Рішення

від 08.05.2023 по справі 912/1725/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 рокуСправа № 912/1725/22

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Пастухової А.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1725/22

за позовом: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології", 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Заводська, 4Д

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінського Ігоря Дмитровича, АДРЕСА_2

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

Представники:

від позивача - Гижко О.Л., адвокат, довіреність №0024701/42105-21 від 29.12.2021, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1779 від 08.12.2018 (в режимі відеоконференції);

від відповідача 1 - Квашук О.М., адвокат, ордер серії ВА № 1044174 від 11.01.2023;

від відповідача 2 - участі не брали;

від третьої особи - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк", Банк, позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" (ТОВ "Хорвакс-Технології", відповідач 1) та до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , відповідач 2) про наступне:

- визнати недійсним (встановити факт нікчемності) Договір про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами від 04.11.2015, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. за реєстровим № 1364, зі змінами та доповненнями внесеними до нього Договором про внесення змін №1 від 17.05.2015 року за реєстровим № 1443 та Додатковою угодою від 06.09.2018 року за реєстровим № 713, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології";

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до Договору про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами від 04.11.2015, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. за реєстровим № 1364, зі змінами та доповненнями внесеними до нього Договором про внесення змін №1 від 17.05.2015 року за реєстровим № 1443 та Додатковою угодою від 06.09.2018 року за реєстровим № 713 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" звільнити нежитлову будівлю, загальною площею 2 302,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку, загальною площею 974,00 кв.м. (цільове призначення для використання та розміщення адміністративного приміщення) (кадастровий номер 3510100000:20:165:0006) за адресою: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування підстав позову зазначено, що оспорюваний договір укладено за відсутності згоди Банку, як іпотекодержателя, на передачу майна в оренду, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та що свідчить про недійсність договору в силу положень ч. 3 ст. 12 вказаного Закону.

Ухвалою від 12.12.2022 суд відкрив провадження у справі № 912/1725/22 за правилами загального позовного провадження. У справі призначив підготовче засідання, сторонам встановив строк на подання заяв по суті справи.

05.01.2023 суд розпочав підготовче засідання, в якому постановив ухвалу, відповідно до якої: залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінського Ігоря Дмитровича (нотаріус Белінський І.Д., третя особа) та встановив строк для подання пояснень третьої особи; зобов`язав позивача уточнити позовні вимоги, а саме визначитись з предметом позову в частині вимог про визнання недійсним (встановлення факту нікчемності) договору; підготовче засідання відклав на 02.02.2023.

У підготовчому засіданні 02.02.2023 суд постановив ухвалу, відповідно до якої прийняв заяву позивача від 17.01.2023 про уточнення позовних вимог та за клопотанням ТОВ "Хорвакс-Технології" продовжив відповідачу 1 строк для подання відзиву на позов до 08.02.2023. Підготовче засідання відкладено на 02.03.2023.

Згідно заяви АТ "Укрексімбанк" від 02.03.2023 про уточнення позовних вимог, Банк виключив з прохальної частини позову по першій вимозі словосполучення "встановити факт нікчемності правочину" та у відповідній частині просить визнати недійсним договір зі змінами і доповненнями. Позовна вимога про зобов`язання ТОВ "Хорвакс-Технології" звільнити майно залишена без змін.

07.02.2023 ТОВ "Хорвакс-Технології" подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги заперечено повністю з підстав наступного: Банк і попередній власник майна ОСОБА_2 знали і розуміли необхідність передання будівлі в оренду, а тому Банк надав ОСОБА_2 таку згоду в жовтні 2009 року, про що йде мова в п. 1.5. спірного договору; є очевидним, що з жовтня 2019 року до 04.11.2015 будівля здавалась в оренду (в протилежному випадку будівля зруйнувалась б повністю), тоді як надання згоди на кожен договір оренди/суборенди починаючи з жовтня 2019 року фізично є неможливим, оскільки будівля складається з 5-ти робочих поверхів, кожен з яких містить різну кількість кабінетів (загалом близько 150) і кожен з яких здається в суборенду і такі суборендарі можуть змінюватися кожного місяця; згода Банку стосувалася всіх без винятку договорів оренди; в описовій частині позову та додатках до позову не наведено жодного доказу, яким підтверджується перебування ТОВ "Хорвакс-Технології" в приміщенні будівлі; права Банку як іпотекодержателя, на що останній зазначає у позові, не є порушеними у зв`язку із припиненням іпотеки внаслідок набуття Банком права власності на іпотечне майно.

Окрім того, за змістом відзиву ТОВ "Хорвакс-Технології" також заявляє про застосування строку позовної давності з тих підстав, що Банк мав змогу і повинен був довідатись про укладення спірного договору в результаті ознайомлення з інформацією з Реєстру та в силу існування у Банку певних зобов`язань, як міри належної поведінки, що полягало в здійснені періодичного моніторингу стану майна. Вказує на лист Банку від 19.02.2016, як на доказ підтвердження обізнаності позивача в існуванні спірного договору.

27.02.2023 до суду надійшов відзив відповідача 2 ОСОБА_1 , який згідно ухвали суду від 02.03.2023 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку його подання.

28.02.2023 позивач подав відповідь на відзив та клопотання від 13.02.2023 з доказами, щодо яких суд ухвалою від 02.03.2023 визнав поважними причини пропуску позивачем строку на подання відповіді на відзив і доказів згідно клопотання від 13.02.2023, продовжив такий строк та прийняв зазначені документи.

У відповіді на відзив позивач з приводу заперечень відповідача наголосив на тому, що згоди на передачу в оренду в 2015 році предмета іпотеки згідно оспорюваного договору оренди не надавав. Вважає порушеними свої права як іпотекодержателя, оскільки на момент вчинення спірного правочину майно перебувало в іпотеці позивача.

З приводу позовної давності позивач зазначає про відсутність пропуску строку звернення до суду, оскільки будь-які докази щодо обізнаності Банку про укладення договору чи передачу предмета іпотеки в користування третій особі матеріали справи не містять.

02.03.2023 ТОВ "Хорвакс-Технології" подано клопотання про долучення доказів, а саме - копії листа АТ "Укрексімбанк" від 14.10.2009 № 033-02/7429, щодо якого суд ухвалою від 02.03.2023 визнав поважними причини пропуску строку на подання доказів, продовжив такий строк та прийняв подані докази.

У підготовчому засіданні 02.03.2023 оголошено перерву до 10.03.2023.

06.03.2023 Банк подав клопотання про витребування від ТОВ "Хорвакс-Технології" оригіналу листа АТ "Укрексімбанк" від 14.10.2009 № 033-02/7429.

07.03.2023 від ТОВ "Хорвакс-Технології" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач 1 вказав на те, що права Банку оспорюваним договором не порушено, оскільки останній у 2009 році надав згоду на передачу майна в оренду і така згода стосувалась всіх договорів оренди, укладених після 14.10.2019. Зазначає, що Банк знав про наявність спірного договору з моменту його укладення і жодного разу не заперечував проти такого договору.

У підготовчому засіданні 10.03.2023 суд постановив ухвалу, відповідно до якої відмовив у задоволенні клопотання Банку про витребування від ТОВ "Хорвакс-Технології" оригіналу листа АТ "Укрексімбанк" від 14.10.2009 № 033-02/7429. Підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 15.03.2023.

15.03.2023 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою оголосив перерву до 31.03.2023.

Банком до суду подано письмові пояснення від 18.03.2023 та клопотання від 22.03.2023 з документами, які залишено без розгляду в судовому засіданні 31.03.2023, про що постановлено ухвалу.

31.03.2023 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 11.04.2023.

11.04.2023 судове засідання не відбулось по причинні знаходження судді на лікарняному, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою від 24.04.2023 суд призначив судове засідання на 08.05.2023.

08.05.2023 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано повністю, представником відповідача 2 ТОВ "Хорвакс-Технології" заперечено проти задоволення позовних вимог.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про його проведення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд здійснює розгляд справи за відсутності відповідача 2 і третьої особи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, судом встановлено наступні обставини, які є предметом доказування.

Між АТ "Укрексімбанк" та Приватним акціонерним товариством "Завод напівпровідників" (Позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду № 151109№2 від 03.03.2009 із змінами і доповненнями (Генеральна угода) (том 1 а.с. 107-296).

В рамках Генеральної угоди між АТ "Укрексімбанк" та ПрАТ "Завод напівпровідників" було укладено кредитні договори (зі змінами і доповненнями, а саме: №15П09К19 від 03.06.2009; №15П09К27від 17.07.2009; №151109К39 від 22.12.2009; №151109К38 від 06.11.2009; №151110К2 від 16.02.2010; №151110КЗ від 03.03.2010; №151110КП від 21.04.2010 (Кредитні договори) (том 2 а.с. 1-338, том 3 а.с. 1-222, том 4 а.с. 1-199).

З метою забезпечення виконання ПрАТ "Завод напівпровідників" зобов`язань за Кредитними договорами, які укладені в рамках Генеральної угоди, між АТ "Укрексімбанк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (Іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений Іпотечний договір №151109230 від 16.03.2009 зі змінами (Іпотечний договір) (том 4 а.с. 200-210).

Відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору, предметом іпотеки є земельна ділянка, загальною площею 974,00 кв.м. кадастровий номер 3510100000:20:165:0006 та розміщена на ній нежитлова будівля, загальною площею 2 302,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (Предмет іпотеки).

Умови Іпотечного договору містить застереження про роз`яснення сторонам змісту статей 6, 12, 23 Закону України "Про іпотеку".

Пунктом 2.4.5. Іпотечного договору передбачено, що Іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди Іпотекодержателя не здійснювати дій, пов`язаних зі зміною права власності на Предмет іпотеки або його частину, а також дій, пов`язаних з передачею Предмета іпотеки третім особам.

Згідно постанови Кропивницького апеляційного суду від 15.07.2020 у справі №405/11223/14-ц ухвалено нове рішення, відповідно до якого:

позовні вимоги АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено;

в рахунок погашення наявної перед АТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості ПрАТ "Завод напівпровідників" за зобов`язаннями, що виникли з кредитних договорів від 03.06.2009 №151109К19, від 17.07.2009 №151109К27, від 22.12.2009 №151109К39, від 06.11.2009 №151109К38, від 16.02.2010 №151110К2, від 03.03.2010 №151110К3, від 21.04.2010 №151110К11, які укладені в рамках Генеральної кредитної угоди від 03.03.2009 №151109N2, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 березня 2009 року №151109Z28, а саме на земельну ділянку загальною площею 974, 00 кв.м (цільове призначення для використання та розміщення адміністративного приміщення) (кадастровий номер 3510100000:20:165:0006) та розміщену на ній нежитлову будівлю, загальною площею 2302,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та належать ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_2 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер 4575, виданого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиною С.С. 03.08.2018, з визначенням способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України (том 1 а.с. 30-41).

Згідно постанови Верховного Суду від 12.05.2022 вказана постанова Кропивницького апеляційного суду від 15.07.2020 залишена без змін (том 1 а.с. 42-66).

На виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 15.07.2020 Ленінським районним судом м. Кіровограда видано виконавчий лист (том 1 а.с. 77).

Під час розгляду справи №405/11223/14-ц судом було встановлено, що Іпотекодавець ОСОБА_2 помер, що підтверджується актовим записом про смерть від 05.01.2016 року №56, та право власності на Предмет іпотеки за Іпотечним договором було оформлено на спадкоємця - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про права на спадщину за заповітом № 4577 від 03.08.2018.

Під час провадження виконавчих дій з примусового виконання Виконавчого листа враховуючи, що Предмет іпотеки не було реалізовано з електронного аукціону (торгів), АТ "Укрексімбанк" як іпотекодержатель, керуючись приписами ст.ст. 2, 19, 51 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку, виявив бажання про залишення за собою нереалізованого майна, що є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору від 16.03.2009 року № 151109230, за початковою ціною 15 940 050, 00 грн. в рахунок погашення боргу, про що було повідомлено Приватного виконавця.

Приватним виконавцем 14.09.2022 складено Акт ВП № 65902678 про передачу майна стягувачу АТ "Укрексімбанк" в рахунок погашення боргу (том 1 а.с. 79-82).

22.09.2022 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.О. на підставі вищезазначеного Акта 22.09.2022 видано свідоцтво про право власності на Предмет іпотеки (том 1 а.с. 67-68).

Згідно вказаного свідоцтва, АТ "Укрексімбанк" належить на праві власності майно, що складається із: земельної ділянки загальною площею 974,0 кв.м. (0,0974га), цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, КН 3510100000:20:165:0006, адреса місця розташування: АДРЕСА_3, (стара адреса - АДРЕСА_3) та розміщена на ній нежитлова будівля загальною площею 2302,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ( стара адреса - АДРЕСА_3),

Зміна найменування вулиці підтверджено рішенням Кропивницької міської ради №1250 від 12.05.2022 та будь-які заперечення з цього приводу між сторонами відсутні (том 1 а.с. 89).

22.09.2022 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на вищевказане майно за АТ "Укрексімбанк" (том 1 а.с. 70-72).

Як повідомляє Банк, під час провадження виконавчих дій з примусового виконання Виконавчого листа, АТ "Укрексімбанк" стало відомо про наявність укладеного 04.11.2015 року (зі змінами та доповненням, внесеними додатковою угодою від 06.09.2018) між Іпотекодавцем ОСОБА_2 і ТОВ "Хорвакс-Технології" договору про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. за реєстровим № 1364 (Договір оренди, том 1 а.с. 92-101).

Згідно вказаного Договору оренди було передано в строкове платне володіння та користування ТОВ "Хорвакс-Технології" нерухоме майно (нежитлову будівлю та земельну ділянку), які є Предметом іпотеки.

Згідно додаткової угоди № 2 від 06.09.2018 до Договору оренди внесено зміни в частині зміни орендодавця з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Строк дії Договору оренди до 31.12.2030.

Зміст пункту 1.5. Договору оренди містить відомості щодо перебування майна в іпотеці АТ "Укрексімбанк" та зазначення про те, що згідно листа ПАТ "Державний експортно-імпортний Банк України" від 14.10.2009 за № 033-02/7429 надано дозвіл на передачу в оренду вищезазначеного майна.

За твердженням Банку, Договір оренди від 04.11.2015 укладено з порушенням вимог ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" оскільки АТ "Укрексімбанк" згоди на передачу в оренду в 2015 році Предмета іпотеки за вказаним Договором не надавав.

Натомість, відповідач 1 ТОВ "Хорвакс-Технології" стверджує про те, що згода Банку на передачу майна в оренду була наявна, про що свідчить зміст Договору оренди, а також характеристика майна, яке може використовуватись лише для здійснення підприємницької діяльності. Відповідачем 1 надано до матеріалів справи посвідчену нотаріусом копію листа ПАТ "Державний експортно-імпортний Банк України" від 14.10.2009 за № 033-02/7429, який, як зазначає відповідач 1, свідчить про надання Банком згоди на передачу іпотечного майна в оренду (том 5 а.с. 171).

Норми права, застосовані судом, та мотивована оцінка доводів сторін і поданих доказів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, серед яких встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, є підставою недійсності правочину.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодекс України існує розмежування видів недійсності правочинів: нікчемні правочини та недійсні правочини.

Так, за частиною 2 вказаної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 3 зазначеної норми, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З наведеної норми слідує, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний - внаслідок набрання сили відповідним судовим рішенням. Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 №263/11275/18).

Закон України "Про іпотеку" передбачає, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону).

Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, крім договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

Станом на дату оспорюваного у справі Договору оренди (04.11.2015) положення 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" також передбачали, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Отже, правочини згідно переліку, наведеного в ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" та при наявності визначених наведеною нормою умов (відсутність згоди іпотекодержателя), є нікчемними на підставі ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, Договір оренди від 04.11.2015 між ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) і ТОВ "Хорвакс-Технології" містить посилання на лист ПАТ "Державний експортно-імпортний Банк України" від 14.10.2009 за № 033-02/7429, що за твердженням відповідача 1 ТОВ "Хорвакс-Технології" є згодою АТ "Укрексімбанк" на передачу іпотечного майна в оренду.

За змістом вказаного листа АТ "Укрексімбанк" надав дозвіл ОСОБА_2 на передачу в оренду та суборенду нерухомості загальною площею 3 276 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та оформлена в іпотеку банку згідно з іпотечним договором від 16.03.09. № 151109Z30, укладеним між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_2 , в забезпечення виконання зобов`язань ВАТ "Завод напівпровідників" за ГУ від 03.03.08 № 151109N2.

Суд констатує, що лист Банку від 14.10.2009 № 033-02/7429 не містить будь-якої конкретизації щодо умов оренди, на яку надано дозвіл. Клопотання ОСОБА_2 , у відповідь на яке Банк надав згоду, в матеріалах справи відсутнє, що позбавляє можливості суд встановити зміст звернення іпотекодавця.

Поряд з цим, Договір про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, який оспорюється Банком у справі, укладено 04.11.2015, тобто майже через шість років з дня зазначеного вище листа.

Суд враховує, що за своїм правовим визначенням, оренда майна - це договірне користування майном на певний строк. Тобто, оренда майна завжди обмежена строком та умовами, визначеними у конкретному договорі оренди.

Таким чином, є сумнівним розповсюдження згоди Банку на передачу іпотечного майна в оренду, яка надана іпотекодавцю у 2009 році, на новий договір оренди іпотечного майна в 2015 році.

За вказаних обставин суд погоджується із твердженням Банку, що останнім, як Іпотекодержателем, не надавалась згода на передачу майна в оренду в 2015 році згідно Договору оренди від 04.11.2015.

Отже, Договір про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами від 04.11.2015 укладено за відсутності згоди Іпотекодержателя АТ "Укрексімбанк", що зумовлює його недійсність в силу приписів ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" та нікчемність згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

З огляду на викладене, позовна вимога АТ "Укрексімбанк" про визнання недійсним Договору про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами від 04.11.2015 з усіма змінами і доповненнями, задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є недійсним (нікчемним) в силу норм закону.

За правилами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В частині 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 5 зазначеної статті, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Визначені ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки недійсності правочину є загальними як для нікчемних, так і для оспорюваних правочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 зазначила, що нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину. Нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов`язані з його недійсністю. Відповідно до статті 216 ЦК України такими наслідками будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.

Водночас, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним (постанова Верховного суду від 29.11.2022 справа №911/1245/21 (911/3210/20)).

Отже, реституція, як правовий наслідок недійсності правочину, застосовується лише між сторонами договору.

Матеріалами справи встановлено, що на дату звернення до суду з позовом АТ "Укрексімбанк" набув право власності на іпотечне майно (нежитлову будівлю та земельну ділянку), про що приватним нотаріусом видано свідоцтво від 22.09.2022 та зареєстровано за Банком право власності на майно в реєстрі.

Оскільки, нікчемний правочин, а саме Договір про право користування від 04.11.2015, є недійсний через пряму вказівку в законі у момент його вчинення, то АТ "Укрексімбанк", як власник майна, не набув прав і обов`язків наймодався згідно ст. 770 Цивільного кодексу України.

Таким чином, АТ "Укрексімбанк" не є стороною Договору про право користування від 04.11.2015.

В свою чергу, іпотека за договором №151109230 від 16.03.2009 є такою, що припинилась, в силу положень ст. 17 Закону України "Про іпотеку" внаслідок набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, застосування наслідків недійсності нікчемного договору шляхом реституції (повернення сторін до попереднього стану) не призведе до відновлення прав Банку щодо майна, оскільки реституція передбачає повернення майна стороні Договору, тобто ОСОБА_1 , яка на час розгляду справи в суді не є власником такого майна та не є його іпотекодавцем.

Поряд з цим, заявляючи вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину між ОСОБА_3 і ТОВ Хорвакс-Технології", Банк просить зобов`язати ТОВ "Хорвакс-Технології" звільнити відповідну нежитлову будівлю та земельну ділянку.

За змістом позовної заяви АТ "Укрексімбанк" зазначає як про порушення прав Банка як іпотекодержателя (а.с. 9), так і про порушення прав Банка як власника майна (а.с. 4).

Суд враховує, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначено, зокрема, наступне: "У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.12.2020 у справі № 358/509/17, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні підстави позову та посилання, у тому числі, на порушення прав власника майна і пред`явлення вимоги про звільнення об`єкта, суд вважає можливим надати кваліфікацію спірним правовідносинам за принципом «jura novit curia» .

Так, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге, - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373//16-ц звернула увагу на те, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №227/3760/19-ц (постанова від 26.10.2022), зайняття нежитлового приміщення фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не позбавляє власника його права володіння на майно, не створює перешкоди у розпорядженні цим майном, а створює лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник нежитлового приміщення вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, тобто негаторний позов.

Такі висновки наявні й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, за змістом пункту 49 якої з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування службовим житлом, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення, а позов про виселення є негаторним.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Умовою задоволення негаторного позову є встановлення протиправності дій відповідача. Позивач самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим усунути виявлені порушення.

Як вже зазначено, згідно з абзацом першим ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

Отже, нікчемність Договору оренди свідчить, що майно знаходиться у користуванні ТОВ "Хорвакс-Технології" за відсутності на те законодавчо визначених підстав.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що те, що позовна вимога про зобов`язання відповідача 1 ТОВ "Хорвакс-Технології" звільнити нежитлову будівлю та земельну ділянку, на якій знаходить будівля, є обґрунтованою та підлягає задоволенню з підстав, передбачених ст. 391 Цивільного кодексу України, оскільки АТ "Укрексімбанк" є власником відповідного майна та у ТОВ "Хорвакс-Технології" відсутні правові підстави для використання майна з огляду на нікчемність Договору оренди від 04.11.2015.

Наведений висновок відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 916/368/18.

З приводу заперечень відповідача 1 стосовного того, що до справи не подано жодного доказу, яким підтверджується перебування ТОВ "Хорвакс-Технології" в будівлі, суд зазначає наступне.

Згідно правової характеристики договору оренди, за таким договором одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (ст. 759 Господарського кодексу України).

Тобто, за договором оренди відбувається передача майна у фактичне володіння орендаря. Орендар, отримавши майно у своє користування, здійснює щодо неї усі повноваження, які визначені умовами договору, природою, характеристиками та призначенням отриманого майна.

За ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 по справі № 904/2357/20.

У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За наявними матеріалами справи, а саме Договору про право користування від 04.11.2015, до якого вносили зміни, у тому числі зміни від 06.09.2018 (майже через три роки) в частині зміни сторони Договору - орендодавця на іншу особу, а також позиції відповідача про законність такого Договору, суд вважає достовірними твердження позивача, що майно було передано у фактичне користування ТОВ "Хорвакс-Технології" за Договором, який є нікчемним.

У матеріалах справи відсутні докази звільнення майна ТОВ "Хорвакс-Технології". Не повідомляє про вказане також і ТОВ "Хорвакс-Технології", який, як вже зазначено судом, наполягає саме на законності відповідних орендних правовідносин.

Поряд з цим, навіть при обставинах передачі майна в подальше користування іншим особам (суборенда, хоча в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаного), первісним користувачем за нікчемним договором є саме ТОВ "Хорвакс-Технології", тоді як нікчемність суборенди в силу положень закону призводить до початкового стану.

На підставі викладеного та з огляду на відсутність будь-яких документальних підтверджень фактичного звільнення майна ТОВ "Хорвакс-Технології", суд вважає правомірним пред`явлення вимоги про звільнення майна саме до ТОВ "Хорвакс-Технології".

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Хорвакс-Технології" в частині звільнення майна підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що в даному випадку земельна ділянка за Договором про право користування від 04.11.2015 передавалась одночасно з будівлею, яка розташована на такій земельній ділянці.

Окрім того, в ст. 120 Земельного кодексу України закріплено принцип єдності земельної ділянки з об`єктом нерухомості, яка на ній розташована.

Тобто, використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

З приводу заяви відповідача 1 про застосування позовної давності, суд зазначає, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця (постанови Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 358/509/17, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц). Тобто, на негаторні позови позовна давність не поширюється.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору, то суд відмовляє у її задоволенні, а наслідки недійсності договору у вигляді реституції не застосовує, а тому позовну давність до таких вимог не застосовує.

За правилами ч. 7 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно усних пояснень представника позивача, наведеними в засіданні суду, позовна вимоги про визнання недійсним договору пред`явлена до обох відповідачів - ОСОБА_1 і ТОВ "Хорвакс-Технології", а позовна вимоги про звільнення майна - лише до ТОВ "Хорвакс-Технології".

Суд враховує, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у спорах, щодо майна, що є предметом забезпечення зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підпримці, здійснюється господарськими судами.

Також за пунктом 1 ч. 1 наведеної статті господарські суди розглядають справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи.

На підставі викладеного та оскільки АТ "Укрексімбанк" пред`явив вимогу про визнання недійсним договору, який укладено щодо майна, яке являлось предметом забезпечення зобов`язань між юридичними особами, та заявив, у тому числі, про порушення прав позивача як іпотекодержателя, суд розглядає таку позовну вимоги відповідно до зявленої юрисдикції та відмовляє у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 і до ТОВ "Хорвакс-Технології" про визнання недійсним Договору про право користування від 04.11.2015 з усіма змінами і доповненнями.

Позовні вимоги до ТОВ "Хорвакс-Технології" про зобов`язання останнього звільнити нежитлову будівлю, загальною площею 2 302,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку, загальною площею 974,00 кв.м. (цільове призначення для використання та розміщення адміністративного приміщення) (кадастровий номер 3510100000:20:165:0006) за адресою: АДРЕСА_3 , підлягають задоволенню.

Судові витрати.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий бір за вимогою про визнання недійсним правочину покладається на позивача, а за вимогою про звільнення майна - на ТОВ "Хорвакс-Технології".

Інших судових витрат сторони не заявляють.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" та до ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами від 04.11.2015, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. за реєстровим № 1364, зі змінами та доповненнями, внесеними до нього Договором про внесення змін №1 від 17.11.2015 за реєстровим № 1443 та Додатковою угодою від 06.09.2018 за реєстровим №713, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології", відмовити.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" про звільнення майна задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" (ідентифікаційний код 32177563, вул. Заводська, 4Д, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500) звільнити нежитлову будівлю, загальною площею 2302,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та земельну ділянку загальною площею 974,00 кв.м. кадастровий номер 3510100000:20:165:0006 за адресою: АДРЕСА_3.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" (ідентифікаційний код 32177563, вул. Заводська, 4Д, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (ідентифікаційний код 00032112, вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150) судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином завірені копії рішення направити Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" електронною поштою: bank@eximb.com та представнику електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_1; Товариству з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" на електронну адресу представника: ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 ; Приватному нотаріусу Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінському І.Д. за адресою: АДРЕСА_2.

Повне рішення складено 18.05.2023.

Суддя В.В.Тимошевська