Постанова

від 10.05.2023 по справі 905/2006/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м. Харків Справа № 905/2006/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.

представників сторін:

позивача не з`явився

відповідача Косенюк О.М., адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія", м. Українськ, Донецька область (вх. №439 Д/2)

на рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 у справі №905/2006/21 (суддя Величко Н.В., повний текст рішення складено 16.02.2023)

за позовом Державного підприємства "Артемсіль", м. Соледар, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія", м. Українськ, Донецька область

про стягнення 307 953,87 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Артемсіль" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" про стягнення заборгованості в розмірі 307953,87 грн, з яких: пеня в сумі 275 544,56 грн, штраф в сумі 32 409,31 грн та судовий збір у сумі 4 619,31 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 у справі №905/2006/21 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-інвестиційна корпорація Софія на користь Державного підприємства Артемсіль пеню в розмірі 275 544,56 грн та грошові кошти з відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 4133,17 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 у справі №905/2006/21 скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Артемсіль" про стягнення 307 953,87 грн відмовити повністю.

Мотивуючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем, відповідно до умов договору підряду № АС20-17/12-101 від 24.12.2019 та з урахуванням додаткової угоди № 2 від 23.12.2020, не виконані роботи вартістю 75 285,40 грн в строк до 31.03.2021, як передбачено договором та додатковою угодою до нього. Відповідачем не підтверджено належними доказами обставин неможливості виконання ним взятих на себе зобов`язань за спірним договором у порядку і строки, обумовлені таким договором. Судом першої інстанції встановлено, що останнім днем виконання робіт, відповідно до умов договору № АС20-17/12-101 від 24.12.2019 в редакції додаткової угоди № 2 від 23.12.2020, є 31.03.2021, тобто прострочення виконання зобов?язання настало з 01.04.2021.Також судом визнано правомірним нарахування пені за період з 01.04.2021 по 30.09.2021, тобто за 6 місяців прострочення виконання зобов?язання з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок нарахованої позивачем пені, суд першої інстанції визнав його арифметично невірним та вважав, що правильною є сума у розмірі 275 544,93 грн. Однак, врахувавши приписи ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача пеню у розмірі 275 544,56 грн, визначеній позивачем. Аргументи відповідача про те, що позивач вимагає стягнути суму, яка майже вчетверо перевищує суму невиконаного зобов?язання, суд першої інстанції відхилив, мотивуючи це тим, що сторони є вільними при укладанні договору. Розмір штрафних санкцій та порядок їх нарахування встановлений договором № АС20-17/12-101 від 24.12.2019, підписавши який, сторони погодились на виконання його умов. В частині позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 32 409,31 грн суд відмовив, оскільки дійшов висновку, що відповідач не відмовлявся від виконання зобов?язань за договором, а тому нарахування позивачем штрафу на підставі п.7.10 договору № АС20-17/12-101 від 24.12.2019 в розмірі 32409,31 грн є безпідставним.

У зв`язку з цим, позовні вимоги Державного підприємства "Артемсіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" в частині стягнення пені в сумі 275 544,56 грн задоволено рішенням Господарського суду Донецької області від 16.02.2023.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням наданих уточнень до апеляційної скарги від 04.04.2023, просить рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 275 544,56 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Артемсіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо- інвестиційна корпорація «Софія» (далі ТОВ «ВІК «Софія»), відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно встановлені обставини, які мають значення для справи. Посилаючись на норми статті 236, ч.1 ч.2 статті 231 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України заявник апеляційної скарги стверджує, що нарахування пені за несвоєчасно виконане зобов`язання у правовідносинах де одна зі сторін є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки має застосовуватись у розмірі передбаченому ч.2 статті 231 Господарського кодексу України, а саме у розмірі 0,1% (відсотка) вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Апелянт зазначає, що позивач є державним підприємством, а тому за порушення строків виконання зобов`язання не міг розраховувати пеню у розмірі, який перевищує 0,1% за кожний день. Фактично пеню було розраховано із ставки 2% за кожний день порушення з посиланням на п.7.6 договору.

Відповідач наголошує, що у своїх запереченнях на позов відповідач просив застосувати ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, повідомивши суду відповідні підстави.

На думку представника відповідача, в даному випадку, за результатами реалізації договору №АС22-17/12-101 від 24.12.2019 року збитки у позивача відсутні, а тому вважає, що розмір пені у заявленому позивачем розмірі має бути зменшеним. Разом із цим зазначає, що листування між Державним підприємством «Артемсіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інвестиційна корпорація «Софія», яке наявне в матеріалах справи, вказує на те, що відповідачем приймались можливі заходи до належного виконання своїх зобов`язань за всіма договорами між сторонами, навіть з урахуванням об`єктивних причин, пов`язаних із захворюваннями робітників на Covid.

Відповідач зазначає, що місцевим господарським судом не було розглянуто та надано належної оцінки аргументам, викладеним у відзиві щодо можливості зменшення штрафних санкцій.

Як вважає апелянт, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивач допускав порушення строків оплати виконаних робіт, що також створювало організаційні проблеми для відповідача. Зокрема, залишкова сплата за фактично виконані роботи за договором №АС22-17/12-101 (повне погашення заборгованості) було здійснено позивачем лише 29 липня 2021 року, в порушення п.6.1.1 договору (акт виконаних робіт підписано у грудні 2020р.), тобто незадовго до подання позову до суду двома платіжними дорученнями від 29.07.2021. Передплата у розмірі 30% була здійснена на 4 місяці пізніше, ніж передбачено договором, що також залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Дані обставини, представник апелянта вважає підставою для зменшення штрафних санкцій згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2022 для розгляду справи №905/2006/21 визначено колегію суддів у складі: Лакіза В.В. (головуючий суддя-доповідач), суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 10.05.2023.

02.05.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника Державного підприємства «Артемсіль» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами. У своєму клопотанні представник позивача зазначає, що рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 у справі № 905/2006/21 є законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

08.05.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву у справі.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник ДП «Артемсіль» зазначає, що ознайомився з апеляційною скаргою відповідача лише 02.05.2023. Також, просить прийняти до уваги, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указам Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», знаходженням ДП «Артемсіль» у Соледарській об`єднаній територіальній громаді, яку включено до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, підприємство зупинило свою роботу з 07.04.2022 року. При цьому, частина працівників з метою забезпечення сталого функціонування ДП «Артемсіль» залишається працювати дистанційно в різних регіонах країни. У зв`язку з цим, просить визнати поважними причини пропуску строку на подання позивачем ДП «Артемсіль» відзиву на апеляційну скаргу та поновити його у справі №905/2006/2.

Розглянувши клопотання представника позивача від 08.05.2023 про поновлення пропущеного строку для подання відзиву у справі колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, у якій останній просив перевести в електронну форму апеляційну скаргу з додатками, що надійшли до суду в паперовому вигляді та надіслати позивачу та його представнику на електронні адреси зазначені у даній заяві. Заявник зазначає, що у позивача, відсутні як сама апеляційна скарга так і додані до неї докази, що фактично унеможливило підготування відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом термін.

24.04.2023 заяву представника позивача про вступ у справу задоволено електронною резолюцією судді (т.2 а.с. 44).

Довідками про доставку електронного листа підтверджено, що документ в електронному вигляді, а саме, апеляційна скарга від 08.03.2023 у справі №905/2006/21 та ухвала про відкриття провадження у справі надіслані до «Електронного кабінету» представника позивача адвокату Сороці І.В. в його електронний кабінет 24.04.2023 (т.2. а.с. 55-56).

Враховуючи вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 07.04.2023, відзив на апеляційну скаргу позивач мав надати протягом десятиденного строку з дня отримання ухвали суду, а тому строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, з урахуванням отримання ухвали суду, сплив 04.05.2023.

Відповідно до ч.1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи наведені у відзиві обставини щодо поновлення процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також з метою забезпечення встановленого п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року права на ефективний доступ до суду та гарантій щодо належності перегляду судової справи, встановлення і дослідження обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість задоволення клопотання позивача та поновлення йому процесуального строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, такою що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення Господарського суду Донецької області від 16 лютого 2023 року обґрунтованим та законним.

Вважає, що відповідач невірно трактує ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України, роблячи витяг з контексту без врахування, що зазначені штрафні санкції у розмірі 0,1% (відсотка) для підприємства державного сектора економіки застосовуються лише у випадках, «…якщо інше не передбачено законом чи договором». Зазначає, що в даному випадку, а саме пунктом 7.6 Договору підряду на будівельні роботи № АС20-17/12-101 від 24.12.2019, передбачено відповідальність відповідача за невиконання або несвоєчасне виконання зобов?язань за договором у вигляді пені у розмірі 2% вартості робіт за кожен день прострочення. А відтак, вважає, що у рішенні суд першої інстанції дійшов вірного та законного висновку, щодо правомірності нарахування пені у відповідності як до встановленого законодавства, так і до умов договору підряду на будівельні роботи № АС20-17/12-101 від 24.12.2019.

Усі інші доводи відповідача, як обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, представник позивача вважає безпідставними, необґрунтованими, такими що не відповідають фактичним обставинам справи та предмету позову. У зв`язку з цим, просить рішення господарського суду Донецької області від 16 лютого 2023 року у справі №905/2006/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 10.05.2023 з`явився представник відповідача, який прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. У поданому до суду клопотанні від 02.05.2023 представник позивача просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що явка сторін в судове засідання 10.05.2023 обов`язковою не визнавалась, правова позиція позивача викладена ним у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутністю представника позивача за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 10.05.2023 представник відповідача підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Державного підприємства «Артемсіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інвестиційна корпорація «Софія» про стягнення пені в розмірі 275 544,56 грн відмовити повністю.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем частково, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а саме, в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 275 544,56 грн.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 24.12.2019 між Державним підприємством «Артемсіль» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інвестиційна корпорація «Софія» (виконавець) укладено договір підряду на будівельні роботи № АС20-17/12-101, (т.1 а.с.9-13), за яким виконавець зобов?язується виконати роботи зазначені в п. 1.2., а замовник - прийняти та сплатити такі роботи (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору сторони визначили найменування робіт: Капітальний ремонт побутового корпуса /2-х поверхова частина, їдальня, наркопункт/інв. №14112 ВАТЦ (заміна віконних блоків).

Обсяги закупівлі робіт можуть бути змінені за домовленістю сторін (п.1.3 договору). Найменування та вартість робіт по об?єкту та виду робіт згідно договору визначається кошторисно-фінансовими розрахунками (п. 1.4 договору).

Вартість виконаних робіт за даним договором визначається згідно кошторисно-фінансового розрахунку, який є невід?ємною частиною договору, та становить 162046,55 грн, у т.ч. ПДВ (20%) 27007,76 грн. (п. 3.1 договору).

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін (п.3.2 договору).

Оплата за виконані роботи здійснюється замовником згідно кошторисно-фінансового розрахунку (п. 4.1 договору).

Передплата замовником здійснюється за наявності затвердженого фінансового плану на поточний рік ДП «Артемсіль» у сумі 30% від загальної вартості робіт по об?єкту не пізніше ніж за 5 (п?ять) банківських днів до початку виконання робіт, а саме 48613,97 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 8102,33 грн. (п. 4.2 договору).

Залишкова сплата за фактично виконанні роботи здійснюється за наявності затвердженого фінансового плану на поточний рік ДП «Артемсіль» згідно «Акта приймання виконаних будівельних робіт» (форма КБ-2в), підтвердженого замовником, на протязі 60 банківських днів після підписання «Акту приймання виконаних будівельних робіт» замовником, з урахуванням п.5.2.1 дійсного договору (п. 4.3 договору).

Місце виконання робіт - ДП «Артемсіль» м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область (п. 4.7 договору).

Виконавець повинен виконати роботи передбачені в п. 1.2 в повному обсязі протягом 210 (двохсот десяти) діб, з моменту підписання договору, за умови надання виконавцю часу для виконання робіт (п. 5.1 договору).

Прийом виконаних робіт здійснюється замовником за наявності затвердженого фінансового плану на поточний рік ДП «Артемсіль» не пізніше п`ятьох діб з моменту їх закінчення і оформлюється двостороннім актом виконаних робіт (п. 5.2 договору).

Розділом VI сторони визначили права та обов`язки сторін.

Замовник зобов`язаний:

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи згідно з п. 4.3 та п. 4.8 договору (п. 6.1.1 договору);

- приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт та згідно з п. 4.3 та п. 4.8 договору (п. 6.1.2 договору).

Виконавець зобов`язаний:

- забезпечити виконання робіт з використанням власного обладнання, власних сил, матеріалів (п.6.3.1 договору);

- забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.2 договору);

- організацію виконання робіт здійснювати згідно з «Проектом виконання робіт» та дозвільних документів виробничих одиниць та структурних підрозділів для виконання робіт на території ДП «Артемсіль» (п. 6.3.6 договору).

Виконавець має право:

- залучати до виконання договору підряду субпідрядників (п.6.4.3 договору);

- у разі невиконання зобов`язань замовником виконавець має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це замовника у строк за 10 (десять) діб до дати розірвання договору (п. 6.4.4 договору).

В разі неналежного виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п. 7.1 договору).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо виконання робіт виконавцем, стягується пеня у розмірі 2-х відсотків вартості робіт, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; відшкодовує всі понесені замовником збитки, заподіяні затримкою виконання виконавцем зобов`язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних (п. 7.6 договору).

У разі односторонньої відмови виконавцем від виконання своїх зобов`язань по договору виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від ціни договору (п. 7.10 договору).

Сторони дійшли згоди, що у випадках виникнення форс-мажорних обставин (дія непередбаченої сили, що не залежить від волі сторін), які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин, а також звільняються від будь-якої відповідальності за їх невиконання. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий ТТП України. Виникнення зазначених обставин є підставою для відмови стороною від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин (п.8.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 10.1 договору).

Всі зміни та додатки до даного договору мають бути оформлені в письмовій формі, підписані уповноваженими на це представниками обох сторін та скріплені печатками (п. 11.1 договору).

Невід`ємною частиною цього договору є: 1) кошторисно-фінансові розрахунки (т.1 а.с. 16-20);2) договірна ціна (розділ ХІ договору) (т.1 а.с. 14-15).

Договір № АС20-17/12-101 від 24.12.2019 з додатками підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень та виправлень.

Сторони погодили договірну ціну на капітальний ремонт побутового корпуса / 2-х поверхова частина, їдальня, наркопункт / інв. №14112 ВАТЦ (заміна віконних блоків), що здійснюється в 2019 році за кожним видом витрат на загальну суму 162046,55 грн.

22.01.2020 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № АС20-17/12-101 від 24.12.2019 (т.1 а.с.21) відповідно до якої змінено розділ ХІІІ «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» договору відносно виконавця.

Додатковою угодою № 2 від 23.12.2020 (т.1 а.с.22) сторонами внесено зміни до п.5.1 договору № АС20-17/12-101 від 24.12.2019 та викладено його в новій редакції: «п.5.1 Виконавець повинен виконати роботи, передбачені в п.1.2, в повному обсязі до 31.03.2021р. та за умови надання виконавцю часу для виконання робіт».

Цією ж додатковою угодою змінено п.10.1 договору та погоджено сторонами, що цей договір діє до 01.06.2021р., але в будь-якому разі до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань. У всьому іншому, що не обумовлено даною додатковою угодою, сторони керуються положеннями договору № АС20-17/12-101 від 24.12.2019.

Додатковою угодою № 3 від 31.05.2021 (т.1 а.с. 23) сторонами внесено зміни до п.10.1 договору та погоджено, що цей договір діє до 31.08.2021р., але в будь-якому разі до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань. У всьому іншому, що не обумовлено даною додатковою угодою, сторони керуються положеннями договору № АС20-17/12-101 від 24.12.2019.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням №1676 від 29.04.2020 (т.1 а.с.39) замовник (позивач) сплатив виконавцю (відповідачу) 48613,97 грн. з призначенням платежу: «на виконання робіт по кап.ремонту побутового корпусу інв.№14112 ВАТЦ (заміна віконних блоків), згідно договору №АС20-17/12-101 від 24.12.2019, в т.ч. ПДВ 8102,33 грн.»

Згідно підписаних обома сторонами без розбіжностей Акта №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року від 14.12.2020 (форма КБ-2в) (т.1 а.с. 25-28) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року від 14.12.2020 (форма КБ-3) до договору № АС20-17/12-101 від 24.12.2019 (т.1 а.с.24), всього виконано робіт на суму 86761,15 грн.

За платіжним дорученням №3245 від 29.07.2021 (т.1 а.с.40) ДП «Артемсіль» перераховано ТОВ «ВІК «Софія» 38147,18 грн. за кап. ремонт побутового корпусу інв.№14112 ВАТЦ (заміна віконних блоків) згідно договору № АС20-17/12-101 від 24.12.2019, в тому числі ПДВ 6357,86 грн.

ДП «Артемсіль» зверталось до ТОВ «ВІК «Софія» з листами від 21.04.2021 № 17/06-89 (т.1 а.с. 29), від 30.06.2021 № 17/06-117 (т.1. а.с.31), від 12.08.2021 № 17/06-163 (т.1.а.с. 35), від 18.08.2021 № 17/06-168 (т.1.а.с. 36), в яких замовник просив завершити ремонтно-будівельні роботи по об`єкту, у тому числі й по договору № АС20-17/12-101 від 24.12.2019, строк дії якого до 31.08.2021.

У відповідь відповідач у листах № 9 від 17.05.2020 (т.1 а.с.30), № 12 від 12.07.2021 (т.1. а.с. 33), № 15 від 22.07.2021 (т.1. а.с. 34) просив позивача продовжити строк дії укладених договорів, посилаючись на затримку у виконанні робіт через хворобу персоналу на короновірусну хворобу та режим роботи деяких об`єктів, а у листі від 13.09.2021 № 20 (т.1 а.с.37) ТОВ «ВІК «Софія» пропонував розглянути можливість припинення дії зокрема договору №АС20-17/12-101 від 24.12.2019 з фіксацією обсягу виконаних робіт, які фактично виконано ним станом на 13.09.2021.

Згідно довідки ДП «Артемсіль» вих.№ 17/06-215 від 07.10.2021 (т.1. а.с. 41) будівельні роботи ТОВ «ВІК «Софія» по договору № АС20-17/12-101 від 24.12.2019 станом на 07.10.2021 виконані не в повному обсязі, а саме, не виконано улаштування відкосів, підвіконня, відливи. Вартість не виконаних робіт складає 75 285,40 грн.

Вважаючи свої права порушеними, оскільки у передбачений договором підряду на будівельні роботи № АС20-17/12-101 від 24.12.2019 строк відповідачем не виконано роботи в повному обсязі, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 275 544,56 грн на підставі п.7.6 договору за період з 01.04.2021 по 31.09.2021 та штраф 20% від ціни договору на підставі п.7.10 договору у розмірі 32409,31 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, дослідивши умови договору та надані сторонами документи, визнав доведеним факт порушення відповідачем умов договору щодо здійснення своєчасно виконаних робіт та дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення фінансових санкцій, у вигляді пені, нарахованих позивачем.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 275 544,5 грн пені є предметом апеляційного оскарження.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасного виконання робіт за договором будівельного підряду, внаслідок чого позивачем, відповідно до умов договору, нараховано фінансові санкції.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як встановлено в частині 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 509, 524, 533-535 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Так, за умовами п. 7.6. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо виконання робіт виконавцем, стягується пеня у розмірі 2% вартості робіт, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; відшкодовує всі понесені замовником збитки, заподіяні затримкою виконання виконавцем зобов`язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції і 3% річних.

Кінцевий строк виконання відповідачем робіт в повному обсязі, обумовлений сторонами у договорі № АС20-17/12-101 від 24.12.2019 з урахуванням додаткової угоди № 2 від 23.12.2020, тривав до 31.03.2021, але у визначений строк відповідач роботи не виконав.

Зважаючи на прострочення відповідачем зобов`язань щодо своєчасності виконання робіт, позивачем на підставі пункту 7.6 договору нарахована до стягнення пеня за загальний період з 01.04.2021 до 31.09.2021 (кількість днів у періоді - 183).

Здійснивши перевірку заявленого позивачем розрахунку пені з урахуванням умов договору та періоду її нарахування, суд першої інстанції дійшов висновку, що її розмір складає 275 544,93. Однак, враховуючи приписи ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому місцевим господарським судом задоволено вимоги викладені в позовній заяві щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 275 544,56 грн.

Перевіривши правильність здійснених позивачем та судом першої інстанції розрахунків пені, колегією суддів встановлено, що розмір пені на суму 75 285,40 грн невиконаних робіт, з урахуванням пункту 7.6. Договору та з урахуванням кінцевої дати виконання будівельних робіт встановленої у додатковій угоді № 2 від 23.12.2020 за період з 01.04.2021 до 31.09.2021, розрахований за формулою 75 285,40 x 2 x 183 : 100 (183 кількість днів у періоді) та складає 275 544,56 грн є арифметично вірним.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на норми статті 236, ч.1 ч.2 статті 231 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та вважає, що нарахування пені за несвоєчасно виконане зобов`язання має застосовуватись у розмірі, передбаченому ч.2 статті 231 Господарського кодексу України, а саме у розмірі 0,1% (відсотка) вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, оскільки у даних правовідносинах позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. В той же час, фактично пеню було розраховано із ставки 2% за кожний день порушення з посиланням на п.7.6 договору.

Як вже зазначалося, відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з наведених правових норм, частина 2 статті 231 Господарського кодексу України прямо передбачає, що в разі, якщо одна із сторін належить до державного сектора економіки, застосуванню підлягає пеня у розмірі 0,1%, але за умови, якщо інше не передбачено договором чи законом.

Договором, укладеним між позивачем і відповідачем, сторони дійшли згоди про застосування пені у розмірі 2% (відсотка), а тому посилання апелянта, що інший розмір штрафних санкцій, ніж той що визначений у статті 231 Господарського кодексу України не міг бути застосований до ТОВ «ВІК» Софія», не приймається апеляційним господарським судом.

Колегія суддів, також враховує правову позицію, викладену у п. 6.2 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4156/18 від 10.12.2019, в якій Суд зазначив, що, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи те, що у даному випадку зобов`язання є негрошовим, положення статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, якою визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, щодо граничного розміру пені, не застосовуються.

Колегією суддів також не приймаються до уваги твердження апелянта стосовно того, що позивачем здійснено оплату за фактично виконані роботи з порушенням строку, визначеному в договорі. Зокрема, відповідач не був позбавлений можливості звернутися з претензією до позивача, а також не був позбавлений права звернутися з позовом до суду для відновлення свого порушеного права у зв`язку з неналежним виконанням контрагентом за договором взятих на себе зобов`язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним нарахування пені у встановленому договором розмірі.

В апеляційній скарзі апелянт також просить врахувати, що місцевим господарським судом в ході розгляду справи не було розглянуто та надано належної оцінки аргументам, викладеним у відзиві на позовну заяву щодо можливості зменшення штрафних санкцій.

Відповідач наголошує, що у своїх запереченнях на позов відповідач просив суд застосувати ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, повідомивши суду відповідні підстави.

На думку апелянта, в даному випадку, за результатами реалізації договору №АС22-17/12-101 від 24.12.2019 збитки у позивача відсутні, а тому вважає, що розмір пені у заявленому позивачем розмірі може бути зменшеним. Також зазначає, що листування між Державним підприємством «Артемсіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інвестиційна корпорація «Софія», яке наявне в матеріалах справи, свідчить, що відповідачем приймались можливі заходи до належного виконання своїх зобов`язань між сторонами, навіть з урахуванням об`єктивних причин, пов`язаних із захворюваннями робітників на Covid. Також звертає увагу суду, що розмір штрафних санкцій майже вчетверо перевищує суму невиконаного зобов`язання, в той час як вказаний факт судом першої інстанції проігноровано та йому не надано оцінки. Суд не вказав, з яких причин він не розглянув можливість зменшення розміру заявлених штрафних санкцій.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що в силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

При задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2% (відсотків) вартості робіт, за кожен день прострочення місцевий господарський суд виходив з приписів ч. 1 статті 627 та статті 628 Цивільного кодексу України, якими визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Натомість, оцінки аргументам відповідача з приводу наявності чи відсутності обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, судом першої інстанції не надано.

Колегія суддів зазначає, що сторони дійсно є вільними в укладенні договору, проте відповідно до ч.1, ч. 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Судом апеляційної інстанції враховано, що по-перше, що у листах № 9 від 17.05.2020 (т.1 а.с.30), № 12 від 12.07.2021 (т.1. а.с. 33), № 15 від 22.07.2021 (т.1. а.с. 34) Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" просило позивача продовжити строк дії укладених договорів, посилаючись на затримку у виконанні робіт через хворобу персоналу на короновірусну хворобу та режим роботи деяких об`єктів, а у листі від 13.09.2021 № 20 (т.1 а.с.37) ТОВ «ВІК «Софія» пропонувало розглянути можливість припинення дії зокрема договору №АС20-17/12-101 від 24.12.2019 з фіксацією обсягу виконаних робіт, які фактично виконано ним станом на 13.09.2021.

По-друге, виконані не в повному обсязі будівельні роботи ТОВ «ВІК «Софія» за договором № АС20-17/12-101 від 24.12.2019, а саме, улаштування відкосів, підвіконня, відливи на суму 75 285,40 грн, не призвели до заподіянню збитків для ДП «Артемсіль» і доказів таких збитків позивачем не надано. Крім того, колегія суддів враховує, що загальна вартість виконаних робіт за договором (ціна) відповідно до п. 3.1. договору становить 162 046,55 грн, а залишок невиконаних відповідачем робіт становить суму у розмірі 75 285,40 грн, в той час як розмір пені, заявлений позивачем до стягнення становить 275 544,56 грн, що майже в чотири рази перевищує вартість невиконаних робіт.

Виходячи з матеріальних інтересів обох сторін, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і загальної вартості невиконаних робіт (штрафні санкції нараховані у розмірі майже вчетверо більше ніж вартість невиконаних робіт), враховуючи, що відповідачем вживався ряд заходів для виконання робіт та відсутності у позивача збитків внаслідок невиконання зазначених будівельних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню, на 75%, тобто стягненню підлягає пеня у розмірі 68 886,14 грн.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 у справі №905/2006/21 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 275 544,56 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги лише частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 у справі №905/2006/21 змінити, виклавши, другий абзац його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія"(85485, Донецька область, м. Українськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 12; код ЄДРПОУ 25122170) на користь Державного підприємства «Артемсіль» (84545, Донецька область, м. Соледар (пн), вул. Чкалова, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 00379790) пеню в розмірі 68 886,14 грн (шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 14 коп) та відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 4 133,17 грн (чотири тисячі сто тридцять три гривні 17 коп).

3.В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 у справі №905/2006/21 залишити без змін.

4.Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.05.2023

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко