Ухвала

від 26.06.2023 по справі 922/973/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

26 червня 2023 року м. ХарківСправа № 922/973/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

боржника: не з`явився,

прокурора: Клейн Л.В., посвідчення № 072868 від 01.03.23,

стягувача: Жилка С.Е., самопредставництво, посвідчення № 2663,

розглянувши заяву (вх. № 15406 від 15 червня 2023 року) ФОП Яковлевої Т.В. про розстрочення виконання судового рішення, у справі

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова, місто Харків в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, місто Харків,

до Фізичної особи-підприємця Яковлевої Тетяни Володимирівни, Харківська область, Харківський район, село Коропи,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2023 року, рішенням господарського суду Харківської області, позов Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Яковлевої Тетяни Володимирівни на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 130 272,14 грн. та на користь Харківської обласної прокуратурисудові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 684,00 грн.

15 червня 2023 року до суду від ФОП Яковлевої Т.В. надійшла заява (вх. № 15406) про розстрочення виконання рішення суду від 19 травня 2023 року.

Суд, розглянувши вищеозначену заяву, зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може розстрочити виконання рішення. Положеннями частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події 4) тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків та порядку розтрочення виконання рішення в цілому. Наявність підстав для розстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяв про розстрочення виконання судового рішення, судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

У Господарському процесуальному кодексі України та Законі України «Про виконавче провадження» не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки або розстрочки. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

ВІДНОСНО ФОРС-МАЖОРНИХ ОБСТАВИН.

У заяві боржник посилається на те, що воєнний стан, військові дії є форс-мажорними обставинами, що унеможливлюють виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у постанові від 30 травня 2022 року у справі № 922/2475/21 констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Боржник не надав до суду доказів на підтвердження того, що форс-мажорні обставини, засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, поширюються саме на правовідносини, що були предметом судового розгляду. Так само, боржником не доведено, що форс-мажорні обставини впливають у даному конкретному випадку на виконання рішення суду. Суд визнає, що з 24 лютого 2022 року місто Харків та відповідні населені пункти Харківської області (згідно із відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України) перебувають (-ли) у зоні проведення активних бойових дій через широкомасштабне вторгнення рф на територію України. При цьому, очевидним є той факт, що це є як наслідком зниження обсягів здійснення підприємницької діяльності або так і взагалі її припинення. При цьому, в кожному конкретному випадку, відповідна сторона має довести доказами, що саме в її конкретному випадку мають місце ці обставини, що зумовлені загальновідомими подіями.

Таким чином, на переконання суду, боржник не надав доказів, які б підтвердили поширення на нього форс-мажорних обставин, що вказують на ускладнення виконання рішення або роблять його неможливим.

Окремо суд зазначає, що наведені заявником доводи, зокрема, наявність загальнонаціонального карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року стосуються як боржника так і стягувача, а тому не є підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення.

ВІДНОСНО ПОСИЛАННЯ БОРЖНИКА НА ВІК, НАЯВНІ ХВОРОБИ, ФІНАНСОВЕ СТАНОВИЩЕ.

На 3 аркуші заяви боржник зазначає, що вона досягла 72-річного віку, перенесла у 2022 року захворювання на коронавірусну хворобу, має хронічні захворювання та понесла значні витрати на лікування.

З цього приводу, суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, суд має врахувати всі обставини, що мають значення для розгляду заяви. Враховуючи представлені документи, а також матеріали справи, суд зазначає, що боржник у повній мірі винна у виникненні спору. Немаючи змоги здійснювати надалі підприємницьку діяльність самостійно, боржник мала права вчинити відповідні дії задля усунення обставин, що стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави до суду. При цьому, подання до суду заяви про розстрочку виконання судового рішення не може розцінюватися судом як намір боржника реально виконати рішення суду. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності. А тому, тяжке фінансове становище не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків господарської діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.

Крім того, судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду, з врахуванням інфляційних процесів в економіці держави, також порушує матеріальні інтереси стягувача, як представника інтересів територіальної громади міста Харкова, що призведе до негативних наслідків у його діяльності у вигляді неодержання місцевим бюджетом грошових коштів. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26 червня 2013 року, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Суд зазначає, що в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду боржник послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності, яку він здійснює на свій ризик. Стягувач та боржник знаходяться в рівних економічних умовах, а розстрочка виконання рішення суду в даному випадку призведе до надання переваг боржнику у порівнянні зі стягувачем за відсутності для цього підстав. Боржником не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи зазначене вище, оцінивши наведені боржником посилання на обставини, які на його думку ускладнюють виконання рішення суду, надані ним до заяви документи, з огляду на відсутність доказів вчинення відповідачем дій направлених на добровільне виконання судового рішення, доказів, які б вказували на можливість виконати судове рішення у зазначений у заяві графік, суд дійшов висновку, що наведені доводи не підтверджують наявності виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлює відмову у задоволенні його заяви про розстрочку виконання рішення.

Керуючись статтями 42, 232-236, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вх. № 15406 від 15 червня 2023 року) Фізичної особи-підприємця Яковлевої Тетяни Володимирівни про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвалу підписано "27" червня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко