Постанова від 17.05.2023 по справі 824/237/20-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

справа №824/237/20-а

адміністративне провадження № К/9901/25637/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020 (головуючий суддя: Граб Л.С., судді: Сторчак В.Ю., Іваненко Т.В.) у справі №824/237/20-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1), в якому просив:

визнати дії Міністерства оборони України протиправними;

зобов`язати Міноборони України розглянути по суті та задовольнити заяву-звернення ОСОБА_1 з питання виплати одноразової грошової допомоги та прийняття рішення відповідно до Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової компенсації у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок № 975).

зобов`язати відповідача визнати за ОСОБА_1 право на призначення та виплату одноразової грошової компенсації в зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 з лав Радянської армії за станом здоров`я, не пов`язаним з його строковою військовою службою в проміжок часу з 06 квітня по 27 червня 1983 року та у зв`язку з тим, що в дійсності його хвороба була напряму пов`язана «з проходженням військової служби» і встановленням другої групи інвалідності;

зобов`язати Міністерство оборони України сплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі - 320 000 грн (200-кратний прожитковий мінімум доходів громадян);

поновити ОСОБА_1 , пропущений з поважних причин, тримісячний строк на призначення та отримання одноразової грошової компенсації у зв`язку з його хворобою, пов`язаною «з проходженням військової служби» і встановленням йому другої групи інвалідності;

визнати незаконною та скасувати постанову головної Військової-Лікарської Комісії Західного регіону в/ч № НОМЕР_1 про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу №282 від 17 травня 1983 року, по якій ОСОБА_1 визнано, згідно статті 56 «б» гр.1 наказу Міністерства оборони СРСР №185 1973 року «непридатним в мирний час, придатним до нестройової служби у воєнний час»;

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 19.05.2020 позов задовольнив частково:

визнав протиправними дії Міноборони України щодо нерозгляду по суті та повернення заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 04 09.2017 та доданих до цієї заяви документів;

зобов`язав Міноборони України розглянути заяву ОСОБА_1 з питання виплати одноразової грошової допомоги від 04.09.2017 та додані до цієї заяви документи і прийняти рішення відповідно до Закону № 2011-XII та Порядку №975.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.09.2020 скасував рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.05.2020 і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.

Ухвалою Верховного Суду від 10.11.2020 задоволено заяви про самовідвід суддів Радишевської О.Р., Кашпур О.В., Уханенка С.А., а справу передано на повторний автоматизований розподіл.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Бевзенко В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 24.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Шарапа В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Із інформації, зазначеній у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 06.04.1983, судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 1983 року позивач був прийнятий на строкову військову службу.

20.06.1983 на підставі свідоцтва про хворобу №282 від 17.05.1983 позивач звільнений (демобілізований) в запас та направлений у Кельменецький РВК Чернівецької області для постановлення на військовий облік.

За інформацією, зазначеною у витягу із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв №263 від 31.05.2017, захворювання ОСОБА_1 пов`язане із проходженням військової служби.

Постанову ГВЛК в/ч НОМЕР_3 про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу №282 від 17.05.1983 відмінено.

Відповідно до інформації, зазначеної у довідці до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №916811 від 10.08.2017, позивачу за результатами проведення повторного огляду встановлено 2 групу інвалідності через захворювання, пов`язане із проходженням військової служби. Ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 60 (шістдесят) % - одноразово.

У зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності, позивач звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_1 до Міноборони України із заявою, в якій просив призначити і виплатити йому ОГД.

05.09.2017 Чернівецьким ОВК направлено на адресу Директора Департаменту фінансів Міноборони України листа, у якому зазначено, що ОСОБА_1 не має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, так як згідно із підпунктом 6 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII, а також підпункту 3 пункту 6 Порядку №975 (зі змінами), одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Водночас інвалідність ОСОБА_1 встановлена понад 3-ох місячний строк.

Листом Департаменту фінансів Міноборони України від 06.10.2017 №248/3/6/3489, направленого військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про те, що відповідно до положень статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону №1774-VIII), після спливу трьох місяців від дня звільнення зі строкової військової служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає. Інвалідність позивачу встановлена понад 30 років з моменту звільнення зі строкової військової служби. За таких обставин, документи поверненні без реалізації з вимогою повідомити про це заявника.

Вважаючи такі дії протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати за ним право на призначення та виплату відповідачем на його користь одноразової грошової компенсації в зв`язку з незаконним звільненням з лав Радянської армії за станом здоров`я; поновити пропущений з поважних причин тримісячний строк на призначення та отримання одноразової грошової компенсації; визнати незаконною та скасувати постанову головної Військової-Лікарської Комісії Західного регіону в/ч № НОМЕР_1 .

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.09.2018 у справі №725/5029/18, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 31.10.2018, відмовлено у відкритті провадження у справі.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 також звертався до адміністративного суду, в якому просив: визнати протиправними дії Міноборони України; зобов`язати Міноборони України розглянути заяву позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Закону № 2011-XII та Порядку №975; зобов`язати Міноборони України визнати за позивачем право на призначення та виплату одноразової грошової компенсації у зв`язку з незаконним звільненням з лав Радянсько армії за станом здоров`я, та у зв`язку з тим, що хвороба позивача напряму пов`язана з проходженням військової служби і встановленням другої групи інвалідності зобов`язати відповідача виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 320000 грн; визнати незаконною і скасувати Постанову головної Військово - Лікарської Комісії Західного регіону в/ч №75470 про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу №282 від 17.05.1983; поновити позивачу пропущений з поважних причин тримісячний строк на призначення та отримання одноразової грошової компенсації.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.01.2020 у справі №824/912/19-а позов було повернуто заявнику.

16.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив визнати дії Міноборони України помилковими; визнати незаконною і скасувати постанову голови ВЛК Західного регіону в/ч НОМЕР_3 про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу №282 від 17.05.1983, по якій позивача визнано, згідно статті 56 «б» гр.1 наказу Міністерства оборони СРСР №185 1973 року «непридатним в мирний час, придатним до нестройової служби у воєнний час»; визнати за ОСОБА_1 право на призначення та виплату ОГД в зв`язку з незаконним звільненням з лав Радянської Армії за станом здоров`я, не пов`язаним з його строковою службою в проміжок часу з 06.04. по 27.06.1983 та у зв`язку з тим, що його хвороба була напряму пов`язана із проходженням військової служби і встановленням другої групи інвалідності та прийняти міри для виплати ОГД в розмірі 320 000 грн.

Також 16.12.2019 позивачем подано до Міноборони України заяву-звернення із аналогічними вимогами.

Листом фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України від 15.01.2020 №116/14/5/82/л заявника повідомлено, що службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 документи ОСОБА_1 було надіслано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (вих. № 1282 від 05.09.2017). З 01.01.2017 набрав чинності Закон №1774-VIII, яким внесено зміни до статті 16 Закону №2011-ХІІ. Відповідно до підпункту 6 статті 16 цього Закону особам, звільненим зі строкової військової служби одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби. Зазначено, що позивача звільнено зі строкової військової служби в 1983 році, а інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби встановлено в 2017 році, тобто понад тримісячний термін з дня звільнення.

Також повідомлено, що військовий комісаріат здійснює прийом документів, а Департамент фінансів готує пропозиції на розгляд Комісії. Після опрацювання документів ОСОБА_1 , що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що підстав для подання на Комісію немає, тому їх було повернуто до військкомату за вих. № 248/3/6/3489 від 06.10.2017.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 06.04.1983 по 27.06.1983 проходив військову службу. У серпні 2017 року Медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров`я України Чернівецького обласного центру Медико-соціальних експертиз постановлено висновок про те, що захворювання позивача, у зв`язку з яким йому встановлено 2 групу інвалідності, пов`язане із походженням військової служби. Вважаючи, що набув право на виплату ОГД згідно із Законом № 2011-ХІІ та Порядком № 975, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Департаменту фінансів Міноборони України із заявами про виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 320 000 грн. У відповіді Департаменту фінансів Міноборони України, направленої до ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначено, що заява позивача не підлягає задоволенню. У грудні 2019 року позивач повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Департаменту фінансів Міноборони України із заявами, в яких просив призначити та виплатити йому ОГД, проте йому знову було відмовлено листами. Позивач наполягає, що не вбачає своєї вини у пропущенні строку звернення для отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох місяців після звільнення зі служби, оскільки був звільнений без призначення йому інвалідності. Водночас до серпня 2017 року, він взагалі не знав і не міг знати про те, що його хвороба та інвалідність пов`язані із проходженням військової служби. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що всупереч вимогам пункту 11 Порядку №975, заяву про призначення і виплату ОГД було направлено безпосередньо до Міноборони України, а не до уповноваженого органу (комісаріату), а тому таке звернення було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян». Також відповідач вважає, що предметом позову є не заява про призначення одноразової грошової допомоги, а звернення в порядку законодавства про звернення громадян, на яке надана відповідь від 15.01.2020 з відповідними роз`ясненнями, в тому числі щодо попередньо прийнятого у 2017 році рішення (лист від 06.10.2017 №248/4/6/3489 про повернення документів без реалізації). На переконання відповідача, підмінюючи поняття «заява про виплату одноразової грошової допомоги» та «звернення громадянина» робиться спроба штучно поновити строк для звернення до суду про оскарження рішення по суті заяви про призначення одноразової грошової допомоги з відповідними похідними вимогами. Вказує, що позивач звільнений зі строкової військової служби у 1983 році. Інвалідність встановлено у 2017 році, тобто через 34 роки після звільнення. Тримісячний строк є присічним, і поновленню не підлягає. Враховуючи наведене та те, що позивачу встановлено як 3, так і 2 групу інвалідності після спливу зазначеного тримісячного строку, відсутні підстави для призначення і виплати ОГД. Крім цього відповідач зазначає, що позовні вимоги зумовлені виключно помилковим трактуванням правових норм статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до суду пояснення, у яких підтримав позицію відповідача. Одночасно зазначив, що позовну вимогу про визнання незаконною і скасування постанови ГВЛК в/ч НОМЕР_3 про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу №282 від 17.05.1983 вважає безпідставною, адже протоколом засідання ВЛК Західного регіону №263 від 31.05.2017 оскаржувана постанова ВЛК скасована. Крім того, Міноборони України не є належним відповідачем у цих правовідносинах, оскільки до його повноважень не віднесено проведення військово-лікарської експертизи та призначення придатності за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв). Такі питання перебувають у компетенції військово-лікарських комісій.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що за вимогами пункту 13 Порядку №975, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), чого відповідачем у спірному випадку зроблено не було. Дотримання відповідачем встановленої Порядком №975 процедури є обов`язковим. За висновками місцевого суду, прийняття Міноборони України рішення, оформленого листом 06.10.2017 №248/3/6/3489, про повернення «без реалізації» документів позивача про призначення одноразової грошової допомоги суперечить вимогам Порядку №975, оскільки положеннями цього Порядку не передбачено можливості вирішення цього питання шляхом прийняття рішення про повернення документів. Повідомлення листом від 15.01.2020 №116/14/5/82/л, надане на заяву позивача від 16.12.2019, також не є рішенням, яке повинно прийматися відповідачем за результатом розгляду заяви про призначення грошової допомоги, передбаченої Законом №2011-ХІІ. Одночасно суд першої інстанції констатував, що позивачем виконано усі передумови для вирішення питання про виплату ОГД.

При вирішенні справи, суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 22.03.2018 в справі №288/349/17.

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку. За висновками апеляційного суду, з 01.01.2017, після набрання чинності Законом №1774-VIII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. Водночас, у разі встановлення особі інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ, після спливу трьох місяців від дня звільнення зі строкової військової служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає. Апеляційний суд констатував, що позивач проходив саме строкову військову службу.

Зважаючи на ту обставину, що на дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XIІ не передбачалось можливості здійснення виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, то позивач відповідного права не набув.

При ухвалення рішення апеляційний суд послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.07.2019 у справі №806/5360/15, від 10.07.2019 у справі №820/2750/18, від 20.11.2018 у справі №750/5074/17 та №820/1835/18, від 20.05.2019 у справі № 2040/5686/18, від 13.06.2019 у справі №816/2213/18 та у справі № 823/2620/18, від 10.07.2019 у справі № 820/2750/18, від 17.07.2019 у справі № 806/5360/15, від 17.04.2019 у справі № 803/1093/16 та від 03.09.2019 у справі №2540/3070/18.

Проаналізувавши подані позивачем документи для вирішення питання про призначення і виплату ОГД, апеляційний суд констатував, що заява від 16.12.2019 не може вважатися такою, що подана в порядку, визначеному законодавством для отримання одноразової грошової допомоги, оскільки до неї не додано жодного документу, передбаченого пунктом 11 Порядку №975. За таких обставин, апеляційний суд погодився із висновками відповідача про належність розгляду порушеного позивачем у заяві від 16.12.2019 питання в порядку розгляду звернень громадян.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Насамперед касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Скаржник зазначає, що апеляційним судом обмежено його право на участь у судовому засіданні, позаяк розгляд справи відбувся без його участі, хоча такий виявив бажання брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Стверджує, що 14.08.2020 отримав від апеляційного суду повістку про виклик у судове засідання, призначене на 26.08.2020, і маючи бажання брати участь у судовому засіданні, 17.08.2020 засобами поштового зв`язку направив на адресу суду клопотання про призначення справи до розгляду в режимі відеоконференції. Проте апеляційний суд проігнорував зазначене клопотання, і розглянув справу без участі позивача. Скаржник вважає, що незабезпечення апеляційним судом його права бути присутнім у судовому засіданні є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Також скаржник не погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції по суті, зазначаючи про те, що апеляційним судом неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про відсутність у позивача права на отримання ОГД у зв`язку із встановленням йому 2 групи інвалідності.

Інші учасники справи процесуальним правом на подачі відзиву не скористалися.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-ХІІ.

Частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із частиною дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної вище статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 затвердив Порядок №975 (далі в редакції, чинній на момент звернення із заявою від 16.12.2019).

Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

З аналізу положень пункту 11 Порядку №975 вбачається, що питання призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, носить заявницький характер, тобто розглядається виключно за ініціативою заявника.

У пункті 12 Порядку №975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно із пунктом 13 цього Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Своєю чергою, пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (далі - Положення № 530) визначено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

У разі настання інвалідності подаються такі документи: висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний особою з інвалідністю (додаток 13); заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 12); копія довідки МСЕК про встановлення групи та причинного зв`язку інвалідності; копії свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва); витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка); копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я, по батькові та місце реєстрації; копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копія сторінки паспорта з такою відміткою); копії довідки про причини та обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або копія акта про нещасний випадок (архівної довідки про причини та обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)), або інші документи про причини та обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), зазначені в абзаці першому пункту 21.8 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за N 1109/15800, зокрема про те, що травма (поранення, контузія, каліцтво) не пов`язана з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі встановлення інвалідності внаслідок отриманого поранення, травми, контузії або каліцтва.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган оформляє та подає до Департаменту фінансів Міністерства оборони України затверджений пунктом 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. Своєю чергою, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених пунктом 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.

Водночас, відсутність документів, визначених пунктом 11 Порядку №975, свідчить про недодержання зацікавленою особою порядку розгляду питання про призначення та виплату ОГД.

Апеляційним судом встановлено, що у переліку документів, зазначених в якості додатків до заяви-звернення від 16.12.2019, зазначено лише про копію заяви, що подавалась позивачем на адресу ЧОВК 04.09.2017.

Отже, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, заява позивача від 16.12.2019 не може вважатися такою, що подана відповідно Порядку №975, оскільки до неї не додано жодного документу, передбаченого пунктом 11 Порядку. Відповідно, за таких обставин, у відповідача не виникло обов`язку прийняти одне із рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги) за результатами розгляду такої заяви.

У відповідь на зазначене звернення від 16.12.2019, Фінансово-економічне управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України листом від 15.01.2020 №116/14/5/82/л проінформувало заявника про те, що службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 документи ОСОБА_1 було надіслано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (вих. № 1282 від 05.09.2017). З 01.01.2017 набрав чинності Закон №1774-VIII, яким внесено зміни до статті 16 Закону №2011-ХІІ. Відповідно до підпункту 6 статті 16 цього Закону особам, звільненим зі строкової військової служби одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби. Зазначено, що позивача звільнено зі строкової військової служби в 1983 році, а інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби встановлено в 2017 році, тобто понад тримісячний термін з дня звільнення.

Також повідомлено, що військовий комісаріат здійснює прийом документів, а Департамент фінансів готує пропозиції на розгляд Комісії. Після опрацювання документів ОСОБА_1 , що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що підстав для подання на Комісію немає, тому їх було повернуто до військкомату за вих. № 248/3/6/3489 від 06.10.2017.

За наведеного правового регулювання та встановлених судом апеляційної інстанції обставин, колегія суддів погоджується із висновками цього суду про відповідність дій відповідача вимогам законодавства.

Водночас, як випливає зі змісту позовної заяви, позивачем не оскаржуються дії, рішення Департаменту фінансів Міноборони України (лист № 248/3/6/3489 від 06.10.2017) щодо повернення документів позивача без реалізації, відповідно апеляційним судом обґрунтовано таким правова оцінка у межах розгляду цієї справи не надавалася.

Також колегія суддів враховує, що Верховним Судом сформовано сталу правову позицію у правовідносинах, що виникають з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової служби у зв`язку із встановленням інвалідності, що настала зі спливом тримісячного строку після звільнення зі служби.

Так, за правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №2040/5602/18, від 25.04.2019 у справі №806/2508/18 та від 22.03.2019 у справі №2340/2993/18, від 17.10.2019 справа №285/1206/17, від 02.04.2020 справа №823/207/18, від 15.05.2020 справа №818/1503/18, від 27.07.2022 у справах №0840/2873/18 та №0940/1748/18 та інших справах, до моменту набрання чинності Законом №1774-VIII (01.01.2017), право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби. Натомість, з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Законом №1774-VIII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення особі інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону № 2011-ХІІ, після спливу трьох місяців від дня звільнення зі строкової військової служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких висновків під час розгляду цієї справи.

У справі, що розглядається, апеляційним судом встановлено, що позивач проходив саме строкову військову службу. Інвалідність позивачу встановлена 10.08.2017.

Зважаючи на ту обставину, що на дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XIІ не передбачалось можливості здійснення виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача права на отримання ОГД.

В контексті наведених скаржником доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів погоджується із тим, що апеляційним судом залишено поза увагою клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції, проте таке порушення норм процесуального права відсутнє серед переліку обов`язкових підстав для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, визначених частиною третьою статті 353 КАС України. Колегія суддів також наголошує, що означене вище порушення не унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів також враховує, що апеляційний суд, незважаючи на те, що зазначена справа віднесена до категорії справ незначної складності, вжив заходів щодо розгляду її у судовому засіданні 26.08.2020 із завчасним повідомленням сторін про розгляд справи, проте за неявки учасників справи перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Статтею 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі №824/237/20-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа