Постанова

від 18.05.2023 по справі 155/416/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 155/416/22 Головуючий у 1 інстанції: Яремчук С. М. Провадження № 22-ц/802/513/23 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 07 березня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

19 травня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 28.04.2007 між ним, як орендарем та відповідачем ОСОБА_1 , як орендодавцем було укладено договір № 119 оренди земельної ділянки площею 3,89 га, кадастровий номер 0720889200:01:001:0671 строком до 25.05.2022.

Також 28.04.2007 між товариством і матір`ю відповідача ОСОБА_2 , спадкоємцем якої за його словами він являється, було укладено договір № 118 оренди земельної ділянки площею 3,88 га, кадастровий номер 0720889200:01:001:0670 строком до 25.05.2022.

29 квітня 2022 року під час проведення обробітку земельних ділянок працівниками товариства відповідач ОСОБА_1 здійснював блокування техніки (ставав перед трактором з дисковою бороною) з метою неможливості обробітку та використання зазначених земельних ділянок, про що складено відповідний акт.

З цього приводу викликалася поліція та подано відповідну заяву про протидію законній господарській діяльності товариства.

Згідно з пп. 2 п. 9.2 договору оренди землі орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою, що передається в оренду.

Згідно з п. 7.4 договору орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором.

Унаслідок порушення умов договорів оренди землі відповідачем, які полягають у перешкоджанні ним товариству користуватися земельними ділянками, завдано матеріальні збитки у вигляді витрати 85 літрів пального (дизпалива) для переміщення техніки на відстань 85 км з території токового господарства позивача до місцезнаходження земельних ділянок та у зворотному напрямку.

Оскільки 29.04.2022 позивач не зміг провести роботи на земельних ділянках у зв`язку із блокуванням відповідачем техніки, то 06.05.2022 позивач повторно направив техніку для здійснення робіт на цих земельних ділянках, у зв`язку із чим товариству завдано збитки на суму 4008,60 грн. Зазначений розмір визначено із розрахунку норми витрати пального 1 літр на 1 км. Вартість 1 л придбаного товариством дизпалива становить 47,16 грн з ПДВ.

Ураховуючи наведене, просив стягнути із відповідача 4008,60 грн завданих збитків та 2481 грн судового збору.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 07 березня 2023 року в позові відмовлено (описку у рішенні виправлено ухвалою суду від 13.03.2023).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт неправомірних дій з боку відповідача, які полягали у перешкоджанні та неможливості ним обробітку земельної ділянки 29 квітня 2022 року.

Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтями 4, 5 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції станом на 2007 рік) договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 15 Закону однією із істотних умов договору оренди землі є відповідальність сторін.

Одним з обов`язків орендодавця у частині 2 статті 24 Закону визначено: не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Статтею 28 Закону визначено порядок відшкодування збитків, завданих орендарю. Зокрема, орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками вважаються фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що 28 квітня 2007 року між позивачем, як орендарем та відповідачем, як орендодавцем було укладено договір № 119 оренди землі, відповідно до умов якого відповідач надав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,89 га, яка знаходиться на території с. Шклинь. Договір укладено строком на 15 років і діє з моменту державної реєстрації, а зареєстрований в Горохівському районному відділі ДП «Центр ДЗК» 25.05.2007, номер запису 040708900159 (а.с.12-16).

У цей же день позивачем було укладено договір № 118 оренди землі з ОСОБА_2 (матір`ю відповідача), спадкоємцем якої він себе називав та вважає, що підтверджується копією листа, а також копією опису вкладення до цінного листа, згідно яких ОСОБА_1 26.04.2022 направив на адресу ТОВ «Волинь Агро» листи-заперечення щодо поновлення договорів оренди землі у тому числі № 118 та № 119, які позивач отримав 28.04.2022 (а.с.7-11, 72-73, 74,75).

Укладеними договорами землі сторони узгодили наступне:

- орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою, що передається в оренду (п. 9.2);

- орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором (п. 7.4).

Судом встановлено, що позивач 29.04.2022 прибув до орендованих земельних ділянок для проведення необхідних земляних робіт, які не провів і повторно прибув до них та провів відповідні роботи 06.05.2022.

Причиною неможливості проведення робіт 29.04.2022 є перешкоджання орендодавця орендареві користуватися переданою в оренду земельною ділянкою.

Саме ця причина підтверджується наданими позивачем доказами актом № 1 обстеження земельних ділянок від 29.04.2022, відповіддю поліції про причини звернення до служби «102» 29.04.2022 (а.с.6, 53).

Також ця причина фактично підтверджується і самим відповідачем у відзиві на позовну заяву, на аркуші 3 якого він стверджує про те, що 29.04.2022 виник конфлікт у позивача з відповідачем та іншими жителями села, що випливає із листа-звернення до прокуратури (а.с.70), а також наданою відповідачем копією листа-звернення до Луцької окружної прокуратури про конфлікт, який мав місце 29.04.2022 на території с. Шклинь, підписаного також і відповідачем (а.с.68-71, 76-78).

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і сам ОСОБА_1 підтвердили заперечення відповідача щодо обробітку 29.04.2022 працівниками позивача орендованих земельних ділянок, виклик поліції та не проведення позивачем у зв`язку із виниклим конфліктом у той день будь-яких робіт.

Посилання сторони відповідача на ту обставину, що після виниклого конфлікту позивач не був позбавлений можливості проводити роботи на земельній ділянці відхиляються апеляційним судом, оскільки перешкоди у позивача виникли не з власної волі, а із-за дій відповідача, що призвело до необхідності викликати поліцію і працівники позивача не могли після вказівки працівників поліції щодо необхідності вирішення цього конфлікту самостійно виконувати роботи.

Причиною незгоди з проведенням позивачем будь-яких робіт на земельній ділянці відповідач зазначає незначний період до закінчення дії договору оренди землі 25.05.2022 та його небажання продовжувати дію договору з позивачем.

Разом із тим, у цей період діяв пункт 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який передбачав:

під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану.

Отже, законом прямо визначено юридичний факт, з яким закон пов`язує поновлення дії договорів оренди незалежно від волевиявлення сторін.

Ця норма закону стосувалася тих власників, термін дії договорів оренди з якими закінчувався після 07 квітня 2022 року.

Така автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок діяла до 19 листопада 2022 року, тобто до моменту, коли набрав чинності Закон України № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель».

Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку про те, що оскільки укладений між сторонами договір оренди землі строком до 25 травня 2022 року на підставі положень пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України пролонговано до 25 травня 2023 року, а тому дії відповідача, які перешкоджали 29.04.2022 позивачу користуватися переданою в оренду земельною ділянкою, завдали товариству збитки у заявленому розмірі 4008,60 грн.

Підстава (необхідність 06.05.2022 повторного доїзду до земельних ділянок і у зворотному напрямку) і розмір заявлених до відшкодування збитків підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, які є належними, допустимими і достовірними, та відповідачем не спростовані (а.с.17-57).

З наданого позивачем розрахунку завданих збитків вбачається, що внаслідок переїзду трактором CLAAS AXION 930 - 28362 АС із сівалкою на відстань 85 км витрачено 85 л дизпалива по ціні 47,16 грн за літр з ПДВ, що становить 4008,60 грн (а.с.17).

Наведений розрахунок підтверджено актом проведення хронометражних спостережень від 01.04.2021, скріншотом маршруту руху трактора з території токового господарства до земельної ділянки відповідача та дорожнім листком трактора № 315 (а.с.18-51, 56).

Видатковою накладною № 502905 від 02.05.2022 підтверджено придбання позивачем дизпалива за ціною 39,306503 грн без ПДВ або 47,16 грн з ПДВ за 1 літр (а.с.57).

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в позові зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням як позовної заяви, так і апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за їх подання у розмірах відповідно 2481 грн і 3721,50 грн підлягають відшкодуванню відповідачем позивачу.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» задовольнити.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 07 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» 4008 (чотири тисячі вісім) грн 60 коп. завданих збитків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» 6202 (шість тисяч двісті дві) грн 50 коп. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя

Судді