Постанова

від 17.05.2023 по справі 545/2739/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

(додаткова)

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 545/2739/20

провадження № 61-10500св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Щербанівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом

до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, державної реєстрації земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 25 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 березня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги

ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 02 липня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 5324086205:05:001:0525, загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію права в державному реєстрі прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5324086205:05:001:0525, загальною площею 0,1500 га, що знаходиться

за адресою: будинок АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_3 13 липня

2020 року № 37319835.

Короткий зміст вимог заяви

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява про поновлення строку від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якій він просить поновити строк на подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги у справі № 545/2739/20.

Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на подання доказів,

що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги у справі № 545/2739/20 посилається на те, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 просив суд вирішити питання про стягнення з відповідачів

на її користь розмір, понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, проте Верховним Судом під час винесення постанови від 31 серпня 2022 року не було вирішено питання щодо стягнення цих витрат.

Заявник зазначає, що після отримання копії постанови Верховного Суду

від 31 серпня 2022 року - 19 вересня 2022 року, направляв на адресу суду заява про долучення доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 545/2739/20, у якій просив вирішити питання про стягнення з Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 800,00 грн. При цьому клопотання про поновлення строку не заявляв, оскільки вважав, що строк на подачу таких доказів не пропущено.

Разом із цим представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення на користь ОСОБА_1 понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року його касаційну скаргу задоволено, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 травня

2021 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, проте Верховним Судом під час винесення цієї постанови не було вирішено питання щодо стягнення витрат, понесених останнім на професійну правничу допомогу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів

у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,

що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення

(частина перша статті 127 ЦПК України).

Аналіз клопотання, поданого адвокатом Остапенком О. П., свідчить, що строк на подання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу пропущений з поважних причин, тому клопотання підлягає задоволенню, а строк - поновленню.

Як вбачається з матеріалів справи в касаційній скарзі представник

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ставив питання про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Постанова Верховним Судом прийнята 31 серпня 2022 року.

До заяви про ухвалення додаткового рішення представником

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 додано акти прийому-передачі послуг

від 25 березня 2021 року, від 19 травня 2021 року та від 24 червня 2021 року за договором про надання адвокатських послуг від 13 травня 2019 року

№ 173 на загальну суму 16 800,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 545/2739/20 станом на 20 вересня 2022 року та копії платіжних доручень на загальну суму 16 800,00 грн.

Частиною першою, третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати

на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру

та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій

статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру

та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав

і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному

та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав

і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої

статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані

з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку

до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані

ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим

та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути

на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено

(пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду

від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року

у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18,

від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого

2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру

з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій.

Колегія суддів вважає, що стягненню із Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 16 800,00 грн,

з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме конкретних обставин справи, її складності та обґрунтованості таких витрат.

Керуючись статтями 127, 137, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про поновлення пропущеного строку задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк, встановлений для подання доказів понесення судових витрат на правову допомогу у справі

№ 545/2739/20.

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, державної реєстрації земельної ділянки, задовольнити.

Стягнути з Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат

на професійну правничу допомогу 16 800,00 (шістнадцять тисяч вісімсот) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович