Постанова

від 10.05.2023 по справі 920/226/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2023 р. Справа№ 920/226/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 10.05.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"" та Приватного підприємства "Агророзсоші"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 (повний текст складено 13.02.2023)

у справі № 920/226/22 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро""

до відповідача-1: Приватного підприємства "Агророзсоші"

до відповідача-2 :Міністерства юстиції України

про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" відмовлено.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, 22.02.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 920/226/22, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 920/226/22 скасувати повністю, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро".

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що позивач дізнався про порушене право з офіційного листа Відділу у Великописарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області листа за вих. № 560/113-19 від 27.06.2019, оскільки державна реєстрація права оренди проводилась на той момент державним реєстратором у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» та у відповідності до діючого на той момент законодавства.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що відмова у задоволенні позовних вимог у справі №920/226/22 у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦПК України є безпідставною, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 р. є незаконним та необґрунтованим з підстав, наведених у даній апеляційній скарзі, та в свою чергу підлягає скасуванню.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №920/226/22. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, 06.03.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Приватне підприємство "Агророзсоші" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 920/226/22, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 920/226/22 скасувати та закрити провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що в контексті вимог ч. 2 ст. 640 ЦК, ст. 6, 15, 17 Закону України «Про оренду землі» та пунктів 18, 42 договору оренди землі, цей договір є неукладеним, оскільки фактично не відбулась передача земельної ділянки.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що незважаючи на вищенаведене, ТОВ «Компанія «Суми- Агро» вважає себе орендарем спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею ОСОБА_2, було направлено заяву позивачу (копія у справі) про те, що договір оренди від 04.03.2008 між ОСОБА_2 і ТОВ «Компанією «Суми-Агро» земельної ділянки площею 2,2218 га з кадастровим номером 5921281700:12:003:0006 припинив свою дію з 2015 року B односторонньому порядку, на підставі вищенаведених норм, через систематичну несплату орендної плати в період з 2008 по 2012 роки.

Скаржник зазначає, що за наведених обставин не відповідають встановленим законом способам захисту прав позовні вимоги ТОВ «Компанії «Суми-Агро» про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за ПП «Агророзсоші» права оренди вказаної земельної ділянки та припинення цього права, оскільки дане право (оренди) виникло на підставі правомірного дійсного чинного договору оренди (п. 1 ч. 2 ст. 11, ст. ст. 203, 204, 215 цивільного кодексу України).

Апелянт звертає увагу суду, що немає позовних вимог до власника земельної ділянки у зв`язку з наявністю реальних та діючих правовідносин на підставі вищевказаного договору оренди земельної ділянки від 04.03.2008, тому позовні вимоги до власника земельної ділянки відсутні.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 10.03.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агророзсоші" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"" та Приватного підприємства "Агророзсоші" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023у справі № 920/226/22. Об`єднано апеляційні скарги першого заступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" та Приватного підприємства "Агророзсоші" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 920/226/22. в одне апеляційне провадження. Повідомлено учасників справи, що апеляційні скарги розглядатимуться у судовому засіданні 10.05.2023.

17.04.2023 (згідно дати звернення на електрону адресу суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"" звернулось до апеляційного суду з відзивом на апеляційну скаргу, в якому просить поновити строк на апеляційну скаргу, відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача-1, апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Суми-Агро"" задовольнити.

Зокрема, відзив обґрунтовано тим, що державним реєстратором Реєстраційною службою Великописарівського районного управління юстиції Сумської області при проведенні державної реєстрації речових прав на земельну ділянку за Договором оренди землі б/н від 27.04.2015 р., укладених між ПП "АГРОРОЗСОШ" і ОСОБА_3 належним чином не перевірено наявність права оренди на зазначені земельні ділянки за ТОВ «Компанія «СУМИ-АГРО», внаслідок чого неправомірно здійснено повторну реєстрацію права оренди одних тих самих земельних ділянок, є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одна і та ж земельна ділянка була передана в оренду різним орендарям.

Товариство у відзиві вказує, що суддею першої інстанції правильно встановлено про обгрунтованість позовних вимог, але рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог прийняте з порушенням норм процесуального права, а зокрема застосування ч. 4 ст. 267 ЦПК України. Відмова у задоволенні позовних вимог у справі №920/226/22 у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦПК України є безпідставною, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 р. с незаконним та необгрунтованим з підстав, наведених у апеляційній скарзі позивача та даному відзиві на апеляційну скаргу відповідача 12 та в свою чергу підлягає скасуванню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Клопотання позивача щодо поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що представнику позивача був необхідний час для викладення правової позиції, частковим відключенням електроенергії в окремих районах міста Полтави, а також представник позивача, адвокат Іванова О.I. позбавлена була можливості здійснити поштове відправлення 12.04.2023 р. та 13.04.2023, у зв`язку з тим, що у Полтавській області протягом дня були оголошені повітряні тривоги відділення АТ "Укрпошти" не працювали під час них (інформація розміщена на офіційних сайтах https://air-alarms.in.ua/region/poltava?from=2023-03-07to=2023-03-07#statistic; https://alarmmap.online/district/14). Внаслідок даних обставин, які не залежали від представника, на відділеннях АТ "Укрпошти" утворилися черги клієнтів та до кінця робочого часу відділення не вдалося здійснити поштове відправлення саме 12.04.2023 та 13.04.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України , суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими підстави пропуску строку на подання відзиву, а тому клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу підлягає задоволенню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"" адвоката Іванової Олени Ігорівни та представника Приватного підприємства "Агророзсоші" адвоката Кучменка Сергія Вікторовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

В судове засідання, що відбулось 10.05.2023 з`явились всі сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

04.03.2008 між ОСОБА_2 (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія "Суми-Агро"» (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (земельного паю).

Згідно п. 1 договору орендодавець надає, відповідно до державного акту, серія ІІІ-СМ№029714, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке знаходиться на території Добрянської сільської ради.

У відповідності до п. 2 та п. 3 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,222, у тому числі 2,222 ріллі га згідно державного акту №029714. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 23 645,30.

Договір укладено на 25 років з дня набрання ним чинності. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновляти його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 6 договору).

Відповідно до п. 16, п. 17 та п. 18 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Інші умови передачі земельної ділянки відсутні. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 35 договору сторони погодили перелік випадків припинення дії договору, у тому числі, що дія договору припиняється в односторонньому порядку в разі ухилення орендарів від сплати орендної плати.

03.11.2008 цей договір зареєстрований за №040862809251 у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

15.12.2011 ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом успадкувала земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,222 га, що розташована на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області (пай №633), кадастровий номер земельної ділянки 5921281700:12:003:006, що належала ОСОБА_2 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ №029714, виданого 28.12.2001 Добрянською сільською радою Великописарівського району Сумської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №927, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

З наданої позивачем Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка із кадастровим №5921281700:12:003:0006, яка розташована в Добрянській сільській раді Великописарівського району Сумської області належить на праві власності ОСОБА_1 та передана в оренду Приватному підприємству «Агророзсоші» на підставі договору оренди, зареєстрованого 10.06.2015 Реєстраційною службою Великописарівського районного управління юстиції Сумської області за № 9990711.

Позивач вказує на те, що орендована ним земельна ділянка та земельна ділянка з кадастровим №5921281700:12:003:0006 є однією земельною ділянкою, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за вих. №443/417-22 від 17.06.2022, в якому зазначено, що перелік наведених земельних ділянок, записи яких наявні та внесені до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, співпадають дата та термін дії договорів оренди станом на 01.01.2013.

Отже, позивач зазначає, що державним реєстратором при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного між ПП «Агророзсоші» та ОСОБА_1 , належним чином не перевірено наявності права оренди зазначеної вище земельної ділянки за ТОВ «Компанія "Суми-Агро"» на підставі договору оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008, внаслідок чого неправомірно проведено повторну реєстрацію права оренди однієї тієї самої земельної ділянки за двома різними орендарями.

Таким чином, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення: індексний номер 9990711 від 10.06.2015, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5921281700:12:003:0006, площею 2,2218 га на підставі договору оренди землі б/н, укладеного між Приватним підприємством «Агророзсоші» та ОСОБА_1 , а також припинити за ПП «Агророзсоші» права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5921281700:12:003:0006, площею 2,2218 га, яка розташована на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"" та Приватного підприємства "Агророзсоші", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги з урахуванням своєчасно поданого відзиву та заперечень.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро""до апеляційної скарги додано наказ Міністерства юстиції України №4331/7 від 27.12.2019), що не були надані суду першої інстанції.

Згідно зі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, апелянтом при поданні додаткових доказів до суду апеляційної інстанції не зазначено виключних обставин, що об`єктивно не залежали від нього та не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів не враховує вказані докази при розгляді у суду апеляційної інстанції та переглядає справу за наявними у ній доказами під час розгляду у суді першої інстанції, оскільки поважних причин неподання нових доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, яка діяла на момент проведення спірних реєстраційних дій) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ч. 2 ст. 126 ЗК України).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно з проложеними Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174 (чинними на момент укладення договору оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008), державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

У відповідності до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на момент проведення спірних реєстраційних дій) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об`єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п`ятої цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на момент проведення спірних реєстраційних дій) державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

На момент вчинення спірних реєстраційних дій діяв Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Кабінетом Міністрів України постановою від 17.10.2013 №868 (далі - Порядок №868).

Так, відповідно до п. 15 Порядку №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на момент проведення спірних реєстраційних дій) передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Пунктом 95 Порядку №868 встановлено, що Державний реєстратор встановлює, в тому числі, наявність (відсутність) записів про державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав.

В п. 94 Порядку №868 передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння адміністративного збору та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав. Державний реєстратор у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно використовує реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), - у разі їх наявності в органі державної реєстрації прав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 04.03.2008 між ОСОБА_2 та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки (земельного паю) загальною площею 2,222 га, яка розташована на території Добрянської сільської ради, строком на 25 років.

Так, відповідно до п. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

В свою чергу, договір оренди земельної ділянки (земельного паю) укладений між позивачем та ОСОБА_2 від 04.03.2008 був зареєстрований 03.11.2008 за №040862809251 у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», що відповідало вимогам, які діяли на час його укладення щодо реєстрації такого права.

Разом із тим, незважаючи на укладення цього договору, який станом на 2015 рік не припинив свою дію, 10.06.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області зареєстровано за №9990711 право оренди за ПП «Агророзсоші» на земельну ділянку із кадастровим №5921281700:12:003:0006, яка розташована в Добрянській сільській раді Великописарівського району Сумської області та яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора вбачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

Для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасно існування подвійної державної реєстрації права державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби надання додаткових документів тощо.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в порушення наведених вище правових норм, які були чинними на момент вчинення спірної реєстраційної дії, державний реєстратор не перевірив наявність права оренди зазначеної земельної ділянки у іншої особи, у даному випадку позивача, внаслідок чого неправомірно здійснив реєстрацію права оренди за відповідачем-1.

З матеріалів справи вбачається, що лише 01.08.2022 ОСОБА_1 направила на адресу позивача повідомлення про припинення дії договору оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008 в односторонньому порядку, у зв`язку із несплатою останнім орендних платежів, відтак, станом на день вчинення спірних реєстраційних дій договір був чинний.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірно та законного висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Суми-Агро"» про визнання незаконним та скасування рішення: індексний номер 9990711 від 10.06.2015, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5921281700:12:003:0006, площею 2,2218 га на підставі договору оренди землі б/н, укладеного між Приватним підприємством «Агророзсоші» та ОСОБА_1 .

Водночас, незважаючи на висновок щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Суми-Агро"» про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права спірної земельної ділянки за відповідачем-1, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія "Суми-Агро"» строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої заявлено Приватним підприємством "Агророзсоші".

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Спірні реєстраційні дії були вчинені державним реєстратором Реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області 10.06.2015.

Так, позивач зазначає, що дізнався про укладення між ОСОБА_1 та відповідачем-1 договору оренди земельної ділянки лише у червні 2019 року з наданого Відділом у Великописарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області листа за вих. № 560/113-19 від 27.06.2019.

Водночас, до позовної заяви долучено витяг з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 30.10.2018, в якому міститься інформація про вчинені спірні реєстраційні дії, відтак, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач був обізнаний про порушення його прав з 30.10.2018, отже строк позовної давності закінчився 30.10.2021, проте ТОВ «Компанія "Суми-Агро"» звернулося до суду з цим позовом лише 03.05.2022, тобто з пропуском строку позовної давності.

В свою чергу, апеляційна скарга не містить доводів щодо спростування встановленої обставини, а доводи стосовно додержання строку позовної давності визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними.

До того ж, згідно договору оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008 на позивача було покладено обов`язок сплачувати орендні платежі належному орендодавцю, який після 26.02.2009 двічі змінювався, зокрема, після смерті ОСОБА_2 , а тому доводи позивача про те, що останній лише у червні 2019 року дізнався про вчинення 10.06.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області реєстрації права оренди на земельну ділянку за ПП «Агророзсоші», яка належить на праві власності ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано відхиляє, як необґрунтовані.

Доводи скаржника про те, що відповідний спір стосується захисту цивільного права, зокрема, випливає з договірних відносин, є приватноправовим, і за суб`єктивним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельних ділянок, у зв`язку з чим скаржник наголошував на тому, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки виходячи з предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом на захист порушеного права користування земельною ділянкою до особи, за якою зареєстровано право оренди на ту ж саму земельну ділянку, а також до державного реєстратора, який вчинив відповідну реєстраційну дію, визначивши вказаних осіб відповідачами, що узгоджується з приписами ст. ст. 2, 14 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання представника Приватного підприємства «Агророзсоші» у судовому засіданні на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №920/225/22 від 02.05.2023 судом апеляційної інстанції не приймається з огляду на наступне.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №920/225/22 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Розсоші" про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі № 920/225/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Розсоші", 2) Міністерства юстиції України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_5 ; 2) Охтирської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права оренди закрито.

Постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №920/225/22 від 07.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №920/225/22 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №920/225/22 залишено без змін.

Підставами прийняття вказаних судових рішень, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12.11.2019 у справі №920/40/19, від 04.02.2020 у справі №910/7781/19, у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №902/416/20, було те, що наявність сторони у справі власника земельної ділянки не змінює його юрисдикції не ґрунтуються у даному випадку на нормах господарського процесуального законодавства, оскільки відповідно до пунктів 6, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України такий спір має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства, враховуючи, що власником спірної земельної ділянки є фізична особа, яка не має статусу фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 Кодексу). Залучення до справи співвідповідача чи заміна відповідача судом передбачена у статті 48 Господарського процесуального кодексу України, проте таке залучення чи заміна можлива виключно за клопотанням позивача у визначеному цим Кодексом порядку.

У пунктах 36-37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 910/7781/19 зроблено висновок, що «у справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, тобто цей спір є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею (цією особою) права на це майно. Отже, такий спір має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Мін`юсту як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру».

Аналіз висновків, зроблених у оскаржуваному рішенні, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №910/7781/19. Суд розглянув спір у цій справі саме відповідно до наведених висновків касаційного суду, оскільки правовідносини у справі мають ознаки спору цивільно-правового характеру, а суб`єктний склад сторін свідчить про належність спору до юрисдикції господарських судів (відсутність фізичних осіб, як сторін у справі).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/128/19 від 02.02.2022

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 910/7781/19 зроблено висновок, що при оскарженні рішень про державну реєстрацію права належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, ОСОБА_1 не залучено, як сторону по справі, що не призвело до прийняття незаконного по суті рішення, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Отже, з огляду на наведені положення Господарського процесуального кодексу України та права позивача самостійно визначати спосіб захисту свого порушеного права та пред`явлення позовних вимог до визначених відповідачів, без пред`явлення будь-яких вимог до власника земельної ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ініційований позивачем спір підвідомчий господарським судам, а тому підстави для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України - у суду апеляційної інстанції відсутні, і відповідно, ініційований позивачем спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, з огляду на визначене позивачем коло учасників справи з наведених позивачем підстав.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"" та Приватного підприємства "Агророзсоші", викладені в апеляційних скаргах, не спростовують вищенаведених висновків, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відхиляються як необґрунтовані.

Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у держава

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"" та Приватного підприємства "Агророзсоші" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №920/226/22 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"" - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агророзсоші" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 920/226/22 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянтів.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 17.05.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв