Постанова

від 16.05.2023 по справі 761/16376/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

16 травня 2023 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/6812/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 05 жовтня 2022 року

в складі судді Пономаренко Н. В.

у цивільній справі №761/16376/21 Шевченківського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний",

третя особа - ОСОБА_2 ,

про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною, зобов`язання її спростувати та стягнення моральної шкоди

У С Т А Н О В И В:

В травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний" (далі - ЖБК "Ювілейний", ЖБК), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати такими, що не відповідають дійсності наступні відомості, розміщені в оголошеннях про те, що: 1) хазяйка кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_2 внесла зміни в проект гарячого водопостачання і опалювальної системи будинку ЖБК (додаток №5); 2) ОСОБА_1 надсилав скаргу до КМДА про не прибирання снігу на придомовій території ЖБК (додаток №6); 3) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 організовують травлю голови правління ОСОБА_3 та являються наклепниками і аферистами (додаток №7).

Також просив зобов`язати ЖБК "Ювілейний" спростувати недостовірну інформацію, поширену шляхом випуску об`яв написаних від імені правління ЖБК в грудні 2020 року (Додаток №5), в лютому 2021 року (Додаток №6), в березні 2021 року (Додаток №70. Спростування виконати шляхом розміщення об`яв в тому ж самому місці, де було поширено недостовірну інформацію.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_2 з 1976 року проживають в кв. АДРЕСА_2 і будинок на даний час обслуговується відповідачем - ЖБК «Ювілейний». Вказана в позові інформація, яку позивач вважає недостовірною, вигаданою та наклепницькою, такою, що порочить честь, гідність та його ділову репутацію, а також його сім`ї, серед мешканців ЖБК, була поширена з 26.12.2020 по 03.03.2021 шляхом розміщення об`яв в місцях розклеювання оголошень в будинку та інших загальнодоступних місцях, в кабіні ліфту та охватила всіх мешканців будинку і їх гостей.

Зазначав, що дані об`яви помічені та сфотографовані ним 26 грудня 2020 року на дошці оголошень, у вікні служби консьєржів; 26 лютого 2021 року на дошці оголошень у вікні служби консьєржів; 03 березня 2021 року в кабіні ліфта та їх зміст переконливо свідчить про порушення відповідачем його особистих немайнових прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди зазначив, що факт заподіяння моральної шкоди спричинений неправомірними та наперед спланованими з метою дискредитації його в очах мешканців будинку діями відповідача та вимагає від нього, який є інвалідом 2 групи, витрачати час на доведення мешканцям ЖБК того, чого він не робив. Такі події позбавили його душевного спокою, ввели в стан депресії, а тому моральну шкоду оцінено в 4000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що спір у даній справі містить вимоги немайнового характеру, а тому справа повинна була розглядатися в загальному позовному провадженні, тоді як суд, в порушення норм процесуального права розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Додав, що розгляд судом справи в спрощеному позовному провадженні перешкодив йому належним чином користуватися своїми процесуальними правами, в результаті чого судом першої інстанції не було вирішено ряд клопотань позивача поданих разом з позовною заявою.

Суд порушив положення ст. 197, 227, 242 ЦПК України, оскільки не встановив порядок з`ясування обставин, на які посилалися сторони; не заслухав пояснення сторін та не провів судові дебати (заключне слово).

Суд необґрунтовано надав оцінку зібраним по справі доказам, зокрема, на думку скаржника, суд не дослідив докази згідно ст. 197 ЦПК України, подані позивачем разом з позовною заявою.

Суд поклав в основу рішення неправдиві свідчення свідка ОСОБА_4 .

Судом не взято до уваги, що відповідач не надав належних, допустимих і достовірних доказів, що об`яви №1 та №2 долучені до позовної заяви не мають ніякого відношення до правління ЖБК "Ювілейний", тоді як обов`язок доводити, що поширювані відомості відповідають дійсності, згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України покладаються на відповідача.

Резюмуючи наведене, вказав на те, що суд першої інстанції, керуючись статтями 259, 263-265 ЦПК України не надав серйозної аргументації, щодо відмови в задоволенні позову; суд упереджено, не вмотивовано з численними порушеннями норм процесуального і матеріального права відмовився від дослідження доказів, незаконно перервав допит свідка

Також, як на підставу скасування рішення суду позивач посилався на те, що протокол судового засідання від 05.10.2022 вівся незадовільно, є неповним, не відтворює в повній мірі порядку перебігу судового засідання, зокрема в протоколі не відтворені запитання позивача до свідка, а лише відповіді свідка на запитання і то неповні та не в тій послідовності, в якій їх ставив позивач. Відповіді свідка зазначені в протоколі судового засідання від 05.10.2022 та в рішенні суду суттєво відрізняються.

За вказаних обставин, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 .

Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу позивача та просила задовольнити.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_2 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та важає його правильним, враховуючи наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, щопозивач в позовній заяві посилався на розміщення ЖБК «Ювілейний» наступної інформації: 1) хазяйка кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_2 внесла зміни в проект гарячого водопостачання і опалювальної системи будинку ЖБК (додаток 5); 2) ОСОБА_1 надсилав скаргу до КМДА про неприбирання снігу на придомовій території ЖБК (додаток №6); 3) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 організовують травлю голови правління ОСОБА_3 та являються наклепниками і аферистами (додаток №7).

На підтвердження факту поширення відповідачем інформації, позивачем до позовної заяви долучено фотокопії оголошень із вищевказаним змістом, однак без зображення їх місця розташування.

Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошував на тому, що інформація була поширена саме відповідачем у визначений в позові спосіб: на дошці оголошень у вікні служби консьєржів та в ліфті.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Як встановлено положеннями ч. 4, ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: доведення обставин поширення спірної інформації; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Аналіз наведених положень закону вказує на те, що обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. В свою чергу, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Отже, за приписами статті 277 ЦК України в чинній редакції обов`язок доведення обставин поширення недостовірної інформації саме відповідачем покладається на позивача. Тобто у спірних правовідносинах діють загальні правила щодо доказування, згідно яких обов`язок з доказування покладається на позивача, тоді як на відповідача покладається обов`язок на спростування обставин, наведених позивачем.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач посилався на не чинну редакцію статті 277 ЦК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права, яка регулює дані правовідносини.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимога або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог позивачем не надано належних доказів, що розповсюдження вказаної в позові інформації здійснювалося саме відповідачем. Більше того, наявність фотокопій вищевказаних оголошень не свідчить про їх поширення саме на дошці оголошень в вікні служби консьєржів та в ліфті, оскільки на цих фотокопіях відсутнє зображення їх місця розташування. При цьому, відповідачем факт розповсюдження вказаної інформації щодо позивача не визнається.

Судом першої інстанції також обґрунтовано вказано на те, що відсутні підстави вважати, що ЖБК "Ювілейний" порушило немайнові права ОСОБА_1 , оскільки наявні в матеріалах справи фотокопії письмових повідомлень (оголошень), зокрема в додатках №5 та №6 підписані як «правління», без подальшої ідентифікації, а в додатку №7 взагалі містяться лише підписи фізичних осіб без зазначення їх прізвищ і вказані особи не були залучені позивачем в якості співвідповідачів.

Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами поширення саме відповідачем, на його думку недостовірної інформації, відносно нього до невизначеного кола осіб шляхом розміщення оспорюваної інформації у вигляді об`яв (оголошень) в загальнодоступних місцях в будинку, у зв'язку з чим правильно відмовив в задоволенні позовних вимог про захист честі і гідності, ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та зобов`язання її спростувати.

До того ж, оскільки суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог про захист честі і гідності, ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною, зобов`язання її спростувати, колегія суддів вважає, що й похідні позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд правомірно залишив без задоволення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд не дослідив докази, долучені позивачем до позовної заяви, оскільки як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення судом надано правову оцінку доказам наявним в матеріалах справи.

Крім того, слід враховувати, що частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В свою чергу, незгода сторони з оцінкою доказів, наданою судом, не може свідчити про те, що така оцінка судом не здійснювалася та відповідно не може бути підставою для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд в порушення норм процесуального права не заслухав пояснення сторін колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно аудіозапису судового засідання від 05.10.2022, суд першої інстанції кожній із сторін у справі надав можливість висловитися та надати пояснення по суті спору.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що судом в порушення норм процесуального права не було проведено судових дебатів, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, згідно аудіозапису судового засідання від 05.10.2022, судом не було оголошено стадію судових дебатів, а після пояснень кожної із сторін суд видалився до нарадчої кімнати.

Водночас, таке порушення судом норм процесуального права не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки не призвело до неправильного вирішення спору. Так, не проведення судом стадії судових дебатів не спростовує тієї обставини, що позивачем не доведено належними доказами поширення, на його думку, недостовірно інформації саме відповідачем в загальнодоступних місцях в будинку, в якому проживає відповідач.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження свідчить про порушення судом норм процесуального права. За приписами ст. 274, 277, 279 ЦПК України суд може визначити проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження як з викликом сторін, так і без виклику сторін.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року в складі судді Пономаренко Н. В. прийнято позовну заяву до розгляду, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 26-27).

Крім того, в позовній заяві позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 17).

Положеннями ЦПК України визначено, що пріоритетом розгляду справу в порядку спрощеного позовного провадження є швидкість розгляду справи. Тобто справа розглядається без проведення підготовчого судового засідання.

Також слід враховувати, що за приписами ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Частиною другою статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В ч. 3 ст. 274 ЦПК України зазначено, що окрім іншого, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження, суд враховує думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги, що спір у даній справі не відноситься до тих, які, згідно з ч. 4 ст. 274 ЦПК України, не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає недоречними доводи апеляційної скарги про те, що спір містить вимоги немайнового характеру, а тому розгляд судом справи в порядку спрощеного позовного провадження є порушенням норм процесуального права.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що внаслідок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження судом не було вирішено ряд клопотань, а саме про призначення експертизи, про надання відповідачем розрахунку витрат на послуги адвоката та клопотання про залучення третьої особи, колегія суддів зазначає таке.

Зокрема, що стосується посилання позивача на те, що він був позбавлений права подати клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, то так твердження є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач, звертаючись до суду з позовом такого клопотання до позовної заяви не долучав. Також позивач не заявляв такого клопотання не заявляв і в уточненій позовній заяві, як і не подавав його окремим документом до уточненої позовної заяви. А відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Поруч з цим, слід зазначити, що позивачем разом з позовною заявою подавалися інші клопотання до суду, як то клопотання про виклик і допит свідка, яке було вирішено судом в судовому засіданні 10.07.2022 (а. с. 46-47).

Більше того, з протоколу судового засідання від 10.07.2022 вбачається, що суд з'ясував у позивача чи має він клопотання. З цього ж протоколу вбачається, що позивачем було заявлено лише одне клопотання про виклик і допит свідка ОСОБА_4 (а. с. 47).

Щодо посилань скаржника на те, що судом не вирішено його клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи слід зазначити, що дійсно таке клопотання не вирішувалося судом.

Водночас, право позивача на подання клопотання про залучення третьої особи до участі у справі було відновлено під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Так, як вже вказувалося вище судом апеляційної інстанції задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка в судовому засіданні 16.05.2023 надавала пояснення.

Отже, не вирішення судом клопотання позивача про залучення третьої особи не може бути підставою для скасування рішення.

Колегія суддів також вважає, що не може бути підставою для скасування рішення суду і доводи скаржника на те, що протокол судового засідання від 05.10.2022, на його думку вівся незадовільно, є неповним та в повній мірі не відтворює перебігу судового засідання, оскільки за своїм змістом такі доводи позивача фактично є зауваженнями до протоколу судового засідання, щодо його неповноти та неправильності. Проте, порядок розгляду зауважень до протоколу судового засідання та їх розгляд законодавцем регламентовано в статті 249 ЦПК України, якою визначено, що головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису судового засідання та протоколу судового засідання, про що постановляє ухвалу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до суду першої інстанції із зауваженнями щодо технічного запису судового засідання та протоколу судового засідання.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду та встановлення нових обставин, які не були встановлені судом першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 19 травня 2023 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді О.В. Желепа

А. М. Стрижеус