоїземельно-технічноїекспертизи поцивільній справі№ 541/2418/21від 30.11.2022,оскільки вінсуперечить іншимдоказам дослідженимсудом прирозгляді справи,втому числірішенню Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2013 року яким в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання незаконний та скасування рішення Миргородської міської ради Полтавської області 06.11.2009 року № 95 про передачу в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та Державного акту на право власності на цю земельну ділянку кадастровий номер 5310900000:50:025:0227 відмовлено.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодних належних і допустимих доказів відносно предмету доказування позивач до свого позову не додав, а ті що надані до позову, не підтверджують обґрунтованість цього позову.

Як було з`ясовано в судовому засіданні заявляючи позовну вимогу про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в здійсненні права користування земельною ділянкою міської ради для обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 позивач мав на увазі дозволити йому користуватися існуючим проїздом (проходом) від АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0227 та 5310900000:50:025:0228) до земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0333) та до земельної ділянки по АДРЕСА_5 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0332).

Але як встановлено в судовому засіданні та підтверджено висновком експерта № 281/3478-3482 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 541/2418/21 від 30.11.2022 земельна ділянка в межах якої розміщений спірний проїзд (прохід) від АДРЕСА_2 , безоплатно передана Миргородською міською радою у власність ОСОБА_2 .

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2013 року та додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 вересня 2013 року визнано незаконними дії ОСОБА_1 щодо вчинення перешкод по користуванню належною ОСОБА_2 частиною земельної ділянки по АДРЕСА_2 та встановленню огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700 площею 0,1000 га; заборонено ОСОБА_1 користуватися належною на праві власності ОСОБА_2 частиною земельної ділянки по лінії від (Г до В) по АДРЕСА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700 та не чинити перешкод по встановленню огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 ; зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод по встановленню огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 , шляхом забезпечення вільного доступу на його земельну ділянку та межу між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 для встановлення огорожі. Крім того, рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні належною йому на підставі Державного акту серії ЯЛ № 797700 земельною ділянкою площею 0,1000 га, призначену для будівництва і обслуговуванню житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310900000:50:025:0227 розташованою в АДРЕСА_1 шляхом її звільнення від транспортних засобів, будівельного сміття та забезпечення вільного доступу до неї та межу з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 528170 від 20.04.2010, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 5310900000:50:025:0136 для встановлення огорожі між цими земельними ділянками на весь період часу до завершення її встановлення.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миргородської міської ради Полтавської області про визнання незаконний та скасування рішення Миргородської міської ради Полтавської області 06.11.2009 року № 95 про передачу в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 531090001001004, кадастровий номер 5310900000:50:025:0227, зобов`язанні відділу Держкомзему у м. Миргород скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер вказаного державного акту відмовлено за безпідставністю.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачем порушується право позивача на користування спірним проїздом (проходом) від АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0227 та 5310900000:50:025:0228) до земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0333) та до земельної ділянки по АДРЕСА_5 (кадастровий номер 5310900000:50:025:0332, який був у власності Миргородської міської ради, але безоплатно переданий Миргородською міською радою у власність відповідача ОСОБА_2 .

Позивачем не надано доказів, того що взагалі спірний проїзд (прохід) від АДРЕСА_1 визначався як проїзд загального користування і позивач мав право ним користуватися без згоди власника відповідача по справі та не обґрунтовано яким чином відповідачем порушено право позивача за захистом якого він звернувся.

З огляду на зазначене, з урахуванням того, що спірний проїзд (прохід) від вулиці Бережанська у м. Миргород Полтавської області є частиною земельної ділянки яка передана Миргородською міською радою у власність відповідача, а рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 січня 2013 року та додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 вересня 2013 року, рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконний та скасування рішення Миргородської міської ради Полтавської області 06.11.2009 року № 95 про передачу в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700, кадастровий номер 5310900000:50:025:0227, відмовлено за безпідставністю, заборонено позивачу ОСОБА_1 користуватися належною на праві власності ОСОБА_2 частиною земельної ділянки по лінії від (Г до В) по АДРЕСА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 797700 (спірний проїзд (прохід)) та не чинити перешкод по встановленню огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 , а сервітут на право проїзду (проходу) спірною ділянкою не встановлювався, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо застосування строків позовної давності до спірних правовідносин про що заявив відповідач, суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння, визначене ст. 387 ЦК України й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном, визначене ст. 391 ЦК України, тобто віндікаційний та негаторний позови.

При цьому до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Таким чином поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду висловленим у справі № справа №686/16196/15-ц провадження № 61-42070 св 18 від 08 липня 2020 року.

Оскільки,даний позовз якимпозивач ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області стосується усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у власності позивача, то цей позов є негаторним, а тому строки позовної давності не можуть бути застосовані.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду не підлягають стягненню з відповідача згідно положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 77, 81, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в здійсненні права користування земельною ділянкою міської ради для обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_7 .

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_8 .

Миргородська міська рада Полтавської області, код ЄДРПОУ 21051131, адреса місцезнаходження: вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавська область, 37600.

Приватне підприємство «Земсервіс-Плюс», код ЄДРПОУ 34264411, адреса місцезнаходження: вул. Незалежності, 19, м. Миргород, Полтавська область, 37600.

Повне судове рішення складене 17 травня 2023 року.

Суддя: В. М. Куцин