Постанова

від 29.08.2023 по справі 920/226/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 920/226/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Кучменко С. В. (адвокат),

відповідача-2 - Новицька Л. О. (у порядку самопредставництва),

розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Агророзсоші"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 (суддя Бондарчук В. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 (судді: Гончаров С. А. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Яковлєв М. Л.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"

до: 1) Приватного підприємства "Агророзсоші", 2) Міністерства юстиції України

про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права оренди земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" (далі - ТОВ "Компанія "Суми-Агро") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватного підприємства "Агророзсоші" (далі - ПП "Агророзсоші") та Великописарівського районного управління юстиції Сумської області (далі - Великописарівське РУЮ) про:

- визнання незаконним та скасування рішення: індексний номер 9990711 від 10.06.2015, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Великописарівського РУЮ про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5921281700:12:003:0006, площею 2,2218 га на підставі договору оренди землі б/н, укладеного між орендарем - ПП "Агророзсоші" та орендодавцем - ОСОБА_1 ;

- припинення за ПП "Агророзсоші" права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5921281700:12:003:0006, площею 2,2218 га, яка розташована на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірну земельну ділянку було передано позивачу в оренду на 25 років на підставі договору оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008, укладеного з ОСОБА_2 . Разом із тим у 2018 році позивачу стало відомо, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ПП "Агророзсоші" з 2015 року, оскільки державним реєстратором при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного між ПП "Агророзсоші" та ОСОБА_1 , належним чином не перевірено наявність права оренди на спірну земельну ділянку з позивачем, що призвело до неправомірної повторної реєстрації права оренди на одну й ту ж саму земельну ділянку.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Компанія "Суми-Агро" відмовлено через пропуск строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої заявлено ПП "Агророзсоші".

4. Судові рішення мотивовано тим, що незважаючи на висновок щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Компанія "Суми-Агро" про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права спірної земельної ділянки за ПП "Агророзсоші", до позовної заяви долучено витяг з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 30.10.2018, в якому міститься інформація про вчинені спірні реєстраційні дії, тобто позивач був обізнаний про порушення його прав з 30.10.2018, отже строк позовної давності закінчився 30.10.2021, проте ТОВ "Компанія "Суми-Агро" звернулося до суду з цим позовом лише 03.05.2022, тобто з пропуском строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ПП "Агророзсоші" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, закрити провадження у справі № 920/226/22 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без врахування висновків щодо застосування норм права (частини 2 статті 4, пунктів 6, 10, 15 частини 1 статті 20, 46 ГПК України, статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, статті 11 Цивільного кодексу України, статті 124, 125 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про оренду землі") у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12.11.2019 у справі № 920/40/19, від 27.11.2019 у справі № 657/33/19, від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19, від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19;

- постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду6 від 14.01.2020 у справі № 922/808/19, від 14.01.2020 у справі № 922/810/19, від 14.01.2020 у справі № 922/1002/19, від 21.01.2020 у справі № 922/807/19, від 17.02.2021 у справі № 902/416/20;

- постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду в повністю однакових (подібних) справах, з повністю однаковими (подібними) підставами та предметами позовів, за участю того ж самого позивача - ТОВ "Компанії "Суми-Агро": від 02.05.2023 у справі № 920/225/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 16.05.2023 у справі № 925/352/22.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до Суду не надійшло.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Агророзсоші" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі № 920/226/22 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.08.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 04.03.2008 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ "Компанія "Суми-Агро" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (земельного паю), за змістом якого:

- орендодавець надає відповідно до державного акта серія ІІІ-СМ № 029714, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке знаходиться на території Добрянської сільської ради (пункт 1);

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,222 га, у тому числі 2,222 га ріллі згідно з державним актом серія ІІІ-СМ № 029714 (пункт 2);

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 23 645,30 грн (пункт 3);

- договір укладено на 25 років з дня набрання ним чинності. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновляти його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 6);

- передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проєкту її відведення (пункт 16);

- інші умови передачі земельної ділянки відсутні (пункт 17);

- передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 18);

- дія договору припиняється, зокрема в односторонньому порядку в разі ухилення орендарів від сплати орендної плати.

10. 03.11.2008 цей договір зареєстрований за №040862809251 у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК".

11. 15.12.2011 ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом успадкувала земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,222 га, яка розташована на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області (пай № 633), кадастровий номер 5921281700:12:003:006, що належала ОСОБА_2 , на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ № 029714, виданого 28.12.2001 Добрянською сільською радою Великописарівського району Сумської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 927, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

12. З наданої позивачем Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 5921281700:12:003:0006, яка розташована в Добрянській сільській раді Великописарівського району Сумської області, належить на праві власності ОСОБА_1 та передана в оренду ПП "Агророзсоші" на підставі договору оренди, зареєстрованого 10.06.2015 реєстраційною службою Великописарівського РУЮ за № 9990711.

13. Позивач зазначає, що орендована ним земельна ділянка та земельна ділянка, кадастровий номер 5921281700:12:003:0006, є однією земельною ділянкою, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 17.06.2022 за вих. № 443/417-22, в якому зазначено, що перелік наведених земельних ділянок, записи яких наявні та внесені до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, співпадають дата та термін дії договорів оренди станом на 01.01.2013.

14. Отже, позивач зазначає, що державним реєстратором при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного між ПП "Агророзсоші" та ОСОБА_1 , належним чином не перевірено наявності права оренди зазначеної вище земельної ділянки за ТОВ "Компанія "Суми-Агро" на підставі договору оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008, внаслідок чого неправомірно проведено повторну реєстрацію права оренди однієї й тієї ж самої земельної ділянки за двома різними орендарями.

Позиція Верховного Суду

15. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

17. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

18. За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

19. Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

20. Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії").

21. Через визначення юрисдикційності спору забезпечується дотримання принципу правової визначеності, за яким слід не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. Тому потрібно визначати юрисдикційність відповідного спору так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після відповідного коригування позовних вимог та формування іншого складу учасників справи.

22. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

23. При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

24. Дійсно, позивач, звертаючись до суду, самостійно формує склад сторін справи, вказуючи відповідачів у справі, визначає предмет та підстави позову. Однак правила розгляду юридичного конфлікту у суді слід встановлювати, виходячи з дійсного змісту спірних матеріальних правовідносин та складу сторін таких правовідносин, не обмежуючись сформованим позивачем складом сторін справи.

25. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

26. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

27. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

28. Водночас за змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

29. Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

30. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

31. Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

32. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

33. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що позовні вимоги, спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Отже, такий спір має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

34. У поданому до суду в порядку господарського судочинства позові ТОВ "Компанія "Суми-Агро" просило припинити право оренди та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ПП "Агророзсоші" стосовно земельної ділянки, власником якої є фізична особа.

35. За доводами позивача, ним визначено юрисдикцію справи у відповідності до суб`єктного складу спору, який є спором з особою, право оренди земельної ділянки якої зареєстровано, і до якої звернені позовні вимоги. Однак таке твердження є помилковим та спростовується підставами поданого позову.

36. Як свідчать предмет і підстави цього позову, ТОВ "Компанія "Суми-Агро" взяло в оренду у власника - фізичної особи земельну ділянку. Під час дії цього договору оренди, право оренди на цю земельну ділянку було зареєстровано за ПП "Агророзсоші" на підставі укладеного між ним і фізичною особою - власником земельної ділянки договору оренди.

37. Отже, юридичний конфлікт виник у орендних правовідносинах, стороною яких є, зокрема, фізична особа-орендодавець, яка реалізувала своє право на земельну ділянку, розпорядившись нею.

38. Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом учасників спірних матеріальних правовідносин має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

39. Такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

40. Однак відсутність позовних вимог до фізичної особи - власника орендодавця спірної земельної ділянки не змінює суб`єктний склад правовідносин щодо користування земельною ділянкою, з приводу яких виник спір.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 02.05.2023 у справі № 920/225/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 16.05.2023 у справі № 925/352/22, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

41. Інший підхід до визначення юрисдикції призводить до можливості ініціювати у межах єдиних спірних правовідносин справи, що будуть розглядатися судами різних юрисдикцій в залежності від сформованих позивачем вимог та складу відповідачів.

42. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. У справі № 911/4144/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що доводи суду апеляційної інстанції, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й знаходиться у володінні та користуванні товариства, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.

43. Відповідне правозастосування має сталий характер. Так, у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про належний спосіб захисту у спорі про право оренди земельної ділянки, зареєстрованого за іншим орендарем, а також про юрисдикцію спору юридичної особи - орендаря про витребування майна в іншої юридичної особи - орендаря, які виникли з правовідносин на підставі договорів оренди земельної ділянки, укладених з фізичною особою, зазначила таке: "Оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є земельні ділянки, власником яких є фізична особа як сторона договорів оренди землі (як первісного, укладеного із позивачем, так і двох наступних, укладених із відповідачем), предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника земельних ділянок. А оскільки позовні вимоги ТОВ "Олійникова Слобода" до ТОВ "Агрокомплекс "Узин" про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та користування заявлені з приводу земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка укладала договори оренди як з ТОВ "Олійникова Слобода", так і з ТОВ "Агрокомплекс "Узин", а тому з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства".

44. У справі, яка розглядається (№ 920/226/22), власником земельних ділянок, щодо права оренди якими виник спір, є фізична особа, і доказів про наявність у неї статусу підприємця матеріали справи не містять. Саме із цих підстав справа у цьому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини 1 статті 20 ГПК України та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

45. Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду також у постановах: від 12.11.2019 у справі № 920/40/19, від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

46. Визначаючи юрисдикцію справи, колегія суддів звертає увагу на необхідність застосування таких критеріїв як суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

47. Приписи Цивільного процесуального кодексу України не виключають розгляду за його правилами справ, сторонами у яких є виключно юридичні особи та/або фізичні особи-підприємці.

48. Так, у пункті 25 постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 906/277/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", на стороні відповідача - ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначено таке: "Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа (див. пункт 33 постанови від 1 березня 2018 року у справі № 461/12052/15-ц, пункт 34 постанови від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, постанову від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц). Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду, зокрема господарського".

49. Однак наведеного суди попередніх інстанцій не врахували, а тому дійшли помилкового висновку про можливість розгляду цього спору в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду цій справі слід скасувати, провадження у справі № 920/226/22 закрити.

50. Отже, доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

53. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

54. За змістом частини 1 статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу.

55. Так, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження у справі № 920/226/22.

56. Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу ПП "Агророзсоші" необхідно задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати, а провадження у справі закрити з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

Розподіл судових витрат

57. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агророзсоші" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі № 920/226/22 скасувати.

Провадження у справі № 920/226/22 закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай