Постанова

від 29.11.2023 по справі 912/1725/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023 року м.Дніпро Справа № 912/1725/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),

судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

секретар судового засідання Солодова І.М.

за участю представників сторін:

від відповідача-1: Квашук О.М., посвідчення №141 від 28.09.2016, адвокат;

інші учасники процесу не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023 (повне рішення складено 18.05.2023, суддя Тимошевська В.В) у справі №912/1725/22

за позовом: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології", м. Світловодськ, Кіровоградська область

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінського Ігоря Дмитровича, м. Кропивницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвелс», м. Світловодськ, Кіровоградська область

про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити нежитлову будівлю, земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" та ОСОБА_1 , в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.01.2023, просило:

- визнати недійсним договір про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами від 04.11.2015, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. за реєстровим № 1364, зі змінами та доповненнями, внесеними до нього договором про внесення змін №1 від 17.05.2015 року за реєстровим № 1443 та додатковою угодою від 06.09.2018 року за реєстровим № 713, укладеною між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології";

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами від 04.11.2015, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. за реєстровим № 1364, зі змінами та доповненнями, внесеними до нього договором про внесення змін №1 від 17.05.2015 року за реєстровим № 1443 та додатковою угодою від 06.09.2018 року за реєстровим № 713 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" звільнити нежитлову будівлю, загальною площею 2 302,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 974,00 кв.м. (цільове призначення: для використання та розміщення адміністративного приміщення) (кадастровий номер 3510100000:20:165:0006) за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладено за відсутності згоди банку як іпотекодержателя на передачу майна в оренду, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та що свідчить про недійсність договору в силу положень ч. 3 ст. 12 вказаного Закону. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" по даний час продовжує використовувати предмет іпотеки, то наслідком недійсності (нікчемності) договору оренди є необхідність у звільненні нежитлової будівлі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023 у справі №912/1725/22 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами від 04.11.2015, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. за реєстровим № 1364, зі змінами та доповненнями, внесеними до нього договором про внесення змін №1 від 17.11.2015 за реєстровим № 1443 та додатковою угодою від 06.09.2018 за реєстровим №713, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології", відмовлено.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" про звільнення майна задоволено; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" звільнити нежитлову будівлю, загальною площею 2 302,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 974,00 кв.м. кадастровий номер 3510100000:20:165:0006 за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Євгена Маланюка, 9-Г.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" судовий збір у сумі 2 481,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що договір про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами від 04.11.2015 укладено за відсутності згоди іпотекодержателя (АТ «Укрексімбанк»), що зумовлює його недійсність в силу приписів ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та нікчемність згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України. Застосування наслідків недійсності нікчемного договору шляхом реституції (повернення сторін до попереднього стану) не призведе до відновлення прав банку щодо майна, оскільки реституція передбачає повернення майна стороні договору, тобто ОСОБА_1 , яка на час розгляду справи в суді не є власником такого майна та не є його іпотекодавцем. Нікчемність договору оренди свідчить, що майно знаходиться у користуванні ТОВ "Хорвакс-Технології" за відсутності на те законодавчо визначених підстав. У матеріалах справи відсутні докази звільнення майна ТОВ "Хорвакс-Технології". Земельна ділянка за договором про право користування від 04.11.2015 передавалась одночасно з будівлею, яка розташована на такій земельній ділянці, використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливо, як і зворотньо. Наявні підстави для застосування ст. 391 Цивільного кодексу України у визначений позивачем спосіб: зобов`язання ТОВ "Хорвакс-Технології" звільнити нежитлову будівлю, загальною площею 2 302,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Євгена Маланюка, 9-Г та земельну ділянку загальною площею 974,00 кв.м. кадастровий номер 3510100000:20:165:0006 за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Євгена Маланюка, 9-Г. На негаторні позови позовна давність не поширюється.

Не погодившись з зазначеним рішеням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023 у справі №912/1725/22 в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову зі зміною мотивувальної частини рішення щодо встановлення нікчемності договору оренди.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-у п. 1.5 договору оренди міститься посилання на лист банку від 14.10.2009 №033-02/7429, яким надано дозвіл на передачу в оренду майна, яке є предметом договору оренди; копія цього листа наявна в матеріалах справи та надана приватним нотаріусом Бєлінським І.Д., який нотаріально посвідчував договір оренди;

-дозвіл банку на передачу майна в оренду (суборенду) був виданий після укладення іпотечного договору від 16.03.2009, є загальним та не стосується конкретного договору, не містить часових меж та будь-яких обмежень, чим спростовується позиція суду першої інстанції про сумнівність розповсюдження згоди банку на передачу іпотечного майна в оренду згідно договору оренди іпотечного майна в 2015 році;

-спірне майно було передано в оренду ще до укладення іпотечного договору з банком;

-висновок суду про нікчемність договору оренди є незаконним, оскільки зроблений на підставі неповного з`ясування та неправильного дослідження доказів;

-позивачем не подавалося заяви про зміну підстав позову, суд неправомірно кваліфікував спірні відносини як підстави для задоволення негаторного позову, банк не заявляв вимоги про усунення перешкод у користуванні майном;

-з 22.09.2022 банк набув статусу наймодавця за договором оренди в силу ст. 770 ЦК України;

-необхідною умовою задоволення негаторного позову є встановлення протиправності дій відповідача, якщо дії відповідача є правомірними або між сторонами існують договірні відносини, негаторний позов задоволенню не підлягає;

-посилання суду на постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №916/368/18, від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц є помилковими;

-звільнення об`єкту оренди скаржником є неможливим, оскільки він його не займає, в приміщенні знаходяться суборендарі, до яких банком вимог не заявлено;

-до позовних вимог, які суд задовольнив, підлягає застосуванню строк позовної давності.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/1725/22. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №912/1725/22.

19.06.2023 матеріали справи № 912/1725/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 зазначеною колегією суддів поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023 у справі №912/1725/22; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 14.09.2023.

10.07.2023 від Акціонерного товариства «Державний експортно імпортний банк України» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023 у справі №912/1725/22 без змін.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-позивач не надавав згоди на передачу в оренду відповідачу-1 в 2015 році предмету іпотеки;

-оригінал та копія листа від 14.10.2009 №033-02/7429, на який посилається відповідач-1 як на надання такої згоди, у позивача відсутні, як і звернення іпотекодавця щодо цього питання, тому наявні сумніви справжності існування такого листа;

-відповідачами в порушення норм ГПК України не надано для огляду суду ані оригіналу листа від 14.10.2009 №033-02/7429, ані звернення іпотекодавця до банку, про що було зазначено судом в оскаржуваному рішенні;

-текст листа від 14.10.2009 №033-02/7429 має значні суттєві відмінності та невідповідності відносно дати звернення, дати надання відповіді та дати укладення договору;

-згідно п. 1.4, п. 1.5 ст.1 іпотечного договору на дату його укладення предмет іпотеки залишався у володінні та користування іпотекодавця, що спростовує необґрунтовані твердження відповідача-1 відносно перебування предмету іпотеки на дату його укладення в третіх осіб;

-в матеріалах справи відсутні докази передачі спірного майна відповідачем-1 в суборенду іншим особам, а також докази фактичного звільнення відповідачем-1 цього майна, тому рішення про звільнення майна саме ТОВ «Хорвакс Технології» є правомірним;

-обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд;

-на негаторні позови позовна давність не поширюється;

-відповідачем-1 не надано жодного доказу на підтвердження того, що банк був повідомлений про укладення спірного договору зі змінами та доповненнями до нього та про їх зміст, починаючи з дати укладення 04.11.2015;

-з урахуванням п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України строк позовної давності не сплив;

-на вимогу про визнання нікчемного правочину недійсним позовна давність не поширюється.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023 у даній справі, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду, визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

14.09.2023 від ТОВ «Хорвакс Технології» до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, які підтверджують право власності на спірний об`єкт нерухомості за ТОВ «Сідвелс», яке виникло на підставі договору купівлі продажу від 04.08.2023, укладеного з банком як попереднім власником майна (витягів з Державного реєстру речових прав №341645619 на земельну ділянку та №341644493 на нежитлову будівлю).

У судовому засіданні 14.09.2023 розгляд апеляційної скарги відкладений на 29.11.2023; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сідвелс».

29.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» до Центрального апеляційного господарського суду надійшли пояснення, в яких третя особа зазначила, що підтримує вимоги апеляційної скарги та визнає договір про право користування (найму (оренди)) будівлею та іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, посвідченого 04.11.2015 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. за реєстровим № 1364. В межах цього договору 31.10.2023 між ТОВ «Сідвелс» та ТОВ «Хорвакс Технології» було укладено додаткову угоду №3.

У судовому засіданні 29.11.2023 представник відповідача-1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023 у справі №912/1725/22 в частині задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову, змінити мотивувальну частину рішення щодо встановлення нікчемності договору оренди.

Інші учасники процесу явку представників у судове засідання 29.11.2023 не забезпечили, причин неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача-1, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2009 між Акціонерним товариством "Укрексімбанк" (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Завод напівпровідників" (позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду № 151109№2 із змінами і доповненнями (Генеральна угода).

В рамках Генеральної угоди між АТ "Укрексімбанк" та ПрАТ "Завод напівпровідників" було укладено кредитні договори (зі змінами і доповненнями, а саме: №15П09К19 від 03.06.2009; №15П09К27від 17.07.2009; №151109К39 від 22.12.2009; №151109К38 від 06.11.2009; №151110К2 від 16.02.2010; №151110КЗ від 03.03.2010; №151110КП від 21.04.2010 (кредитні договори).

З метою забезпечення виконання ПрАТ "Завод напівпровідників" зобов`язань за кредитними договорами, які укладені в рамках Генеральної угоди, між АТ "Укрексімбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір №151109Z30 від 16.03.2009 зі змінами (іпотечний договір).

Відповідно до п. 1.3. іпотечного договору предметом іпотеки є земельна ділянка, загальною площею 974,00 кв.м. кадастровий номер 3510100000:20:165:0006 та розміщена на ній нежитлова будівля, загальною площею 2 302,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (предмет іпотеки).

Умови іпотечного договору містить застереження про роз`яснення сторонам змісту статей 6, 12, 23 Закону України "Про іпотеку".

В пункті 1.4 іпотечного договору зазначено, що іпотекодавець, зокрема, підтверджує, що відсутні повноваження третіх осіб щодо предмету іпотеки або його частини.

Пунктом 2.4.5. іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати дій, пов`язаних зі зміною права власності на предмет іпотеки або його частину, а також дій, пов`язаних з передачею предмета іпотеки третім особам.

Згідно постанови Кропивницького апеляційного суду від 15.07.2020 у справі №405/11223/14-ц ухвалено нове рішення, відповідно до якого позовні вимоги АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено; в рахунок погашення наявної перед АТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості ПрАТ "Завод напівпровідників" за зобов`язаннями, що виникли з кредитних договорів від 03.06.2009 №151109К19, від 17.07.2009 №151109К27, від 22.12.2009 №151109К39, від 06.11.2009 №151109К38, від 16.02.2010 №151110К2, від 03.03.2010 №151110К3, від 21.04.2010 №151110К11, які укладені в рамках Генеральної кредитної угоди від 03.03.2009 №151109N2, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 березня 2009 року №151109Z28, а саме на земельну ділянку загальною площею 974, 00 кв.м (цільове призначення: для використання та розміщення адміністративного приміщення) (кадастровий номер 3510100000:20:165:0006) та розміщену на ній нежитлову будівлю, загальною площею 2 302,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та належать ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер 4575, виданого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиною С.С. 03.08.2018, з визначенням способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Згідно постанови Верховного Суду від 12.05.2022 вказана постанова Кропивницького апеляційного суду від 15.07.2020 залишена без змін.

На виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 15.07.2020 Ленінським районним судом м. Кіровограда видано виконавчий лист.

Під час провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа, враховуючи, що предмет іпотеки не було реалізовано з електронного аукціону (торгів), АТ "Укрексімбанк" як іпотекодержатель, керуючись приписами ст.ст. 2, 19, 51 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», виявив бажання про залишення за собою нереалізованого майна, що є предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 16.03.2009 № 151109230, за початковою ціною 15 940 050, 00 грн в рахунок погашення боргу, про що було повідомлено приватного виконавця.

Приватним виконавцем 14.09.2022 складено акт ВП № 65902678 про передачу майна стягувачу АТ "Укрексімбанк" в рахунок погашення боргу.

22.09.2022 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.О. на підставі вищезазначеного акту 22.09.2022 видано свідоцтво про право власності на предмет іпотеки.

Згідно вказаного свідоцтва АТ "Укрексімбанк" належить на праві власності майно, що складається із: земельної ділянки загальною площею 974,0 кв.м. (0,0974 га), цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, КН 3510100000:20:165:0006, та розміщена на ній нежитлова будівля загальною площею 2 302,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул. Маланюка Євгена, буд. 9-Г ( колишня адреса: АДРЕСА_2 ),

Зміна найменування вулиці підтверджена рішенням Кропивницької міської ради №1250 від 12.05.2022 та будь-які заперечення з цього приводу між сторонами відсутні.

