ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" травня 2023 р. Справа№ 904/9579/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Коротун О.М.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022
у справі № 904/9579/21 (суддя - Андреїшина І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектура-Екологія"
до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
про стягнення безпідставно набутих коштів,-
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектура-Екологія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення безпідставно набутих коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним через термінал самообслуговування АТ Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - Банк) здійснено переказ 6210 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито ОСОБА_1 . При цьому авторизація клієнта при проведенні платежу проводилися за номером телефону НОМЕР_2 , який належить позивачу.
Утім розпорядження клієнта Банк не виконав, а внесені готівкові кошти не потрапили ОСОБА_1 , і, як з`ясував позивач, були спрямовані Банком на погашення зобов`язань третьої особи перед самим Банком.
Спираючись на ст. 1212 ЦК України і вважаючи, що утримання цих коштів Банком є неправомірним, позивач просив їх стягнути з відповідача як безпідставно отримані.
Банк письмових заперечень на позов не подав.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 позов задоволено повністю.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що за відсутності розпорядження позивача на здійснення 24.04.2021 року грошового переказу на суму 6210,00 грн в терміналі самообслуговування TS202030 АТ «КБ Приватбанку» Банк не мав права скеровувати грошові кошти в рахунок погашення заборгованості іншого клієнта, а тому констатував порушення Банком п.32.3.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти новее про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з`ясовані обставини, що мають значення для справи; недоведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи.
Так Банк звертав увагу апеляційного суду на неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що 24.04.2021 ТОВ «Архітектура - Екологія» не проводило жодної операції через розташований за адресою: вул. Лізи Чайкіної, 30 в м. Покров, Дніпропетровської області ТСО TS202030 АТ «КБ Приватбанку», а номер телефону, через який здійснювалася авторизація, НОМЕР_2 був закріплений за ОСОБА_2 .
До такого висновку Банк дійшов на підставі здійснення ОСОБА_2 за допомогою цього ж телефону запиту до Банку про стан її розрахунків за власними грошовими зобов`язаннями перед Банком, що підтвердив скріншотом внутрішнього комплексу (журнал операцій) АТ «КБ Приватбанк» .
З урахуванням цього Банк вважав, що позов ТОВ «Архітектура - Екологія» був направлений не на захист власних прав та інтересів позивача, а тому у позові має бути відмовлено .
При цьому Банк заперечив помилкове зарахування ним коштів в погашення грошових зобов`язань особи, яка раніше здійснювала авторизацію за допомогою телефонного номера НОМЕР_2 , тож вважав неправомірним застосування до правовідносин, у яких виник спір, положень ст. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 1212 ЦК України.
Одночасно із апеляційною скаргою апелянт просив долучити до матеріалів справи додатково надані ним доказі, якими він підтверджував обставини, зазначені ві апеляційній скарзі, стверджуючи, що ці докази не могли бути своєчасно подані суду першої інстанції у зв`язку із запровадженням у країні військового стану та недостатністю в Банку представників для супроводу судових справ, тож просив продовжити пропушений строк на подання доказів .
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2022 р. відкрито апеляційне провадження та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Відносно клопотання апелянта про поновлення строків для подання доказів колегія суддів зазначає таке.
Згідно із ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з матеріалів справи :
- позовну заяву отримано відповідачем 03.02.2022, що підтверджується трекінгом відправлення ПАТ «Укрпошта» № 0105491850732;
- хвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 про відкриття провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження(якою встановлено строк для подання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали) отримано відповідачем 11.04.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням ПАТ «Укрпошта» № 0105492090510;.
- рішення Господарського суду міста у справі № 904/9579/21 прийнято 03.08.2022.
Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність зовсім інших критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Якщо суд не припинив здійснювати судочинство, учасники судових процесів мають можливість подати заяву про відкладення розгляду справ у зв`язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не вважає, що зазначені в клопотанні обставини, є причинами, що об`єктивно не залежали від відповідача, чи винятковим випадком, оскільки ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі ним отримано 11.04.2022, а рішення суду першої інстанції прийнято 03.08.2022.
При цьому Банк мав можливість направити суду клопотання про відкладення розгляду справи з моменту отримання повідомлення про розгляд справи відносно нього.
Факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду відповідачем у встановлені строки через запровадження такого, не можна безумовно вважати поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Таку правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 (адміністративне провадження № К/990/20688/22)
З обставин справи, випливає, що 24.04.2021 року через термінал самообслуговування TS202030 АТ «КБ Приватбанку», розташований за адресою: вул. Лізи Чайкіної, 30 в м. Покров, Дніпропетровської області, фізична особа, авторизувавшись за допомогою телефонного номера, НОМЕР_2, здійснила операцію переказу готівкових грошових коштів у розмірі 6210,00 грн на ім`я ОСОБА_1 на картку A-Банку на рахунок № НОМЕР_1 .
Як вбачається з наявного в матеріалах справи чеку, описом здійснення цього переказу зазначено також «поповнення заборгованості» та вказано «рахунок заборгованості»: НОМЕР_6.
Згідно із смс-повідомленням АТ КБ "Приватбанк" від 24.04.2021 року 24/04/2021 здійснено зарахування НОМЕР_3 для погашення боргу за карткою НОМЕР_4 .
Також згідно з смс-повідомлення АТ КБ "Приватбанк" від 24.04.2021 : «За операцією 2021-04-24 14:01:20 (TSO TS202030) решту 2 UAN повернено на телефон НОМЕР_2 ».
Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектура-Екологія" (позивач ) зазначало, що мобільний телефон з номером НОМЕР_2 належить Товариству, у підтвердження чого посилалося на рахунок ПрАТ"Київстар" №116-11739418 від 30.06.2021, у якому зазначено: абонент: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРХІТЕКТУРА-ЕКОЛОГІЯ", абонентський номер: НОМЕР_2 , договір: № 4788651 від 12.12.2011, особовий рахунок абонента: НОМЕР_5
26.04.2021 позивачем на адресу відповідача надіслано заяву № Ісх №26/040/21/І-Art з проханням надати роз`яснення щодо нездійснення банком перерахування коштів 24.04.2021 на суму 6208,00 грн на рахунок одержувача № НОМЕР_1 . Вказані підтверджується поштовим відправленням 29.04.2021 з ШКІ 5330403340276 (докази надсилання містяться в матеріалах спарви).
Крім того позивач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із заявою від 26.04.2021 lex №26/040/21-Art, в якій просив вказати одержувача, якому Банк перерахував грошові кошти у розмірі 6210,00 грн.
Однак АТ КБ «Приватбанк» відповіді на зазначені заяви позивачу не надав, що змусило позивача звернутися до суду з цим позовом.
Позивач, спираючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив суд стягнути з Банку суму безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 6208,00 грн.
Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18.
Вирішуючи спір, суду при виборі і застосуванні норми права необхідно врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Згідно з ст. 1 Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний платіжний засіб - це платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.
Відповідно до статті 1 ( п.п. 1.2) банківський автомат самообслуговування (банківський автомат) - являє собою програмно-технічний комплекс, що надає можливість держателю електронного платіжного засобу здійснити самообслуговування за операціями одержання коштів у готівковій формі, внесення їх для зарахування на відповідні рахунки, одержання інформації щодо стану рахунків, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього комплексу.
Згідно із визначенням п. 1.32 с. 1 Закону платіжним пристроєм технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування тощо), який дає змогу користувачеві здійснити операції з ініціювання переказу коштів, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою.
За доводами позову, саме позивач виступив ініціатором переказу шляхом внесення готівкових коштів для подальшого їх переказу за допомогою платіжних пристроїв.
При цьому за доводами позову, ідентифікація особи - ініціатора переказу через платіжний пристрій є особа, за якою зареєстровано номер мобільного телефону.
З цими доводами позивача погодився суд першої інстанції.
Однак, колегія суддів такий висновок вважає хибним.
За положеннями Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ідентифікація платника за допомогою мобільного телефону має окреме правове значення лише у випадках, передбачених відповідними положеннями згаданого Закону.
Такий випадок можливий при оформленні письмового договору в порядку п. 14.8. ст.. 14 Закону між Банком та користувачем щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу,зокрема, платіжної картки.
Наявні у справі документи не підтверджують, що фізична особа, яка 24.04.2021 року ініціювала переказ готівкових коштів через розташований за адресою: вул. Лізи Чайкіної, 30 в м. Покров, Дніпропетровської області термінал самообслуговування TS202030 АТ «КБ Приватбанку», була представником позивача, а використання нею корпоративного мобільного телефону для цілей її ідентифікації як представника позивача, було застережено умовами укладеного між позивачем та Банком договором.
За встановлених обставин саме по собі віднесення номеру мобільного до телефону до категорії корпоративних номерів позивача окремого правового значення для вирішення даного спору на його користь не має .
За змістом статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковим переказом визнається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі (стаття).
Твердження Позивача про помилковість здійсненого Банком переказу судова колегія не вважає доведеним, якщо відсутнє документальне підтвердження тієї обставини, що ініціатором переказу був позивач.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Висновок суду
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків про відмову у завдоленні позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
З огляду на встановлене, рішення господарського суду у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Згідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектура-Екологія".
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк".
2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 904/9579/21.
3. Прийняти нове, яким:
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектура-Екологія" до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення безпідставно набутих коштів - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектура-Екологія" (53300, м. Покров, Дніпропетровська обл., вул. Центральна 33/61, код ЄДРПОУ 36028607) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського 1д, код ЄДРПОУ 14360570) 3405,00 грн. (три тисячі чотириста п`ять гривень) судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.
6. Матеріали справи №904/9579/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України
Повний текст постанови складено 16.05.2023
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Є.Ю. Пономаренко
О.М. Коротун
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 16.05.2023 |
Оприлюднено | 22.05.2023 |
Номер документу | 110959220 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань повернення безпідставно набутого майна (коштів) |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Кропивна Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні