Ухвала від 18.05.2020 по справі 824/237/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 травня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/237/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Сулими М.П.

позивача ОСОБА_1 та його представника Ставчанського В.С.,

представника відповідача Сосни О.М.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Бойчука Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

1) визнати дії Міністерства оборони України протиправними;

2) зобов`язати Міністерство оборони України розглянути по суті та задовольнити його, ОСОБА_1 , заяву-звернення з питання виплати одноразової грошової допомоги та прийняття рішення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової компенсації у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

3) зобов`язати відповідача Міністерство оборони України, вчинити дії, якими:

- визнати за ОСОБА_1 право на призначення та виплату відповідачем Міністерством оборони України, на користь ОСОБА_1 одноразової грошової компенсації в зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 з лав Радянської армії за станом здоров`я, не пов`язаним з його строковою військовою службою в проміжок часу з 06 квітня по 27 червня 1983 року, та в зв`язку з тим, що в дійсності його хвороба була напряму пов`язана «з проходженням військової служби» і встановленням другої групи інвалідності та зобов`язати відповідача Міністерство оборони України, сплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 320 000 грн (200-кратний прожитковий мінімум доходів громадян);

- поновити ОСОБА_1 , пропущений з поважних причин, тримісячний строк на призначення та отримання одноразової грошової компенсації у зв`язку з його хворобою, пов`язаною «з проходженням військової служби» і встановленням йому другої групи інвалідності;

- визнати незаконним і скасувати Постанову головної Військової-Лікарської Комісії Західного регіону в/ч №75740 про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу №282 від 17 травня 1983 року, по якій ОСОБА_1 було визнано, згідно статті 56б гр. 1 наказу Міністерства оборони СРСР №185 1973 року «непридатним в мирний час, придатним до нестройової служби у воєнний час».

Ухвалою суду від 21 лютого 2020 року у задоволенні клопотання позивача про продовження чи поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду відмовлено; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; задоволено клопотання позивача та залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 03 березня 2020 року клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін задоволено та призначено розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В призначеному судом на 19 травня 2020 року судовому засіданні представник третьої особи підтримав викладене у поясненнях від 13 березня 2020 року клопотання про залишення позову без розгляду. При цьому зазначив, що позивач дізнався про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у 2017 році, та у вересні 2018 року звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання права на призначення та виплату одноразової грошової компенсації у зв`язку з незаконним звільненням зі строкової військової служби, визнання незаконної та скасування постанови головного військово-лікарської комісії Західного регіону. Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року, у відкритті провадження відмовлено (справа №725/5029/18). В подальшому, 06 серпня 2019 року позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними. Ухвалою суду від 14 січня 2020 року позовна заява повернута позивачу, в тому числі з підстав пропуску строку звернення до суду (справа №824/912/19-а). В обох зазначених позовах ОСОБА_1 оскаржував відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, яку він отримав у 2017 році (лист із Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/6/3489 від 06 жовтня 2017 року). На думку заявника клопотання, своїм зверненням до Міністерства оборони України від 16 грудня 2019 року позивач намагається штучно поновити строки звернення до суду. Таке звернення не є підставою для розгляду матеріалів щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та відповідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а підлягало розгляду та розглянуто Міністерством оборони України згідно вимог Закону України «Про звернення громадян».

Позивач та його представник щодо задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечували, вказавши про її безпідставність. При цьому зазначили, що в ухвалі суду від 21 лютого 2020 року у даній справі судом було відмовлено задоволенні клопотання позивача про продовження чи поновлення строку звернення до суду та зазначено про дотримання ним такого при зверненні до адміністративного суду з цим позовом. Водночас наголосили, що лише після отримання листа Міністерства оборони України від 15 січня 2020 року №116/14/5/82/л ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Представник відповідача підтримав заявлене ІНФОРМАЦІЯ_3 клопотання та просив суд позов залишити без розгляду з підстав, вказаних заявником.