22.09.2022 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на вищевказане майно за АТ "Укрексімбанк".

Позивач посилається на те, що під час проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа АТ "Укрексімбанк" стало відомо про наявність укладеного 04.11.2015 (зі змінами та доповненням, внесеними додатковою угодою від 06.09.2018) між іпотекодавцем, ОСОБА_3 , і ТОВ "Хорвакс-Технології" договору про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. за реєстровим № 1364.

Згідно вказаного договору оренди було передано в строкове платне володіння та користування ТОВ "Хорвакс-Технології" нерухоме майно (нежитлову будівлю та земельну ділянку), які є предметом іпотеки.

Згідно додаткової угоди № 2 від 06.09.2018 до договору оренди внесено зміни в частині зміни орендодавця з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 . Строк дії договору оренди - до 31.12.2030.

Зміст пункту 1.5. договору оренди містить відомості щодо перебування майна в іпотеці АТ "Укрексімбанк" та зазначення про те, що згідно листа ПАТ "Державний експортно-імпортний Банк України" від 14.10.2009 за № 033-02/7429 надано дозвіл на передачу в оренду вищезазначеного майна.

За твердженням банку, договір оренди від 04.11.2015 укладено з порушенням вимог ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку", оскільки АТ "Укрексімбанк" згоди на передачу в оренду в 2015 році предмета іпотеки за вказаним договором не надавало, що стало підставою для звернення з даним позовом про визнання договору оренди від 04.11.2015 зі змінами та доповненнями недійсним, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом зобов`язання відповідача-1 звільнити нежитлову будівлю.

Закон України "Про іпотеку" передбачає, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону).

Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на 04.11.2015) правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону (стаття 215 Цивільного кодексу України, частина третя статті 36 Закону).

Судом встановлено, що договір оренди від 04.11.2015 між ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) і ТОВ "Хорвакс-Технології" містить посилання на лист ПАТ "Державний експортно-імпортний Банк України" від 14.10.2009 за № 033-02/7429, за змістом якого АТ "Укрексімбанк" у відповідь на клопотання ОСОБА_3 від 05.10.2008 надав йому дозвіл на передачу в оренду та суборенду нерухомості загальною площею 3 276 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та оформлена в іпотеку банку згідно з іпотечним договором від 16.03.2009 № 151109Z30, укладеним між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_3 , в забезпечення виконання зобов`язань ВАТ "Завод напівпровідників" за ГУ від 03.03.08 № 151109N2.

Суд першої інстанції зазначив, що вказаний лист банку від 14.10.2009 № 033-02/7429 не містить будь-якої конкретизації щодо умов оренди, на яку надано дозвіл. Клопотання ОСОБА_3 , у відповідь на яке банк надав згоду, в матеріалах справи відсутнє, що позбавляє можливості встановити зміст звернення іпотекодавця. Поряд з цим, договір про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, який оспорюється банком, укладено 04.11.2015, тобто майже через шість років з дня зазначеного вище листа. Місцевим господарським судом враховано, що оренда майна завжди обмежена строком та умовами, визначеними в конкретному договорі оренди, тому, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що є сумнівним розповсюдження згоди банку на передачу іпотечного майна в оренду, яка надана іпотекодавцю у 2009 році, на новий договір оренди іпотечного майна в 2015 році.

За вказаних обставин суд погодився із твердженням банку, що ним як іпотекодержателем не надавалась згода на передачу майна в оренду в 2015 році згідно договору оренди від 04.11.2015.

Отже, за висновком суду першої інстанції, договір про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами від 04.11.2015 укладено за відсутності згоди іпотекодержателя, АТ "Укрексімбанк", що зумовлює його недійсність в силу приписів ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" та нікчемність згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

ТОВ «Хорвакс Технології» в поданій апеляційній скарзі не погодилось з таким висновком місцевого господарського суду та зазначило, що судом неповно з`ясовані обставини справи та неправильно досліджено наданий доказ, що призвело до помилкового висновку про відсутність згоди банку на надання майна в оренду та наявності підстав для визнання спірного правочину нікчемним.

Положеннями ч.ч. 1 - 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи містять копію листа від 14.10.2009 №033-02/7429, яка надана приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д. на адвокатський запит відповідача-1.

Як зазначає позивач, питання передачі іпотечного майна не було предметом розгляду колегіального розгляду і відповідне рішення банком не приймалося; за результатами пошуку банком не встановлено наявності ані оригіналу, копії листа від 14.10.2009 №033-02/7429, ані самого звернення іпотекодавця до банку щодо цього питання.

Частинами 1, 2, 4 статті 91 ГПК України унормовано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Частиною 5, 6 ст. 91 ГПК України визначено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, приписами статті 91 ГПК України передбачено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2023 банк подав клопотання про витребування від ТОВ "Хорвакс-Технології" оригіналу листа АТ "Укрексімбанк" від 14.10.2009 № 033-02/7429.

У підготовчому засіданні 10.03.2023 суд постановив ухвалу, відповідно до якої відмовив у задоволенні клопотання банку про витребування від ТОВ "Хорвакс-Технології" оригіналу листа АТ "Укрексімбанк" від 14.10.2009 № 033-02/7429. Висновок суду першої інстанції мотивований тим, що надана відповідачем-1 копія листа від 14.10.2009 № 033-02/7429 виготовлена з фотокопії вказаного листа та засвідчена приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І.Д., що свідчить про відсутність у відповідача-1 оригіналу такого листа.

Колегія суддів виснує, що жодною із сторін оригінал листа від 14.10.2009 № 033-02/7429 наданий так і не був. Крім того, відповідачами також не було надано клопотання ОСОБА_3 від 05.10.2008 б/н, у відповідь на яке цим листом була надана згода, що унеможливлює встановити обставини щодо такого звернення та надання банком згоди на передачу в оренду, суборенду іпотечного майна.

Судом також звернуто увагу на те, що зі змісту листа від 14.10.2009 № 033-02/7429 вбачається, що з клопотанням про надання згоди банки про передачу майна за іпотечним договором від 16.03.2009 №151109Z30 в оренду ОСОБА_3 звернувся 05.10.2008, тоді як право власності у нього на нерухоме майно виникло на підставі договору купівлі продажу, укладеного з ТОВ Фірмою «Продімпекс», який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Стоєвою Г.Ф. 17.10.2008 року за реєстровим №3467, а право власності на земельну ділянку за договором купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Стоєвою Г.Ф. 22.10.2008 року за реєстровим №3504.

Таким чином, згідно змісту листа від 14.10.2009 № 033-02/7429 ініціювання питання отримання згоди у банку на передачу майна в оренду відбулося до того, як ОСОБА_3 став власником цього майна.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо сумнівності як доказу у справі листа від 14.10.2009 № 033-02/7429, тому договір про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами від 04.11.2015 укладено за відсутності згоди Іпотекодержателя АТ "Укрексімбанк", що зумовлює його недійсність в силу приписів ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" та нікчемність згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

З огляду на викладене, позовна вимога АТ "Укрексімбанк" про визнання недійсним Договору про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами від 04.11.2015 з усіма змінами і доповненнями, задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є недійсним (нікчемним) в силу норм закону.

За правилами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В частині 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 5 зазначеної статті вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Визначені ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки недійсності правочину є загальними як для нікчемних, так і для оспорюваних правочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 зазначила, що нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину. Нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов`язані з його недійсністю. Відповідно до статті 216 ЦК України такими наслідками будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.

Водночас, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним (постанова Верховного суду від 29.11.2022 справа №911/1245/21 (911/3210/20)).

Отже, реституція, як правовий наслідок недійсності правочину, застосовується лише між сторонами договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на дату звернення до суду з позовом АТ "Укрексімбанк" набув право власності на іпотечне майно (нежитлову будівлю та земельну ділянку), про що приватним нотаріусом видано свідоцтво від 22.09.2022 та зареєстровано за банком право власності на майно в реєстрі.

Оскільки договір про право користування від 04.11.2015 є недійсний через пряму вказівку в законі у момент його вчинення, то АТ "Укрексімбанк", як власник майна, не набув прав і обов`язків наймодався згідно ст. 770 Цивільного кодексу України. Таким чином, АТ "Укрексімбанк" не є стороною Договору про право користування від 04.11.2015.

В свою чергу, іпотека за договором №151109Z30 від 16.03.2009 є такою, що припинилась в силу положень ст. 17 Закону України "Про іпотеку" внаслідок набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, застосування наслідків недійсності нікчемного договору шляхом реституції (повернення сторін до попереднього стану) не призведе до відновлення прав банку щодо майна, оскільки реституція передбачає повернення майна стороні договору, тобто ОСОБА_1 , яка на час розгляду справи в суді не є власником такого майна та не є його іпотекодавцем.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні позову в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язання ТОВ «Хорвакс Технології» звільнити нежитлову будівлю, загальною площею 2 302,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Маланюка, 9-Г та земельну ділянку, загальною площею 974,00 кв.м. (цільове призначення: для використання та розміщення адміністративного приміщення) (кадастровий номер 3510100000:20:165:0006) за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Маланюка, 9-Г.

Разом з тим, судом першої інстанції зазначено, що за змістом позовної заяви банком вказано як про порушення його прав як іпотекодержателя, так і про порушення прав як власника майна.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні підстави позову та посилання, у тому числі, на порушення прав власника майна і пред`явлення вимоги про звільнення об`єкта, суд першої інстанції надав кваліфікацію спірним правовідносинам за принципом «jura novit curia» (суд знає закон).

Суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання ТОВ "Хорвакс-Технології" звільнити нежитлову будівлю та земельну ділянку, на якій знаходить будівля, є обґрунтованою та підлягає задоволенню з підстав, передбачених ст. 391 Цивільного кодексу України, оскільки АТ "Укрексімбанк" є власником відповідного майна та у ТОВ "Хорвакс-Технології" відсутні правові підстави для використання майна з огляду на нікчемність договору оренди від 04.11.2015. При цьому зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази звільнення майна ТОВ "Хорвакс-Технології". Поряд з цим, навіть за обставин передачі майна в подальше користування іншим особам (суборенда, хоча в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаного), первісним користувачем за нікчемним договором є саме ТОВ "Хорвакс-Технології", тоді як нікчемність суборенди в силу положень закону призводить до початкового стану.

Колегія суддів зазначає, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів.

Згідно зі ст.14 ГПК ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Імперативною нормою ч.2 ст.237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 18.03.2019 у справі №908/1165/17, від 05.06.2019 у справі №909/452/18, від 26.01.2021 у справі №923/722/19, на які посилається скаржник).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою заявленого позову банком визначено відсутність згоди іпотекодержателя на укладення договору оренди, внаслідок чого, на думку позивача, наявні підстави для визнання його недійсним та застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання відповідача-1 звільнити орендоване майно. У заявленому позові банк не посилався на правові підстави для застосування ст. 391 Цивільного кодексу України. Про такі підстави банком зазначено у письмових поясненнях від 18.03.2023, які, по перше, подані вже на стадії розгляду спору по суті, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку для зміни підстав позову, по друге, ухвалою суду від 31.03.2023 залишені судом без розгляду.

З огляду на викладене, задовольнивши вимоги банку про зобов`язання відповідача-1 звільнити орендоване майно, суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, оскільки підставою позову не було усунення перешкод у здійсненні банком права користування та розпоряджання своїм майном. Зазначення в позові про те, що оспорюваний договір порушує права банку як власника майна, не свідчить про право суду самостійно визначати ефективний спосіб захисту порушеного права позивача як власника майна. Крім того, зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається що позивачем обрано саме реституцію, а не вимоги негаторного позову.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції, у разі подання апеляційної скарги, набирає законної сили після прийняття постанови апеляційним господарським судом за наслідками апеляційного перегляду.

Колегія суддів враховує, що під час розгляду справи в апеляційній інстанції банк втратив право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, новим власником майна та земельної ділянки згідно договору купівлі продажу від 04.08.2023 №1223, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., є ТОВ «Сідвелс», тому задоволення вимог про зобов`язання відповідача-1 звільнити спірне майно не тільки не призведе до відновлення прав банку, але вплине на правомочності розпорядження нового власника, який виявив намір продовжувати договірні відносини з відповідачем-1 та уклав з ним відповідну угоду.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" витрат по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн, як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на позивача, за розгляд апеляційної скарги на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023 у справі №912/1725/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023 у справі №912/1725/22 в частині задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" витрат по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної вимоги про звільнення майна покласти на позивача.

В іншій частині рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023 у справі №912/1725/22 залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорвакс-Технології" витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 3 721,50 грн, про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 04.12.2023.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін