Рішення

від 18.05.2023 по справі 523/3488/20

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/3488/20

Провадження №2/523/1518/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.,

за участю секретаря - Славинського А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 03.03.2020р. звернулась до суду з позовними вимогами в яких зазначила, що перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 вони придбали транспортний засіб марки «Citroen C4 Cactus», 2016 року випуску, VIN НОМЕР_1 . У лютому 2020р. відповідач забрав у неї вказаний автомобіль, мотивуючи це тим, що автомобіль належить йому. В добровільному порядку поділити спільне сумісне майно подружжя відповідач відмовляється. Посилаючись на зазначені вище обставини, позивач просить визначити, що її частка у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Citroen C4 Cactus», 2016 року випуску, VIN НОМЕР_1 складає частку та просить визнати за нею право власності на частину спірного автомобіля. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Бабакова В.П. від 06.03.2020р. було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Бабакова В.П. від 06.03.2020р. було задоволено клопотання позивача та з метою забезпечення позовних вимог був накладений арешт на спірний транспортний засіб.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси під головуванням судді Бабакова В.П. від 20.04.2020р. суд перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного провадження до розгляду справи в загальному позовному провадженні.

24.06.2020р. Одеським апеляційним судом були витребувана дана цивільна справ, у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на ухвалу судді від 06.03.2020р. про забезпечення позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08.11.2022р. було скасовано ухвалу суду про забезпечення позовних вимог від 06.03.2020р., а цивільну справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.

У зв`язку зі звільненням головуючого - судді ОСОБА_3 у відставку, протоколом автоматичного розподілу справи між суддями справу було розподіллено на головуючого суддю Малиновського О.М.

Ухвалою судді Малиновського О.М. від 23.11.2022р. цивільну справу було прийнято до провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.02.2023р. було закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи по суті за участю сторін.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Через електронну пошту суду направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином через його представника адвоката Бурякової М.Є. від якої до суд надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

За тиках обставин, розгляд справи проведений судом за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі в частині виникнення права спільної сумісної власності подружжя, регулюються СК України, зокрема, ст.60, якою визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 та 2 статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Такими об`єктами є : заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В той же час стаття 57 СК України, визначає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Аналіз зазначених норм, які регулювали правовідносини на час придбання спірного майна, вказує на те, що придбане майно особами під час їх зареєстрованого шлюбу презюмується його належністю дружині та чоловікові в рівних частках, якщо інше не буде доведено в судовому порядку (ч.1 ст. 57 СК України). Тобто, у випадку наявності спору між подружжям щодо належності майна на праві особистої власності, придбаного під час шлюбу, тягар доведеності такого факту покладається на сторону, яка не визнає факту його належності подружжю.

Крім того суд приймає до уваги правовий висновок ВП ВС у справі 372/504/17, де було зазначено, - «…Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутність судового рішення про визнання спірної квартири особистою приватною власністю особи підтверджує, що у судів попередніх інстанцій відсутні підстави вважати, що таке майно належить виключно відповідачу, оскільки докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, - відсутні. Спір про поділ майна, заявлений особою не вирішено….».

Виходячи з принципу змагальності цивільного судочинства, обов`язок доведеності обставин, на які посилається сторона, як на підставу пред`явлених позовних вимог, покладаються саме на цю сторону (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України). Суд, в свою чергу розглядає позовні вимоги в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом. (ч.1,2 ст.13 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що 14.08.2012р. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклала шлюб.

Від шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17.11.2020р. (справа №523/19241/19), яке набрало законної сили на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 01.06.2021р. шлюб між сторонами був розірваний.

В період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними був придбаний транспортний засіб марки «Citroen C4 Cactus», , VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску, а не 2016 року, як зазначала позивач у позовній заяві. Транспортний засіб був оформлений на ім`я чоловіка, ОСОБА_2 .

Отже придбання автомобіля в період зареєстрованого шлюбу вказує на те, що такий належіть подружжю на праві спільної сумісної власності.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається та встановлено постановою Одеського апеляційного суду від 08.11.2022р., що транспортний засіб марки Citroen C4 Cactus», , VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску з 21.02.2020 року згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстрований на праві власності за ОСОБА_7 .

Відчуження транспортного засобу Citroen C4 Cactus», VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску, відбулося на підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу №6254/20/005093 від 21.02.2020 року, укладеного між ТОВ «НП Мітра-Трейд» (код ЄДРПОУ: 37679009), який як «комісіонер» діяв на підставі укладеного з власником транспортного засобу ОСОБА_2 . Договору комісії №6254/20/005093 від 21.02.2020 року (продавець), та ОСОБА_7 (покупець).

За приписами статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, встановлені судом фактичні обставини справи вказують на те, що спірний автомобіль був проданий ОСОБА_2 під час його перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .

Договір купівлі-продажу №6254/20/005093 від 21.02.2020року та договір комісії №6254/20/005093 від 21.02.2020 року, за якими право власності на спірний транспортний засіб перейшло до нового власника, ОСОБА_7 , на час розгляду даної цивільної справи, у встановленому законом порядку не визнанні недійсними, а відтак в силу ст. 204 ЦК України є правомірними.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Згідно ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, питання про судові витрати судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,141,259,263-265,268 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишити без задоволення у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18 травня 2023р.

Суддя