Рішення

від 19.05.2023 по справі 922/973/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/973/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова, місто Харків в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, місто Харків, доФізичної особи-підприємця Яковлевої Тетяни Володимирівни, Харківська область, Харківський район, село Коропи, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Яковлевої Тетяни Володимирівни, про стягнення коштів у розмірі 130272,14 грн.

20 березня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/973/23. Розгляд справи № 922/973/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. 03 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні клопотання (вх. № 7722 від 30 березня 2023 року) керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова про перехід розгляду справи № 922/973/23 за правилами загального позовного провадження. 17 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, долучено до матеріалів справи № 922/973/23 відзив (вх. № 9119 від 13 квітня 2023 року) Фізичної особи-підприємця Яковлевої Тетяни Володимирівни. Надано відповідачу, Фізичній особі-підприємцю Яковлевій Тетяні Володимирівні, строкдо 27 квітня 2023 року (включно)для скерування позивачу, Харківській міській раді, та Керівнику Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова примірника відзиву та доданих до нього документів, а також надати до суду докази такого скерування (позивачу та прокурору) в означений строк. Встановлено, що питання про прийняття до розглядувідзиву буде вирішено після усунення обставин, які послугували підставою для постановлення даної ухвали суду. 02 травня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, долучено до матеріалів справи № 922/973/23 заяву (вх. № 10558 від 27 квітня 2023 року) відповідача, Фізичної особи-підприємця Яковлевої Тетяни Володимирівни. Прийнято до розгляду відзив (вх. № 9119 від 13 квітня 2023 року) відповідача, Фізичної особи-підприємця Яковлевої Тетяни Володимирівни. Продовжено за ініціативою суду прокурору строк на подання відповіді на відзив (вх. № 9954 від 24 квітня 2023 року) до 02 травня 2023 року. Прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи № 922/973/23 відповідь на відзив (вх. № 9954 від 24 квітня 2023 року) прокурора.

Щодо реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи: відповідачем подано відзив (вх. № 9119 від 13 квітня 2023 року), що прийнятий до розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 02 травня 2023 року; прокурором подано відповідь на відзив (вх. № 9954 від 24 квітня 2023 року), що прийнята до розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 02 травня 2023 року. Строк на подання заперечень був встановлений до 25 квітня 2023 року (включно). Відповідач своїм правом на подання заперечень не скористався. Позивач, Харківська міська рада, не скористався своїм правом на подання заяв по суті справи.

Згідностатті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Як зазначено у позовній заяві, вивченням Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин встановлено порушення вимог законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:07:008:0014, що розташована на території Немишлянського району м. Харкова за адресою: бульвар Богдана Хмельницького, 8. Так, згідно інформації з ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності (надалі «Реєстр») № 323403031 від 20.02.2023 нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 3, 4, площею 50,7 кв.м., першого поверху № 1-17, площею 268,6 кв.м. в літ. «А-1», загальною площею 319,3 кв.м., що розташовані по бульвару Богдана Хмельницького, 8 у місті Харкові, належать Яковлевій Т.В. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на праві приватної власності на підставі договору дарування від 15.06.2021, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бистрицькою А.П. за реєстровим № 873 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16692063101). Поряд з цим, право власності або користування на земельну ділянку, площею 0,0479 га, з кадастровим номером 6310138500:07:008:0014, що розташована під вищевказаним об`єктом нерухомого майна та обліковується за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не зареєстровано, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру Водночас, вищевказана земельна ділянка сформована та 22.10.2003 здійснено її державну реєстрацію. Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 24.10.2022 за адресою: м. Харків, бульвар Богдана Хмельницького, 8 з кадастровим номером 6310138500:07:008:0014, проведеного головним спеціалістом відділу інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради встановлено, що зазначена земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень, право власності на які зареєстровано за Яковлевою Т.В. Крім того, за даними ДРРП на нерухоме майно право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:07:008:0014, площею 0,0479 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 припинено 09.01.2019 року на підставі угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 29.12.2018 № б/н, укладеної між Харківською міською радою та ТОВ «БЕРІЗКА» (номер запису про інше речове право 5822373 від 23.05.2014 року). Поряд з цим, рішенням Харківської міської ради від 24.06.2020 № 2148/20 фізичній особі-підприємцю Верхолаз А.Л. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138500:07:008:0014, площею 0,0479 га для зміни цільового призначення з «для роздрібної торгівлі та комерційних послуг» та «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)» для експлуатації та обслуговування літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-які інші рішення Харківської міської ради стосовно вищевказаної земельної ділянки відсутні. У вищезазначеному Акті обстеження земельної ділянки зазначено, що остання використовується ФОП Яковлевою Т.В. для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» під магазин та ветклініку. Поряд з цим, відповідно до інформації, наданої ГУ ДПС у Харківській області за № 5303/5/20-40-24-12-19 від 31.08.2020 встановлено, що Яковлева Т.В. перебуває на обліку як платник земельного податку за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:07:008:0014, загальною площею 0,0479 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом 2021 року ОСОБА_1 сплачено земельний податок за використанням вищевказаної земельної ділянки в сумі 30114,59 грн. Таким чином, на думку прокурора, ФОП Яковлева Т.В. з 15.06.2021 по теперішній час у своїй підприємницькій діяльності використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:07:008:0014, площею 0,0479 га, що розташована за адресою: м. Харків, бульвар Богдана Хмельницького, 8 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України. На підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 3585 від 14.09.2021 року, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради додатком до листа № 3315/0/225-22 від 06.12.2022 року надано розрахунок безпідставно збережених коштів за використання ФОП Яковлевою Т.В. земельної ділянки у період з 15.06.2021 по 31.12.2021 в сумі 130272,14 грн. Також, прокурор надає обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави.

12 квітня 2023 року до суду від відповідачки надійшов відзив (вх. № 9119) у якому зазначається, що не погоджується із пред`явленим позовом. Відповідачка зазначає, що стала власником частини нежитлової будівлі, зазначеної у позові, на підставі договору дарування від 15.06.2021 року. На той час попередній власник, Верхолаз А.Л., займався оформленням права власності на земельну ділянку, на якій розташовано належній відповідачці об`єкт нерухомого майна. Також, із тексту позовної заяви вбачається, що рішенням Харківської міської ради № 2148/20 від 24.06.2020 ФОП Верхолаз А.Л. було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення цієї земельної ділянки для зміни цільового призначення та подальшого оформлення договору оренди. Проте, попередній власник не встиг оформити право власності на цю земельну ділянку через те, що за договором довірчого управління нерухомим майном цим питанням займався довірчий управитель ТОВ «Берізка». При цьому, відповідачка посилається на те, що не встигла з часу придбання об`єкта нерухомості оформити договір оренди спірної земельної ділянки через об`єктивні причини, а саме введення карантину у зв`язку із розповсюдженням хвороби COVID-19. Також, зазначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, укладений з її власником. Не дивлячись на те, що договір на оренду спірної земельної ділянки відповідачкою не був оформлений, однак вона все одно знаходила кошти для внесення плати за землю та було сплачено 30114,59 грн. земельного податку. У відзиві також зазначено, що з доданого розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності неможливо встановити на підставі якого нормативного акту було здійснено такий розрахунок, невідомі застосовані в ньому коефіцієнти. Крім того, з самого розрахунку неможливо встановити ким він був складений, так як зазначені дані таких осіб як «Дорош Г.Г.» і «Підлісна К.О.», без зазначення їх посад та за відсутності їх підписів. Тому неможливо перевірити наявність у цих осіб повноважень для проведення та складення такого розрахунку. Відсутня і дата складання такого розрахунку.

24 квітня 2023 року до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. № 9954) у якій зазначено, що не погоджується із доводами відповідача. Прокурор зазначає, що відповідачка підтвердила, що не оформлювала з часу придбання об`єкта нерухомості договір оренди спірної земельної ділянки. Таким чином, доводи, викладені відповідачкою у відзиві, не спростовують доводів, викладених у позовній заяві, а, навпаки, їх підтверджують. Оскільки ФОП Яковлева Т.В. володіє нерухомим майном, що розташовано на спірній земельній ділянці, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у ФОП Яковлевої Т.В. виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка перебуває під вищевказаним об`єктом нерухомості. Таким чином, на думку прокурора, ФОП Яковлева Т.В. безпідставно використовує спірну земельну ділянку та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, за відсутності укладеного договору, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО АНАЛІЗУ ПІДСТАВ ДЛЯ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України). У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, щоКонституцією Українивстановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті цього Закону). Крім того, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

На переконання суду, прокурор, звертаючись з даним позовом, обґрунтував порушення інтересів держави, а саме вказав, що користування вищевказаною земельною ділянкою без укладення договору оренди землі позбавляє Харківську міську територіальну громаду в особі Харківської міської ради можливості отримати дохід у відповідному розмірі від передання земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради щодо неодержання коштів у розмірі орендної плати. Факт протиправного та безоплатного використання земель комунальної власності, у разі встановлення такого факту, порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради, як їх власника щодо реалізації передбаченого ч. 1 ст. 319 ЦК України права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Отже, місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

При цьому, прокурором було встановлено, що Харківською міською радою, як суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах, самостійно не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ФОП Яковлевої Т.В. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати та відповідний позов до останньої з цим же предметом та з цих же підстав не пред`являвся, що підтверджується листом № 3315/0/225-22 від 06 грудня 2022 року Департаментом земельних відносин Харківської міської ради, листом прокурора № 51-107-349вих-23 від 23 січня 2023 року та листом Департаменту земельних відносин № 949/0/225-23 від 09 лютого 2023 року.

Таким чином, прокурором дотримані процедури, передбачені законодавством України, для звернення до суду в інтересах держави, так само як і обґрунтовано в чому може полягати порушення інтересів держави. Тобто, вбачаються обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави прокуратурою в особі Харківської міської ради.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

ВІДНОСНО АНАЛІЗУ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ КОШТІВ.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 323403031 від 20 лютого 2023 року нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 3, 4, площею 50,7 кв.м., першого поверху № 1-17 площею 268,6 кв.м. в літ. «А-1», загальною площею 319,3 кв.м., , що розташовані за адресою: місто Харків, бульвар Богдана Хмельницького, 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16692063101, надалі «Нерухоме майно») належить на праві приватної власності з 15.06.2021 року Яковлевій Тетяні Володимірівні. Підставою виникнення права власності на означене Нерухоме майно є договір дарування від 15 червня 2021 року.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 323401839 від 20.02.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:07:008:0014, площею 0,0479 га, що розташована за адресою: місто Харків, бульвар Богдана Хмельницького, 8 належить територіальній громаді Харкова в особі Харківської міської ради. Попередній договір оренди цієї земельної ділянки був розірваний 09 січня 2019 року на підставі угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки № б/н від 29.12.2018 року. В цьому реєстрі відсутні відомості про реєстрацію будь-яких інших договорів оренди або іншого права користування, в тому числі відповідача.

Сторонами не заперечується той факт, що означені нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:07:008:0014, площею 0,0479 га.

24 жовтня 2022 року головним спеціалістом відділу інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Павловським Р.В. було встановлено, що означена земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:07:008:0014, площею 0,0479 га використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень, право власності на які зареєстроване за Яковлевою Т.В., про що було складено акт обстеження земельної ділянки. До Акта додається план-схема.

08 лютого 2023 року головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Сипало О.В. було встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:07:008:0014, площею 0,0479 га за адресою: АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля літ. «А-1», право власності на яку, на теперішній час, зареєстроване за Яковлевою Т.В. Земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:07:008:0014, площею 0,0479 га за адресою: АДРЕСА_1 використовується ФОП Яковлевою Т.В. для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» під магазин та ветклініку. До Акта долучено: ситуаційну схему розміщення земельної ділянки, що є додатком № 1 до Акта. Також, додається фото земельної ділянки, що є додатком № 2 до Акта.

До матеріалів справи представлено розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з кадастровим номером 6310138500:07:008:0014, площею 0,0479 га з порушенням вимог законодавства. З цього розрахунку вбачається, що розмір орендної плати за період з 15.06.2021 року по 31.12.2021 року складає 160386,73 грн. При цьому, як зазначається у цьому акті, відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області № 5303/5/20-40-24-12-19 від 31.08.2022 року, відповідачкою у 2021 році сплачено 30114,59 грн. земельного податку. У зв`язку з цим, розмір безпідставно збережених відповідачкою коштів розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою і становить 130272,14 грн. (160386,73 грн. 30114,49 грн.). Зазначений розрахунок здійснено на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Таким чином, відповідачкою в період з 15.06.2021 року по 31.12.2021 року не сплачено за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у сумі 130272,14 грн., внаслідок чого вона зберегла у себе майно-грошові кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно зіст. 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Частиною 3ст. 1212 ЦК Українивстановлено, що положенняглави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК Українизастосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до ч. 1ст. 1214 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положеньглави 83 ЦК України(висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88ц-13, постанова ВПВС у справі № 587/430/16-у, № 629/4628/16-ц від 23.05.2018, № 922/3412/17 від 20.11.2018, № 917/1739/17 від 04.12.2019). За змістом приписів глав 82 і 83ЦК Українидля деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст.ст.179,190 ЦК України, оскільки відповідно дост. 206 ЗК Українивикористання землі в Україні є платним.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїстатті 1212 ЦК України(близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, постанова Великої Палата Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, постановах Великої Палата Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, постанов Верховного Суду від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі № 922/207/15, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17).

Відповідно до п. 2.1постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Таким чином, відповідачка безпідставно використовувала спірну земельну ділянку та зберегла кошти, не сплачуючи орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, за відсутності укладеного договору, а Харківська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати за рахунок Харківської міської ради.

Окремо суд звертає увагу, що неможливість оформлення земельної ділянки в оренду не може вказувати на звільнення від оплати вартості користування за нею. При цьому, відсутність договору оренди не вказує на те, що відповідачка не зобов`язана сплачувати за користування земельною ділянкою, адже у зв`язку із набуттям права власності на нежитлові приміщення (нерухоме майно), що розташоване на земельній ділянці, у відповідачки автоматично виник обов`язок належним чином сплачувати за користування цією земельною ділянкою, враховуючи презумпцію оплатності використання земельних ділянок в України. Таким чином, дослідивши доводи відповідачки, суд прийшов до висновку, що вони не узгоджуються із чинним законодавством, а отже не можуть бути враховані. Так само, відповідачкою не було спростовано те, що наданий до суду розрахунок суми складений невірно та не уповноваженими особами, при цьому свого розрахунку, на противагу представленому прокурором, відповідачкою не було надано.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати повністю покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями1-5,8, 10-12,20,41-46,73-80,86,123, п. 2 ч. 1 ст.129,статтями 232,233,236-238,240,241,247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харковав інтересах держави в особі Харківської міської ради задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яковлевої Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7; код ЄДРПОУ: 04059243, код класифікації доходів бюджету 24062200, номер рахунку UA698999980314090611000020649, МФО 899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК Харків обл. /МТГ Харків) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 130272,14 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яковлевої Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ: 02910108; банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 684,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "19" травня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко