Рішення

від 02.05.2023 по справі 910/16278/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2023Справа № 910/16278/21

За позовом Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

до Приватного підприємства "ДІЛ";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву;

про стягнення 161 356,61 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Тарасенко О.В., довіреність № 1042/24/12 від 27.06.2022;

Від відповідача: Коротя А.Р., адвокат, ордер серії АІ № 1181932 від 07.12.2021;

Від третьої особи: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний комітет телебачення і радіомовлення України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "ДІЛ" про стягнення 161 356,61 грн, з яких основний борг у розмірі 126 207, 85 грн, пеня у розмірі 31 362,52 грн та штраф у розмірі 3 786,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати заборгованості на підставі договору №5871 від 25.05.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 позовну заяву Державного комітету телебачення і радіомовлення України залишено без руху.

До господарського суду від Державного комітету телебачення і радіомовлення України надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 відкрито провадження у справі № 910/16278/21 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/16278/21 направлялася на адресу Приватного підприємства "ДІЛ" : 03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 1/14, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.01.2023, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву та зобов`язано позивача та третю особу надати суду додаткові докази та пояснення.

До господарського суду від Приватного підприємства "ДІЛ" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.02.2023 від Державного комітету телебачення і радіомовлення України надійшли пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2023.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву 08.03.2023 надійшли пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/16278/21 до судового розгляду по суті на 11.04.2023.

У судовому засіданні 11.04.2023 оголошено перерву до 02.05.2023.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 02.05.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.05.2023 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

У судове засідання 02.05.2023 представники Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить розписка від 11.04.2023, яка міститься у матеріалах справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом враховано, що в силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене, з урахуванням строку розгляду справи та того, що сторонами надано усі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, а неявка представників третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

02.05.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець, третя особа) та Приватним підприємством "ДІЛ" (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 5871 державного нерухомого майна (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина даху нежилої будівлі площею 17,42 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 2, що перебуває на балансі Державного комітету телебачення та радіомовлення України (далі - позивач, балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30 листопада 2010 року і становить 322 519,00 грн без ПДВ.

Майно передавалось з метою розміщення зовнішньої реклами на будівлях і спорудах (п. 1.2. договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2011 року, 6840,63 грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.6, 3.7, 3.8. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Як встановлено п. 3.11. договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно з розділом 5 договору, орендар зобов`язується:

(5.3.) своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату;

(5.10.) у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві/ балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря;

(5.11) Здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Договір було укладено строком на 1 рік, що діяв з 25.05.2011 до 25.05.2012 включно (п. 10.1. договору).

Відповідно до п.10.10 договору, майно вважається поверненим орендодавцю/ балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

30 червня 2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Приватним підприємством "ДІЛ" було укладено договір № 5871/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5871 від 25.05.2011 про наведене нижче:

1. Пункт 10.1. розділу 10 "строки чинності, умови зміни та припинення договору" договору оренди № 5871 від 25.05.2011 викладено в наступній редакції: "Цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діяв з 25 травня 2011 по 25 квітня 2014 року включно".

2. Всі інші умови договору оренди № 5871 від 25.05.2011 залишились незмінними.

16 лютого 2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Приватним підприємством "ДІЛ" було укладено договір № 5871/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5871 від 25.05.2011 про наведене нижче:

1. Пункт 3.1. розділу 3 договору оренди № 5871 від 25.05.2011 викладено у такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2011 року: 8472,67 грн.

Орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2011 року: 8472,67 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2011 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за місяць 2011 року".

2. В п.3.11. розділу 3 договору оренди № 5871 від 25.05.2011 р. замінити "у разі припинення (розірвання) договору" на "у разі розірвання за згодою сторін договору".

3. Пункт 10.11. договору оренди № 5871 від 25.05.2011 р. викладено в наступній редакції:

"За відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення приймання - передачі (повернення), орендованого майна".

4. Всі інші умови договору оренди незмінними.

25 червня 2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Приватним підприємством "ДІЛ" було укладено договір № 5871/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5871 від 25.05.2011 року про наведене нижче:

1. Договір оренди № 5871 від 25.05.2011 року продовжено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діяв до 25 березня 2017 р.

Відповідно до абзацу 2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" сторони домовились про наступне:

- орендар зобов`язується провести незалежну оцінку орендованого згідно Договору оренди № 5871 від 25.05.2010 нерухомого майна, що є державною власністю, на нову дату 31.03.2014 р., відповідно до вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440;

- укласти договір про внесення змін до договору оренди № 5871 від 25.05.2011 зі зміною вартості об`єкту оренди, визначеною згідно з новим звітом, та як наслідок зміною орендної плати за базовий (перший місяць оренди.

Сплатити різницю в орендній платі, якщо така виникне внаслідок переоцінки орендованого державного нерухомого майна, з дати на яку зроблено звіт про незалежну оцінку.

2. Сторони погоджуються що чинність договору оренди № 5871 від 25.05.2011 припиняється в разі порушення орендарем умов передбачених п.1 цього договору.

3. Всі інші умови договору оренди № 5871 від 25.05.2011 залишились незмінними.

19 серпня 2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Приватним підприємством "ДІЛ" було укладено договір № 5871/04 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5871 від 25.05.2011 року про наведене нижче.

1. В розділ I "Предмет договору" договору оренди № 5871 від 25.05.2011 замінити "зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2010 становить 322 519,00 грн" на "з висновком про вартість майна станом на 31.03.2014 становить 242 085,00 грн".

2. Пункт 3.1 розділу 3 договору оренди № 5871 від 25.05.2011 р. викладено у такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) та змінена за згодою сторін, відповідно до п.1 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить без ПДВ за базовий місяць оренди: березень 2014: 8 780,27 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2014 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2014 року".

3. У пункті 5.5 слова "перевірки його стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням, визначеному цим договором" замінити словами "контролю за його використанням та виконанням умов договору".

4. У пункті 5.8 слова "звітом про оцінку" замінити словами "висновок про вартість".

5. Пункт 8.1 глави 8 викласти в такій редакції: "8.1. Контролювати з можливим залученням балансоутримувача виконання умов договору та використання майна, переданого в оренду за договором, і у разі необхідності спільно з балансоутримувачем вживати відповідних заходів реагування".

6. Всі інші умови договору оренди № 5871 від 25.05.2011 залишаються незмінними.

На виконання п. 5.11. договору 25.05.2011 між Державним комітетом телебачення та радіомовлення України та Приватним підприємством "ДІЛ" було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір про відшкодування витрат), відповідно до п. 1.1. якого, балансоутримувач забезпечує обслуговування і експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 2 , загальною площею 3 619,6 кв. м (надалі-будівля), а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у відшкодуванні витрат балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Орендар користується приміщенням загальною площею 17,42 кв. м., яке знаходиться на технічному поверсі і даху будівлі (надалі - орендоване приміщення). Орендоване приміщення використовується для розміщення зовнішньої реклами на будівлях і спорудах.

Згідно з п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат, орендар, зокрема зобов`язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі компенсацію за спожиту електроенергію згідно з діючими розцінками і тарифами та податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду приміщення. Електроенергія оплачується згідно показників лічильників відповідно тарифів чинного законодавства України. Орендар здійснює оплату згідно з рахунком балансоутримувача протягом 10 днів з моменту його тримання банківським переказом на розрахунковий рахунок балансоутримувача. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Пунктом 5.1. договору про відшкодування витрат встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до кінця терміну дії договору оренди № 5871 від 25.05.2011.

Державний комітет телебачення та радіомовлення України звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 124 634,14 грн та сплаті земельного податку у розмірі 1 573,71 грн, оскільки Приватне підприємство "ДІЛ" у порушення п. 3.6. договору та п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат не сплачувало балансоутримувачу орендну плату та розмір земельного податку у період з червня 2019 року по 28 травня 2022 року.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог Державного комітету телебачення та радіомовлення України, вказує, що відповідно до договору оренди №5871 від 25.05.2011, майно передавалось з метою розміщення зовнішньої реклами на будівлях і спорудах, однак починаючи з вересня 2018 року Приватне підприємство "ДІЛ" не мало змоги використовувати орендовану будівлю за її призначенням, оскільки 11.02.2019 розпорядженням № 240 Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) відмовлено в наданні дозволу на розміщення зовнішньої реклами на орендованій будівлі державного нерухомого майна - частині даху нежилої будівлі площею 17,42 кв.м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 2.

В подальшому відповідач оскаржив вказане розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Окружного адміністративного суду міста Києва, за наслідками чого рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2020 у справі № 640/4250/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач наголошує, що позивачеві було відомо про те, що орендоване майно з 2013 року занесено до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, однак про вказану обставину Державний комітет телебачення та радіомовлення України не повідомляв Приватне підприємство "ДІЛ". Також відповідач вказує, що віднесення орендованого майна до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини у 2013 році унеможливлює використання його для розміщення зовнішньої реклами, у зв`язку з чим відповідач втратив джерело доходу, а тому опинився в скрутному становищі та був змушений припинити оплату частини оренди балансоутримувачу.

Також відповідач зазначає, що позивачем, при розрахунку заборгованості зі сплати орендних платежів, було невірно вказано суму платежу, оскільки орендна плата за місяць в спірний період складала 8 780,27 грн і була встановлена договором про внесення змін до договору оренди № 5871/04 від 19.08.2014, інших додаткових угод або договорів про внесення змін до договору оренди, де б встановлювався інший розмір орендної плати сторони не укладали. Відповідач зазначає, що договір припинив свою дію 25.02.2020, а тому позивач не мав права нараховувати орендну плату після спливу строку договору.

Приватне підприємство "ДІЛ" вказує, що стягнення на користь позивача пені та штрафу є подвійною відповідальністю за одне правопорушення.

Третя особа, у своїх поясненнях по суті спору зазначає, що відповідач сплатив на користь державного бюджету у відповідності до п. 3.6. договору 50 % орендної плати. Також у цих поясненнях Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву просить позов задовольнити повністю.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору орендодавцем було передано, а орендарем прийнято у користування орендовані приміщення, про що складено акт приймання-передавання від 25.05.2011.

Відповідач повернув орендодавцю орендоване нерухоме майно 28.05.2020, про що складено акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 28.05.2020.

Однак, відповідач всупереч умовам п. 3.6. договору не перераховував балансоутримувачу 50% орендної плати починаючи з травня 2019 року по 28.05.2020 (дата повернення орендованого майна орендодавцю за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, який наявний у матеріалах справи), у зв`язку з чим у Приватного підприємства "ДІЛ" перед ним утворилася заборгованість у розмірі 124 634,14 грн.

Відповідач вказує у своєму відзиві на позов, що з вересня 2018 року він не міг використовувати орендоване майно за призначенням, а саме для розміщення зовнішньої реклами та зазначає, що розпорядженням Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) № 240 від 11.02.2019 відмовлено в наданні дозволу на розміщення зовнішньої реклами на орендованій будівлі державного нерухомого майна - частині даху нежилої будівлі площею 17,42 кв.м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 2.

А тому, на думку відповідача у позивача відсутня правова підстава для нарахування орендної плати, а у Приватного підприємства "ДІЛ", відповідно, для її сплати.

Однак з твердженнями відповідача суд не може погодитися з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 10.6. договору, його чинність припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або рішенням суду.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять листа чи письмової заяви відповідача про дострокове припинення чинності договору оренди.

Натомість відповідачем оскаржувалося розпорядження Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) № 240 від 11.02.2019 у судовому порядку, за наслідком розгляду якого, Окружним адміністративним судом міста Києва було винесено рішення від 27.02.2020 у справі № 640/4250/19 про відмову у позовних вимогах Приватного підприємства "ДІЛ".

Більш того, у постанові від 15.07.2021 Північний апеляційний суд встановив наступне.

Позивач у листі №30-06/10788 від 26.12.2019 зазначав, що у разі незгоди щодо викладених в цьому листі умов, або непідписання орендарем додаткового договору з урахуванням проведеної незалежної оцінки об`єкта оренди на нову дату, договір оренди №5871 від 25.05.2011 вважається припиненим, і об`єкт оренди повертається орендарем на підставі акта передавання-приймання. Однак, з матеріалів справи вбачається, що орендоване нерухоме майно було повернуто відповідачем 28.05.2020, про що складено акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 28 травня 2020 року. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із твердженням місцевого господарського суду про те, що відповідач ухилявся від своїх обов`язків та не мав на меті укладання додаткового договору оренди на наступний строк зі зміною вартості оренди, оскільки матеріали справи містять лист відповідача №22-01-20 від 22.01.2021 адресований позивачу з необхідною інформацією та документами для проведення оціночних робіт, вказаний лист отриманий позивачем 27.01.2020 року (а.с. 69). Також, матеріалами справи підтверджується оплата згідно платіжного доручення №1289 від 02.03.2020 року за проведення незалежної оцінки відповідно до рахунку-фактури №28/20 від 02.03.2020 року. (а.с. 74). Поряд з цим слід зазначити, що відповідачем отримано погодження на укладання договору оренди від балансоутримувача та Департаменту охорони культурної спадщини (а.с. 70-72), а отже, доводи, що відповідач ухилявся та не мав на меті укладання додаткового договору про продовження договору оренди на наступний строк вважаються безпідставними. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, стосовно того, що позивачем не доведено умислу відповідача, а відповідачем, в свою чергу доведено, що ним вживались дії для підписання додаткового договору оренди на наступний строк зі зміною вартості оренди.

Відповідно до ч. 4 с. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто Приватне підприємство "ДІЛ" мало на меті укладання додаткового договору про продовження договору оренди на наступний строк, було зацікавлений у цьому та вчиняло відповідні дії. Більше того, відповідачем було погоджено з Департаментом охорони культурної спадщини укладання додаткового договору про продовження договору оренди на наступний строк. Однак у відзиві на позовну заяву відповідач про це не зазначає та не надає відповідні докази на підтвердження вказаного.

Щодо тверджень відповідача про те, що нарахування орендної сплати після 25.02.2020 є не правомірним зі сторони позивача суд зазначає, що відповідно до п. 3.11. договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди є припиненим з 25.02.2020, а орендоване майно орендарем було передано орендодавцю за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна 28.05.2020, а тому, враховуючи положення п. 3.1. договору, суд приходить до висновку, що позивачем вірно вказаний період заборгованості.

Порядок розрахунку орендної плати за об`єкти нерухомості бюджетних установ регламентує Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (далі - Методика № 786).

Відповідно до п. 13 Методики № 786, розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначають шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Як встановлено п. 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Так, відповідно до договору № 5871/04 від 09.08.2014 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5871 від 25.05.2011, орендна плата за базовий місяць оренди - березень 2014 року - становить 8780,27 грн.

Офіційне опублікування Державною службою статистики індексу інфляції відбувається до 10 числа місяця, наступного за звітним. Зазначена інформація розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.

У матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості орендної плати за період з травня 2019 року по 28.05.2020, відповідно до якого відповідач мав сплатити наступні суми:

- за травень 2019 року у розмірі 9 912,55 грн;

- за червень 2019 року у розмірі 9 862,98 грн;

- за липень 2019 року у розмірі 9 803,80 грн;

- за серпень 2019 року у розмірі 9 774,39 грн;

- за вересень 2019 року у розмірі 9 842,81 грн;

- за жовтень 2019 року у розмірі 9 911,71 грн;

- за листопад 2019 року у розмірі 9 921,62 грн;

- за грудень 2019 року у розмірі 9 901,78 грн;

- за січень 2020 року у розмірі 9 921,58 грн;

- за лютий 2020 року у розмірі 9 891,82 грн;

- за березень 2020 року у розмірі 9 970,95 грн;

- за квітень 2020 року у розмірі 10 050,72 грн;

- з 01.05.2020 по 28.05.2020 у розмірі 9 105,30 грн.

Тобто за період з травня 2019 року по 28.05.2020 року у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 127 872,01 грн.

Суд зазначає, що за твердженнями відповідача, ним було припинено сплату орендної плати балансоутримувачу. Однак суд зазначає, що відповідно до листа Регіонального фонду Державного майна по м. Києву № 30-06/6123 від 03.08.2020 заборгованість зі сплати орендних платежів у відповідача відсутня, тобто суд приходить до висновку, що Приватне підприємство "ДІЛ" сплачувало грошові кошти за оренду майна лише орендарю чим порушило умови п. 3.6. договору, що свідчить про те, що відповідач не заперечував проти розрахунків вартості орендної плати.

Також вказане підтверджується письмовими поясненнями третьої особи та доданими до них доказами.

А відтак, суд, здійснивши власний розрахунок заборгованості відповідача за період з травня 2019 року по 28.05.2020, приходить до висновку, що заборгованість складає 127 872,01 грн.

Також суд зазначає, що відповідач, заперечуючи проти ставки орендної плати, яку застосував у власному розрахунку позивач, не надав до суду власний контррозрахунок.

Однак у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 124 634,14 грн заборгованості по орендній сплаті.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Державного комітету телебачення та радіомовлення України в частині стягнення основного боргу у розмірі 124 634,14 грн.

Також судом встановлено, що відповідач не сплачував за період з липня 2019 року по 28.05.2020 земельний податок, як це встановлено умовами п. 2.2.3. договору на відшкодування витрат, у зв`язку з чим у позивач просить стягнути з Приватного підприємства "ДІЛ" заборгованість зі сплати земельного податку у розмірі 1 573,71 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів сплати земельного податку у розмірі 1 573,71 грн до суду не надходили.

Суд зазначає, що в поясненнях позивача, поданих до суду 15.02.2023, наявний розрахунок земельного податку за період з липня 2019 року по 28.05.2020, який складає 1 714,04 грн, однак позивачем не подано до суду заяви про збільшення позовних вимог, а у відповідності до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухваленні судового рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відповідач не надав до суду власний контррозрахунок заборгованості зі сплати земельного податку.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Державного комітету телебачення та радіомовлення України в частині стягнення заборгованість зі сплати земельного податку у розмірі 1 573,71 грн.

Також, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 31 362,52 грн та штраф у розмірі 3 786,24 грн.

Несплата відповідачем орендної плати та земельного податку є порушенням договірних зобов`язань та вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та/або договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Так, відповідно до п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати платежів за договором.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 31 362,52 грн та штрафу у розмірі 3 786,24 штрафу підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ДІЛ" (03055, м. Київ, пр-т. Перемоги, 21А, ідентифікаційний код 19491704) на користь Державного комітету телебачення і радіомовлення України (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 2, ідентифікаційний код 00013936) заборгованість по орендній платі у розмірі 124 634 (сто двадцять чотири тисячі шістсот тридцять чотири) грн 14 коп., заборгованість по сплаті земельного податку у розмірі 1 573 (одна тисяча п`ятсот сімдесят три) грн 71 коп., пеню у розмірі 31 362 (тридцять одна тисяча триста шістдесят дві) грн 52 коп., штраф у розмірі 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн 24 коп. та судовий збір у розмірі 2 420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн 35 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.05.2023.

Суддя О.В. Мандриченко