Рішення
від 27.04.2023 по справі 160/12714/22
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року Справа № 160/12714/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняПівоварові В.С. за участі: представника позивача представників відповідача Курочкіна І.С. Єгоров АЄ Москалець Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить, з урахуванням уточненої позовної заяви:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №41/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «С»; №52/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №51/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №50/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №49/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №48/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №47/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №46/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №45/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №44/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «В1»; №43/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №42/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «В4»; №40/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Д».

В обґрунтування позову представника позивача зазначено, що ПРАТ «ІНГЗК» ознайомившись з податковими повідомленнями-рішеннями №41/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «С»; № 52/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №51/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №50/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №4 9/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 48/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 47/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 46/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 45/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 44/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «В1»; № 43/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №42/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «В4»; №40/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Д» вважає їх необґрунтованими, протиправними, складеними з порушенням вимог діючого законодавства України та такими, що порушують права та законні інтереси ПРАТ «ІНГЗК», як платника податків, оскільки, по-перше документальна перевірка була призначена в порушення вимог податкового законодавства, а по-друге, в ході проведення перевірки ПРАТ «ІНГЗК» було надано контролюючому органу всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що по-перше, перевірка позивача була передбачена у Плані-графіку, отже, обмежень відносно проведення документальних перевірок передбачених Планом-графіком на 2021 рік нормами Податкового Кодексу України, з врахуванням положень Постанови №989 не передбачено.

По-друге, надані позивачем первинні документи видані від імені контрагентів та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказані суб`єкти господарювання не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати обумовлені в господарських договорах зобов`язання. Також відповідач звертає увагу, що податковий орган має право збирати податкову інформацію про платників податків та використовувати її під час проведення документальних перевірок, у зв`язку з чим докази неможливості реального виконання господарських операцій (відсутність достатньої кількості працівників, основних засобів, неможливість встановлення походження товару/робіт/послуг, невідповідність між наданими до перевірки первинними документами та даними податкової інформації) належним чином зібрані та відображені в акті перевірки.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що , по-перше, перевірка позивача була передбачена у Плані-графіку, отже, обмежень відносно проведення документальних перевірок передбачених Планом - графіком на 2021 рік нормами Податкового Кодексу України, з врахуванням положень Постанови №989, не передбачено.

На адресу суду від позивача надано відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовують доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Протягом періоду розгляду в підготовчому засіданні сторонами надавались додаткові пояснення з додатковими доказами щодо позиції стосовно заявлених позовних вимог.

09.03.2023 року підготовче провадження у справі закрито та суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, які надавались на адресу суду, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив та заперечення на відповідь на відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» зареєстроване 11.09.2004 року як юридична особа виконавчим комітетом Криворізької міської ради за адресою: 50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47.

Основний вид діяльності за кодом КВЕД 07-10 добування залізних руд.

На момент проведення перевірки ПРАТ «ІНГЗК» перебувало на податковому обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Відповідно до Плану графіку на 2021 рік, на підставі направлень, виданих Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №261 від 09.08.2021 року, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за №2755-VI (зі змінами та доповненнями) уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ПРАТ «ІНГЗК» з метою здійснення контролю з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства (з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України) та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2016 по 30.06.2021.

17.12.2021 року за результатами перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки №876/32-00-07-01-02-27/00190905 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 00190905).

Перевіркою встановленні такі порушення ПРАТ «ІНГЗК»:

1) Податок на прибуток підприємства п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу, п. 7, п. 10 МСБО 18 «Дохід», МСБО 15» Дохід від договорів з клієнтами», п. 8, п.9, п. 13, п. 17, 33 МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів», ст.ст. 1, 3, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на загальну суму 125325785,00 грн. (рядок 06 податкової декларації з податку на прибуток), у тому числі: за 2017 рік - 14720504,00 грн. (І квартал 2017 року - 1175513,00 грн., півріччя 2017 року - 6446793,00 грн., три квартали 2017 року - 10506325,00 грн.), за 2018 рік - 39032381,00 грн. (І квартал 2018 року - 4617326,00 грн., півріччя 2018 року - 12 542 811,00 грн., три квартали 2018 року - 25571076,00 грн.), за 2019 рік - 310343847,00 грн. (І квартал 2019 року - 8840970,00 грн., півріччя 2019 року - 90132980,00 грн., три квартали 2019 року - 281956047,00 грн.), за 2020 рік - 444517334,00 грн. (І квартал 2020 року - 425919961,00 грн., півріччя 2020 року - 297613102,00 грн., три квартали 2020 року - 441162663,00 грн.), за півріччя 2021 року - 62600587,00 грн. (1 квартал 2021 року - 20714863,00 грн.).

2) Податок на прибуток при виплаті доходів нерезидентів

п.2 b) ст. 10 Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995, пп. 141.4.1 б), пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податки з доходів нерезидента (дивіденди) у сумі 1485294990,00 грн., у т.ч. за 2017 рік у сумі 144846733,00 грн.: за І квартал 2017 року у сумі 44970426,00 грн., за II квартал 2017 року у сумі 57448525,00 грн., за III квартал 2017 року у сумі 38665712,00 грн., за IV квартал 2017 року у сумі 3762070,00 грн; за 2018 рік у сумі 281942717,00 грн.: за І квартал 2018 року у сумі 27671606,00 грн., за II квартал 2018 року у сумі 80585094,00 грн., за III квартал 2018 року у сумі 85494442,00 грн., за IV квартал 2018 року у сумі 88191575,00 грн.; за 2019 ріку сумі 248336490,00 грн.: за І квартал 2019 року у сумі 93561666,00 грн., за II квартал 2019 року у сумі 116541057,00 грн., за ПІ квартал 2019 року у сумі 38233767,00 грн.; за 2020 рік у сумі 810169050,00 грн.: за II квартал 2020 року у сумі 144209909,00 грн., за III квартал 2020 року у сумі 273182527,00 грн., за IV квартал 2020 року у сумі 392776614,00 грн.

3) Податок на додану вартість пп. «а» п. 198.1, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз. в) п.200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу, в результаті чого встановлено:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18 Декларації) на загальну суму ПДВ 79413924,00 грн., у т.ч. по періодах: березень 2019 року - 36456246,00 грн., червень 2019 року - 16767079,00 грн., січень 2021 року - 26190599,00 грн. - завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 та рядок 21 Декларації відповідно) на загальну суму ПДВ 13510211,00 грн.; у т.ч. по періодах: червень 2021 року - 13510211,00 грн.; - завищення суми бюджетного відшкодування (рядок 20.2 Декларації) на загальну суму ПДВ - 14201697,00 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2018 року - 3072143,00 грн., грудень 2019 року - 8 959 861,00 грн., липень 2020 року - 2169693,00 грн.

4) Акцизний податок пп. 230.1.2 п.230. ст.230 Податкового кодексу, в наслідок чого ПРАТ «ІНГЗК» допущено відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі та витратомірів-лічильників на місцях відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованих на акцизних складах, а саме: одинадцяти рівнемірів-лічильників рівня пального на одинадцяти введених в експлуатацію резервуарах на акцизному №10006029 з 1 жовтня по 10 грудня 2020 року; восьми витратомірів-лічильників на восьми місцях відпуску пального наливом на акцизному складі №1006029 з 1 жовтня по 10 грудня 2020 року; одного рівнеміра-лічильника рівня пального на одному введеному в експлуатацію на акцизному складі №1006030 з 1 січня по 10 грудня 2020 року; одного витратоміра-лічильника на одному місці відпуску пального наливом на акцизному складі №1006030 з 1 січня по 10 грудня 2020 року.

5) Екологічний податок

п. 246.4 ст. 246 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з екологічного податку на суму 650 588 290,92 грн., в т.ч. по періодам: за I квартал 2017 року на суму 27 899 297,18 грн., за II квартал 2017 року на суму ЗО 617 201,74 грн., за III квартал 2017 року на суму 31 509 854,64 грн., за IV квартал 2017 року на суму 33 458 099,14 грн., за І квартал 2018 року на суму 35 133 002,94 грн., за II квартал 2018 року на суму 35 010 464,03 грн., за III квартал 2018 року на суму 35 089 532,69 грн., за IV квартал 2018 року на суму 36 312 412,16 грн., за І квартал 2019 року на суму 38 832 209,14 грн., за II квартал 2019 року на суму 36 521 227,72 грн., за III квартал 2019 року на суму 36 844 642,13 грн., за IV квартал 2019 року на суму 38 972 292,20 грн., за І квартал 2020 року на суму 39 987 250,17 грн., за II квартал 2020 року на суму 41 781 812,65 грн., за III квартал 2020 року на суму 38 448 198,68 грн., за IV квартал 2020 року на суму 40 224 061,88 грн., за квартал 2021 року на суму 36 468 904,25 грн., за II квартал 2021 року на суму 37 477 827,58 грн.

6) Рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин пп. 14.1.37, п. 14.1.112, пп. 14.1.128, пп. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14, п. 252.3, п. 252.5, п. 252.6, п. 252.7, п. 52.16, п. 252.18 ст. 252 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин на суму 6 150 799 421,23 грн., в т.ч. по періодам: за І квартал 2017 року на суму 279 235 534,11 грн., за II квартал 2017 року на суму 171 041 605,99 грн., за III квартал 2017 року на суму 240 105 119,99 грн., за IV квартал 2017 року на суму 168 282 047,21 грн., за І квартал 2018 року на суму 207 777 045,51 грн., за II квартал 2018 року на суму 183 378 427,98 грн., за III квартал 2018 року на суму 225 066 204,85 грн., за IV квартал 2018 року на суму 194 002 546,20 ген., за І квартал 2019 року на суму 248 033 745,02 грн., за II квартал 2019 року на суму 319 593 754,52 грн., за III квартал 2019 року на суму 298 429 083,31 грн., за IV квартал 2019 року на суму 136 097 250,16 грн., за І квартал 2020 року на суму 197 046 782,25 грн., за II квартал 2020 року на суму 222 082 452,43 грн., за III квартал 2020 року на суму 324 004 733,42 грн., за IV квартал 2020 року на суму 372 702 827,61 грн., за І квартал 2021 року на суму 1 002 291 451,46 грн., за II квартал 2021 року на суму 1 361 628 809,21 грн.

6) Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 399 546,07 грн., в т.ч.: за 2020 рік на суму 243 699,63 грн., за період з С 01.01.2021 по 30.06.2021 на суму 155 846,44 грн.

7) Земельний податок пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 274.1, п. 274.2 ст. 274, п. 277.1 ст. 277, п. 284.4 ст. 284 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з земельного податку на загальну суму 195 719 541,78 грн., в т.ч.: за 2016 рік на суму 236 718,82 грн., за 2017 рік на суму 169 434,55 грн., за 2018 рік на суму 27 992 769,76 грн., за 2019 рік суму 62 413 346,06 грн., за 2020 рік на суму 56 097 779,07 грн., за період з 01.01.2021 по 30.06.2021 на суму 48 809 493,52 грн.

31.01.2022 року ПРАТ «ІНГЗК» подало заперечення на акт про результати документальної планової виїзної перевірки №876/32-00-07-01-02-27/00190905 від 17.12.2021 року.

16.02.2022 року контролюючим органом складено лист, яким встановлено, що заперечення ПРАТ «ІНГЗК» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, у зв`язку із чим висновок акту про результати документальної планової виїзної перевірки №876/32-00-07-01-02-27/00190905 від 17.12.2021 року після розгляду заперечень залишено без змін.

На підставі акту документальної планової виїзної перевірки №876/32-00-07-01-02-27/00190905 від 17.12.2021 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2022 № 52/32-00-07-01-26. відповідно до якого ПРАТ «ІНГЗК» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 340 403,94 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2022 №51/32-00-07-01-26 відповідно до якого ПРАТ «ІНГЗК» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 15 110,52 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2022 №50/32-00-07-01-26. відповідно до якого ПРАТ «ІНГЗК» збільшено суму грошових зобов`язань за платежем Надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини у розмірі 561 593 043,80 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями 482 945 965,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 78 647 077,88 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2022 №49/32-00-07-01-26. відповідно до якого ПРАТ «ІНГЗК» збільшено суму грошових зобов`язань за платежем Надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини у розмірі 193 045 306,05грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями 167 642 325,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25 402 981,05 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2022 №48/32-00-07-01-26, відповідно до якого ПРАТ «ІНГЗК» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Земельний податок для юридичних осіб у розмірі 33 453 994,98 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями 31 221 672,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 232 322,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2022 №47/32-00-07-01-26. відповідно до якого ПРАТ «ІНГЗК» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Земельний податок для юридичних осіб у розмірі 187 497 869,30 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 164 497 869,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23 020 643,84 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2022 №46/32-00-07-01-26. відповідно до якого ПРАТ «ІНГЗК» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Рентна плата за користування надрами для видобування залізних руд у розмірі 7 688 499 276,54 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями 6 150 799 421,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 537 699 855,31 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2022 №45/32-00-07-01-26. відповідно до якого ПРАТ «ІНГЗК» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства у розмірі 138 760 855,25грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями 125 278 634,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13 438 221,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 18.02,2022 № 44/32-00-07-01-26. відповідно до якого ПРАТ «ІНГЗК» було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17 752 121,00 грн. в тому числі: сума завищення бюджетного відшкодування 14 201 697,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 3 550 424,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2022 №43/32-00-07-01-26, відповідно до якого ПРАТ «ІНГЗК» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 11 848,12 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями 9 478,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 369,64 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 18.02.2022 № 42/32-00-07-01-26, відповідно до якого ПРАТ «ІНГЗК» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 510 211,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «С» від 18.02.2022 №41/32-00-07-01-26, відповідно якого до ПРАТ «ІНГЗК» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 420 000 грн. за платежем Адміністративні штрафи та інші санкції;

- податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 18.02.2022 №40/32-00-07-01-26. відповідно до якого ПРАТ «ІНГЗК» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 1 654 076 475,00 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями 1 485 294 990,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 168 781 485,00 грн.

02.03.2022 року позивачем направлено скаргу за № 10/1920 на вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 25.07.2022 №7878/6/99-00-06-01-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення; податкові повідомлення-рішення № 41/32-00-07-01- 26 від 18.02.2022 за формою «С»; №52/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 51/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 50/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 49/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 48/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 47/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 46/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 45/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №44/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «В1»; №43/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 42/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «В4»; № 40/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Д» - залишено без змін.

Відтак, предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність призначення та проведення контролюючим органом документальної планової виїзної перевірки, а також законність, винесених Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, податкових повідомлень-рішень, а саме: № 41/32-00-07-01- 26 від 18.02.2022 за формою «С»; №52/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 51/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 50/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 49/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 48/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 47/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 46/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 45/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №44/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «В1»; №43/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; № 42/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «В4»; № 40/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Д».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо порушень викладених в п.п.3.1.1.1 п.3.1.1. «Податок на прибуток» та в п. 3.1.2.2., п. 3.1.2.3. п. 3.1.2. «Податок на додану вартість» Акту перевірки, а також правомірності податкових повідомлень-рішень від 18.02.2022 № 45/32-00-07-01-26 та від 18.02.2022 № 44/32-00-07-01-26, № 43/32-00-07-01-26, № 42/32-00-07-01-26, суд зазначає про таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, такі як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. А наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "СК СПМ" (код ЄДРПОУ 40063600), ТОВ "ІНВЕСТ -РЕМОНТ" (код ЄДРПОУ 40979014), ТОВ "ХАЙТЕК" (код ЄДРПОУ 32264603), ПП "ВАКАНТ" (код ЄДРПОУ 24227180), ТОВ "ПІВДЕНЬБУДЧОРМЕТ" (код ЄДРПОУ 42586110), ТОВ "ПІВДЕНБУДЧОРМЕТ" (код ЄДРПОУ 32097457), ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ" (код ЄДРПОУ 42481990), ТОВ "НВП "ГОРМАШ" (код ЄДРПОУ 32433584), ТОВ "НВП "СІТРІ-КРИВБАС" (код ЄДРПОУ 36607415), ТОВ "ЕКОТЕСТ" (код ЄДРПОУ 35544847), ТОВ "МЕТИЗ КР" (код ЄДРПОУ 40201255), ТОВ "КОМПАНІЯ ТМС" (код ЄДРПОУ 40260074), ТОВ "ЕКСІМ ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 25004967), ТОВ "ГІРНИЧОРУДНЕ ОБЛАДНАННЯ" (код ЄДРПОУ 37065503), ТОВ "ДАЗ" (код ЄДРПОУ 36306437), ТОВ «ОКТАВІЯ» (код ЄДРПОУ 24422898), ТОВ «НСК КР / ТОВ «ВОТЕРБІЛД» (код ЄДРПОУ 39182779), ТОВ «УКРАЇНСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА» (код ЄДРПОУ 38526244), ПБП «ЕНЕРГО-ІМПЕКС» (код ЄДРПОУ 13419447), ПП «СТРОЙ-АРСЕНАЛ» (код ЄДРПОУ 30643835), ПАТ «УКРПРОМОБЛАДНАННЯ» (код ЄДРПОУ 30655877), ТОВ «ПРІОРІТЕТ-АВ» (код ЄДРПОУ 41864164), ТОВ «ТД УКРСПЕЦМАШ» (код ЄДРПОУ 42170627), ТОВ «ФАЗА-НУЛЬ» (код ЄДРПОУ 41841100), ТОВ «БУДІВЕНЛЬНА ГРУПА «БУДКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 42459310), ТОВ «ФЕНІКС-КР» (код ЄДРПОУ 40743566), ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» (код ЄДРПОУ 40799891), ТОВ «ДОРСТРОЙ-КР» (код ЄДРПОУ 40262129), ТОВ «ПРОГРЕССОР» (код ЄДРПОУ 37272781), ТОВ «ВКФ ЛИТГОРМАШ ЛТД» (код ЄДРПОУ 38706368), ТОВ «ПРОМИСЛОВИЙ РЕМОНТ» (код ЄДРПОУ 36608356), ТОВ «ПБК «ДНІПРОПРОМСЕРВИС» (код ЄДРПОУ 31761972), ТОВ «ТВК «КВІК-2006» (код ЄДРПОУ 38284929), ТОВ «АВТОГРУП» (код ЄДРПОУ 37950011), ТОВ «УКРІНТРОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38390976), ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 33274083).

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "СК СПМ" (код ЄДРПОУ 40063600) відбувались на підставі договорів від 20.01.2017 №315-35, від 07.03.2017 №1401-35, від 14.02.2018 №1074-35, від 16.02.2018 №1246-35, від 06.02.2019 №969-35, від 15.01.2020 №216-35.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки на оплату, акти на систематичне відновлення матеріальних цінностей, накладна - вимога на відпуск матеріалів, акти на використані при ремонті матеріали замовника, акти на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей підрядної організації, акти на використані при ремонті матеріали замовника, акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей, отриманих при розбірці (демонтажі) основних фондів під час ремонтів та їх використання, акти на використані при ремонті матеріали замовника, акти виконаних робіт, акти списання.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "ІНВЕСТ -РЕМОНТ" (код ЄДРПОУ 40979014) відбувались на підставі договорів від 12.04.2019 №3282-02, від 12.02.2019 №1241- 35, від 03.03.2018 №1647-35, від 02.06.2017 №3879-08.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки на оплату, ТТН, відомості про вантаж, акти на виконання роботи, додаток до акту на оприбуткування матеріалів, отриманих при виконанні робіт, додатки до акту виконаних робіт на використані при виконанні робіт, накладні - вимоги, акти огляду, акти списання, акти на використані матеріали і повернення залишків підрядною організацією, акти на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей підрядної організації, розрахунки вартості механізмів.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "ХАЙТЕК" (код ЄДРПОУ 32264603) відбувались на підставі договорів підряду від 01.02.2018 №594-35, від 24.01.2017 № 356-35, від 13.10.2016 №5320-35.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: рахунки на оплату, акти виконаних робіт, акти на передачу основних допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей підрядній організації, акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей, отриманих при розбірці (демонтажу) основних фондів під час ремонту та їх використання, акти на використані при технічному обслуговуванні матеріали замовника, акти огляду, акти списання, прибуткові ордери; розрахунки вартості механізмів підрядника.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ПП "ВАКАНТ" (код ЄДРПОУ 24227180) відбувались на підставі договорів з додатками з ПП «Вакант» від 25.04.2018 № 3204-35; договору від 30.01.2018 № 726-35; договору від 25.10.2019 № 8868-35; договору від 13.07.2017 № 4684-02; договору від 01.03.2019 № 1865-04; договору від 27.04.2020 № 2422-09; від 17.01.2020 №292-02; договору від 23.06.2017 № 4307-02; договору від 13.07.2017 № 4685-02; договору з від 23.02.2018 № 1458-02; договору від 16.01.2020 № 233-35; договору від 11.02.2019 № 1129-04; договору від 30.05.2019 № 4861-04; договору від 14.02.2019 № 1397-04; договору від 23.04.2019 № 3067-04; договору від 08.11.2018 № 7970-02; від 21.02.2019 № 1492-02; від 28.05.2020 № 3076-1.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: рахунки на оплату, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акти використаних матеріалів та повернутих залишків підрядній організації, акти на передання основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації, акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей, розрахунки вартості механізмів; акти на використані матеріали, конструкції, запасні частини і деталі; акти використаних матеріалів та повернутих залишків підрядній організації, акти огляду; прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки на оплату, ТТН, відомості про вантаж; акт на оприбуткування демонтованих ТМЦ.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "ПІВДЕНЬБУДЧОРМЕТ" (код ЄДРПОУ 42586110) відбувались на підставі договорів від 01.03.2019 №1878-35, від 01.03.2019 №1935-35, від 02.04.2019 №2890-04, від 02.04.2019 №2898-11, від 15.01.2020 №215-35, від 26.02.2020 №1204-03.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: рахунки на оплату, акти виконаних робіт, прибуткові ордери, акти списання, акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей, акти на використані матеріали при проведенні робіт, акти на передання матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей виконавцю для проведення робіт, акти огляду.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "ПІВДЕНБУДЧОРМЕТ" (код ЄДРПОУ 32097457) відбувались на підставі договору підряду з додатками, специфікаціями та додатковими угодами з ТОВ «Південбудчормет» від 19.02.2018 №1142-35; договору від 05.11.2019 №9134-08; договору від 21.01.2020 №354-04; договору від 09.02.2018 №1020-04; договору від 20.12.2019 №10089-11; договору від 10.09.2019 №7803-11; договору поставки з додатками та специфікаціями ТОВ «Південбудчормет» від 06.08.2020 №4624-09; договору від 01.01.2019 №59-11; договору від 26.07.2017 №5027-35; договору поставки з додатками ТОВ «Південбудчормет» від 11.09.2017 №6064-08; договору від 13.12.2019 №9941-03; договору від 23.01.2018 №547-35; договору від 30.05.2017 №3710-32; договору від 01.01.2019 №2-04; договору від 14.12.2020 №7203-04.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано, а судом долучено до матеріалів справи за переліком у додатках за клопотаннями такі первинні бухгалтерські документи: рахунки на оплату, акти виконаних робіт з поточного ремонту обладнання, акти на передавання матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей виконавцю для проведення робіт до акту виконаних робіт, акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей до акту виконаних робіт, акти на використані при проведені робіт матеріали, конструкцій, запасні частини і деталі замовника до акту виконаних робіт, акти на використані при ремонті матеріали замовника, акти на оприбуткування матеріалів, деталей, отриманих при розбиранні (демонтажу) основних фондів під час ремонтів і їх відновлення, акти на передачу основних і допоміжних матеріалів, запасних частин і деталей підрядної організації, акти виконаних робіт, акти виконаних робіт з технічного обслуговування та інш.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ ГРАНДСТРОЙ" (код ЄДРПОУ 42481990) відбувались на підставі договорів з ТОВ «Будівельна індустрія ГРАНДСТРОЙ» від 27.05.2019 №4680-02, від 18.06.2019 №5449-02.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: рахунки, довідки вартості виконаних робіт по капітальному будівництву, акти приймання виконаних робіт по капітальному будівництву, акти використаних матеріалів підрядника, акти розрахунку вартості механізмів.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "НВП "ГОРМАШ" (код ЄДРПОУ 32433584) відбувались на підставі договорів від 03.02.2017 №572-08, від 07.02.2019 №1069-08, від 28.03.2019 №2863-02.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки - фактури, ТТН, відомості про вантаж, накладні - вимоги, довіреності, акти здачі- прийняття на виконання робіт.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "НВП "СІТРІ-КРИВБАС" (код ЄДРПОУ 36607415) відбувались на підставі договору підряду з додатками з ТОВ «НВП «Сітрі-Кривбас» від 09.02.2018 №833-02; договору підряду по капітальному ремонту будівель та споруд з ТОВ «НВП «Сітрі-Кривбас» від 13.05.2017 №3306-02.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано такі первинні бухгалтерські документи, як акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей, отриманих про розборці (демонтаже), акти на використані матеріали та повернення залишків підрядній організації, акти приймання виконаних підрядних робіт, рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/витрат, розрахунки вартості механізмів підрядника, розрахунок витрат на перевезення робітників.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "ЕКОТЕСТ" (код ЄДРПОУ 35544847) відбувались на підставі договору з ТОВ «ЕКО ТЕСТ» від 27.04.2017 №3084-08.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки, товарно - транспортна накладні.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "МЕТИЗ КР" (код ЄДРПОУ 40201255) відбувались на підставі договорів з ТОВ «МЕТИЗ - КР» від 12.03.2018 №1497-35, від 20.07.2017 №4887-35.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: рахунки на оплату, акти виконаних робіт на систематичне відновлення матеріальних цінностей, накладні - вимоги, акти коригування розрахунки вартості до актів коригування.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "КОМПАНІЯ ТМС" (код ЄДРПОУ 40260074) відбувались на підставі договору з додатками з ТОВ «Компанія ТМС» від 29.11.2017 №8024-08.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки на оплату, ТТН, відомості про вантаж.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "ЕКСІМ ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 25004967) відбувались на підставі договору з ТОВ «Ексімтрейд» від 05.06.2019 №5121-08.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: прибутковий ордер, видаткова накладна, рахунок - фактура, товарно - транспортна накладна.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "ГІРНИЧОРУДНЕ ОБЛАДНАННЯ" (код ЄДРПОУ 37065503) відбувались на підставі договору підряду з додатками та специфікаціями з ТОВ «Гірниче обладнання» від 09.07.2018 №5342-35.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: рахунок-фактура, акт виконання робіт, накладна вимога на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ "ДАЗ" (код ЄДРПОУ 36306437) відбувались на підставі договору поставки з додатками та специфікаціями з ТОВ «ДАЗ» від 01.02.2018 №619-08.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: прибуткові ордери з відмітками охоронної організації, видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «ОКТАВІЯ» (код ЄДРПОУ 24422898) відбувались на підставі договору з додатками з ТОВ «Октавія» від 19.04.2019 №3634-02.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: рахунки на оплату, акти приймання виконаних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрати, акти використаних матеріалів та повернутих залишків підрядній організації, акти огляду, розрахунки вартості механізмів, акти заміни матеріалів, акти огляду, акти на передання основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації, акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «НСК КР / ТОВ «ВОТЕРБІЛД» (код ЄДРПОУ 39182779) відбувались на підставі договорів з ТОВ «НСК КР» від 30.05.2017 №3733-35, від 13.07.2017 №4690-04, від 23.01.2018 №549-04, від 23.02.2018 №1457-02, від 05.04.2019 №2980-02.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: рахунки - фактури, довідки вартості виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, акти на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядної організації, акти на використані при ремонті матеріали, акт на заміну матеріальних ресурсів, розрахунок вартості механізмі акти на заміну матеріальних ресурсів, акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей, розрахунки вартості механізмів.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «УКРАЇНСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА» (код ЄДРПОУ 38526244) відбувались на підставі договору з додатками з ТОВ «Українська альтернатива» від 12.08.2019 №7013-35.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: рахунки на оплату, акти приймання виконаних робіт, акти використаних матеріалів та повернутих залишків підрядній організації, акти огляду, акти на передання основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації, акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ПБП «ЕНЕРГО-ІМПЕКС» (код ЄДРПОУ 13419447) відбувались на підставі договорів з ПБП «Енерго - Імпекс» від 04.03.2019 №1965-04, від 10.04.2019 №3298- 04, від 03.05.2019 №4083-02, від 01.06.2018 №4323-02.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: рахунки - фактури, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти прийняття виконаних підрядних робіт, розрахунок вартості матеріалів, виробів та конструкцій, розрахунок вартості механізмів, акти на використані при ремонті матеріали підрядної організації, акт на оприбуткування матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей, отриманих від розбирання (демонтажа) фондів, розрахунок вартості експлуатації машин, акти на предмет демонтажу матеріальних цінностей, акти огляду.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ПП «СТРОЙ-АРСЕНАЛ» (код ЄДРПОУ 30643835) відбувались на підставі договору з додатками з ПП «СТРОЙ АРСЕНАЛ» від 11.03.2020 №1452-04, від 21.03.2018 №2100-35.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: прибуткові ордери, накладні вимоги на відпуск матеріалів, рахунки на оплату, акти списання, акти виконаних робіт.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ПАТ «УКРПРОМОБЛАДНАННЯ» (код ЄДРПОУ 30655877) відбувались на підставі договору з додатками з ТОВ «ФАЗА-НОЛЬ» від 08.01.2019 №121-08.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «ПРІОРІТЕТ-АВ» (код ЄДРПОУ 41864164) відбувались на підставі договору з додатками з ТОВ «ПРИОРІТЕТ-АВ» від 06.11.2018 №8503-08.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки - фактури, ТТН, відомості про вантаж, накладні - вимоги, довіреності, акти здачі- прийняття на виконання робіт.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «ТД УКРСПЕЦМАШ» (код ЄДРПОУ 42170627) відбувались на підставі договору з додатками з ТОВ «ТД УКРСПЕЕЦМАШ» від 02.11.2018 №8438-08.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки на оплату, ТТН, відомості про вантаж, накладні - вимоги, довіреності, акти здачі- прийняття на виконання робіт.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «ФАЗА-НУЛЬ» (код ЄДРПОУ 41841100) відбувались на підставі договору з додатками з ТОВ «ФАЗА-НОЛЬ» від 08.01.2019 №121-08.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «БУДКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 42459310) відбувались на підставі договорів з ТОВ «Будівельна Група «БУДКОНСТРУКЦІЯ» від 17.01.2020 №291-02, від 20.01.2020 №297-35, від 27.03.2020 №1853-04, від 26.11.2020 №6825-35.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: рахунки на оплату, довідки вартості виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт, акти використаних матеріалів та повернутих залишків підрядній організації, розрахунки вартості механізмів, акти списання, прибуткові ордери, акти огляду, акти на передання основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації, акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей, розрахунки вартості механізмів.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «ФЕНІКС-КР» (код ЄДРПОУ 40743566) відбувались на підставі договору підряду з додатками з ТОВ «Фенікс-КР» від 11.06.2020 №3419-04; договору про виконання послуги з благоустрою території ПРАТ «ІНГЗК» з ТОВ «Фенікс-КР» від 01.08.2020 №4816-60; договору з додатками з ТОВ «Фенікс-КР» від 19.06.2020 №3546-12; договору з додатками з ТОВ «Фенікс-КР» від 08.05.2019 №4330-12.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано, зокрема на підтвердження виконання:

договору підряду від 11.06.2020 №3419-04 такі первинні бухгалтерські документи: рахунки на оплату, акти розчищення від порослі в охоронній зоні ЛЕП (технічне обслуговування повітряних ліній електропередач ЦСП);

договору про виконання послуги з благоустрою від 01.08.2020 №4816-60 такі первинні бухгалтерські документи: рахунки на оплату, акти наданих послуг, акти приймання виконаних робіт;

договору від 19.06.2020 №3546-12 такі первинні бухгалтерські документи: рахунок на оплату, акти наданих послуг, розшифровки робіт;

договору від 08.05.2019 №4330-12 такі первинні бухгалтерські документ: рахунки на оплату, акти наданих послуг.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» (код ЄДРПОУ 40799891) відбувались на підставі договору підряду з додатками та специфікаціями з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» від 05.11.2020 №6330-35; договору підряду з додатками та специфікаціями з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» від 19.01.2018 № 366-35; договору підряду з додатками з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» від 20.09.2017 №6350-03; договору підряду з додатками та специфікаціями з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» від 18.01.2021 № 335-04; договору підряду з додатками та специфікаціями з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» від 20.09.2017 № 6343-03; договору підряду з додатками та специфікаціями з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» від 24.12.2019 № 10201-35.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано такі первинні бухгалтерські документи: рахунки на оплату, акти виконаних робіт з технічного обслуговування обладнання, акти на передачу основних допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей підрядній організації, акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей, отриманих при розбірці (демонтажу) основних фондів під час ремонту та їх використання, акти на використані при проведенні робіт матеріали, конструкції, запасні частини і деталі замовника до акту виконаних робіт, акти на передавання матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей виконавцю для проведення робіт до акту виконаних робіт, акти огляду, акти списання, прибуткові ордери, та інш.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «ДОРСТРОЙ-КР» (код ЄДРПОУ 40262129) відбувались на підставі договорів з ТОВ «ДОРСТРОЙ - КР» від 27.04.2017 №3049-02, від 13.07.2017 №4624- 02 від 11 05 2018 №3823-02, від 13.09.2018 №7095-02.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: рахунки, акти приймання виконаних робіт по поточному ремонту, акти використаних матеріалів, розрахунок вартості механізмів, акти використаних матеріалів підрядника, довідки вартості виконаних робіт.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «ПРОГРЕССОР» (код ЄДРПОУ 37272781) відбувались на підставі договору з додатками з ТОВ «ПРОГРЕСОР» від 08.05.2020 №2695-25, від 01.06.2020 №3145-02.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: рахунки на оплату, акти виконаних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрати.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «ВКФ ЛИТГОРМАШ ЛТД» (код ЄДРПОУ 38706368) відбувались на підставі договору з ТОВ «ВКФ ЛИТГОРМАШ ЛТД» від 05.04.2018 №2575-08.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «ПРОМИСЛОВИЙ РЕМОНТ» (код ЄДРПОУ 36608356) відбувались на підставі договору підряду з додатками з ТОВ «ПРОМРЕМОНТ» від 14.01.2016 №156-35; договору підряду з додатками з ТОВ «ПРОМРЕМОНТ» від 21.02.2017 №1010-03; договору підряду з додатками з ТОВ «ПРОМРЕМОНТ» від 14.03.2017 №1566-26.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано такі первинні бухгалтерські документи: рахунки на оплату; акти виконаних робіт з технічного обслуговування (норм.)/обладнання; акти на передавання матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей виконавцю для проведення робіт до актів виконаних робіт; акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей до актів виконаних робіт; акти на використані при проведені робіт матеріали, конструкції, запасні частини і деталі замовника до актів виконаних робіт; акти на витрачені при ремонті матеріали і повернення залишків з технічного обслуговування обладнання; акти на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей з технічного обслуговування обладнання; акти на оприбуткування матеріалів замовника; акти на передавання матеріалів замовника; накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; акти виконаних робіт з поточного ремонту обладнання; акти виконаних робіт; акти приймання виконаних робіт з поточного ремонту та інш.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «ПБК «ДНІПРОПРОМСЕРВИС» (код ЄДРПОУ 31761972) відбувались на підставі договорів з ТОВ «Дніпропромсервіс» від 14.01.2016 №161-35, від 28.02.2017 №1278-35.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: рахунки - фактури, акти на систематичне відновлення матеріальних цінностей, накладні - вимоги.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «ТВК «КВІК-2006» (код ЄДРПОУ 38284929) відбувались на підставі договору поставки з додатками та специфікаціями з ТОВ «Торгово-виробнича компанія «КВІК-2006» від 24.05.2016 №2475-08.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: рахунки на оплату, видаткові накладні з відмітками охоронної організації , прибутковий ордер, довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей, накладні-вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «АВТОГРУП» (код ЄДРПОУ 37950011) відбувались на підставі договору поставки з додатками та специфікаціями з ТОВ «Автор Групп» від 24.03.2017 №1973-08.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: прибутковий ордер, видаткова накладна, рахунок-фактура, лист ТОВ «Автор Групп» від 04.09.2017 №322 про знижку на поставку продукції.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «УКРІНТРОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38390976) відбувались на підставі договору поставки з додатками та специфікаціями з ТОВ «Укрінтросервіс» від 14.12.2017 №8501-08.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: рахунки на оплату, видаткові накладні, прибуткові ордери, експрес накладні.

Взаємовідносини ПРАТ «ІНГЗК» та ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 33274083) відбувались на підставі договору з додатками з ТОВ ПК «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» від 07.05.2018 №3649-09.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки на оплату, експрес накладні.

В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за вказані послуги.

Отже, дослідивши акт перевірки та надані до суду первинні документи, щодо означених вище контрагентів позивача, суд приходить до висновку, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо обставин вищевказаних порушень позивачем податкового законодавства, сформовані не на підставі наданої до перевірки первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі зібраної податкової інформації.

Втім, суд звертає увагу, що сама по собі інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.

Крім того, суд зауважує, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Отже, фактично позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та існування зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем робіт.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентами позивача, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеним вище контрагентами позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, необґрунтованими, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаним контрагентам підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарські операції, які є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулись.

Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 5 Розділу ІІ зазначеного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджуються господарські операції позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справах № 826/11879/13-а, № 825/3419/14.

Суд вважає за необхідне зазначити, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 року у справі №820/6980/14 та від 12.03.2019 року у справі №804/9057/13-а.

Тож, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 року у справі №824/942/13, від 14.03.2018 року у справі №803/1198/16.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, суд вказує, що контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.04.2020 року у справі №804/1984/16.

Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 року у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі №140/1845/19 та від 19.11.2021 року у справі №160/6707/20, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18.

Отже, суд доходить наступних висновків, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

По-друге, суд вказує, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагентів позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагентів.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатньо, щоб стверджувати про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.12.2019 року у справі №814/1439/17.

Також позивачем за всіма господарськими операціями з визначеними контрагентами було отримано податкові накладні, що були складені та належним чином зареєстровані в ЄРПН, що також підтверджується даними Акту перевірки. При цьому, відповідачем не заперечувалось те, що виписані контрагентами податкові накладні відповідають вимогам статті 201 ПК України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до матеріалів справи на момент здійснення господарських операцій із позивачем контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, перебували на обліку у відповідних територіальних ДПІ, володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю (зокрема, станом на день складання податкових накладних були платниками ПДВ), яка, у тому числі, надавала право за рахунок проведених операцій формувати їх покупцям податковий кредит.

В контексті наведеного суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивачем надано належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчинених господарських операцій, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій та використання їх в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.

В свою чергу, викладені відповідачем аргументи є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати, саме, для цієї особи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Контролюючим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату, лише, ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Відтак, відповідачем не доведено правомірність тверджень та висновків, які стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 18.02.2022 №45/32-00-07-01-26 та від 18.02.2022 № 44/32-00-07-01-26, № 43/32-00-07-01-26, № 42/32-00-07-01-26, а також, як наслідок, застосування штрафної санкції у розмірі 25 відсотків за вказаними податковими повідомленнями рішеннями є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо порушень, викладених в п.п.3.1.1.2 п.3.1.1. «Податок на прибуток» Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення від 18.02.2022 № 45/32-00-07-01-26, суд зазначає про таке.

Актом перевірки встановлено, що в порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України ПРАТ «ІНГЗК» внаслідок врахування у складі фінансового результату до оподаткування курсових різниць за дивідендами на користь акціонерів-нерезидентів занижено/завищено значення показника рядка 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-)» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 49 598 592,00 грн., в т.ч.: за II-IV квартали 2019 року - завищено - фінансовий результат до оподаткування на суму 1 940 489 549,00 грн. (II квартал 2019 року - 608 264 463,00 грн., III квартал 2019 року - 1 120 270 235,00 грн., IV квартал 2019 року - 211 954 851,00 грн.); за 2020 рік - занижено фінансовий результат до оподаткування на суму 2 363 806 115,00 грн. (І квартал 2020 року - 2 338 237 562,00 грн., II квартал 2020 року - 728 628 683,00 грн., III квартал 2020 року - 768 606 681,00 грн., IV квартал 2020 року - 14 409 445,00 грн.); за півріччя 2021 року - завищено результат до оподаткування на суму 373 717 974,00 грн. (1 квартал 2021 року - 132 500 937,00 грн.; II квартал 2021 року - 241 217 037 грн.).

Не погоджуючись із такими висновками контролюючого органу, позивач зазначив про таке.

Прибуток або збиток від перерахунку курсових різниць за валютними коштами, які в бухгалтерському обліку відносяться до монетарних статей балансу, включаються у податковому обліку до доходів/витрат платника податку. Таким чином, норми Податкового кодексу України передбачають визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, з метою оподаткування податком на прибуток у відповідності до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. В підтвердження такої думки, представник позивача посилається на узагальнюючу податкову консультацію, яка затверджена наказом ДФСУ від 05.07.2012 року №574 питання 5: проводиться перерахунок курсових різниць за заборгованістю, що не враховується у податковому обліку (наприклад, заборгованість за кредитом та відсотками, якщо кредитні кошти використовуються не у межах господарської діяльності, заборгованість перед нерезидентом за послуги маркетингу, роялті, якщо такі витрати не враховуються у складі витрат, тощо), оскільки відповідно до П(С)БО №21 така заборгованість є монетарною статтею.

Також представник позивача вказує. що такий висновок викладено у листі ДФСУ від 05.05.2015 р. №16030/7/99-99-19-07- 02-17, а саме визначені за правилами бухгалтерського обліку курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти для цілей оподаткування податком на прибуток визнаються доходами та/або витратами у звітному періоді їх виникнення відповідно до вимог Кодексу.

Також представником позивача зазначено, що від`ємна курсова різниця, отримана в результаті дооцінки в іноземній валюті зобов`язання по виплаті виникає об`єктивно поза волею платника податків внаслідок макроекономічних процесів і зміни курсу гривні по відношенню до іноземної валюти та є витратами платника податків в результаті збільшення розміру його зобов`язання в гривневому еквіваленті. Податковий кодекс не містить будь-яких обмежень для обліку з метою оподаткування від`ємних курсових різниць, що виникають в результаті дооцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання, прийнятого платниками податків в рамках діяльності, спрямованої на отримання доходу. Відсутні в ПКУ і будь які обмеження для обліку від`ємних курсових різниць, що виникли в зв`язку з переоцінкою зобов`язань по виплаті дивідендів. Позиція ДПСУ відносно того, що ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на курсові різниці за монетарними статтями та що такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку підтверджена у листі ДФСУ від 27.11.2015 р. N 25408/6/99-95-42-03-15. Крім того, листом ДПСУ від 03.02.2016 р. № 1896/10/26-15-11-02-11 підтверджено норму ПКУ стосовно об`єкта оподаткування визначається відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.

Таким чином, на думку представника позивача, норми ПКУ, передбачають визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, з метою оподаткування податком на прибуток у відповідності до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Оцінивши доводи сторін, окремо та у сукупності, суд зауважує на такому.

Як встановлено судом, позачерговими загальними зборами акціонерів, що відбулися 25.03.2019 року, згідно Протоколу №142-1, затверджений наступний порядок виплати дивідендів акціонерам:

- акціонерам - юридичним особам, що є резидентами України, дивіденди виплачуються в національній грошовій одиниці - гривні шляхом перерахування коштів на їх грошові рахунки, банківські реквізити яких зазначені в письмовій заяві акціонера;

- акціонерам - юридичним особам, що є нерезидентами України, дивіденди виплачуються в іноземній валюті - доларах США на їх грошові рахунки, банківські реквізити яких зазначені в письмовій заяві акціонера, за офіційним курсом Національного банку України долара США до гривні на 00-00 годин дати здійснення виплати дивідендів. На підставі письмового звернення акціонера - нерезидента України виплата дивідендів йому може бути здійснена в іншій валюті, при цьому сума до виплати в такій валюті буде визначатися, виходячи з суми доларів США, встановленої у зазначеному вище порядку, з урахуванням крос обмінного курсу долара США до відповідної валюти через офіційний курс гривні Національного банку України на дату платежу, на грошовий рахунок, банківські реквізити якого зазначені в заяві акціонера.

Таким чином, згідно вказаного порядку акціонерам Товариства нерезидентам передбачена виплата зокрема і в іноземній валюті (долари США, євро) за офіційним курсом Національного банку України на дату прийняття рішення про виплату дивідендів.

Також, як встановлено судом, та не заперечується представником позивача, у періоді, який перевірявся, ПРАТ «ІНГЗК» складав фінансову звітність відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (далі - МСБО), з урахуванням вимог ст. 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. №996-lV.

Відповідно до п.17 МСБО 21, при складанні фінансової звітності кожен суб`єкт господарювання, незалежно від того, чи є він автономним суб`єктом господарювання (таким, як материнське підприємство) чи закордонною господарською одиницею (такою, як дочірнє підприємство чи відділення), визначає свою функціональну валюту згідно з параграфами 9-14. Суб`єкт господарювання переводить статті в іноземній валюті у функціональну валюту та відображає в звітності вплив такого переведення відповідно до параграфів 20 - 37 та 50.

Функціональна валюта - валюта основного економічного середовища, у якому суб`єкт господарювання здійснює свою діяльність, та у якому він в основному генерує і витрачає грошові кошти, п.9 МСБО 21.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ПРАТ «ІНГЗК» формує та подає фінансову звітність у функціональній валюті - українська гривня (UAH).

Українська гривня (UAH) визначена позивачем, як функціональна.

Згідно частини першої ст. 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, якщо вони не суперечать цьому Закону та офіційно оприлюднені на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Суб`єкт господарювання може здійснювати зовнішню діяльність двома шляхами - проводячи операції в іноземній валюті або маючи закордонні господарські одиниці. Крім того, суб`єкт господарювання може подавати свою фінансову звітність в іноземній валюті. Мета цього Стандарту (МСБО 21 Вплив змін валютних курсів) - встановити, як включати операції в іноземній валюті і закордонні господарські одиниці у фінансову звітність суб`єкта господарювання та як переводити фінансову звітність у валюту подання.

Цей Стандарт (МСБО 21 Вплив змін валютних курсів) слід застосовувати: в обліку операцій та залишків в іноземних валютах, за винятком операцій з тими похідними інструментами та залишків за ними, на які поширюється сфера застосування МСФЗ 9 "Фінансові інструменти"; при переведенні результатів та фінансового стану закордонних господарських одиниць, включених до фінансової звітності суб`єкта господарювання шляхом консолідації, пропорційної консолідації або методом участі в капіталі; при переведенні результатів та фінансового стану суб`єкта господарювання у валюту подання.

Таким чином вказаний стандарт застосовуються, зокрема, з метою обліку операцій та залишків в іноземних валютах або при переведенні результатів та фінансового стану суб`єкта господарювання у валюту подання.

Як вбачається зі змісту всіх вище зазначених рішень загальних зборів акціонерів Товариства, чистий прибуток отриманий Товариством за відповідний рік та залишок нерозподіленого прибутку за минулі роки, які направляються на виплату дивідендів акціонерам Товариства визначений виключно в національній валюті - гривні, яка є функціональною валютою позивача, що останнім не спростовується.

Після визначення функціональної валюти її не змінюють, якщо не відбудеться зміна цих основних операцій, подій та умов (п. 13 МСБО 21).

Таким чином, оскільки зобов`язання з виплати дивідендів визначено в функціональній валюті (гривні) то такі не можуть бути віднесені до операцій в іноземній валюті.

Крім того, як вбачається з рішень загальних зборів Товариства стосовно порядку виплати дивідендів акціонерам - нерезидентам, такі виплати можуть здійснюватися зокрема і в іноземній валюті за курсом НБУ на дату прийняття рішення про виплату дивідендів, проте такий визначений порядок суперечить чинному законодавству України, оскільки порушує принцип нарахування однакового розміру дивідендів за акціями одного типу та класу, порушує порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В контексті наведеного слід зазначити, що рішення загальних зборів Товариства не є договором, законом, або іншим нормативно - правовим актом, а отже таке не може змінювати визначений порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Також пункт 21 МСБО 21 прямо встановлює, що операцію в іноземній валюті слід відображати після первісного визнання у функціональній валюті, застосовуючи до суми в іноземній валюті курс "спот" (курс у разі негайної купівлі-продажу валюти) між функціональною валютою та іноземною валютою на дату операції, а не на дату прийняття рішення загальними зборами про здійснення виплати дивідендів.

Таким чином, суд у спірних правовідносинах приходить до висновку, що оскільки, офіційною валютою України є гривня, функціональною валютою позивача є також гривня, розмір нарахованих дивідендів первісно визначався у гривні (рішення зборів), облік заборгованості за дивідендами мав здійснюватися також у гривні, а отже за таких обставин правомірним є порядок виплати дивідендів нерезидентам в іноземній валюті - за курсом придбання валюти на день здійснення платежу.

Надлишкові витрати, пов`язані з курсовими різницями у зв`язку з рішенням Товариства, не можуть бути покладені (здійснені) на інших акціонерів (за їх рахунок) та не можуть бути віднесені на витати, що призводить до зменшення оподатковуваного фінансового результату діяльності господарюючого суб`єкту.

Аналогічна правова позиція викладену у постанові Верховного суду від 16.04.2019 року у справі №804/6909/17, у постанові Верховного суду від 17.12.2019 року у справі №640/1470/19, у постанові Верховного суду від 22.02.2022 року у справі № 804/4663/18.

З огляду на вказане, суд доходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення ПРАТ «ІНГЗК» п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України внаслідок врахування у складі фінансового результату до оподаткування курсових різниць за дивідендами на користь акціонерів-нерезидентів, а тому складення податкового повідомлення-рішення та застосування штрафної санкції у розмірі 25 відсотків за вказаним податковими повідомленням рішенням, з підстав викладених в акті перевірки, є обґрунтованим.

Щодо порушень, викладених в п.п. 3.1.1.5, 3.1.1.6 п.3.1.1 «Податок на прибуток» Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення від 18.02.2022 №40/32-00-07-01-26, суд зазначає про таке.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, контролюючим органом встановлено заниження сум податку з доходів нерезидента METINVEST B.V., Нідерланди, у вигляді дивідендів, виплачених у 2017-2020 роках у сумі 1 485 294 990 грн., у т.ч. за 2017 у сумі 144 846 733 грн.; за 2018 у сумі 281 942 717 грн.; за 2019 у сумі 248 336 490 грн.; за 2020 у сумі 810 169 050 грн.

Не погоджуючись із такими висновками контролюючого органу, позивач зазначав про таке.

Згідно Протоколів засідання Наглядової ради ПРАТ «ІНГЗК» №1 від 27.09.2014, №77 від 22.12.2016 у період з 2017-2020 роки здійснено виплати доходів у вигляді дивідендів нерезиденту METINVEST B.V., Нідерланди, в загальній сумі 9 901 966 597,29 грн. (362 146 582,10 дол. США), в т.ч.: з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 965 644 887,03 грн. (36 489 102,19 дол. США); з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 1 879 618 110,30 грн. (69 500 000 дол. США); з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 1 655 576 596,96 грн.(62 010 000,0 дол. США); з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 5 401 127 003,0 грн. (194 147 479,91 дол. США).

Як зазначає представник позивача, згідно Протоколів засідання Наглядової ради ПРАТ «ІНГЗК» №1 від 27.09.2014, №77 від 22.12.2016 у період з 2017-2020 роки здійснено виплати доходів у вигляді дивідендів нерезиденту METINVEST B.V., Нідерланди, в загальній сумі 9 901 966 597,29 грн. (362 146 582,10 дол. США), в т.ч.: з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 965 644 887,03 грн. (36 489 102,19 дол. США); з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 1 879 618 110,30 грн. (69 500 000 дол. США); з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 1 655 576 596,96 грн.(62 010 000,0 дол. США); з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 5 401 127 003,0 грн. (194 147 479,91 дол. США).

До зазначених вище доходів на користь нерезидента ОСОБА_1 , ПРАТ «ІНГЗК» застосувало звільнення від оподаткування доходів із джерелом походження з України (0%) згідно міжнародної Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

Оцінивши доводи сторін, суд вказує на таке.

Згідно пункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (в редакції від 06 листопада 2014 року) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход)або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів).

Згідно частини 1 статті 326 Господарського кодексу України інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об`єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту».

Статтю 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» встановлює, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися у формах, які не заборонені законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про режим іноземного інвестування» внесок до статутного капіталу іноземними інвесторами є інвестицією іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Підпунктами "а" та "г" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з пункту 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Так, між Урядом України і Королівством Нідерландів укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка підписана 24.10.1995 року та ратифікована законом України від 12.07.1996 року №332/96 (дата набрання чинності для України 02.11.1996, надалі - Конвенція).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати: а) 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша ніж партнерство), що володіє щонайменше 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди; b) 15 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках.

Пунктом 3 статті 10 Конвенції, встановлено, що незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, дивіденди, що сплачуються компанією-резидентом Договірної Держави, компанії-резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в другій Договірній Державі за умови, якщо резидентом є компанія (інша ніж партнерство): і) яка володіє прямо щонайменше 50 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, і передбачається, що інвестицію в розмірі щонайменше 300.000 доларів США або їх еквівалент у національній валюті Договірної Держави було внесено в капітал компанії, що виплачує дивіденди або іі) чия інвестиція в капіталі компанії, що сплачує дивіденди, гарантована або застрахована Урядом другої Договірної Держави, центральним банком другої Договірної Держави або яким-небудь агентством або органом, включаючи фінансовий інститут, що є власністю або контролюється цим Урядом.

Як встановлено судом, відповідно до Протоколу №1 Позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - «Товариство») від 27 вересня 2014 року було прийнято рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів за результатами діяльності Товариства у 2013 році та частини нерозподіленого прибутку Товариства минулих років. Відповідно до Протоколу №1 Позачергових загальних зборів акціонерів Товариства від 22 грудня 2016 року було прийнято рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів за результатами діяльності Товариства у 2014 році та частини нерозподіленого прибутку Товариства минулих років.

Станом на дати прийняття обох Протоколів про розподіл прибутку та виплату дивідендів нерезидент ОСОБА_2 , Королівство Нідерланди прямо володів мажоритарним пакетом акцій Товариства у розмірі 99,7671%. Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку після прийняття рішення про розподіл прибутку на балансі Товариства перед акціонером ОСОБА_2 з`явилася кредиторська дивідендна заборгованість.

На момент прийняття обох рішень про розподіл прибутку та виплату дивідендів ОСОБА_2 виконувались всі умови необхідні для звільнення від оподаткування доходу резидента Королівства Нідерландів згідно з п.3 ст.10 Конвенції, а саме: 1) володіння прямо щонайменше 50% капіталу компанії, що сплачує дивіденди, та; 2) інвестиція в розмірі щонайменше 300 000 доларів США або їх еквівалент у національній валюті Договірної Держави було внесено в капітал компанії, що виплачує дивіденди.

Протоколами про розподіл прибутку та виплату дивідендів було встановлено шестимісячні терміни на виплату дивідендів акціонерам. Проте з огляду на встановлені валютні мораторії та обмеження Національним банком України, починаючи з 2014 року, виплатити повну суму дивідендів у зазначені строки було неможливим. У зв`язку з вищезазначеним, не дивлячись на зміну юридичного власника у 2017 році, виплати продовжувались у подальші роки на користь ОСОБА_2 , з метою погашення дивідендної заборгованості Товариства перед акціонером, на користь якого відбувся розподіл прибутку та були прийняті рішення про виплату дивідендів.

При цьому, як встановлено судом та не спростовано контролюючим органом, визнання доходу на рівні акціонера-нерезидента відбулося одразу після прийняття рішення про розподіл дивідендів Товариством. Тому задля розгляду питання по суті необхідно враховувати комплексно всі аспекти та фактори, котрі мали місце на момент розподілу/виплат зазначених дивідендів, а саме: Metinvest Management B.V., Нідерланди, є 100% дочірньою компанією Metinvest B.V; починаючи з 1 грудня 2016 року ОСОБА_2 та Metinvest Management B.V. для цілей оподаткування у Нідерландах входять до податкової групи та є єдиною податковою одиницею.

Виконання всіх податкових зобов`язань разом з поданням щорічної податкової звітності відбувається від імені та за рахунок ОСОБА_2 за обидві компанії.

Таким чином, після зміни юридичного власника Товариства, з точки зору податкової резидентності, податкової відокремленості, або ж кінцевого бенефіціарного власника, фактичний власник залишився незмінним, адже з податкового погляду обидві компанії Metinvest B.V. та Metinvest Managament B.V. є єдиним цілим.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час виплати доходів у вигляді дивідендів нерезиденту METINVEST B.V., Нідерланди, в загальній сумі 9 901 966 597,29 грн. у період з 2017-2020 роки позивачем обґрунтовано та правомірно застосовано ставку податку у розмірі 0% (пп. «і» п.3 статті 10 Конвенції), а тому висновки контролюючого органу про заниження сум податку позивачем з доходів нерезидента METINVEST B.V., Нідерланди, у вигляді дивідендів, виплачених у 2017-2020 роках у сумі 1 485 294 990 грн. є безпідставними, а тому, як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 18.02.2022 №40/32-00-07-01-26 та застосування штрафної санкції у розмірі 25 відсотків за вказаним податковими повідомленням рішенням є протиправним.

Щодо порушень, викладених в п. п.3.1.3 «Акцизний податок» Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення від 18.02.2022 № 41/32-00-07-01-26, суд зазначає про таке.

Як зазначає контролюючий орган, ПРАТ «ІНГЗК» порушено вимоги п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, що полягає у відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівномірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі та рівномірів-лічильників на місцях відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованих на акцизному складі № 1006029 з 1 жовтня 2019 по 10 грудня 2020 року та розташованих на акцизному складі №1006030 з 1 січня по 10 грудня 2020 року.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Згідно з пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розпорядник акцизного складу це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Відповідно до пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу, інших газів, бутану, ізобутану за зазначеними в цьому підпункті кодами УКТЗЕД також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до п. 12 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України, норми пункту 230.1 статті 230 цього Кодексу щодо обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками застосовуються з 1 січня 2017 року.

Згідно вимог ст. 230 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку.

Відповідно до пп. 3 п. 2 Порядку №891, резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.

Згідно з пп. 4 п. 2 Порядку №891, обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

З урахуванням норми п. 22 підрозділу 5 розділу XX ПК України, а також п. 12 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: 1) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яка перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.07.2019; 2) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.10.2019; 3) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01.01.2020.

Пунктом 18 до внесення до нього змін Законом України від 18.12.2019 №391-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку" було встановлено, що норми п.128-1 ст.128-1 Податкового кодексу України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до п.212.1 ст. 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.

Проте Законом України від 18.12.2019 № 391-ІХ були внесені зміни та слово січня замінено словом квітня.

Отже, законодавець надав розпорядникам акцизних складів додатковий термін (до 01.04.2020) для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Як встановлено судом та не заперечується контролюючим органом, ПРАТ «ІНГЗК» є розпорядником акцизних складів № 1006029 та № 1006030 та відноситься до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл з переробки в готову продукцію (пальне).

Згідно договору № 2197-20 від 13.04.2020, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація» (код ЄДРПОУ 26242025) щодо впровадження Системи контролю палива (витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники) на складах ПММ ПРАТ «ІНГЗК». До 24.02.2021р. відбувалося налагодження програмного забезпечення щодо приведення його у відповідності умов ПРАТ «ІНГЗК» з формування звітності податкового обліку. В процесі експлуатації були виявлені недоліки в роботі системи контролю палива, що підтверджується протоколом наради з питання введення в експлуатацію системи контролю палива на складах ПММ ПРАТ «ІНГЗК» від 12.04.2021. На адресу Підрядника було направлено лист-повідомлення від 19.04.2021 №20/2159 щодо усунення недоліків в роботі системи та остаточне її налагодження. Після усунення недоліків в роботі системи та згідно наказу №432 від 28.04.2021р. розпочато промислову експлуатацію та реєстрацію у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівномірів- лічильників рівня пального у резервуарі обладнання.

Втім, суд зауважує на наступному.

Пунктом 128-1.1 ст.128-1 ПК України передбачено, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Отже, фактом податкового порушення за вказаною нормою вважається не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника, які використовуються платником податку у господарській діяльності. Штрафна санкція розраховується від кількості таких приладів.

Водночас, згідно з п.4 розділу ІІ Порядку № 727 від 20.08.2015 в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 727 від 20.08.2015 визначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, відповідачем не дотримано вказаних вимог, що підтверджується відсутністю в акті перевірки повної інформації щодо кількості виявлених у позивача витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, у т.ч. їх заводських номерів, дат введення в експлуатацію, з приводу яких у подальшому здійснені спірні донарахування податкових зобов`язань, а тому з акту не можна ідентифікувати, які саме резервуари необладнані рівнемірами-лічильниками, адже в акті перевірки не міститься жодного посилання на найменування, серійні номери, об`єм тощо.

Таким чином, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, відтак податкове повідомлення-рішення від 18.02.2022 № 41/32-00-07-01-26 та застосування штрафної санкції у розмірі 25 відсотків за вказаним податковим повідомленням рішенням є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо порушень, викладених в п.п.3.1.4.1 «Екологічний податок» Акту перевірки та податкових повідомлень-рішень від 18.02.2022 № 49/32-00-07-01-26, № 50/32-00-07-01-26, суд зазначає про таке.

Як вказує контролюючий орган, під час перевірки повноти нарахування позивачем екологічного податку, що задекларовані в податкових деклараціях з 01.01.2017 по 30.06.2021, на думку перевіряючих, встановлено його заниження на загальну суму 650 588 290,92 грн., в т.ч.: - по Широківському району Дніпропетровської області на суму 482 945 965,92грн.; - по Інгулецькому району м. Кривого Рогу, на суму 167 642 325,00 грн. в тому числі за: 1 кв. 2017 на суму 27 899 297,18 грн.; 2 кв. 2017 на суму 30 617 201,74 грн.; З кв. 2017 на суму 31 509 854,64 грн.; 4 кв. 2017 на суму 33 458 099, 14 грн.; 1 кв. 2018 на суму 35 133 002,94 грн.; 2 кв.2018 на суму 35 010 464,03 грн.; 3 кв. 2018 на суму v» 35 089 532,69 грн.; 4 кв. 2018 на суму 36 312 412,16 грн; 1 кв. 2019 на суму 38 832 209,14 грн; 2 кв. 2019 на суму 36 521 227,72 грн.; З кв. 2019 на суму 3 844 642,13 грн.; 4 кв. 2019 на суму 38 972 292,20 грн; 1 кв.2020 на суму 39 987 250,17 грн.; 2 кв.2020 на суму 41 781 812,65 грн.; З кв. 2020 на суму 38 448 198,68 грн.; 4 кв. 2020 на суму 40 224 061,88 грн., 1 кв. 2021 на суму 36 468 904,25 грн., 2 кв. 2021 на суму 37 477 827,58 грн.

Таке порушення, на думку контролюючого органу, виникло внаслідок порушення ПРАТ «ІНГЗК» п.246.4 ст.246 Податкового кодексу.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 ст. 240 ПК України платниками екологічного податку є суб`єкти господарювання, юридичні особи, що не проводять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників. Під час провадження яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об`єктах) суб`єктів господарювання).

Пунктом 246.4 статті 246 ПК України передбачено, що за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1-246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України визначені Законом України «Про відходи» від 05 березня 1998 року №187/98-ВР.

Згідно зі статтею 1 цього Закону розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах; відведені місця чи об`єкти - місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Відповідно до пункту «в» частини першої ст. 23 цього Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері поводження з відходами належить проведення в установленому законодавством порядку державної екологічної експертизи науково-дослідних і технологічних розробок та проектно-кошторисної документації на будівництво і реконструкцію підприємств, установок, полігонів, комплексів, споруд, інших спеціально відведених місць чи об`єктів щодо дотримання вимог законодавства та нормативів під час утворення, оброблення, утилізації та видалення відходів стосовно об`єктів, рішення щодо затвердження (схвалення) яких приймається Кабінетом Міністрів України.

Така ж компетенція частиною другою статті 20 Закону № 187/98-ВР визначена і для обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами, здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території входить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами (стаття 21 Закону № 187/98-ВР).

Статтею 28 цього Закону передбачено, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини ведеться реєстр місць видалення відходів.

Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.

Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Частинами другою та четвертою статті 33 цього Закону встановлено, що на кожне місце видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць.

Видалення і зберігання відходів здійснюється в спеціальних місцях, які визначені і відведені органами місцевого самоврядування з урахуванням вимог природоохоронного і земельного законодавства, при наявності відповідних дозволів, в яких зазначається об`єм відходів відповідно встановленим лімітам, а також умови їх зберігання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1216 (з наступними змінами і доповненнями) затверджено Порядок ведення реєстру місць видалення відходів (далі - Порядок).

За визначенням, наведеним у пункті 3 Порядку місця видалення відходів (МВВ) - спеціально відведені місця чи об`єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами.

Нормами пунктів 5, 10, 13, 14, 16, 19, 20 Порядку встановлено, що на кожне МВВ складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів.

Власники МВВ або за їх дорученням спеціалізовані проектні організації, що мають відповідну ліцензію, здійснюють інвентаризацію МВВ та складають проекти їх паспортів, які надсилають на погодження до органів МОЗ, Мінпраці та Держбуду на місцях, а також до відповідних організацій, що належать до сфери управління Мінекоресурсів і Держводгоспу.

Після погодження проектів паспортів власники МВВ передають їх на розгляд органів Мінекоресурсів на місцях.

Погоджені паспорти МВВ органи Мінекоресурсів на місцях надсилають Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міській державній адміністрації на затвердження та внесення до реєстру.

Щорічно паспорти МВВ підлягають перегляду за результатами спостережень, контрольних замірів, додаткових робіт тощо і погоджуються органами Мінекоресурсів на місцях. У разі необхідності за рішенням місцевих державних адміністрацій може здійснюватися позачергове уточнення даних паспортів МВВ.

На підставі даних паспортів органи Мінекоресурсів на місцях разом з місцевими державними адміністраціями готують висновки щодо рівня екологічної безпеки МВВ, визначають категорію їх екологічної безпеки для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Висновки надсилаються власникам МВВ для вжиття ними заходів, спрямованих на забезпечення екологічно безпечного функціонування МВВ.

Відповідно до глави 1 Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14 січня 1999 року № 12 спеціальний паспорт місця видалення відходів (далі - МВВ) складається власником МВВ відповідно до цієї Інструкції. Дані паспорта МВВ, після його затвердження і присвоєння реєстраційного номера, вносяться до реєстру місць видалення відходів відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів.

Паспорт складається за матеріалами інвентаризації МВВ на підставі всього комплексу наявної інформації, включаючи вихідні дані проектів, матеріали виробничої паспортизації відходів (що утворювалися і видалялися), дані карток і відомостей прибутково-видаткових документів, дані моніторингу та спеціальних робіт, відомості спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами, матеріали постійно діючих комісій з питань поводження з безхазяйними відходами при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування.

За відсутності потрібних даних щодо МВВ власник МВВ здійснює на вимогу місцевої державної адміністрації потрібний обсяг досліджень, робіт чи спостережень, достатніх для складання паспорта МВВ. Обсяг і терміни проведення відповідних робіт погоджуються з місцевою державною адміністрацією, відповідальною за ведення реєстру МВВ. Щодо безхазяйних відходів додаткове обстеження для отримання потрібної інформації здійснюється за дорученням місцевої державної адміністрації.

Таким чином, паспорт містить повну інформацію про місце видалення відходів та є підставою для його внесення до відповідного реєстру вказані в ньому характеристики місця видалення відходів до внесення щодо них змін в паспорт є визнаними.

Як встановлено судом, згідно із паспортами ПРАТ «ІГНЗК», вказані МВВ є спеціально створеними і обладнаними місцями видалення відходів. Разом з цим, у паспортах не міститься жодних даних про те, що вказані МВВ є звалищами, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів від забруднення. МВВ створено відповідно до проектної документації і експлуатуються відповідно до діючих норм і правил. Отже, відповідачем не спростовано ту обставину, що даними паспортів МВВ підтверджується відсутність перевищення встановлених нормативів та лімітів викидів, тому наведеними у паспортах МВВ відомостями спростовуюються викладені у акті перевірки висновки відповідача щодо необхідності збільшення позивачем ставок екологічного податку у 3 рази, встановленого за розміщення відходів на звалищах.

Тобто, ПРАТ «ІГНЗК» використовує місце видалення відходів на підставі паспортів, розробленого, затвердженого та погодженого відповідно до встановленого правовими нормами порядку.

Наявність паспортів підтверджує, що розміщення відходів здійснюється позивачем у спеціально відведеному місці (об`єкті), а не на звалищі, яке, на відміну від спеціально відведеного місця (об`єкта) видалення (розміщення) відходів, не є спеціально облаштованим (пристосованим) для таких цілей.

У зв`язку з цим застосування контролюючим органом при визначенні ПРАТ «ІГНЗК» норми пункту 246.4 ст. 246 ПК та збільшення ставки податку у 3 рази є неправомірним.

Доводи контролюючого органу про те, що полігон не забезпечує безпечне для навколишнього середовища зберігання відходів, не може бути підставою для застосування підвищеної ставки податку, оскільки контроль за відповідністю місця видалення відходів нормам екологічного права не входить до компетенції податкового органу, а є повноваженнями інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування згідно з чинним законодавством.

Крім того, відповідно до звіту «Оцінка відвалоутворення, як технологічного процесу відкритої розробки на ПРАТ «ІНГЗК», що не впливає на оточуюче навколишнє середовище», наданого в 2016 році Академією аграрних наук України, встановлено, що неможливо застосувати до відвалів розкривних порід ПРАТ «ІНГЗК» такої характеристики, як: «звалище, яке не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів від розміщення відходів».

Також, висновком з науково - екологічної експертизи Наукового парку державної екологічної академії післядипломної освіти та управління «Чорнобиль» Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.05.2021 №28/05/05-21 «Оцінки хвостосховища, як спеціального місця складування відходів збагачення. Оцінка відвалоутворення, як технологічного процесу відкритої розробки, що не здійснює істотного впливу на навколишнє середовище.» «Хвостосховище» встановлено, що неможливо застосувати до хвостосховища ПРАТ «ІНГЗК» такої характеристики, як: «звалище, яке не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів від розміщення відходів».

Окрім цього, ПРАТ «ІНГЗК» були отримані висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та прав споживачів від 23.07.2021р. №12.2-18-2/14463, відповідно до якого об`єкт поводження з відходами на ПРАТ «ІНГЗК»: Хвостосховигце згідно з додатком до Висновку відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України та від 23.07.2021р. №12.2- 18-2/14419 відповідно до якого об`єкт поводження з відходами на ПРАТ «ІНГЗК» : Відвали розкривних порід №№1, 2, 3 згідно з додатком до Висновку відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України. Також, ПРАТ «ІНГЗК» налогошує, що наявність паспортів на кожне місце видалення відходів підтверджує, що розміщення відходів здійснюється позивачем у спеціально відведеному місці (об`єкті), а не на звалищі, яке, на відміну від спеціально відведеного місця (об`єкта) видалення (розміщення) відходів, не є спеціально облаштованим (пристосованим) для таких цілей.

З викладеного вбачається відсутність підстав для застосування коригуючого коефіцієнта «3» до ставки екологічного податку.

Втім, окрім зазначеного, суд зауважує і на наступному.

Так, зокрема, суд вказує, що відповідачем не дотримано норм ПК України щодо порядку проведення перевірки правильності визначення позивачем фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення та незалучення до такої перевірки відповідного уповноваженого органу, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 250.12 ст.250 ПК України контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Таким чином, податковий орган, не маючи можливості самостійно визначити обсяги скидів та розміщення відходів на полігоні, оскільки вказана процедура потребує спеціальних знань, мав би залучити до проведення перевірки відповідних спеціалістів, за попереднім погодженням.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, перевірку розпочато без залучення експерта, що дає підстави для висновку про порушення контролюючим органом норм п. 250.12 ст. 250 ПК України.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За правилами частин 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку усім доказам у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності як нарахування так і розрахунку екологічного податку та, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2022 № 49/32-00-07-01-26, № 50/32-00-07-01-26 та штрафної санкції у розмірі 25 відсотків за вказаними податковими повідомленнями рішеннями.

Щодо порушень, викладених в п.3.1.4.2.1 «Рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин» Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення від 18.02.2022 №46/32-00-07-01-26, суд зазначає про таке.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, контролюючим органом встановлено заниження податкових зобов`язань рентної плати за користування надрами за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 на суму 6 150 799 421,33 грн. -за І квартал 2017 року на суму 279 235 534, 11 грн., -за II квартал 2017 року на суму 171 041 605,99 грн., -за III квартал 2017 року на суму 240 105 119,99 грн. , -за IV квартал 2017 року на суму 168 282 047,21 грн., -за І квартал 2018 року на суму 207 777 04.5,51 грн., -за II квартал 2018 року на суму 183 378 427,98 грн., -за III квартал 2018 року на суму 225 066 204,85 грн., -за IV квартал 2018 року на суму 194 002 546,20 грн., -за І квартал 2019 року на суму 248 033 745,02 грн., -за II квартал 2019 року на суму 319 593 754,52 грн., -за III квартал 2019 року на суму 298 429 083,31 грн., -за IV квартал 2019 року на суму 136 097 250,16 грн., -за І квартал 2020 року на суму 197 046 782,25 грн., -за II квартал 2020 року на суму 222 082 452,43 грн., -за III квартал 2020 року на суму 324 004 733,42 грн., -за IV квартал 2020 року на суму 372 702 827,61 грн., -за І квартал 2021 року на суму 1 002 291 451 ,46 грн., -за II квартал 2021 року на суму 1 361 628 809,21 грн.

Так, контролюючим органом здійснено донарахування рентної плати за користування надрами за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 на суму 6 174 831 383,00 грн. внаслідок порушення ПРАТ «ІНГЗК» п.14.1.37, п. 14.1.112, пп. 14.1.128, пп.14.1.150 п. 14.1 ст.14, пп.252.3, п.252.5, п.252.6 , п.252.7, п. 252.16, п.252.18 ст. 252, пп.263.2.1, п. 263.2, пп. 263.5.1, пп. 263.5.2, п. 263.5, пп. 263.6.1, пп. 263.6.9, п. 263.6, пп. 263.7.1 п. 263.7 ст. 263 Податкового кодексу.

Контролюючий орган зазначає, що визначення об`єкту оподаткування як концентрату ґрунтується на підпункті 14.1.128 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яким встановлено, що обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб`єктом господарювання економічної вигоди, пов`язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.51 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України добування корисних копалин - сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини.

У підпунктах 14.1.91, 14.1.112 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначені поняття: корисні копалини - природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки; мінеральна сировина - товарна продукція гірничодобувного підприємства, що є результатом його господарської діяльності з видобутку корисних копалин, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, і за якісними характеристиками відповідає вимогам установлених законодавством стандартів або вимогам договорів.

Згідно з підпунктом 14.1.150 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України первинна переробка (збагачення) мінеральної сировини як вид господарської діяльності гірничодобувного підприємства включає сукупність операцій збирання, дроблення або мелення, сушку, класифікацію (сортування), брикетування, збагачення фізико-хімічними методами (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури), за виключенням агломерації/грудкування руди з термічною обробкою, агломерацію та збагачення фізико-хімічними методами, а також може включати переробні технології, що є спеціальними видами робіт з добування корисних копалин (підземна газифікація та виплавляння, хімічне та бактеріальне вилуговування, дражна та гідравлічна розробка розсипних родовищ, гідравлічний транспорт гірничих порід покладів дна водойм).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснює не лише первинну переробку мінеральної сировини, а й проводить повний технологічний комплекс заходів щодо виготовлення якісно іншої продукції - глибоке збагачення, яке становить складний ланцюг виробничих процесів від видобутку і транспортування залізної руди до виробництва концентрату залізорудного агломераційного та окатків залізорудних.

Таким чином, кінцевий продукт виробництва - агломераційний концентрат залізної руди та окатки залізорудні не можливо віднести до мінеральної сировини, оскільки позивач здійснює не лише первинну переробку мінеральної сировини, а й проводить повний технологічний комплекс заходів щодо виготовлення якісно іншої продукції - глибоке збагачення.

При цьому, до первинної переробки (збагачення) відноситься сировина, яка пройшла сукупність операцій збирання, дроблення або мелення, сушку, класифікацію (сортування), брикетування, збагачення фізико-хімічними методами (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури), а також може включати переробні технології, що є спеціальними видами робіт з добування корисних копалин (підземна газифікація та виплавляння, хімічне та бактеріальне вилуговування, дражна та гідравлічна розробка розсипних родовищ, гідравлічний транспорт гірничих порід покладів дна водойм).

Слід зазначити, що не належить до первинної переробки сировина, яка збагачена фізико-хімічним методом з якісною зміною мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури та продукція, що пройшла операції агломерації/грудкування руди з термічною обробкою, агломерацію та збагачення фізико-хімічними методами.

Пунктом 252.2 статті 252 Податкового кодексу України встановлено, що платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин здійснюють для цілей оподаткування окремий (від інших видів операційної діяльності) бухгалтерський та податковий облік витрат і доходів за кожним видом мінеральної сировини за кожним об`єктом надр, на який надано спеціальний дозвіл.

Відповідно до пункту 252.3 статті 252 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством, до якої належать: обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник рентної плати, суб`єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною; обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничого виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник рентної плати, суб`єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл.

Визначення відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) здійснюється платником відповідно до затверджених законодавством переліків видів корисних копалин, а також кодифікації товарів та послуг з урахуванням затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції (п. 252.5 ст. 252 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин, у відповідності до п. 252.6 ст. 252 Податкового кодексу України, є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства).

Згідно з пунктом 252.7 статті 257 Податкового кодексу України, вартість відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства) за більшою з таких її величин: за фактичними цінами реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини); за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.

Таким чином, Податковим кодексом України не передбачено механізму справляння рентної плати окремо для гірничо-збагачувальних підприємств, які не реалізують товарну продукцію (залізну руду). У даному випадку, оскільки кінцевий продукт виробництва товариства є агломераційний концентрат залізної руди, який не можливо віднести до мінеральної сировини, отже така продукція не може бути визначена як об`єкт рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у відповідності до п. 252.3.1 ст. 252 Податкового кодексу України.

З урахуванням технологічих процесів переробки сировини та виробництва готової продукції, приймаючи до уваги, що товариством не здійснюється реалізація готової продукції, колегія суддів, що у даному випадку законним механізмом є обчислення рентної плати згідно п. 252.7.2 ст. 252 Податкового кодексу України за розрахунковою вартістю добутої корисної копалини.

Оскільки кінцевий продукт виробництва - агломераційний концентрат залізної руди та окатки залізорудні не можливо віднести до мінеральної сировини та визначити як об`єкт рентної плати за користування надрами, суд доходить висновку, що для гірничо-збагачувальних підприємств об`єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин є обсяг товарної продукції у вигляді корисних копалин, що пройшли первинну переробку мінеральної сировини, а базою оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин є вартість відповідного виду товарної продукції добутої сировими - залізної руди, що складається з витрат на видобування та первинну переробку.

Крім вказаного, також Верховний Суд у постанові від 12 березня 2019 р. у справі № 804/4526/18, здійснивши аналіз положень пункту 14.1 статті 14, пункту 252 статті 252 Податкового кодексу України дійшов висновку, що об`єктом оподаткування рентною платою за користування надрами є обсяг товарної продукції - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у тому числі тієї, що пройшла стадію первинної переробки (збагачення). При цьому, до первинної переробки (збагачення) відноситься сировина, яка пройшла сукупність операцій збирання, дроблення або мелення, сушку, класифікацію (сортування), брикетування, збагачення фізико-хімічними методами (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури), а також може включати переробні технології, що є спеціальними видами робіт з добування корисних копалин (підземна газифікація та виплавляння, хімічне та бактеріальне вилуговування, дражна та гідравлічна розробка розсипних родовищ, гідравлічний транспорт гірничих порід покладів дна водойм).

Однак, Верховний Суд зазначив, що не належить до первинної переробки сировина, яка збагачена фізико-хімічним методом з якісною зміною мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури та продукція, що пройшла операції агломерації/грудкування руди з термічною обробкою, агломерацію та збагачення фізико-хімічними методами.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим те, що для гірничо-збагачувальних підприємств об`єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин є обсяг видобутої корисної копалини, а базою оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин є вартість відповідного виду товарної продукції добутої сировини- залізної руди, що складається з витрат на видобування та первинну переробку в розумінні п.14.1.150 ст.14 Податкового кодексу України та з урахуванням правил розрахунку передбаченого п.252.12, 252.14 та 252.16. ст.252 Податкового кодексу України.

А тому, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що донарахування контролюючим органом рентної плати за користування надрами за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 на суму 6 174 831 383,00 грн. є безпідставним, оскільки судом не встановлено порушення ПРАТ «ІНГЗК» п.14.1.37, п. 14.1.112, пп. 14.1.128, пп.14.1.150 п. 14.1 ст.14, пп.252.3, п.252.5, п.252.6 , п.252.7, п. 252.16, п.252.18 ст. 252, пп.263.2.1, п. 263.2, пп. 263.5.1, пп. 263.5.2, п. 263.5, пп. 263.6.1, пп. 263.6.9, п. 263.6, пп. 263.7.1 п. 263.7 ст. 263 Податкового кодексу, а тому, як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 18.02.2022 №46/32-00-07-01-26 та застосування штрафної санкції у розмірі 25 відсотків за вказаним податковими повідомленням рішенням є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо порушень, викладених в п.3.1.4.3.1 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» Акту перевірки та податкових повідомлень-рішень від 18.02.2022 №51/32-00-07-01-26, №52/32-00-07-01-26, суд зазначає про таке.

Як зазначає контролюючий орган, перевіркою встановлено заниження позивачем податку на нерухоме майно на загальну суму 399 546,07 грн. в т.ч.: - 2020 рік - 243 699,63 грн. (по Інгулецькому р-ну, м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області 228 589,11 грн., по Широківському р-ну 15 110,52 грн.); - півріччя 2021 року - 155 846,44 грн.

Як зазначає представник позивача, до правил сплати та визначення податку розповсюджується принцип стабільності оподаткування, а тому змінювати елементи податку посеред бюджетного року - незаконно, за таких обставин у платника податків відсутній обов`язок щодо сплати податку за новими правилами за результатами другого кварталу 2020 року з 23.05.2020.

Так представник позивача зауважує, що на протязі 2020 бюджетного року, в тому числі протягом спірного звітного податкового періоду - упродовж 2020 року, підлягала застосуванню редакція п. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України, яка діяла до 23.05.2020.

Щодо вказаних доводів та тверджень, суд зазначає про таке.

Законом України №466-ІХ від 16.01.20р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №466) було внесено зміни щодо податку на нерухомість, зокрема, було уточнено перелік об`єктів промислових будівель, які не є об`єктом оподаткування.

Цей Закон опубліковано в газеті "Голос України" 22 травня 2020 року, отже він набрав чинності з 23 травня 2020 року, за виключенням окремих змін, наведених вище.

Отже, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 N 466-ІХ, зміни до порядку сплати податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки що, набрали чинності з 23 05.2020.

Суд вказує, що норми підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України не скасовують дію норми, якою встановлено (змінено) податок (збір) та/або будь-який елемент податку (збору) і яка запроваджена законом, що прийнятий пізніше ніж за шість місяців до початку бюджетного періоду, в якому запроваджується податок (збір) та/або зміни будь-якого елементу податку (збору). Колізії між такою нормою та принципом стабільності немає, оскільки принцип стабільності застосовується в системному зв`язку з іншими принципами податкового законодавства. Така норма не застосовується лише тоді, коли вона суперечить принципу верховенства права в контексті права платника податку на мирне володіння майном.

Суд звертає увагу на те, що Закон України № 466-ІХ опубліковано у виданні Голос України № 84 (7341) 22 травня 2020 року. Пунктом 1 розділу II Прикінцеві положення Закону № 466-ІХ встановлено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування за виключеннями встановленими цим пунктом. Тобто, положення Закону №466, зокрема, в частині уточнення переліку об`єктів промислових будівель, які не є об`єктом оподаткування набрали чинності та мають застосовуватися з 23 травня 2020 року.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 21.02.2023 року у справі № 160/3282/22 та у постанові Верховного суду від 27.05.2022 року у справі №826/9477/17.

Відтак, суд не погоджується із доводами позивача, що прийняття рішення платником податків про застосування змін до Податкового кодексу України, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 N 466-ІХ, з урахуванням принципу стабільності, тобто з 01.01.2021, - повинно трактуватись на користь такого платника податків, а тому вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Щодо доводів позивача про визначення об`єктом оподаткування «інженерних споруд», а також доводів про декларування частини площі № 100813 «Головний корпус», яка здається в оренду, суд вказує на наступне.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України ).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).

Буквальний аналіз пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як "будівлі промисловості промислових підприємств". При цьому законодавець використав прислівник "зокрема", який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

За положеннями підпункту 14.1.129 1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року N 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року N 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Наведені положення законодавства свідчать, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 у справі № 806/2461/17.

Отже, позивач правомірно декларував тільки частину площі інвентаризаційний номер 100813 «Головний корпус», який здається товариством в оренду.

При цьому, в силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником споруд гірничопромислових та добувних підприємств, які за вимогами ДК 018-2000 належать до класу (код 2301).

Отже, на думку суду, контролюючим органом безпідставно завищено сума податку на нерухоме майно на площу об`єктів, або їх частин, яка надана в оперативну оренду, оскільки відповідачем до бази оподаткування включено орендовану площу об`єктів, які не відносяться до коду 125, а належать до 230 коду Державного класифікатору промислові споруди, а тому на об`єкти нерухомості, які не мають ознак будівель в значенні п.п. 14.1.15 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та класифікуються у розділі 2 «Інженерні споруди» Класифікатора, не поширюється визначення об`єкта оподаткування.

Щодо доводів позивача про визначення об`єкта оподаткування на до об`єктів, які не належать на праві власності товариству, суд зазначає про таке.

Як вже зазначалося судом, відповідно до пп.266.2.1 та пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а базою оподаткування - загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп.266.1.1 ПКУ), базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 ПКУ).

Згідно пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПКУ, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 ПКУ).

Згідно змісту п.266.7 ПКУ, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

З матеріалів справи вбачається, що нерухомість за інвентарними номерами №№100825, 100850, 100797, 100799, 201951, 201155, 100959, 201921, 201922, 10001095, 10001140, 100383, 100800, 100093, 100334, 1400000017, 1400000013, 1400000014 є незареєстрованою у порядок та спосіб встановлений законом.

Доводи податкового органу щодо фактичної наявності таких споруд, які обліковуються на відповідному балансі позивача, як його власність, не можуть бути належним та достатнім доказом віднесення таких будівель до об`єктів оподаткування, визначених п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Тобто, як вбачається з вказаної норми, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є офіційним визнанням права власності саме на нерухоме майно, яке виникає після прийняття приймальною комісією рішення про відповідність об`єкту будівельним нормам і правилам.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відтак, суд вказує, що контролюючим органом не надано до суду доказів того, що відповідне нерухоме майно зареєстровано за позивачем.

Стаття 77 КАС України визначає обов`язок доказування. Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 77 КАСУ докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» №1914-ІХ від 30.11.2021 №1914 з 1 січня 2022 року змінено вимоги до надання суб`єктом владних повноважень (яким є ДПС) доказів на розгляд суду, а саме частина 2 ст. 77 КАСУ доповнена абзацом другим, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відтак, суд вказує, що податковим органом встановлено безпідставне заниження податку на нерухоме майно, яке ПРАТ «ІНГЗК» не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість винесення податкових повідомлень-рішень від 18.02.2022 №51/32-00-07-01-26, №52/32-00-07-01-26 та застосування штрафної санкції у розмірі 25 відсотків за вказаним податковими повідомленнями рішеннями.

Щодо порушень, викладених в п.3.1.4.3.3 «Плата за землю» Акту перевірки та податкових повідомлень-рішень від 18.02.2022 № 48/32-00-07-01-26, № 47/32-00-07-01-26, суд зазначає про таке.

Як зазначає контролюючий орган, перевіркою повноти нарахування земельного податку, що задекларовані в податкових деклараціях з плати за землю за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 встановлено його заниження на загальну суму 195 719 541,78 грн. в.т.ч: - по с.Карпівка Широківського району, Дніпропетровської області, на суму 31.221.672,48 грн.; - по Інгулецькому району м.Кривого Рогу, на суму 164 497 869,30 грн.

Суть порушення, на думку податкового органу, полягає в тому, що ПРАТ «ІНГЗК» справляє плату за землю із застосуванням положень п.284.1 ст.284 Податкового кодексу, а саме:

- у розмірі 25 відсотків податку обчисленого на підставі рішень Криворізької міської ради що перебувають у користуванні підприємства на праві постійного користування та мають цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд і підприємствами, що пов`язані з користування надрами;

- у розмірі 25 відсотків податку обчисленого на підставі рішень Карпівської сільської ради що перебувають у користуванні підприємства на праві постійного користування, та у власності та мають цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд і підприємствами, що пов`язані з користування надрами.

ПРАТ «ІНГЗК» не погоджуючись із такими висновками, зазначає, що з 01.01.2018 набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, а саме: статтю 284 доповнено пунктом 284.4, яким визначено, що плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу, а з 01.01.2019 цим пунктом встановлено, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Отже, як вказує представник позивача, з 01.01.2018 для гірничодобувних підприємств Податковим кодексом України установлено спеціальну ставку плати за землю, яка використовується ними для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин.

Щодо вказаних доводів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Таким чином, землі, які використовує позивач (у тому числі на підставі укладених договорів оренди) для видобування корисних копалин та розробки корисних копалин (промислової або ж дослідно-промислової) є землями гірничодобувного підприємства.

Відповідно до пп. 14.1.147. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Статті 274 та 277 Податкового кодексу України внормовують ставки нарахування плати за землю.

Згідно статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Відповідно до статті 277 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може буди меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Норми чинного законодавства не містять прямого припису про обов`язковість зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати в разі зміни ставок земельного податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що гірничодобувне підприємство повинно застосовувати ставку у розмірі 25 % до орендної плати за земельні ділянки гірничодобувного підприємства, яка є складовою плати за землю.

Однак, щодо застосування ставок податку на земельні ділянки розташовані на території Миколаївської (нині Карпівської) селищної ради Широківського району Дніпропетровської області, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

При цьому, відповідно до пункту 288.5 цієї статті розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відтак, розмір орендної плати обумовлюється та ґрунтується виключно на нормативній грошовій оцінці земляної ділянки, що знаходиться в оренді.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а порядок її проведення визначено статтею 18 Закону України "Про оцінку земель", якою встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів та передбачено, що оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Приписами статей 18 та 20 Закону України "Про оцінку земель" обумовлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою, відповідно до Закону України "Про землеустрій", за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 23 цього Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як видно з матеріалів справи, ПРАТ «ІНГЗК» користується земельними ділянками, а саме:

- кадастровий номер 1211000000:12:056:0001; цільове призначення (землі природно-заповідної та іншого природоохоронного призначення для збереження та використання заказників (землі природного заказника місцевого значення «Візірка»); площа 0,8796 га;

- кадастровий номер 1211000000:12:051:0002; цільове призначення (землі природно-заповідної та іншого природоохоронного призначення для збереження та використання заказників (землі природного заказника місцевого значення «Візірка»); площа 9,2085 га;

- кадастровий номер 1211000000:12:031:0001; цільове призначення (землі природно-заповідної та іншого природоохоронного призначення для збереження та використання заказників (землі природного заказника місцевого значення «Візірка»); площа 111,0119 га.

Зазначені земельні ділянки перебувають у постійному користуванні ПРАТ «ІНГЗК», згідно державного акту ШР№174 від 25.02.1998.

Згідно ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

На теперішній час Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів затверджено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (далі за текстом - Порядок № 489).

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку № 489 за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як І витяг із технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки (додаток 9).

Відповідно до Порядку № 489 задля обчислення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою на 2017 рік у ТОВ «Радіант Експо» виникла необхідність в отриманні витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

ПРАТ «ІНГЗК» у 2015 році отримано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку вищеперерахованих земельних ділянок, та були задекларовані надалі з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель - 2015 рік - 1,433; 2016 рік - 1,06.

Отже, суд зазначає, що ПРАТ «ІНГЗК» правомірно застосувало у розрахунку розміру орендної плати відомості, які мало у наявності, а саме: витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку вищеперерахованих земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель - 2015 рік - 1,433; 2016 рік - 1,06, оскільки відомості про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, які використані контролюючим органом, у позивача відсутні, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що здійснюючи обчислення орендної плати за користування земельною ділянкою, ПРАТ «ІНГЗК» було дотримано вимоги чинного законодавства, а тому висновки контролюючого органу щодо заниження орендної плати за земельні ділянки є необґрунтованими.

Відтак, з огляду на вказане, суд доходить висновку про протиправність та необґрунтованість складення податкових повідомлень-рішень від 18.02.2022 № 48/32-00-07-01-26, № 47/32-00-07-01-26 та застосування штрафної санкції у розмірі 25 відсотків за вказаним податковими повідомленнями рішеннями.

Втім, суд, дослідивши зміст виниклих спірних правовідносин вважає за необхідне вказати на таке і звертає увагу на наступне.

У своїй позовній заяві представник позивача зазначив про безпідставність проведення перевірки під час дії мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Враховуючи вказаний довод представника позивача, суд акцентує увагу на такому.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначає стаття 78 ПК України.

18.03.2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року N 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29.05.2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 04.10.2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік", пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень" якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Таким чином, суд зауважує, що виникла колізія між нормами ПК України та постановою КМУ № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Верховний Суд у постанові від 22.02.2022 року у справі №420/12859/21 виклав правову позицію про те, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

У постанові від 27.04.2022 року у справі №140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови КМУ № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова КМУ №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Суд вказує, що у даній справі, реалізація права на оскарження дій контролюючого органу відбулася вже після фактичного проведення перевірки і прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Однак, суд акцентує увагу на тому, що у постановах від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21, Верховний Суд, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 17 травня 2022 року у справі № 520/592/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21, від 06 липня 2022 року у справі № 360/1182/21, констатував, що проведення перевірки на підставі постанови КМУ № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21 Верховний Суд враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Крім того, суд окремо зауважує, що правомірність дій КМУ щодо прийняття постанови №89 не є предметом спору у цій справі. Проте, слід зазначити, що оцінка відповідним діям КМУ надавалася у справі №640/18314/21, за наслідками розгляду якої Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26 січня 2022 року у справі № 640/18314/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, визнав протиправною і нечинною постанову КМУ №89.

При цьому та обставина, що згідно з частиною другою статті 264 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не свідчить про можливість застосування у спірних правовідносинах постанови КМУ №89 як такої, що є спеціальним актом, про що зазначає Східне МУ ДПС.

Так, пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України дійсно відсилає до актів Кабінету Міністрів України, однак, виключно в частині повноважень на визначення дати, з якої дія карантину буде завершена (формальне питання визначення дати). Саме з такою датою пов`язується припинення дії мораторію на проведення перевірок (умова законодавчого регулювання), що не може свідчити про можливість застосування актів КМУ, які б суперечили правовому регулюванню, імперативно встановленому у нормі ПК України щодо запровадженого мораторію на проведення перевірок, крім конкретного переліку перевірок, визначених цією ж нормою.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 червня 2022 року у справі №520/2098/19 підтримала усталену позицію Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.

Переконливих аргументів для відступу від цієї правової позиції суд не вбачає.

Посилання відповідача на те, що постанова КМУ №89 прийнята з урахуванням та на виконання вимог ПК України не знаходять свого підтвердження - у постанові КМУ №89 зазначено, що вона прийнята відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

У постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також досліджував це питання і встановив, що постанова КМУ № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Окремо, суд також зауважує на наступному.

На думку суду, у цій справі застосовними є також висновок Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до якого контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Оскільки встановлений у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мораторій на проведення відповідного виду перевірки імперативно забороняє контролюючому органу її проводити, суд вважає, що такий висновок відповідає правильному застосуванню норм права і завданню адміністративного судочинства, а наведені Східним МУ ДПС підстави для відступлення від нього зазначене не спростовує.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.02.2023 року у справі № 240/19754/21, у постанові Верховного суду від 28.12.2022 року у справі № 160/14248/21.

Додатково суд зазначає, що за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» по справі №160/25520/21 скасовано наказ Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.08.2021р. №261 «Про проведення документальної планової перевірки ПРАТ «ІНГЗК», а також похідні від нього накази №261 «Про проведення документальної планової перевірки ПРАТ «ІНГЗК», №328 «Про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «ІНГЗК», №347 «Про зупинення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «ІНГЗК», прийняті в ході означеної перевірки. Рішення по справі набрало чинності за наслідком розгляду апеляційної скарги в Третьому апеляційному адміністративному суді 11.08.2022 року.

Відтак, суд доходить висновку, що усі податкові повідомлення-рішенні (податкові повідомлення-рішення: №41/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «С»; №52/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №51/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №50/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №49/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №48/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №47/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №46/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №45/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №44/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «В1»; №43/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №42/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «В4»; №40/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Д»), прийняті за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який в даній справі є недопустимим доказом, у зв`язку із вищевикладеним, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення… Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

У відповідності до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.

Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви у сумі 24810,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, що винесені Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків:

№52/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №51/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №50/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №49/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №48/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №47/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №46/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №45/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №44/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «В1»; №43/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Р»; №42/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «В4»; №41/32-00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «С»; №40/32- 00-07-01-26 від 18.02.2022 за формою «Д».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати у розмірі 24810,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08 травня 2023 року.

Суддя О.В. Єфанова


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	27.04.2023
Оприлюднено	22.05.2023
Номер документу	110966174
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Білак С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 27.04.2023 по справі 160/12714/22ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/12714/22

Рішення
від 27.04.2023 по справі 160/12714/22
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД