Рішення

від 16.05.2023 по справі 918/305/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/305/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Волиньтехресурс" (43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 15А, кв. 4 (поштова адреса: 43017, м. Луцьк, вул. Дружби Народів, 4), код ЄДРПОУ 38692104 до Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" (35112, Рівненська область, Дубенський район, с. Ярославовичі, вул. Шкільна, 50, ідентифікаційний код 30132761) про стягнення заборгованості в сумі 441091,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Книш В.С.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Приватне підприємство "Волиньтехресурс" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 441 091,32 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору поставки № 10/22-18 від 18.11.2022 року внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 441 091,32 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Між Приватним Підприємством "Волиньтехресурс" та Приватним Підприємством "Агро-Ккспрес - Сервіс" укладено договір поставки №10/22-18 від 18.11.2022 року. На виконання своїх зобов`язань ПП "Волиньтехресурс" було поставлено ПП "Агро-Експрес-Сервіс" товару на загальну суму 573738,24 грн. Станом на день подачі позовної заяви Покупець своїх зобов`язань по оплаті Товару повністю не виконав, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачам у розмірі 370 000 грн.

02 травня 2023 року від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст.ст. 42, 46 ГПК України (згідно яких зменшився основний борг та перераховано штрафну санкцію, 3% річних, інфляційні втрати), які прийняті судом та враховуються при розгляді справи по суті.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

16 травня 2023 року відповідач в судове засідання не забезпечив явку свого представника, письмового відзиву не подав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Натомість від відповідача 16.05.2023 року надійшла заява - заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 03 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03 травня 2023 року на 10:20 год.

Ухвалою суду від 03.05.2023 року розгляд справи судом відкладено на 16.05.2023 року за клопотанням відповідача для мирного врегулювання спору.

Протокольною ухвалою від 16.05.2023 року суд відмовив відповідачу у задоволенні заяви-заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. (Суд зазначив, що визначені відповідачем підстави для переходу розгляду справи за правилами загального позовного провадження не є поважними, враховуючи предмет спору у даній справі, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, а відтак і відсутності підстав для задоволення поданої відповідачем заяви. Крім того, вказана заява позана не у строки що передбачені ст. 176 ГПК України)

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як зазначено судом вище по тексту між Приватним Підприємством «Волиньтехресурс» та Приватне Підприємство «Агро-Ккспрес-Сервіс» укладено договір поставки №10/22-18 від 18.11.2022 року. На виконання своїх зобов`язань ПП «Волиньтехресурс» було поставлено ПП «Агро-Експрес-Сервіс» товару на загальну суму 573738,24 грн, що підтверджується видатковою накладною №660 від 18.11.2022 року на суму 229 206,24 гри., видатковою накладною №671 від 28.11.2022 року на суму 10 080,00 гри., видатковою накладною №672 від 28.11.2022 року на суму 6 422,40 грн, видатковою накладною №678 від 07.12.2022 року на суму 310 749,60 грн, видатковою накладною №679 від 14.12.2022 року на суму 17 280.00 грн. Таким чином позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі.

Також, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було частково сплачено на користь позивача заборгованість у сумі203 738,24 грн, що підтверджують платіжні інструкції, які залучено до матеріалів справи (а.с.31-33).

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладено договір поставки товару загальною вартістю 573 738,24 грн. (а.с.6-7).

Судом встановлено, що на виконання умов договору постачальником у відповідності до умов договору було поставлено для відповідача товар, загальною вартістю 573 738,24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник виконав покладений на нього обов`язок, що стверджується прийняттям покупцем в повному обсязі товару, претензій щодо обсягу, якості, асортименту, відповідності іншим умовам договору або законодавства постачальнику не пред`являлися, доказів протилежного до матеріалів справи не долучено.

З урахуванням наведених умов договору, вбачається, що строк оплати за поставлений товар згідно договору настав з 19.12.2022 року (п.3.5. договору).

Разом з тим, в порушення умов договору відповідач не оплатив отриманий товар в повному обсязі в результаті чого утворилася заборгованість, яка на момент порушення провадження у справі становила 370 000,00 (в т.ч. ПДВ) грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача із претензією Вих.№28/12-01 від 28.12.2022 року (а.с.35) та актом звірки щодо погашення заборгованості за поставлений товар в розмірі 370 000,00 грн. (а.с. 34), які залишенні відповідачем без уваги.

Проте, 06.04.2023 року відповідачем частково оплачено заборгованість в розмірі 82 574,85 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2711 від 06.04.2023 року, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, яку прийнято судом.

В решті суми заборгованості відсутні докази оплати, отже позивач правомірно звернувся з даним позовом.

З наведених обставин слідує, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права щодо оплати поставленого товару в обумовлені договором строки порушеними.

Норми права, що підлягають до застосування, мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням наведеного, вбачається що позовні вимоги позивача щодо оплати поставленої продукції на суму 287 425,15 грн. є законними та обґрунтованими.

Також, враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором поставки, позивачем відповідно до п. 3.5.1. Договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 76 137,85 грн пені, 4 568,28 грн 3% річних та 12 313,81 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд, дослідивши розрахунок нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою системи Liga 360 за посиланням http://360.ligazakon.net., встановив, що розрахунок позивача є арифмитично вірним.

Відтак, суд прийшов до висновку про їх задоволення.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, у розумінні статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи прийняту судом заяву про зменшення позовних вимог та задоволення позову, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 5706,67 грн. (380 445,09 / 441091,32 * 6616,37 = 5706,67) покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" (35112, Рівненська область, Дубенський район, с. Ярославовичі, вул. Шкільна, 50, ідентифікаційний код 30132761) на користь Приватного підприємства "Волиньтехресурс" (43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 15А, кв. 4 , код ЄДРПОУ 38692104) 380 445,09 грн з яких: 287425,15 грн - основний борг; 76 137,85 грн - пеня; 4568,28 грн - 3% річних; 12 313,81 грн - інфляційних втрат та 5706,67 грн - судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2023 року.

Суддя Н. Церковна