Постанова

від 25.09.2023 по справі 910/16278/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. Справа№ 910/16278/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Приватного підприємства "ДІЛ"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.05.2023 (повний текст рішення складено 19.05.2023)

у справі № 910/16278/21 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Державного комітету телебачення і радіомовлення України

до Приватного підприємства "ДІЛ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про стягнення 161 356,61 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В жовтні 2021 року Державний комітет телебачення і радіомовлення України (позивач; ДЕРЖКОМТЕЛЕРАДІО УКРАЇНИ) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ДІЛ" (відповідач; ПП "ДІЛ") про стягнення 161 356, 61 грн, з яких: 126 207, 85 грн основного боргу; 31 362,52 грн пені; 3 786,24 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 25.05.2011 №5871 в частині своєчасної сплати орендної плати та земельного податку.

ПП "ДІЛ" позов не визнало та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись зокрема на те, що договір оренди припинив дію 25.02.2020, тому нарахування орендної плати є безпідставним. Також просив застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/16278/21 позов задоволено та стягнуто з ПП "ДІЛ" на користь ДЕРЖКОМТЕЛЕРАДІО УКРАЇНИ заборгованість по орендній платі у розмірі 124 634 грн 14 коп., заборгованість по сплаті земельного податку у розмірі 1 573 грн 71 коп., пеню у розмірі 31 362 грн 52 коп., штраф у розмірі 3 786 грн 24 коп. та судовий збір у розмірі 2 420 грн 35 коп.

Рішення суду обґрунтовано тим, що ПП "ДІЛ" мало на меті укладання додаткового договору про продовження договору оренди на наступний строк, було зацікавлений у цьому та вчиняло відповідні дії. Більше того, відповідачем було погоджено з Департаментом охорони культурної спадщини укладання додаткового договору про продовження договору оренди на наступний строк. Таким чином, суд встановив факт чинності договору та продовженням його дії, а відтак, дійшов висновку про правомірність позовних вимог.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі № 910/16278/21, ПП "ДІЛ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права (ст.ст. 256, 258, 267, 538, 549, 613 ЦК України) та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, а також застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення пені у розмірі 31 362, 52 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що з вересня 2018 року відповідач не міг використовувати орендовану будівлю за її призначенням, оскільки отримало відмову у наданні дозволу на розміщення зовнішньої реклами. До того ж, позивач не повідомив відповідача про укладений охоронний договір, що значно ускладнить використання орендованого майна з метою, визначеною у договорі - розміщення зовнішньої реклами.

Позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд відмовити в її задоволенні та залишити в силі оскаржене рішення, як законне і обґрунтоване. Вказав, що відповідач всупереч умовам договору оренди, починаючи з травня 2019 року по 28.05.2020 (дата повернення майна з оренди за актом приймання-передачі) не перераховував 50 % орендної плати балансоутримувачу, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 124 634, 14 грн. Також відповідач не сплачував за період з липня 2019 по 28.05.2020 земельний податок (п.2.2.3. договору про відшкодування витрат), у зв`язку з чим, виникла заборгованість зі сплати земельного податку у розмірі 1 573, 71 грн. За прострочення виконання грошових зобов`язань відповідачу були нараховані пеня (31 362, 52 грн) та штраф (3 786, 24 грн).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2023 апеляційну скаргу ПП "ДІЛ" по справі № 910/16278/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16278/21 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП "ДІЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 02.05.2023 по справі № 910/16278/21 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження до суду матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "ДІЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі № 910/16278/21; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

25.05.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець, третя особа) та Приватним підприємством "ДІЛ" (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 5871 державного нерухомого майна (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина даху нежилої будівлі площею 17,42 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 2, що перебуває на балансі Державного комітету телебачення та радіомовлення України (далі - позивач, балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30 листопада 2010 року і становить 322 519,00 грн без ПДВ.

Майно передавалось з метою розміщення зовнішньої реклами на будівлях і спорудах (п. 1.2. договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2011 року, 6840,63 грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.6, 3.7, 3.8. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Як встановлено п. 3.11. договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно з розділом 5 договору, орендар зобов`язується:

(5.3.) своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату;

(5.10.) у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві/ балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря;

(5.11) Здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Договір було укладено строком на 1 рік, що діяв з 25.05.2011 до 25.05.2012 включно (п. 10.1. договору).

Відповідно до п.10.10 договору, майно вважається поверненим орендодавцю/ балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

30 червня 2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Приватним підприємством "ДІЛ" було укладено договір № 5871/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5871 від 25.05.2011 про наведене нижче:

1. Пункт 10.1. розділу 10 "строки чинності, умови зміни та припинення договору" договору оренди № 5871 від 25.05.2011 викладено в наступній редакції: "Цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діяв з 25 травня 2011 по 25 квітня 2014 року включно".

2. Всі інші умови договору оренди № 5871 від 25.05.2011 залишились незмінними.

16 лютого 2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Приватним підприємством "ДІЛ" було укладено договір № 5871/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5871 від 25.05.2011 про наведене нижче:

1. Пункт 3.1. розділу 3 договору оренди № 5871 від 25.05.2011 викладено у такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2011 року: 8472,67 грн.

Орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2011 року: 8472,67 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2011 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за місяць 2011 року".

2. В п.3.11. розділу 3 договору оренди № 5871 від 25.05.2011 р. замінити "у разі припинення (розірвання) договору" на "у разі розірвання за згодою сторін договору".

3. Пункт 10.11. договору оренди № 5871 від 25.05.2011 р. викладено в наступній редакції:

"За відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення приймання - передачі (повернення), орендованого майна".

4. Всі інші умови договору оренди незмінними.

25 червня 2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Приватним підприємством "ДІЛ" було укладено договір № 5871/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5871 від 25.05.2011 року про наведене нижче:

1. Договір оренди № 5871 від 25.05.2011 року продовжено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діяв до 25 березня 2017 р.

Відповідно до абзацу 2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" сторони домовились про наступне:

- орендар зобов`язується провести незалежну оцінку орендованого згідно Договору оренди № 5871 від 25.05.2010 нерухомого майна, що є державною власністю, на нову дату 31.03.2014 р., відповідно до вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440;

- укласти договір про внесення змін до договору оренди № 5871 від 25.05.2011 зі зміною вартості об`єкту оренди, визначеною згідно з новим звітом, та як наслідок зміною орендної плати за базовий (перший місяць оренди.

Сплатити різницю в орендній платі, якщо така виникне внаслідок переоцінки орендованого державного нерухомого майна, з дати на яку зроблено звіт про незалежну оцінку.

2. Сторони погоджуються що чинність договору оренди № 5871 від 25.05.2011 припиняється в разі порушення орендарем умов передбачених п.1 цього договору.

3. Всі інші умови договору оренди № 5871 від 25.05.2011 залишились незмінними.

19 серпня 2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Приватним підприємством "ДІЛ" було укладено договір № 5871/04 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5871 від 25.05.2011 року про наведене нижче.

1. В розділ I "Предмет договору" договору оренди № 5871 від 25.05.2011 замінити "зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2010 становить 322 519,00 грн" на "з висновком про вартість майна станом на 31.03.2014 становить 242 085,00 грн".

2. Пункт 3.1 розділу 3 договору оренди № 5871 від 25.05.2011 р. викладено у такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) та змінена за згодою сторін, відповідно до п.1 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить без ПДВ за базовий місяць оренди: березень 2014: 8 780,27 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2014 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2014 року".

3. У пункті 5.5 слова "перевірки його стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням, визначеному цим договором" замінити словами "контролю за його використанням та виконанням умов договору".

4. У пункті 5.8 слова "звітом про оцінку" замінити словами "висновок про вартість".

5. Пункт 8.1 глави 8 викласти в такій редакції: "8.1. Контролювати з можливим залученням балансоутримувача виконання умов договору та використання майна, переданого в оренду за договором, і у разі необхідності спільно з балансоутримувачем вживати відповідних заходів реагування".

6. Всі інші умови договору оренди № 5871 від 25.05.2011 залишаються незмінними.

На виконання п. 5.11. договору 25.05.2011 між Державним комітетом телебачення та радіомовлення України та Приватним підприємством "ДІЛ" було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір про відшкодування витрат), відповідно до п. 1.1. якого, балансоутримувач забезпечує обслуговування і експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 2 , загальною площею 3 619,6 кв. м (надалі-будівля), а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у відшкодуванні витрат балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Орендар користується приміщенням загальною площею 17,42 кв. м., яке знаходиться на технічному поверсі і даху будівлі (надалі - орендоване приміщення). Орендоване приміщення використовується для розміщення зовнішньої реклами на будівлях і спорудах.

Згідно з п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат, орендар, зокрема зобов`язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі компенсацію за спожиту електроенергію згідно з діючими розцінками і тарифами та податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду приміщення. Електроенергія оплачується згідно показників лічильників відповідно тарифів чинного законодавства України. Орендар здійснює оплату згідно з рахунком балансоутримувача протягом 10 днів з моменту його тримання банківським переказом на розрахунковий рахунок балансоутримувача. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Пунктом 5.1. договору про відшкодування витрат встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до кінця терміну дії договору оренди № 5871 від 25.05.2011.

Державний комітет телебачення та радіомовлення України звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 124 634,14 грн та сплаті земельного податку у розмірі 1 573,71 грн, оскільки Приватне підприємство "ДІЛ" у порушення п. 3.6. договору та п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат не сплачувало балансоутримувачу орендну плату та розмір земельного податку у період з червня 2019 року по 28 травня 2022 року.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог Державного комітету телебачення та радіомовлення України, вказує, що відповідно до договору оренди №5871 від 25.05.2011, майно передавалось з метою розміщення зовнішньої реклами на будівлях і спорудах, однак починаючи з вересня 2018 року Приватне підприємство "ДІЛ" не мало змоги використовувати орендовану будівлю за її призначенням, оскільки 11.02.2019 розпорядженням № 240 Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) відмовлено в наданні дозволу на розміщення зовнішньої реклами на орендованій будівлі державного нерухомого майна - частині даху нежилої будівлі площею 17,42 кв.м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 2.

В подальшому відповідач оскаржив вказане розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Окружного адміністративного суду міста Києва, за наслідками чого рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2020 у справі № 640/4250/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач наголошує, що позивачеві було відомо про те, що орендоване майно з 2013 року занесено до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, однак про вказану обставину Державний комітет телебачення та радіомовлення України не повідомляв Приватне підприємство "ДІЛ". Також відповідач вказує, що віднесення орендованого майна до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини у 2013 році унеможливлює використання його для розміщення зовнішньої реклами, у зв`язку з чим відповідач втратив джерело доходу, а тому опинився в скрутному становищі та був змушений припинити оплату частини оренди балансоутримувачу.

Також відповідач зазначає, що позивачем, при розрахунку заборгованості зі сплати орендних платежів, було невірно вказано суму платежу, оскільки орендна плата за місяць в спірний період складала 8 780,27 грн і була встановлена договором про внесення змін до договору оренди № 5871/04 від 19.08.2014, інших додаткових угод або договорів про внесення змін до договору оренди, де б встановлювався інший розмір орендної плати сторони не укладали. Відповідач зазначає, що договір припинив свою дію 25.02.2020, а тому позивач не мав права нараховувати орендну плату після спливу строку договору.

Приватне підприємство "ДІЛ" вказує, що стягнення на користь позивача пені та штрафу є подвійною відповідальністю за одне правопорушення.

Третя особа, у своїх поясненнях по суті спору зазначає, що відповідач сплатив на користь державного бюджету у відповідності до п. 3.6. договору 50 % орендної плати. Також у цих поясненнях Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву просить позов задовольнити повністю.

Спір виник за договором оренди майна стосовно платежів з орендної плати та земельного податку за договорами оренди та відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення, сплату яких вимагає позивач від відповідача за користування майном, як в період дії договорів, так і після їх припинення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України та статей 283 - 291 Господарський кодекс України.

Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору оренди є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Таким чином, яким би (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Колегія суддів враховує, що позивач у спірних правовідносинах не заявляв до відповідача вимоги щодо сплати ним неустойки за правилами частини другої статті 785 ЦК України, що, відповідно, виключало її розгляд судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, договір оренди припинився 25.02.2020. Відповідно припиненим з 25.02.2020 є і договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення, оскільки останній був чинним на строк дії договору оренди (пункт 5.1. договору про відшкодування). Відповідач повернув майно з оренди 28.05.2020, що підтверджується відповідним актом.

Колегія погоджується із доводами скаржника в тій частині, в якій скаржник стверджує про обов`язок відповідача як орендаря сплатити заборгованість з орендної плати за період дії договору оренди до його припинення, а не до дня повернення орендованого майна за актом.

Отже позовні вимоги до відповідача (щодо заборгованості з орендних платежів до припинення дії договору оренди з травня 2019 року по лютий 2020 року, заборгованості по сплаті земельного податку з липня 2019 року по лютий 2020 року, пені та штрафу за період з 11.06.2019 по 24.02.2020 та з 13.08.2019 по 24.02.2020) є обґрунтованими, а протилежні висновки місцевого суду в цій частині зроблені з неправильним застосуванням положень наведених положень цивільного та господарського законодавства.

Оскільки суд першої інстанції вирішуючи спір не врахував, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії) (так само як і земельний податок), резолютивну частину рішення необхідно змінити, зменшивши суми стягнення з відповідача на користь позивача з: 124 634,14 грн до 95 507, 75 грн (заборгованість по орендній платі за період з травня 2019 року по 24.02.2020); з 1 573, 71 грн до 1 159, 05 грн (заборгованість по сплаті земельного податку за період з липня 2019 року 24.02.2020); з 31 362, 52 грн до 27 317, 49 грн (пеня за період з 11.06.2019 по 24.02.2020 та з 13.08.2019 по 24.02.2020); з 3 786, 24 грн до 2 900 грн (штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості).

Щодо доводів відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення пені, слід зазначити таке.

За положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 ГК України.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважним причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Фінікарідов проти Кіпру" зазначив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Таким чином, фактичний пропуск позовної давності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявності поважних причин такого пропуску, право позивача підлягає захисту у порядку, встановленому ЦК України та ГПК України.

Колегія суддів зазначає про те, що 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16 березня 2020 року та № 239 від 25 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 291 від 22 квітня 2020 року, № 343 від 04 травня 2020 року, № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, № 611 від 16 червня 2021 року, № 855 від 11 серпня 2021 року, № 981 від 22 вересня 2021 року.

Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України були продовжені.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 258, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції Закону України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року) викладені у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21.

З огляду на викладене, колегія визнає необґрунтованими доводи скаржника щодо спливу позовної давності до вимог про стягнення пені. Встановлений на території України карантин діяв на час закінчення позовної давності до позовних вимог про стягнення пені у цій справі та був продовжений (строк) відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Частиною 5 статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Отже апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судові витрати

Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ДІЛ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/16278/21 змінити, виклавши пункти 1, 2 його резолютивної частини у такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ДІЛ" (03055, м. Київ, пр-т. Перемоги, 21А, ідентифікаційний код 19491704) на користь Державного комітету телебачення і радіомовлення України (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 2, ідентифікаційний код 00013936) заборгованість по орендній платі у розмірі 95 507, 75 грн (дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот сім гривень сімдесят п`ять копійок), заборгованість по сплаті земельного податку у розмірі 1 159, 05 грн (одна тисяч сто п`ятдесят дев`ять гривень п`ять копійок), пеню у розмірі 27 317, 49 грн (двадцять сім тисяч триста сімнадцять гривень сорок дев`ять копійок), штраф у розмірі 2 900, 00 грн (дві тисячі дев`ятсот гривень нуль копійок) та судовий збір у розмірі 1 903, 26 грн (одна тисяча дев`ятсот три гривні двадцять шість копійок).»

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/16278/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Державного комітету телебачення і радіомовлення України (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 2, ідентифікаційний код 00013936) на користь Приватного підприємства "ДІЛ" (03055, м. Київ, пр-т. Перемоги, 21А, ідентифікаційний код 19491704) 775, 63 грн (сімсот сімдесят п`ять гривень шістдесят три копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова