Постанова від 31.08.2020 по справі 824/237/20-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/237/20-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

01 вересня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

-визнати дії Міністерства оборони України протиправними;

-зобов`язати Міністерство оборони України розглянути по суті та задовольнити заяву-звернення ОСОБА_1 з питання виплати одноразової грошової допомоги та прийняття рішення відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядку призначення і виплати одноразової грошової компенсації у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

-зобов`язати відповідача визнати за ОСОБА_1 право на призначення та виплату одноразової грошової компенсації в зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 з лав Радянської армії за станом здоров`я, не пов`язаним з його строковою військовою службою в проміжок часу з 06 квітня по 27 червня 1983 року та у зв`язку з тим, що в дійсності його хвороба була напряму пов`язана з проходженням військової служби і встановленням другої групи інвалідності;

-зобов`язати Міністерство оборони України сплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 320 000 грн. (200-кратний прожитковий мінімум доходів громадян);

-поновити ОСОБА_1 , пропущений з поважних причин, тримісячний строк на призначення та отримання одноразової грошової компенсації у зв`язку з його хворобою, пов`язаною з проходженням військової служби і встановленням йому другої групи інвалідності;

-визнати незаконною та скасувати постанову головної Військової-Лікарської Комісії Західного регіону в/ч №75740 про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу №282 від 17 травня 1983 року, по якій ОСОБА_1 визнано, згідно статті 56 "б" гр.1 наказу Міністерства оборони СРСР №185 1973 року непридатним в мирний час, придатним до нестройової служби у воєнний час;

-встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року позов задоволено частково:

-визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті та повернення заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 04 вересня 2017 року та доданих до цієї заяви документів;

-зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 з питання виплати одноразової грошової допомоги від 04 вересня 2017 року та додані до цієї заяви документи і прийняти рішення відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

15.07.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 06 квітня 1983 року, виданого Кельменецьким районним військовим комісаріатом Чернівецької області ОСОБА_1 у квітні 1983 року був прийнятий на строкову військову службу.

20 червня 1983 року на підставі свідоцтва про хворобу №282 від 17 травня 1983 року позивач звільнений (демобілізований) в запас та направлений у Кельменецький РВК Чернівецької області. для постановлення на військовий облік.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 17 серпня 2017 року, позивач є пенсіонером по інвалідності 2 групи, інвалід армії.

Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв №263 від 31 травня 2017 року, захворювання ОСОБА_1 пов`язане з проходженням військової служби.

Постанову ГВЛК в/ч НОМЕР_3 про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу №282 від 17 травня 1983 року відмінено.

За змістом довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №916811 від 10 серпня 2017 року, позивачу за результатами проведення повторного огляду встановлено другу групу інвалідності через захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 60 (шістдесят) % - одноразово.

04 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому 2 групи інвалідності від захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

05 вересня 2017 року Чернівецьким обласним військовим комісаріатом направлено на адресу Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України листа у якому зокрема вказано, що ОСОБА_1 не має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, так як згідно з підпунктом 6 пункту 2 статті 16 Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, а також підпункту 3 пункту 6 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми і каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (зі змінами), одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк. ОСОБА_1 представникам Чернівецького обласного військового комісаріату надано роз`яснено відповідно до законодавства України щодо умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності. Зазначено, що документи подаються на розгляд комісії Міністерства оборони України за наполяганням заявника.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 06 жовтня 2017 №248/3/6/3489, направленого військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про те, що з 01 січня 2017 року набув чинності Закон України №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року, яким внесено зміни до статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Відповідно по підпункту 6 статті 16 згаданого Закону України особам. звільненим зі строкової військової служби одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби. ОСОБА_1 звільнений зі строкової військової служби у 1983 році, а інвалідність первинно встановлено в 2017 році, тобто понад тримісячний термін після звільнення зі служби. У зв`язку з цим, документи повертаються без реалізації, про що прошу повідомити заявника.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з позовом в якому просив: визнати протиправними дії Міністерства оборони України; зобов`язати Міністерство оборони України розглянути заяву з питання виплати одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та порядку призначення і виплати одноразової грошової компенсації у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р.; зобов`язати Міністерство оборони України визнати за позивачем право на призначення та виплату одноразової грошової компенсації у зв`язку з незаконним звільненням з лав Радянсько армії за станом здоров`я, та у зв`язку з тим, що хвороба позивача напряму пов`язана з проходженням військової служби і встановленням другої групи інвалідності та зобов`язати відповідача сплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 320000 грн.; визнати незаконною і скасувати Постанову головної Військово - Лікарської Комісії Західного регіону в/ч №75470 про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу №282 від 17.05.1983 р.; поновити пропущений з поважних причин тримісячний строк на призначення та отримання одноразової грошової компенсації.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року, відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі (справа №725/5029/18).

16 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату заявою, в якій просив визнати дії МОУ помилковими; визнати незаконною та скасувати постанову голови ВЛК Західного регіону в/ч НОМЕР_3 про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу №282 від 17 травня 1983 року, по якій позивача визнано, згідно статті 56 "б" гр.1 наказу Міністерства оборони СРСР №185 1973 року непридатним в мирний час, придатним до нестройової служби у воєнний час; визнати за ОСОБА_1 право на призначення та виплату ОГД в зв`язку з незаконним звільненням з лав Радянської Армії за станом здоров`я, не пов`язаним з його строковою службою в проміжок часу з 06.04. по 27.06.1983 та в зв`язку з тим, що його хвороба була напряму пов`язана з проходженням військової служби і встановленням другої групи інвалідності та прийняти міри для реальної сплати ОГД в розмірі 320000 грн.

Також 16.12.2019 позивачем подано до Міністерства оборони України заяву-звернення з аналогічними вимогами.

Листом фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України від 15 січня 2020 року №116/14/5/82/л позивача повідомлено, що службовими особами Чернівецького обласного військового комісаріату документи позивача надіслано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) (вих. № 1282 від 05 вересня 2017 року). З 01 січня 2017 року набув чинності Закон України №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року, яким внесено зміни до статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Відповідно до підпункту 6 статті 16 згаданого Закону особам, звільненим зі строкової військової служби одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби.

Зазначено, що позивача звільнено зі строкової військової служби в 1983 році, а інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби встановлено в 2017 році, тобто понад тримісячний термін з дня звільнення.

Водночас повідомлено, що військовий комісаріат здійснює прийом документів, а Департамент фінансів готує пропозиції на розгляд Комісії. Після опрацювання документів ОСОБА_1 , що надійшли з Чернівецького ОВК, встановлено, що підстав для подання на Комісію немає, тому їх було повернуто до військкомату за вих. № 248/3/6/3489 від 06 жовтня 2017 року.

Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідності до пункту 13 Порядку №975 розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), чого відповідачем зроблено не було.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Питання пов`язані з реалізацією права на соціальний захист неодноразово розглядав і Конституційний Суд України та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме-у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції Закону України від 04.04.2006 № 3597-IV, чинній з 10.05.2006 по 01.01.2007, вперше законодавчо передбачено державне страхування і виплати в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та призваних на збори військовозобов`язаних.

Зокрема, встановлено, що у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності (частина третя статті 41 Закону № 2232-XII).

Військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на збори, у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності за умов, передбачених частиною третьою цієї статті, виплачується одноразова грошова допомога в порядку, визначеному Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" (частина четверта статті 41 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону України від 03.11.2006 № 328-V, чинній з 01.01.2007 по 01.01.2014, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Частиною шостою статті 16 цієї редакції Закону передбачалось, що в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Законом України від 04.07.2012 № 5040-VI статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, яка була чинною з 01.01.2014 по 01.01.2017.

Цією редакцією статті 16 Закону вже були передбачені наступні умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям:

-у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

-у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

- у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

-у разі отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Таким чином, законодавець у різні періоди по-різному визначав підстави та умови виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, в тому числі залежно від виду військової служби (строкова, кадрова, за контрактом, навчання тощо), обставин отримання військовослужбовцями поранення чи захворювання (під час виконання обов`язків військової служби або під час проходження ними військової служби), зі встановленням інвалідності або без встановлення такої.

Отже, для вирішення питання щодо виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги необхідно встановити, які норми законодавства підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, пунктом 3 Порядку № 975 врегульовано, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З матеріалів справи слідує, що вперше інвалідність, яка наступила внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бої, встановлена ОСОБА_1 з 10.08.2017, а отже в даному випадку застосовується Закон України від 04.07.2012 № 5040-VI "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній з 02.01.2017) та Порядок №975.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 03 вересня 2019 року у справі №2540/3070/18 важливою умовою для правильного тлумачення норм статті 16 Закону №2011-XII є розуміння видів військової служби, визначених Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з положеннями частини шостої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме пункт 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:-особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби; - визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби; - відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком №975, згідно з абзацом першим підпункту 3 пункту 6 якого (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №335, яка застосовується з 01.01.2017, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №334) військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період строкової військової служби, проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі: 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року,-у разі встановлення інвалідності II групи.

Таким чином, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-XII після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Оскільки позивачу вперше встановлена інвалідність майже більше ніж через 30 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-XII у останнього відсутнє.

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, в тому числі в постановах від 17 липня 2019 року у справі №806/5360/15, від 10 липня 2019 року у справі №820/2750/18, від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17 та № 820/1835/18, від 20 травня 2019 року у справі № 2040/5686/18, від 13 червня 2019 року у справі № 816/2213/18 та у справі № 823/2620/18, від 10 липня 2019 року у справі № 820/2750/18, від 17 липня 2019 року у справі № 806/5360/15, від 17 квітня 2019 року у справі № 803/1093/16 та від 03 вересня 2019 року у справі №2540/3070/18.

Отже, зважаючи на те, що ІІ група інвалідності встановлена позивачу в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, колегія суддів дійшла висновку про відсутність протиправності в діях Міністерства оборони України що полягає у невиплаті ОСОБА_1 такої допомоги.

Про відсутність підстав для виплати ОГД, у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності у строк понад три місяці з моменту звільнення з військової служби, вказано і в листах від 06.10.2017 № 248/3/6/3489 та від 24.10.2017 № 1510/соц.

Що стосується посилання суду першої інстанції про те, що відповідачем не дотримано пункту 13 Порядку №975, оскільки останнім не прийнято жодного рішення за результатами розгляд заяви позивача, колегія суддів вказує на наступне.

Відповідно до пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України,-копію сторінки паспорта з такою відміткою).

В той же час, як слідує зі змісту наявної в матеріалах справи копії заяви-звернення від 16.12.2019, поданої ОСОБА_1 , у переліку документів зазначених в якості додатків, вказано лише копію заяви, що подавалась позивачем на адресу ЧОВК 04.09.2017.

Таким чином, при зверненні до Міністерства оборони України з заявою від 16.12.2019, ОСОБА_1 не дотримався пункту 11 Порядку №975, що унеможливило розгляд відповідачем заяви-звернення відповідно до п.13 Порядку №975.

З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, про наявність у відповідача обов`язку прийняти одне із рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги) за результатами розгляду заяви-звернення позивача від 16.12.2019.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повній мірі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.