Рішення

від 17.04.2023 по справі 911/2508/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2023 р. Справа № 911/2508/22

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Харків-Полімер

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Полімершпагат

про стягнення 1782859,48 грн

за відсутності представників сторін у звязку з їх неявкою

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство Харків-Полімер (далі позивач, ПП Харків-Полімер) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою за вих. № 30/11юр від 30.11.2022 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Полімершпагат (далі відповідач, ТОВ ТВП Полімершпагат) про стягнення 1782859,48 грн, з яких: 931084,00 грн основного боргу, 331100,91 грн пені, 307885,27 грн 36% річних та 212789,30 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу № 65 від 02.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2023 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27.02.2023. Сторонам установлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Представники сторін у підготовче засідання 27.02.2023 не з`явились, про поважність причин неявки суд не повідомили, відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Полімершпагат про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 08.02.2023 про відкриття провадження у справі № 911/2508/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченко, буд. 100/9).

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали, направленої відповідачеві 10.02.2023 було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами статті 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі Закон), в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала суду про відкриття провадження у справі на адресу, яка внесена до Єдиного державного реєстру, як його місцезнаходження, за відсутності іншої повідомленої відповідачем адреси, на яку додатково могло б здійснюватися листування, може вважатись належним доказом відправлення Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Полімершпагат копії ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2023 підготовче засідання було відкладено на 20.03.2023.

В судове засідання 20.03.2023 сторони повторно не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Господарський суд Київської області ухвалою від 20.03.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.04.2023.

29.03.2023 (вх. № 6003/23) від сторін надійшла спільна заява сторін про затвердження мирової угоди з примірником мирової угоди від 15.03.2023 про врегулювання спору у додатку.

У судове засідання 03.04.2023 сторони, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не направили своїх повноважних представників, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 03.04.2023 судом було розглянуто подану на затвердження сторонами мирову угоду та постановлено відмовити у задоволенні спільної заяви Приватного підприємства Харків-Полімер та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Полімершпагат про її затвердження, про що винесено ухвалу; судове засідання відкладено на 17.04.2023.

В судове засідання 17.04.2023 сторони вкотре не з`явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом за його участі. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про направлення відповідачу ухвали суду.

Також суд вказує на те, що неможливість прибуття в судове засідання фізично, не позбавляло права відповідача надіслати на адресу суду письмові заперечення з приводу заявленого позову та/або мотивоване клопотання із зазначенням причин неможливості подати відповідні документи.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2021 року між Приватним підприємством «Харків-Полімер» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВП «Полімершпагат» (далі - покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № 65 (далі - Договір), згідно якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим Договором, товар (партію товару) у кількості, асортименті і за цінами, вказаними в накладних на відпуск товару (далі за текстом - видаткова накладна), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору право власності на товар (партію товару), що поставляється за цим Договором, переходить від продавця до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом Покупця у видатковій накладній.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару і вказується у видатковій накладній, яка підписується обома сторонами. Ціна кожної партії товару розраховується за цінами, які є звичайними і справедливими, які склалися на ринку ідентичних/однорідних товарів в порівняних умовах.

Згідно п. 3.2. Договору загальну вартість договору становить сума всіх підписаних сторонами видаткових накладних до цього Договору, з урахуванням можливих переоцінок вартості поставленого товару згідно п. 3.3. цього Договору.

Додатком № 1 до Договору, оформленого Специфікацією від 04.11.2021, постачальник зобов`язується поставити, а покупець сплатити та прийняти товар: поліпропілен PPG1035-08 (ставролен) в кількості 11000 тон, ціна за тону з ПДВ 62700, загальна сума з ПДВ 689700,00 грн. Оплата товару здійснюється на наступних умовах: відтермінування платежу 21 календарних днів. Цей додаток є невід`ємною частиною Договору поставка №65 від 02.11.2021.

Додатком № 1 до Договору, оформленого Специфікацією від 29.11.2021, постачальник зобов`язується поставити, а покупець сплатити та прийняти товар: поліпропілен PPG1035-08 (ставролен) в кількості 22000 тон, ціна за тону з ПДВ 59600, загальна сума з ПДВ 1311288,00 грн. Оплата товару здійснюється на наступних умовах: відтермінування платежу 21 календарних днів. Цей додаток є невід`ємною частиною Договору поставка №65 від 02.11.2021.

Додатком № 2 до Договору, оформленого Специфікацією від 04.11.2021, постачальник зобов`язується поставити, а покупець сплатити та прийняти товар: поліпропілен PPG1035-08 (ставролен) в кількості 11000 тон, ціна за тону з ПДВ 61500, загальна сума з ПДВ 676500,00 грн. Оплата товару здійснюється на наступних умовах: передоплата. Цей додаток є невід`ємною частиною Договору поставки №65 від 02.11.2021.

Розділом 5 Договору передбачено, що покупець сплачує продавцеві поставлений товар на умовах - відтермінування платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, з умовою погашення курсової різниці згідно п. 3.3.1 Договору. Повна оплата вартості товару, придбаного на умовах відстрочення оплати, передбачає здійснення усіх платежів, передбачених п. 3.3.1. даного Договору.

Згідно п. 5.2. Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний рахунок продавця. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання з поставки товару ним виконано повністю, здійснено поставку товару на загальну суму 2487372,00 грн за двома видатковими накладними: №131 від 29.11.2021 та №32 від 11.01.2022, однак за отриманий товар відповідач розрахувався не повністю, частково неоплаченою залишилась видаткова накладна № 32 від 11.01.2022 року на суму 1176084,00 грн. Крім того, оплата товару за видатковою накладною № 131 від 29.11.2021 року була здійснена з простроченням.

Оскільки станом на день подання даного позову до суду, за отриманий товар відповідач повну оплату не здійснив, за останнім утворилась заборгованість в розмірі 931084,00 грн основного боргу.

З урахуванням п. 7.2 Договору, поряд із наявною заборгованістю, позивачем викладена вимога про стягнення з відповідача 331100,91 грн пені (за загальний період з 29.12.2021 по 25.11.2022), а також 307885,27 грн 36% річних (за період з 05.01.2022-25.11.2022) та 212789,30 грн інфляційних втрат (за період з лютий-травень 2022, липень 2022, жовтень 2022).

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зважаючи на те, що відповідач факту виникнення вказаних грошових зобов`язань не заперечив та не спростував, правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання своїх зобов`язань та сплати коштів позивачу у повному обсязі не надав, судом було досліджено та надану правову оцінку лише тим доказам, які надав позивач.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі копіями письмових доказів, виходячи із майнових правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу № 65 від 02.11.2021 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так у відповідності до поданої накладної № 131 від 29.11.2021, постачальник передав, а покупець прийняв товар, всього 22000,00 кг поліпропілену PPG1035-08 загальною вартістю з ПДВ 1311288,00 грн.

З боку відповідача вказаний товар отримано завідувачем складу Прокопенко Ольгою Володимирівною за довіреністю № 68 від 26.11.2021 на отримання матеріальних цінностей за рахунком № 112 від 26.11.2021, який було виписано на отримання товару за накладною № 131.

У відповідності до поданої накладної № 32 від 11.01.2022, постачальник передав, а покупець прийняв товар, всього 21000,00 кг поліпропілену Sabic PP 500P загальною вартістю з ПДВ 1176084,00 грн.

З боку відповідача вказаний товар отримано завідувачем складу Прокопенко Ольгою Володимирівною за довіреністю № 1 від 11.01.2022 на отримання матеріальних цінностей за рахунком № 27 від 11.01.2022, який було виписано на отримання товару за накладною № 32.

Наявна в матеріалах справи товарно-транспортна накладна № 32 від 11.01.2022 також свідчить про розвантаження та отримання товару з боку відповідача за адресою: м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100/9.

Відповідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вказувалось вище та вбачається з тексту позовної заяви, товар за накладною № 131 від 29.11.2021 відповідачем оплачено повністю, однак, зі слів позивача, з порушенням встановленого строку оплати.

У відповідності до поданих позивачем доказів, в тому числі і на оплату товару, до позову надано платіжні доручення, де в призначенні платежу міститься посилання на рахунок № 27 від 11.01.2022, який згідно встановлених даних виписано на отримання товару за накладною № 32 від 11.01.2022.

Судом було досліджено вказані платіжні документи та встановлено факт оплати товару з призначенням платежу: «за поліпропілен згідно рах. № 27 від 11.01.22 у т.ч. ПДВ 20%», тобто саме за видатковою накладною № 32 від 11.01.2022 за наступними платіжними дорученнями: № 215 від 19.05.2022 на суму 50000,00 грн; № 287 від 24.06.2022 на суму 10000,00 грн; № 292 від 01.07.2022 на суму 10000,00 грн; № 300 від 07.07.2022 на суму 10000,00 грн; № 334 від 22.07.2022 на суму 5000,00 грн; № 335 від 27.07.2022 на суму 5000,00 грн; № 372 від 12.08.2022 на суму 5000,00 грн; № 377 від 15.08.2022 на суму 5000,00 грн; № 380 від 16.08.2022 на суму 5000,00 грн; № 399 від 18.08.2022 на суму 5000,00 грн; № 405 від 19.08.2022 на суму 5000,00 грн; № 413 від 22.08.2022 на суму 5000,00 грн; № 416 від 26.08.2022 на суму 5000,00 грн; № 426 від 29.08.2022 на суму 5000,00 грн; № 428 від 30.08.2022 на суму 5000,00 грн; № 431 від 31.08.2022 на суму 5000,00 грн; № 439 від 02.09.2022 на суму 5000,00 грн; № 447 від 05.09.2022 на суму 5000,00 грн; № 465 від 06.09.2022 на суму 5000,00 грн; № 471 від 07.09.2022 на суму 5000,00 грн; № 479 від 12.09.2022 на суму 5000,00 грн; № 482 від 13.09.2022 на суму 5000,00 грн; № 490 від 16.09.2022 на суму 5000,00 грн; № 502 від 19.09.2022 на суму 5000,00 грн; № 504 від 21.09.2022 на суму 5000,00 грн; № 513 від 26.09.2022 на суму 5000,00 грн; № 516 від 28.09.2022 на суму 5000,00 грн; № 521 від 03.10.2022 на суму 5000,00 грн; № 528 від 06.10.2022 на суму 5000,00 грн; № 548 від 12.10.2022 на суму 5000,00 грн; № 575 від 21.10.2022 на суму 5000,00 грн; № 591 від 28.10.2022 на суму 5000,00 грн; № 603 від 01.11.2022 на суму 5000,00 грн; № 609 від 07.11.2022 на суму 5000,00 грн; № 633 від 09.11.2022 на суму 5000,00 грн; № 647 від 14.11.2022 на суму 5000,00 грн; № 664 від 16.11.2022 на суму 5000,00 грн.

Всього за накладною № 32 від 11.01.2022 проведено платежів на оплату товару на суму 245 000,00 грн, відтак частина отриманого та неоплаченого товару становить 931 084,00 грн (1176084,00-245000,00).

Зважаючи на те, що сторонами в Договорі узгоджено відтермінування оплати 30 календарних днів з моменту поставки товару, суд зазначає, що саме на 31 календарний день відповідач є таким, що порушив грошові зобов`язання зі сплати отриманого за накладною № 32 від 11.01.2022 товару. Отже, ТОВ «ТВП «Полімершпагат» порушив договірні зобов`язання та прострочив термін оплати товару починаючи з 11.02.2022 року.

Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що ним зобов`язання за Договором виконано і поставлено відповідачу товар, про що свідчать зазначені вище обставини, які суд визнає встановленими з огляду на вірогідність наданих позивачем доказів: накладні, які підписані та скріплені печатками обох сторін, товарно-транспортна накладна на відвантаження та прийняття товару, а також платіжні доручення на часткову оплату.

В свою чергу, відповідач доказів оплати вказаної заборгованості, а також відзиву на позов та інших документів, які б спростовували вищенаведені обставини суду не надав.

Враховуючи вище встановлені судом обставини, надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з ТОВ «ТВП «Полімершпагат» заборгованості за отриманий товар за Договором купівлі-продажу № 65 від 02.11.2021 року в сумі 931084,00 грн за накладною № 32 від 11.01.2022 та задоволення вказаної вимоги повністю.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 331 100,91 грн пені за період з 29.12.2021 по 25.11.2022 року.

У поданому позивачем розрахунку пені, викладеному в позовній заяві, вбачається, що пеня нарахована за двома видатковими накладними: № 131 від 29.11.2021 на суму заборгованості 1311288,00 грн, починаючи з 29.12.2021 по 11.01.2022 та № 32 від 11.01.2022 на суму боргу 1176084,00 грн, з урахуванням подальших часткових проплат за період з 10.02.2022 по 25.11.2022.

З приводу нарахування пені за накладною № 131 від 29.11.2021 (29.12.2021 по 11.01.2022) суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, сторони в п. 5.1 Договору узгодили відтермінування платежу за отриманий товар 30 календарних днів з моменту поставки.

У позовній заяві позивач наголошує на те, що оплата за накладною № 131 відбулась повністю, тобто заборгованість з оплати 1311288,00 грн відсутня.

При цьому, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Тобто задля визначення права кредитора на застосування до боржника відповідальності у вигляді неустойки та інших фінансових санкцій, необхідно з`ясувати питання порушення строку оплати.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України позивачем не надано належних і допустимих доказів (банківських виписок, платіжних доручень) несвоєчасної оплати товару за накладною № 131 від 29.11.2021, крайній строк оплати за якою настав 29.12.2021, відтак встановити факт прострочення платежу та конкретну дату оплати за вказаною накладною неможливо, а відтак і право на стягнення неустойки.

При цьому, суд вказує на те, що до позовної заяви позивач надав копію акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2021 по 25.11.2022.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 квітня 2018 р. у справі № 905/1198/17, від 5 березня 2019 р. у справі № 910/1389/18, від 4 грудня 2019 р. у справі № 916/1727/17.

Таким чином, сам акт, за відсутності у матеріалах справи первинних документів, які засвідчують факт оплати та містять дату, а також встановлюють суму оплати повністю чи частково, одним платежем чи різними датами здійснювалась оплата, задля визначення в подальшому факту простроченої заборгованості, про який зазначає позивач, не є належним доказом виникнення у відповідача прострочених зобов`язань з оплати товару відповідно до умов цього договору згідно накладної № 131 та можливості нараховувати на вказану в накладній суму штрафних та фінансових санкцій.

За таких обставин, заявлена до стягнення пеня в розмірі 9053,28 грн, розрахована на суму боргу 1311288,00 грн з 29.12.2021 по 11.01.2022 за накладною № 131, за відсутності встановленого факту прострочення платежу, задоволенню не підлягає.

З приводу заявленої до стягнення пені за видатковою накладною № 32 від 11.01.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

Згідно п. 7.2 Договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті по даному Договору, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару (партії товару), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, за кожний день прострочення до дня фактичної оплати.

Отже сторони Договору № 65 від 02.11.2021 за взаємною згодою збільшили тривалість періоду нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, до дня погашення заборгованості.

Як свідчить поданий позивачем розрахунок неустойки, викладений у вигляді таблиці в тексті позовної заяви, який було досліджено судом, пеня нарахована за період з 10.02.2022 по 25.11.2021 з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Однак, зважаючи, що строк оплати заборгованості за накладною № 32 настав 10.02.2022, про що судом було викладено обґрунтування вище, відповідач вважається таким, що порушив договірні зобов`язання починаючи з 11.02.2022.

До того ж, слід зауважити, що розмір пені сторонами визначено на рівні 0,1%, але умовою застосування вказаного розміру є: не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої в період її нарахування.

Отже, судом було перевірено правильність нарахування пені за загальний період з 11.02.2022 по 25.11.2022 з урахуванням часткових проплат та встановленої 0,1 % ставки, перевіряючи при цьому, щоб розмір пені не був більшим подвійної облікової ставки НБУ, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга:Закон та встановлено, що сума пені за заявлені періоди загалом складає 261656,68 грн.

За таких обставин, нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 331100,91 грн підлягає частковому задоволенню в сумі 261656,68 грн.

Крім того внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору позивачем заявлено до стягнення 307885,27 грн 36% річних (з 05.01.2022 по 25.11.2022) та 212789,30 грн інфляційних втрат (за період з лютий-травень 2022, липень 2022, жовтень 2022).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Розділі 7 Договору сторони домовились, що у випадку прострочення оплати товару більш, ніж на 7 календарних днів, покупець зобов`язаний оплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 36 % річних від вартості неоплаченого в установлений термін товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Згідно поданого розрахунку 36% річних, позивачем здійснено нарахування за двома видатковими накладними, в тому числі і за накладною № 131 від 29.11.2021 на суму заборгованості 1311288,00 грн, починаючи з 05.01.2022 по 11.01.2022 в розмірі 9053, 28 грн. Зважаючи на те, що строк оплати за вказаною накладною не настав, за відсутності встановленого факту прострочення платежу, про що судом зазначалось вище, в задоволенні стягнення 36% річних в розмірі 9053, 28 грн суд відмовляє.

З приводу заявлених до стягнення 36% річних за накладною № 32 від 11.01.2022, суд виходить з такого.

У розрахунку річних, поданих позивачем, їх нарахування здійснено від кожного платежу окремо, з урахуванням часткових проплат за загальний період з 17.02.2022 по 25.11.2022. При цьому, зважаючи на встановлений судом строк оплати заборгованості, який настав 11.02.2022, саме з вказаної дати мав бути вчинений розрахунок 36% річних.

Як зазначено в п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Однак, враховуючи, що суд не вправі виходити за межі визначених позивачем періодів, а лише встановлювати їх правильність, суд здійснює перевірку поданого розрахунку 36% річних починаючи з 17.02.2022 по 25.11.2022.

Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» здійснений позивачем розрахунок 36% річних, судом встановлено, що за вказаний період підлягає до стягнення 298831,99 грн. Таким чином, заявлені до стягнення 307885,27 грн 36% річних підлягають задоволенню частково в сумі 298831,99 грн.

З приводу заявлених до стягнення 212 789,30 грн інфляційних втрат, нарахованих позивачем за окремі періоди, а саме: з 10.02.2022 по 18.05.2022 на суму боргу 1176084,00 грн; з 19.05.2022 по 23.06.2022 на суму боргу 1126084,00 грн; з 01.07.2022 по 06.07.2022 на суму боргу 1106084,00 грн; на суму боргу 966 084,00 грн, які в сукупності складають 212789,30 грн, які і просить стягнути позивач.

Під час перевірки розрахунків інфляційних втрат судом установлено, що початком прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати отриманого товару є 11.02.2022, про що суд неодноразово зазначав вище.

Таким чином, здійснивши перевірку інфляційних нарахувань за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга:Закон за визначені позивачем періоди, з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат, судом встановлено, що з 11.02.2022 по 18.05.2022 на суму боргу 1176084,00 грн інфляційні втрати складають 146056,01 грн; з 19.05.2022 по 23.06.2022 на суму боргу 1126084,00 грн інфляційні втрати складають 34908,60 грн; з 12.10.2022 по 20.10.2022 на суму боргу 966 084,00 грн інфляційні втрати складають 24152,10 грн. Загалом 205116,71 грн.

З приводу нарахованих інфляційних втрат в розмірі 7672,59 грн на суму боргу 1106084,00 грн з 01.07.2022 по 06.07.2022, суд звертає увагу позивача на те, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідні роз`яснення щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів суд зазначає, що за період з 01.07.2022 по 06.07.2022 розрахунок інфляції містить менше місяця, відтак інфляційна складова не враховується в суму боргу, на яку позивач зійснює нарахування.

За таких обставин, сума інфляційних втрат в розмірі 7672, 59 грн не підлягає задоволенню, оскільки такі нараховано позивачем на суму заборгованості, прострочення в оплаті яких тривало менше половини місяця.

З урахуванням встановлених обставин, заявлені до стягнення 212789,30 грн інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в розмірі 205116,71 грн.

Враховуючи викладене вище, а також те, що факт порушення відповідачем договірних зобов`язань судом встановлений і по суті останнім не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 931084,00 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу № 65 від 02.11.2021, 261656,68 грн пені, 298831,99 грн 36% річних та 205116,71 грн інфляційних втрат. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 25450,34 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Судом встановлено, що позивач у позовній заяві повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу становить 10000,00 грн та підтверджується наступними доказами: Договір про надання правової допомоги № 59 від 28.11.2022; Додаткова угода № 1 від 28.11.2022; рахунок на оплату № 97 від 30.11.2022; платіжне доручення № 2163 від 30.11.2022.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір № 59 від 28/11/2022 про надання правової допомоги, укладений між Адвокатським бюро «Майя Сергєєва та партнери» (далі Адвокатське бюро) та ПП «Харків-Полімер» (далі - клієнт).

Згідно з умовами п. 1.1. Договору, клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити стягнення заборгованості з контрагента ТОВ «ТВП «Полімершпагат» (код ЄДРПОУ 43549237).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Адвокатське бюро зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.

Згідно п. 2.2.6, з метою виконання цього Договору клієнт уповноважує Адвокатське бюро (в тому числі, але не виключно, особу, яка призначена в якості відповідальної за надання правової допомоги клієнту в межах цього Договору) брати участь від свого імені у судових справах з правом подання позовних заяв до суду та інших заяв по суті (відзиву на позовну заяву, клопотання, заяви, тощо), з усіма правами, якими законом наділені сторони судового провадження.

Вартість послуг за юридичне супроводження процесу стягнення боргу в судовому порядку в кожній інстанції (першій та апеляційній) передбачається в додаткових угодах (п. 3.1 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 6.1. Договору).

У відповідності до п. 2 поданої Додаткової угоди № 1 від 28.11.2022 року до Договору № 59 від 28.11.2022, гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу стягнення в судовому порядку заборгованості з контрагента ТОВ «ТВП «Полімершпагат» в розмірі 10000,00 грн в Господарському суді Київської області.

Пунктом 1 Додаткової угоди визначено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу по стягненню заборгованості з контрагента ТОВ «ТВП «Полімершпагат» в судовому порядку шляхом ознайомлення з укладеним договором, виявлення неузгодженостей, ризикованих умов для клієнта, перевірка наявності первинних бухгалтерських документів, їх змісту та аудит належності та повноти оформлення пакету первинних документів за результатами господарських операцій у межах укладеного Договору купівлі-продажу № 65 від 02.11.2021 .

Узгодження правової позиції щодо підстав та обґрунтованості стягнення заборгованості Договору купівлі-продажу № 65 від 02.11.2021, надання детальних роз`яснень клієнту щодо порядку звернення до суду, процедури подання позову та його розгляду, сплати судового збору, підготовка тексту позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій, формування доказової бази, додатків до позовної заяви та подання позовної заяви до суду, відслідковування призначення до розгляду.

Оплата вартості послуг (гонорару) передбачена п. 2 цієї Додаткової угоди здійснюється в розмірі в розмірі 10000,00 грн протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату.

Згідно рахунку на оплату № 97 від 30.11.2022 року та платіжного доручення № 2163 від 30.11.2022, згідно Додаткової угоди № 1 позивач здійснив оплату адвокатських послуг АО «Майя Сергєєва та партнери» в сумі 10000,00 грн з призначенням платежу «аванс гонорару за повне юридичне супроводження процесу стягнення в суд.порядку заборгованості з контрагента згідно рахунку № 97 від 30.11.2022 без ПДВ».

Позовну заяву від імені ПП «Харків-Полімер» підписано представником позивача адвокатом Сергєєвою Майєю Шаукатівною, на підтвердження повноважень якої до позовної заяви долучено Ордер серії АЕ № 1166374, виданим 28.11.2022 ПП «Харків-Полімер», Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДП № 2834 від 21.08.2014 (на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 08.08.2014 № 27).

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Крім того, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до постанови Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.

При цьому суд наголошує, що заявлена позивачем остаточна сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідає розрахунку судових витрат, наведеному у позовній заяві, та викладена у прохальній частині позову.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 3 ст. 126 ГПК України суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

З таких обставин, наданих ПП «Харків-Полімер» доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі в заявленій до стягнення сумі в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача, понесені на правову допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 9516,67 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Полімершпагат (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченко, буд. 100/9, код ЄДРПОУ 43549237) на користь Приватного підприємства «Харків-Полімер» (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 74, приміщення 2-3, код ЄДРПОУ 37189421): 931084 (дев`ятсот тридцять одну тисячу вісімдесят чотири) грн 00 коп заборгованості, 261656 (двісті шістдесят одну тисячу шістсот п`ятдесят шість) грн 68 коп пені, 298831 (двісті дев`яносто вісім тисяч вісімсот тридцять одну) грн 99 коп 36% річних, 205116 (двісті п`ять тисяч сто шістнадцять) грн 71 коп інфляційних втрат, 9516 (дев`ять тисяч п`ятсот шістнадцять) грн 67 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 25450 (двадцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят) грн 34 коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.05.2023 року

Суддя О.В. Щоткін