Постанова

від 18.05.2023 по справі 807/2118/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 807/2118/16 пров. № А/857/6856/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.за участю секретаря судового засідання Кушик Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційною скаргою Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі № 807/2118/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини" до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

місце ухвалення судового рішення м.ЛьвівРозгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадженнясуддя у І інстанціїШешеня О.М.дата складання повного тексту рішення23.06.2017

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю ТГФ Закарпатська фабрика виробів деревини (далі-позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2016 року №0000082201, №0000092201 на загальну суму 1685605,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі № 807/2118/16 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23.02.2016р. № 0000082201, № 0000092201 на загальну суму 1685605,00 грн.

Стягнуто з Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Штефана Августина, буд. 21а, КОД ЄДРПОУ 39568154) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини (89645, Закарпатська обл., Мукачівський район, село Бистриця, вул. Шевченка, буд. 30, КОД ЄДРПОУ 34305892) судовий збір в розмірі 1378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на відсутність документального підтвердження факту придбання позивачем та використання у власній господарській діяльності транспортних послуг на загальну суму 42660,00 грн.. Такими документами, на думку відповідача, могли бути договори, угоди щодо реімпорту, розрахункові документи, які підтверджують подальшу реалізацію продукції на адресу контрагентів нерезидентів, замовлення покупця, сертифікації, рекламаційні акти.

Надані позивачем документи (договори та акти виконаних робіт) на підтвердження адміністративних витрат на загальну суму 1627678грн. містять лише узагальнену інформацію про назву послуг, основними постачальниками яких зазначено нерезидентів. З документів вбачається придбання корпоративних послуг, послуг технічного обслуговування, рекламно - інформаційних послуг та маркетингових досліджень.

При цьому, позивач не надав документи, які б засвідчували потребу придбання послуг у нерезидентів, в тому числі наявність ділової мети (розумної економічної причини), а також яким чином придбані послуги реально використані у господарській діяльності, наявність позитивного економічного ефекту від придбаних послуг.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.11.2017 рішення суду першої інстанції скасував в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2016 №0000082201 та ухвалив нову постанову про визнання протиправним і скасування вказаного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 42660,00 грн, в решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 залишив без змін.

Скасовуючи постанову Закарпатського окружного адміністративного суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані позивачем первинні документи не дають можливість ідентифікувати отримані послуги з метою оцінки їх використання у власній господарській діяльності, а також не підтверджують реальне виконання спірних договорів, а тому до витрат операційної діяльності Товариство протиправно віднесло витрати на корпоративні послуги, технічне обслуговування, рекламно-інформаційні та маркетингові послуги на загальну суму 1 631 200,00 грн.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неповне встановлення обставин справи, необ`єктивний і необґрунтований їх аналіз, внаслідок чого прийнято незаконне рішення, просить останнє скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

За наслідком розгляду касаційної скарги Верховним Судом у цій справі винесено постанову від 12 квітня 2023 року, відповідно до якої Колегія Верховного Суду вказала, що погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що досліджені у процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне виконання спірних господарських операцій, а тому податковим органом правомірно зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 1 627 678,00 грн.

Наведені у касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують вищезазначених висновків суду апеляційної інстанції, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів. При цьому слід зазначити, що суд касаційної інстанції згідно положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлений процесуальної можливості на здійснення переоцінки встановлених обставин справи.

Разом з тим, з оскаржуваної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 слідує, що суд погодився з доводами податкового органу щодо протиправності віднесення до витрат операційної діяльності адміністративних витрат на загальну суму 1 631 200,00 грн та відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині, не навівши доводів стосовно законності зменшення відповідачем суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 3522,00 грн, а також не надав оцінки аргументам ТОВ «ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини» в цій частині.

Верховний Суд констатував, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 не відповідає вимогам законодавства, оскільки не містить обставин та висновків відносно законності податкового повідомлення-рішення від 23.02.2016 №0000082201 на суму 3522,00 грн.

Враховуючи наведене, Верховним Судом скасовано постанову суду апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2016 №0000082201 на суму 3522,00 грн, а справу у відповідній частині - направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в ході проведення якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені засобами поштового зв`язку, а також телефонограмою, про що матеріали справи містять відповідні докази.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли. Представником позивача подано заяву про розгляд справи без його участі.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 20.06.2017 позов задовольнив, мотивуючи тим, що правовідносини між позивачем та його контрагентами відбувались у межах укладених договорів та матеріали справи містять первинні документи, які свідчать про їх фактичне виконання сторонами, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Мукачівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки відповідач склав акт №112/22-00/34305892 від 04.02.2016, відповідно до висновків якого позивачем порушено, зокрема, приписи підпунктів 14.1.13, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, підпункту 138.10.5 пункту 138.10, пунктів 138.2, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 1 684 222 грн, в тому числі по періодах: 2013 рік - 693 305 грн, 2014 рік - 990 917 грн; підпунктів 14.1.13, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1, підпункту 186.2.2 пункту 186.2 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено відшкодоване бюджетне відшкодування податку на додану вартість всього у сумі 55 236 грн.

Під час податкової перевірки Мукачівська ОДПІ встановила завищення адміністративних витрат на загальну суму 1 627 678,00 грн, до яких віднесено витрати на корпоративні послуги, технічне обслуговування, рекламно-інформаційні послуги та маркетингові дослідження, виконавцями яких за перевірений період були юридичні особи-нерезиденти, а саме: «DCI Holding GmbH», Німеччина, «Karlheinz Wegner», Німеччина, «Michael Jackel Erzgebirgische Burstenfabrik GmbH», Німеччина; «Nolle Profi Brush», Німеччина та «N.H.С. Noll Holding Consulting GmbH, Німеччина.

Відповідач посилався на відсутність необхідності залучення даних послуг та їх практичного застосування у господарській діяльності підприємства; економічної вигоди; використання послуг у власній господарській діяльності з метою одержання прибутку; економічного ефекту; збільшення прибутковості підприємства тощо.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0000082201 від 23.02.2016, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1684222,00 грн та податкове повідомлення-рішення №00000092201 від 23.02.2016, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 55236,00 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 13809,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від №16/99-99-11-01-01-25 від 01.06.2016 скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 23.02.2016 №0000082201 в частині 10362,00 грн суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток та №0000092201 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги в частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 2064,00 грн, і у відповідній частині штрафні санкції та рішення. В іншій частині вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишено в силі.

В подальшому позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до суду.

Для підтвердження реального характеру операцій з придбання зазначених послуг позивач надав договори та акти здачі-прийняття послуг.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи убачається, що у межах спірних правовідносин підлягає повторному розгляду судом апеляційної інстанції позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082201 від 23.02.2016 у частині, яка стосується зменшення відповідачем суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок віднесення до складу витрат нарахованих відсотків за користування кредитними (позичковими) коштами у сумі 3522 грн, з якої 1056 за 2013 рік та 2466 за 2014 рік.

Із змісту вказаного податкового повідомлення рішення убачається, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки від 04.02.2016 року про порушення позивачем пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, ст. 14, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, зміст якого полягає у віднесенні до складу витрат нарахованих відсотків за користування кредитними (позичковими) коштами у сумі 3522 грн, з якої 1056 за 2013 рік та 2466 за 2014 рік, які використані позивачем не для отримання доходу, а для надання поворотних безвідсоткових фінансових допомог на поворотній основі працівникам підприємства (за переліком приведеним в додатках до довідки про загальну інформацію). При цьому перевіркою встановлено, що по наданій фінансовій допомозі станом на 01.01.2013 року по бух. рахунку 6851 «розрахунки з іншими кредиторами», по наданій фінансовій допомозі працівникам підприємства рахується дебіторська заборгованість в сумі 1400 грн та станом на 31.12.2014 року дебіторська заборгованість становила 69 091 грн.

Структура надання та повернення фінансової безпроцентної допомоги та відсотків, які припадають на вказані суми, приведена на сторінці 21 акту перевірки.

Згідно пп. 14.1.27 ст. 14 ПК України (в редакції на дату формування спірних витрат) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36, ст. 14 ПК України установлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності визначає ПБО 31.

Наказом Міністерство фінансів України № 1085 викладено п. 4 ПБО 31у новій редакції. Внаслідок цього починаючи з 01.01.2011 р. фінансові витрати визнаються:

суб`єктами малого підприємництва юридичними особами, представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов`язаннями). Таким чином, перелічені в цьому абзаці юридичні особи та представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності відразу включають фінансові витрати до складу витрат того звітного періоду, за який вони були нараховані. Внаслідок цього у зазначених юридичних осіб та представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності як у бухгалтерському, так і в податковому обліку фінансові витрати, які капіталізуються, взагалі відсутні;

іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов`язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються. Отже, якщо фінансові витрати відповідно до норм ПБО 31 мають капіталізуватися, то зазначені юридичні особи повинні включити їх до собівартості відповідного кваліфікаційного активу в бухгалтерському обліку (і, відповідно, в податковому обліку).

Визначення термінів «капіталізація фінансових витрат» та «кваліфікаційний актив» у Податковому кодексі не наведено. Проте відповідно до пп. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу інші терміни для цілей розділу III «Податок на прибуток підприємств» цього Кодексу використовуються у значеннях, визначених Законом про бухоблік та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Враховуючи викладене, для з`ясування значень цих термінів можна звернутися до бухгалтерських стандартів.

Капіталізація фінансових витрат згідно з п. 3 ПБО 31 це включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

Фінансові витрати також можуть бути пов`язані з придбанням або виготовленням некваліфікаційних активів (додаток №1 до ПСБО 31)

Відповідно до пп. 139.1.1 п.139.1 ст. 139 не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Отож, з аналізу приведених положень законодавства слідує, що до складу витрат платника можуть бути віднесені лише ті фінансові витрати, які є пов`язаними з господарською діяльністю платника направленою на отримання прибутку.

Із змісту позовної заяви слідує, що в ході розгляду справи, як в судах всіх інстанцій позивачем не заперечувалися обставини відображені на сторінці 20-24 названого акту перевірки з приводу структури надання та повернення фінансової безпроцентної допомоги працівникам підприємства та відсотків, які припадають на вказані суми, а також віднесення до складу витрат позивача нарахованих відсотків за користування кредитними (позичковими) коштами у сумі 3522 грн, з якої: 1056 за 2013 рік та 2466 за 2014 рік, у період надання позивачем поворотних безвідсоткових фінансових допомог на поворотній основі працівникам підприємства.

Зважаючи на приведені положення законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що актом перевірки достеменно підтверджуються висновки відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу витрат нарахованих відсотків за користування кредитними (позичковими) коштами у сумі 3522 грн, з якої 1056 за 2013 рік та 2466 за 2014 рік, позаяк такі витрати не відносяться до складу витрат господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції у приведеній частині та вважає, що у цій частині рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення судом апеляційної інстанції постанови про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2016 №0000082201 у частині, яка стосується зменшення відповідачем суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, внаслідок віднесення позивачем до складу витрат нарахованих відсотків за користування кредитними (позичковими) коштами у сумі 3522 грн, з якої 1056 за 2013 рік та 2466 за 2014 рік.

Досліджуючи питання, яке стосуються розподілу судових витрат понесених у даній справі, колегією суддів установлено, що з урахуванням положень ст. 139 КАС України відсутні підстави для перерозподілу та присудження судових витрат на користь будь-якої із сторін.

Відповідно до п.6 ч.6 ст. 12 КАС України вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2016 №0000082201 у частині, яка стосується зменшення відповідачем суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, внаслідок віднесення позивачем до складу витрат нарахованих відсотків за користування кредитними (позичковими) коштами у сумі 3522 грн, з якої 1056 за 2013 рік та 2466 за 2014 рік справа віднесена до справ незначної складності, а відтак на неї поширюються положення пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2016 №0000082201 у частині, яка стосується зменшення відповідачем суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, внаслідок віднесення позивачем до складу витрат нарахованих відсотків за користування кредитними (позичковими) коштами у сумі 3522 грн, з якої 1056 за 2013 рік та 2466 за 2014 рік задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі № 807/2118/16 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2016 №0000082201 у частині, яка стосується зменшення відповідачем суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, внаслідок віднесення позивачем до складу витрат нарахованих відсотків за користування кредитними (позичковими) коштами у сумі 3522 грн, з якої 1056 за 2013 рік та 2466 за 2014 рік -скасувати.

Ухватили у цій частині постанову, якою Товариству з обмеженою відповідальністю "ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини" у задоволенні вище приведених вимог- відмовити.

У решті Постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі № 807/2118/16 не є предметом цього апеляційного перегляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 18 травня 2023 року