Постанова

від 17.08.2023 по справі 918/305/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року Справа №918/305/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.05.2023 у справі №918/305/23 (суддя Церковна Н.Ф.)

за позовом Приватного підприємства "Волиньтехресурс"

до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

про стягнення заборгованості в сумі 380 445,09 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.05.2023 у справі №918/305/23 позов Приватного підприємства "Волиньтехресурс" до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 380 445,09 грн - задоволено в повному обсязі.

Присуджено до стягнення зПриватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" на користь Приватного підприємства "Волиньтехресурс" 380 445,09 грн з яких: 287 425,15 грн - основний борг; 76 137,85 грн - пеня; 4568,28 грн - 3% річних; 12 313,81 грн - інфляційних втрат та 5 706,67 грн - судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.05.2023 у справі №918/305/23 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - задоволено.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" на користь Приватного підприємства "Волиньтехресурс" 30 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням та додатковим рішенням, ПП "Агро-Експрес-Сервіс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 72435,39 грн пені скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в позові відмовити; додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в частині стягнення 25000 грн відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 у справі №918/305/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.05.2023 у справі №918/305/23. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також беручи до уваги категорію та складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи, з огляду на оскарження рішення місцевого господарського суду лише в частині стягнення 72435,39 грн пені, колегія суддів вирішує розглядати справу №918/305/23 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувані судові рішення місцевого господарського суду законними та обгрунтованими, а тому просить залишити їх без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів. наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін, додаткове рішення змінити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18 листопада 2022 року між Приватним підприємством "Волиньтехресурс" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" (покупець/відповідач) був укладений договір поставки №10/22-18 (далі - договір, а.с. 6-7), згідно п.1.1 постачальник зобов`язувався передати окремими партіями у власність покупця запасні частини (надалі-товар), а покупець в свою чергу зобов`язувався прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору документи на товар, які постачальник повинен передати покупцю при кожній поставці: Видаткова накладна та/або Специфікація (у випадку передбаченому діючим законодавством). Покупець надсилає постачальникові замовлення, яку останній, протягом одного календарного дня з моменту отримання, погоджує і надає рахунок-фактуру покупцеві. Покупець здійснює погодження отриманого рахунку-фактури на своє замовлення, шляхом надсилання постачальникові відповідного повідомлення.

Конкретний асортимент, найменування, кількість, одиниця виміру та вартість товару погоджується сторонами у замовленнях та вказується у Видаткових накладних та/або Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору (п.1.4 договору).

Відповідно до ст.2.1 договору, сторони дійшли згоди, що найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару буде визначатись згідно Видаткових накладних та/або Специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору.

Умови оплати: 100 % оплата протягом 30-ти календарних днів, від дати отримання покупцем товару (п.3.5 договору).

Основою для проведення оплати покупцем постачальнику є відповідна підписана сторонами видаткова накладна та рахунок-фактура (п.3.7 договору).

Датою поставки товару вважається дата фактичного відвантаження товару постачальником та підписанням ним відповідних видаткових накладних. Перехід права власності на товар відбувається в моменту поставки товару покупцю (п.4.3 договору).

Усі спори та розбіжності, котрі можуть виникнути з умов виконання даного договору, сторони зобов`язуються вирішувати шляхом дружніх переговорів. У випадку неможливості вирішення спору шляхом дружніх переговорів, Сторони мають право звернутися до відповідного суду згідно чинного законодавства України (п.п. 8.1, 8.2 договору).

Відповідно п.8.3 договору, сторони також мають право вирішувати свої відносини шляхом направлення претензій одна одній. При цьому претензія повинна містити наступні реквізити: найменування, поштову адресу та банківські реквізити заявника; дата подачі претензії та її номер; обставини, на основі котрих пред`явлена претензія; докази, котрими підтверджуються ці обставини; вимоги заявника; сума претензії та її розрахунок; перелік документів, доданих до претензії.

Сторона, що одержала претензію, зобов`язана задовольнити обґрунтовані вимоги іншої сторони протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту її отримання або надіслати обґрунтовану відмову. У випадку якщо протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання претензії Сторона не задовольнить обґрунтовані вимоги іншої сторони чи не заявить письмову відмову, претензія буде вважатись визнаною та підтвердженою з боку боржника (п.8.4 договору).

Даний договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2025 року. Дія договору припиняється після виконання покупцем та постачальником своїх зобов`язань за ним та з закінченням строку його дії (п.п. 11.1,11.2 договору).

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу, а останнім прийнято, товар на загальну суму 573 738,24 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними (а.с. 9, 10, 12, 15, 18, 21-30).

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, оплату за товар здійснив частково, на загальну суму 203 738,24 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями (а.с. 31-33).

На претензію №28/12-01 від 28.12.2022 з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг відповідач відповіді не дав (а.с. 35-36).

06.04.2023 відповідачем частково оплачено заборгованість в розмірі 82 574,85 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2711 від 06.04.2023.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 287425,15 грн (згідно заяви про зменшення позовних вимог).

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 287425,15 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст.509,525,526,712 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.2ст.625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як з`ясовано судами обох інстанцій, прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 4 568,28 грн відсотків річних та 12 313,81 грн інфляційних втрат.

Крім того, відповідно до п. 3.5.1. договору у випадку прострочення оплати покупцем, визначеної у п.3.5 договору, постачальник має право застосувати штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від загальної суми боргу за кожен день прострочення.

Пунктом 6.1 договору визначено, що у разі порушення зобов`язань, що виникли з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п.3.5.1 договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно задоволив пеню в розмірі 76 137,85 грн, згідно поданого позивачем розрахунку.

При цьому, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме щодо розгляду справи за правилами спрощеного, а не загального позовного провадження, колегія суддів вважає безпідставними, зважаючи на предмет спору у даній справі, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, а також беручи до уваги те, що ціна позову у даній справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також безпідставними є доводи скаржника про недотримання постачальником умов договору, а саме: пунктів 8.3, 8.4 (щодо повідомлення покупця про застосування чи незастосування до нього п.3.5.1. договору, шляхом направлення претензії відповідачу), оскільки частиною 1 статті 222 ГК України визначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч.1ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення у даній справі, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.05.2023 у справі №918/305/23 позов Приватного підприємства "Волиньтехресурс" до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 380 445,09 грн - задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" на користь Приватного підприємства "Волиньтехресурс" 380 445,09 грн з яких: 287 425,15 грн - основний борг; 76 137,85 грн - пеня; 4568,28 грн - 3% річних; 12 313,81 грн - інфляційних втрат та 5 706,67 грн - судового збору.

18 травня 2023 року ПП "Волиньтехресурс" звернулось до Господарського суду Рівненської області з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" на користь ПП "Волиньтехресурс" витрати на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

24 травня 2023 року на електрону адресу суду від представника ПП "Агро-Експрес-Сервіс" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката до 5000,00 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву ПП "Волиньтехресурс" про ухвалення додаткового рішення, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

При цьому, суд першої інстанції, розподіляючи витрати, понесені ПП "Волиньтехресурс" на професійну правничу допомогу адвоката, зазначив в оскаржуваному рішенні, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн є доведеним та документально обґрунтованим.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.

Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача додано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №26/12-22 від 26.12.2022, копію довіреності, копію свідоцтва №277 про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.04.2004 та копію акту наданих послуг від 05.04.2023.

Так, 26 грудня 2022 року між ПП "Волиньтехресурс" (клієнт) та адвокатом Книш С.В. був укладений договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) (далі - договір), згідно п.2.1. якого предметом даного договору є домовленість сторін про надання правової допомоги (юридичних послуг) клієнту адвокатом пв`язаної зі стягненням заборгованості з ПП "Агро - Експрес - Сервіс", що виникла за договором поставки №10/22-18 від 18.11.2022.

Згідно з п.2.2 договору за ознайомлення з документами, наданими клієнтом, що стосуються господарської діяльності в межах договору поставки №10/22-18 від 18.11.2022, вжиття заходів досудового врегулювання спору (підготовку претензії), підготовку позовної заяви до господарського суду Рівненської області та представництво в суді I інстанції і за необхідності в апеляційному суді становить 30 000,00 грн.

05 квітня 2023 року між сторонами підписаний Акт наданих послуг №1, згідно якого Книш С.В. надав, а ПП "Волиньтехресурс" прийняло наступні юридичні послуги:

- ознайомлення з документами наданими ТОВ "Волиньтехресурс", що стосуються господарської діяльності в частині правовідносин з Приватного підприємства "Агро-Експрес- Сервіс" (код ЄДРПОУ 3013276), що виникли за Договором поставки №10/22-18 від 18.11.2022 року та первинні документи на його виконання), та надання їм правового аналізу;

- вжиття заходів досудового врегулювання спору та підготовка претензії на ПП "Агро- Експрес-Сервіс" щодо сплати заборгованості, забезпечення її відправки цінним листом з описом вкладення;

- підготовка позовної заяви до господарського суду Рівненської області про стягнення заборгованості, забезпечення її відправки цінним листом з описом вкладення на адресу ПП "Агро-Експрес-Сервіс";

- забезпечення представництва інтересів ПП "Волиньтехресурс" у судових засіданнях.

Вартість наданих послуг, погоджена сторонами у п. 2.2 Договору, становить 30 000 грн, яка, в розумінні п. 3.2.3 Договору, має бути оплачена Клієнтом протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з моменту сплати ПП "Агро-Експрес-Сервіс" заборгованості або набрання законної сили рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/305/23 про таке стягнення на користь клієнта.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом заперечував проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу посилаючись, в тому числі, на їх неспівмірність.

Водночас, як свідчить зміст оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вирішено без урахування заперечень відповідача.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Однак, місцевий господарський суд за наявності заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу дійшов помилкового висновку, що розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному випадку є сума 30 000,00 грн, яка визначена сторонами в договорі про надання правової допомоги.

Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз його доводів, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 30 000,00 грн), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 380 445,09 грн в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №10/22-18 від 18.11.2022, колегія суддів вважає, що дана справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних витрат часу та зусиль, зокрема, щодо аналізу судової практики, яка є достатньо сталою.

Суд зазначає, що обов`язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація, до якого, зокрема, входить правовий аналіз документів, опрацювання доказів та за необхідності вжиття заходів досудового врегулювання спору (надсилання претензії) є невід`ємною частиною складання позовної заяви, оскільки обов`язок позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст.164 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, дана справа була розглянута на підставі наявних в матеріалах справи доказів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів.

Відтак, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, з огляду на спірні правовідносини, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг та обгрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, та беручи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат у заявленій сумі (30 000,00) буде суперечити принципу розподілу таких витрат, оскільки становитиме надмірний тягар для іншої сторони, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50% до 15 000, 00 грн.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу колегією суддів у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який сторона та адвокат обумовили в договорі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовились з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.05.2023 у справі №918/305/23 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з огляду на що апеляційну скаргу Приватного підприємства "Волиньтехресурс" слід задоволити частково, а додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.05.2023 у справі №918/305/23 змінити та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.05.2023 у справі №918/305/23 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2023 у справі №918/305/23 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.05.2023 у справі №918/305/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

"1. Заяву представника Приватного підприємства "Волиньтехресурс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" (35112, Рівненська область, Дубенський район, с. Ярославовичі, вул. Шкільна, 50, ідентифікаційний код 30132761) на користь Приватного підприємства "Волиньтехресурс" (43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 15А, кв. 4, код ЄДРПОУ 38692104) 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ.

4. В решті заяви - відмовити."

4. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.