Постанова

від 10.05.2023 по справі 920/155/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року

м. Київ

Справа № 920/155/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Астапової Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Сівагро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 (колегія суддів: Іоннікова І. А., Тарасенко К. В., Разіна Т. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" до відповідачів: 1) Фермерського господарства "Сівагро"; 2) Комишанської сільської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, припинення права оренди,

за участю представників:

позивача - Іванова О. І.;

відповідача-1 - Кузьменко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" (далі - ТОВ "Суми-Агро") звернулося до господарського суду з позовом до Фермерського господарства "Сівагро" (далі - ФГ "Сівагро") та Комишанської сільської ради, в якому просило:

- визнати незаконними та скасувати рішення, прийняті державним реєстратором Комишанської сільської ради, про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 2,1393 га з кадастровим номером 5921281700:12:007:0077 на підставі договору оренди землі б/н, укладеного між орендарем ФГ "Сівагро" та орендодавцями ОСОБА_1 (1/2 частки) та ОСОБА_2 (1/2 частки);

- припинити право оренди ФГ "Сівагро" земельної ділянки з кадастровим номером 5921281700:12:007:0077 площею 2,1393 га, розташованої на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Суми-Агро" на підставі укладеного із ОСОБА_3 договору взяло в оренду строком на 25 років земельну ділянку. Цей договір 03.11.2008 зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК". Проте в грудні 2020 року державний реєстратор зареєстрував право оренди на цю ж саму земельну ділянку за ФГ "Сівагро", не дослідивши при цьому наявності речового права позивача на неї, чим допустив одночасне існування подвійної реєстрації права оренди однієї земельної ділянки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. ТОВ "Суми-Агро" на підставі укладеного із ОСОБА_3 договору від 04.03.2008 орендувало строком на 25 років земельну ділянку площею 2,139 га ріллі, яка знаходиться на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області. Цей договір 03.11.2008 зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК".

4. У 2015 році право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за спадкоємцями ОСОБА_3 - ОСОБА_1 (1/2 частки) та ОСОБА_2 (1/2 частки).

5. У червні 2019 року позивач дізнався, що 17 та 26 грудня 2020 року державний реєстратор Комишанської сільської ради на підставі відповідних договорів із власниками земельної ділянки зареєстрував за ФГ "Сівагро" право оренди на цю земельну ділянку.

6. Вважаючи себе чинним орендарем спірної земельної ділянки, звернувся з цим позовом до господарського суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. 12.09.2022 Господарський суд Сумської області постановив ухвалу про закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

8. Суд першої інстанції зазначив, що спір стосується захисту цивільного права, зокрема, випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельної ділянки.

9. 01.03.2023 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цієї ухвали та передачу справи на розгляд до Господарського суду Сумської області.

10. За висновком суду апеляційної інстанції спір у цій справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

11. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не визначив фізичних осіб - орендодавців земельної ділянки співвідповідачами у цій справі. Тож, посилаючись на право позивача на визначення суб`єктного складу сторін та осіб, які, на його думку, порушують його права та інтереси, беручи до уваги відсутність у суду права за власною ініціативою залучати співвідповідача у справі, суд апеляційної інстанції вважав висновки суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у цій справі помилковими.

Короткий зміст касаційної скарги

12. ФГ "Сівагро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

13. Скаржник зазначив, що, визначаючи юрисдикцію цього спору, суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19 та від 27.11.2019 у справі № 657/33/19; постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 922/808/19 та від 17.02.2021 у справі № 902/416/20.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

14. У відзиві ТОВ "Суми-Агро" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає, що права власників земельної ділянки не порушуються, жодних вимог до них позивач не заявляв. Позивач наполягає на правильності визначених ним відповідачів за цим позовом та посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, відповідно до якої належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право якої зареєстровано.

Позиція Верховного Суду

15. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

16. За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

17. Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

18. Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії" (Belilos v. Switzerland)); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської Комісії від 12.10.1978 у справі "Лео Занд проти Австрії" (Leo ZAND v. Austria)).

19. Через визначення юрисдикційності спору забезпечується дотримання принципу правової визначеності, за яким слід не допускати наявності проваджень, а відтак, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. Тому потрібно визначати юрисдикційність відповідного спору так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після відповідного коригування позовних вимог та формування іншого складу учасників справи.

20. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

21. Справді, позивач, звертаючись до суду, самостійно формує склад сторін справи, вказуючи відповідачів у справі, визначає предмет та підстави позову. Однак правила розгляду юридичного конфлікту у суді слід встановлювати, виходячи з дійсного змісту спірних матеріальних правовідносин та складу сторін таких правовідносин, не обмежуючись визначених позивачем складом сторін справи.

22. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

23. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді та переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

24. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Такий правовий висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

25. Водночас за змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

26. Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

27. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

28. Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

29. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

30. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що позовні вимоги, спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Отже, такий спір має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

31. У поданому до господарського суду позові ТОВ "Суми-Агро" просило припинити право оренди та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ФГ "Сівагро" стосовно земельної ділянки, власниками якої є фізичні особи.

32. За доводами позивача, ним визначено юрисдикцію справи відповідно до суб`єктного складу спору, який є спором з особою, право оренди земельної ділянки якої зареєстровано, і до якої звернені позовні вимоги. Однак таке твердження є помилковим та спростовується підставами поданого позову.

33. Так, ТОВ "Суми-Агро" на підставі відповідного договору взяло в оренду у власника - фізичної особи ОСОБА_3 земельну ділянку, яку згодом успадкували фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивач стверджував, що під час дії цього договору, право оренди на цю земельну ділянку було зареєстровано за ФГ "Сівагро" на підставі укладених між ним та фізичними особами - власниками земельної ділянки договорів оренди.

34. Отже, юридичний конфлікт виник в орендних правовідносинах, стороною яких є, зокрема, фізичні особи - орендодавці, які реалізували свої права на земельну ділянку, розпорядившись нею.

35. Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом учасників спірних матеріальних правовідносин має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

36. Такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

37. Однак відсутність позовних вимог до фізичних осіб власників - орендодавців спірної земельної ділянки не змінює суб`єктного складу правовідносин щодо користування земельною ділянкою, з приводу яких виник спір.

38. Інший підхід до визначення юрисдикції призводить до можливості ініціювати у межах єдиних спірних правовідносин справи, що будуть розглядатися судами різних юрисдикцій в залежності від сформованих позивачем вимог та складу відповідачів.

39. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/4144/16 зазначила про те, що доводи суду апеляційної інстанції, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й знаходиться у володінні та користуванні товариства, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.

40. Відповідне правозастосування має сталий характер. Так, у постанові від 18.04.2023 року у справі № 357/8277/19 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про належний спосіб захисту у спорі про право оренди земельної ділянки, зареєстрованого за іншим орендарем, а також про юрисдикцію спору юридичної особи - орендаря про витребування майна в іншої юридичної особи - орендаря, які виникли з правовідносин на підставі договорів оренди земельної ділянки, укладених з фізичною особою, зазначила таке: "Оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є земельні ділянки, власником яких є фізична особа як сторона договорів оренди землі (як первісного, укладеного із позивачем, так і двох наступних, укладених із відповідачем), предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника земельних ділянок. А оскільки позовні вимоги ТОВ "Олійникова Слобода" до ТОВ "Агрокомплекс "Узин" про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та користування заявлені з приводу земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка укладала договори оренди як з ТОВ "Олійникова Слобода", так і з ТОВ "Агрокомплекс "Узин", а тому з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства".

41. У справі, що розглядається, власниками земельної ділянки, щодо права оренди якої виник спір, є фізичні особи, і доказів про наявність у них статусів підприємців матеріали справи не містять. Саме із цих підстав справа у цьому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини першої статті 20 ГПК України та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

42. Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду також у постановах від 12.11.2019 у справі № 920/40/19, від 27.11.2019 у справі № 675/33/19 та від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19.

43. Визначаючи юрисдикцію справи, суд апеляційної інстанції правильно вказав на необхідність застосування таких критеріїв, як суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Однак при цьому припустився помилки, ототожнивши суб`єктний склад сторін спірних правовідносин та сторін у справі, а тому дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цього спору в порядку господарського судочинства, а тому доводи скаржника підтвердились під час касаційного перегляду. Отже, постанову в цій справі слід скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

44. Щодо висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.10.2019 у справі № 814/2030/17 та у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 щодо належності відповідачів у справах за позовом, де оспорюється зареєстроване право оренди, то ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у цій постанові про те, що має місце приватноправовий спір, і справи цієї категорії мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

45. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

47. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

48. З огляду на викладене Верховний Суд вважає наведені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права достатніми для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 01.03.2023 із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції від 12.09.2022.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Сівагро" задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 920/155/22 скасувати, ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.09.2022 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя Л. І. Рогач