Ухвала

від 17.05.2023 по справі 17/17-4921-2011

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

17 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 17/17-4921-2011Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

перевіривши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 21 квітня 2023 року (повний текст складено 21.04.2023)

у справі № 17/17-4921-2011

за позовом: Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача: Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»

про стягнення 26 644 735,32 грн. -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2023 у справі №17/17-4921-2011 (суддя Т.Г. Пінтеліна) скарга Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на дії начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Нещадима Івана Сергійовича, задоволена частково.

Зобов`язано начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. вчинити дії по вилученню запису про обтяження усього майна Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», накладеного в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про обтяження 6273460, дата та час реєстрації 09 липня 2014 року 14:22:32. В задоволенні скарги в частині визнання неправомірним рішення начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. про відмову у вчиненні дій по вилученню з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження усього майна Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» №6273460, дата та час реєстрації 09 липня 2014 року 14:22:32. відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 08.05.2023 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.04.2023 у справі №17/17-4921-2011 в частині задоволення вимог скарги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» та прийняти в цій частині нове рішення про залишення скарги відповідача на дії державного виконавця без задоволення.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлені клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали та про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.04.2023 у справі №17/17-4921-2011 було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів зазначеної справи до суду апеляційної інстанції.

15.05.2023 матеріали справи №17/17-4921-2011 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ознайомившись з поданими матеріалами, колегія суддів зазначає, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Положенням ч.2 п.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що документи, які підтверджують сплату судового збору надаються до суду у встановленому порядку та розмірі.

За положеннями п. 7 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 дорівнює 2 684,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуючи ухвалу місцевого господарського суду, апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Проте, як вбачається з апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та доданих до неї документів, апелянтом не надано жодних доказів сплати судового збору за подання відповідної апеляційної скарги у встановленому законодавством порядку та розмірі.

Водночас, як зазначалось вище, апелянтом заявлено клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, апелянт посилається на неспроможність оплати судового збору за подання апеляційної скарги, у зв`язку з тим, що відповідач є неприбутковою організацією, утримується виключно за рахунок Державного бюджету та має обмежене фінансування.

Розглянувши клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким законом є Закон України Про судовий збір. З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовані ст. 8 Закону України Про судовий збір, норма якої є спеціальною.

За положеннями ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Із системного аналізу змісту вказаних норм убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття нею всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п. 57).

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

Звертаючись з клопотанням про відстрочення сплати судового збору апелянт посилається на обмежене фінансування Міністерства юстиції України та його підрозділів.

Водночас, як було вказано вище, положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Однак предметом цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд зазначає, що у разі, якщо бюджетна установа діє як суб`єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати судового збору.

Крім того, п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов`язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Зі змісту клопотання заявника не вбачається, що наведені підстави є достатніми для його задоволення. Періодичний, обмежений характер фінансування установи не може бути підставою для звільнення, відстрочення сплати судового збору, встановленого законом, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.

Враховуючи наведене вище та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, приймаючи до уваги що скаржник, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, згідно з положеннями статті 8 Закону України Про судовий збір не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити сплату судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, судова колегія доходить висновку, що підстави задоволення клопотання про відстрочення апелянту сплати судового збору, яке викладене в прохальній частині апеляційної скарги, відсутні.

За таких обставин, оскільки за суб`єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України „Про судовий збір відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову апелянту в задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, за відсутності підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, апелянту необхідно надати суду документ на підтвердження сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу, застосовуються положення ст. 174 Господарського процесуального кодексу.

За змістом ч.1, 2 ст. 174 Господарського процесуального України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідно до положень статті 260 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Клопотання апелянта про поновлення строку для апеляційного оскарження вищевказаного рішення суду першої інстанції апеляційна колегія залишає без розгляду до усунення скаржником недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги.

Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 234, 274, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.04.2023 у справі №17/17-4921-2011 залишити без руху.

2. Встановити Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз`яснити Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Я.Ф. Савицький

Суддя С.І. Колоколов

СуддяГ.П. Разюк