Розглянувши клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши пояснення осіб, які з`явились до суду та перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 06 квітня 1983 року, виданого Кельменецьким районним військовим комісаріатом Чернівецької області позивач прийнятий на стройову військову службу у квітні 1983 року. 20 червня 1983 року на підставі свідоцтва про хворобу №282 від 17 травня 1983 року звільнений (демобілізований) в запас та направлений у Кельменецький РВК Чернівецької області. По місцю призначення зобов`язаний прибути і стати на військовий облік 27 червня 1983 року.

Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 17 серпня 2017 року, позивач є пенсіонером по інвалідності 2 групи, інвалід армії.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв №263 від 31 травня 2017 року захворювання громадянина ОСОБА_1 підтверджене свідоцтвом про хворобу №282 від 17 травня 1983 року ГВЛК в/ч НОМЕР_3 , по якому він на підставі ст. 56Б гр.. І наказу МО СРСР від 1973 року був визнаний «Не придатний в мирний час, придатний до нестройової служби у воєнний час». Захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Постанову ГВЛК в/ч НОМЕР_3 про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу №282 від 17 травня 1983 року відмінено.

Дослідженням довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №916811 від 10 серпня 2017 року встановлено, що позивачу за результатами проведення повторного огляду присвоєно другу групу інвалідності через захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 60 (шістдесят) % - одноразово.

04 вересня 2017 року позивач звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому 2 групи інвалідності від захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

05 вересня 2017 року Чернівецьким обласним військовим комісаріатом направлено на адресу Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України листа №1282/соц., у якому вказано, зокрема, про те, що ОСОБА_1 не має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, так як згідно з підпунктом 6 пункту 2 статті 16 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також підпункту 3 пункту 6 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми і каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (зі змінами), одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк. ОСОБА_1 представникам Чернівецького обласного військового комісаріату надано роз`яснено відповідно до законодавства України щодо умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності. Зазначено, що документи подаються на розгляд комісії Міністерства оборони України за наполяганням заявника.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 06 жовтня 2017 №248/3/6/3489, направленого військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про те, що з 01 січня 2017 року набув чинності Закон України №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року, яким внесено зміни до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно по підпункту 6 статті 16 згаданого Закону України особам. звільненим зі строкової військової служби одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби. ОСОБА_1 звільнений зі строкової військової служби у 1983 році, а інвалідність первинно встановлено в 2017 році, тобто понад тримісячний термін після звільнення зі служби. У зв`язку з цим, документи повертаються без реалізації, про що прошу повідомити заявника.

Крім цього, з наявної у справі копії ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року по справі №824/912/19-а вбачається, що 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 звертався до адміністративного суду, в якому просив: визнати протиправними дії Міністерства оборони України; зобов`язати Міністерство оборони України розглянути заяву позивача з питання виплати одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та порядку призначення і виплати одноразової грошової компенсації у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р.; зобов`язати Міністерство оборони України визнати за позивачем право на призначення та виплату одноразової грошової компенсації у зв`язку з незаконним звільненням з лав Радянсько армії за станом здоров`я, та у зв`язку з тим, що хвороба позивача напряму пов`язана з проходженням військової служби і встановленням другої групи інвалідності та зобов`язати відповідача сплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 320000 грн; визнати незаконною і скасувати Постанову головної Військово - Лікарської Комісії Західного регіону в/ч №75470 про причинний зв`язок по свідоцтву про хворобу №282 від 17.05.1983 р.; поновити позивачу пропущений з поважних причин тримісячний строк на призначення та отримання одноразової грошової компенсації.

Вказаною ухвалою суду позов було повернуто позивачу.

16 грудня 2019 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із повторно заявою, в якій просив, зокрема, визнати за ним право на призначення та виплату на його користь одноразової грошової компенсації в зв`язку з незаконним звільненням з лав Радянської армії за станом здоров`я, не пов`язаним з його військовою службою в проміжок часу 06 квітня по 27 червня 1983 року, та в зв`язку з тим, що в дійсності його хвороба була напряму пов`язана з походженням військової служби і встановленням другої групи інвалідності та прийняти міри для реальної сплати йому Міністерством оборони України одноразової грошової допомоги в сумі 320000 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу позивача листа від 20 грудня 2019 року №2088/соц, в якому вказав, що у відповідності до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (зі змінами), розділу 4 наказу Міністерства оборони України №530 від 14 серпня 2014 року зі змінами «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», розділу 2 наказу Міністерства оборони України №937 від 31 грудня 2014 року зі змінами «Про затвердження Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України» - оформлення та подання документів до Департамент) фінансів Міністерства оборони України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, на звільнених осіб зі Збройних Сил України покладено на обласні військові комісаріати. Рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги знаходиться не в компетенції. ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в компетенції Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

16 грудня 2019 року позивач подав заяву-звернення до Міністерства оборони України, зміст якої аналогічний заяві, поданої позивачем 16 грудня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України від 15 січня 2020 року №116/14/5/82/л позивача повідомлено про те, що службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) документи позивача надіслано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) (вих. № 1282 від 05 вересня 2017 року). З 01 січня 2017 року набув чинності Закон України №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року, яким внесено зміни до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до підпункту 6 статті 16 згаданого Закону особам, звільненим зі строкової військової служби одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби.

Зазначено, що позивача звільнено зі строкової військової служби в 1983 році, а інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби встановлено в 2017 році, тобто понад тримісячний термін з дня звільнення.

Водночас повідомлено, що військовий комісаріат здійснює прийом документів, а Департамент фінансів готує пропозиції на розгляд Комісії. Після опрацювання документів ОСОБА_1 , що надійшли з Чернівецького ОВК, встановлено, що підстав для подання на Комісію немає, тому їх було повернуто до військкомату за вих. № 248/3/6/3489 від 06 жовтня 2017 року.

За таких обставин, отримавши указаного листа, ОСОБА_1 20 лютого 2020 року звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Так, строки звернення до адміністративного суду наведені у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, з даним адміністративним позовом, суть якого заводиться до незгоди позивача з діями суб`єкта владних повноважень - Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті його заяви з питання виплати одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду 20 лютого 2020 року після отримання листа Міністерства оборони України від 15 січня 2020 року №116/14/5/82/л, яким повідомлено про результат розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги (тобто про лист № 248/3/6/3489 від 06 жовтня 2017 року) та в якому наведено норму права, що регулює виплату грошової допомоги. Тобто, позов подано в межах шестимісячного строку після отримання указаного листа з Міністерства оборони України.

В ухвалі суду від 21 лютого 2020 року, якою прийнято до розгляду цей позов та відкрито провадження у справі, судом зроблено аналогічний зазначеному вище висновок.

Доводи, наведені Чернівецьким обласним військовим комісаріатом у заявленому клопотанні, не спростовують указаного висновку суду з питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду саме з цим адміністративним позовом, який обумовлено незгодою з діями Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви з питання виплати одноразової грошової допомоги та позицією суб`єкта владних повноважень, викладеною в листах від 06 жовтня 2017 №248/3/6/3489 та від 15 січня 2020 року №116/14/5/82/л.

При цьому безпідставними є твердження заявника клопотання про те, що у поданих до судів позовах (справа №725/5029/18 та справа №824/912/19-а) ОСОБА_1 уже оскаржував відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, яку він отримав у 2017 році, оскільки зі змісту ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року по справі №824/912/19-а, на яку і посилається третя особа в обґрунтування своїх тверджень, не вбачається, що предметом позову як у названій справі, так і у цивільній справі №725/5029/18 є визнання протиправними дій Міністерства оборони України саме щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 з приводу виплати спірної грошової допомоги.

До того ж, у вказаних справах рішення по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог не приймалось. При цьому в ухвалі від 14 січня 2020 року по справі №824/912/19-а роз`яснено позивачу право повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, з посиланням на частину восьму статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи зазначене та беручи до уваги наявні у справі матеріали, зважаючи на те, що оскаржувані позивачем дії суб`єкта владних повноважень фактично носять триваючий характер, суд приходить до висновку про те, що позивачем даний позов подано до адміністративного суду у межах строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене та з метою недопущення порушення конституційного права особи на доступ до правосуддя (права на судовий захист), суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 122, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та оскарженню не підлягає.

Ухвала у повному обсязі складена 21 травня 2020 року.

Суддя О.П. Лелюк