Постанова від 02.05.2023 по справі 301/992/14-ц

Справа № 301/992/14-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 травня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого Джуги С.Д.

суддів Бисаги Т.Ю., Куштана Б.П.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2014 року у складі судді Золотаря М.М., у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до виконавчого комітету Зарічанської сільської ради Хустського району Закарпатської області, який є правонаступником виконавчого комітету Вільхівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області про визнання в порядку спадкування права власності не нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

16 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернувся в Іршавський районний суд із позовом до виконавчого комітету Вільхівської сільської ради про визнання в порядку спадкування права власності не нерухоме майно.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , про що 12.05.1970 року в книзі реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис за №15 та видано свідоцтво про смерть (повторно) серії НОМЕР_1 від 18.02.2014 року.

На час смерті батька разом із ним проживала мати ОСОБА_5 та позивач із сім`єю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_5 померла, про що в книзі реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис за № 29 від 15.11.2013 року та видано свідоцтво про смерть (повторно) серії НОМЕР_2 від 18.02.2014 року.

Після смерті батьків відкрилася спадщина на все їх майно, а саме на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який побудований у 1947 році.

На день смерті матері разом із нею у вказаному будинку проживав позивач із дружиною. Згідно записів погосподарських книг вищезазначений спадковий будинок належав батькові, а після його смерті матері, яка фактично прийняла спадщину.

Однак після смерті матері з`ясувалося, що на житловий будинок відсутня первинна реєстрація права власності. У зв`язку із цим позивач не має можливості як спадкоємець за законом оформити у встановленому законом порядку своє право власності на спадкове майно та отримати свідоцтво про право на спадщину на спадковий будинок, тому вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

За вказаним обставин, позивач ОСОБА_2 просив суд визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2014 року заявлений позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, загальною площею 42,8 кв.м., житловою площею 18,2 кв.м., позначений на плані літерою «А», та надвірні споруди: терасу - літера «а», веранду - літера «б», літню кухню - літера «Б», сарай - літера «В», навіс літера «г», господарську будівлю для худоби і птиці літера «Г», вбиральню літера «Д», вимощення цифра «1», огорожу - № 1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити у даній справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, допустити поворот виконання рішення суду шляхом скасування реєстрації права власності на нерухоме майно житловий будинок по АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 369066821219. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача - виконавчого комітету Вільхівської сільської ради, та без залучення до участі у справі інших спадкоємців братів і сестер позивача, які на день смерті батька проживали у цьому будинку, були неповнолітніми та фактично прийняли спадщину, а також не враховано, що вона, згідно договору дарування від 27.05.1982 року, є власником спірного житлового будинку.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28 березня 2022 рокувідкрито апеляційне провадження та залучено до участі в справі виконавчий комітет Зарічанської сільської ради Хустського району Закарпатської області як правонаступника відповідача виконавчого комітету Вільхівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 07 липня 2022 рокувитребувано від Іршавської державної нотаріальної контори інформацію про наявність чи відсутність заведеної спадкової справи за померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що проживав за адресою: АДРЕСА_1 та в разі її наявності, належно завірену копію спадкової справи.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року залучено до участі у справі у якості позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як правонаступника померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Микита М.Ф. підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час місце розгляду справи належним чином повідомлена, надіслала суду письмову заяву, в якій просила відкласти розгяд справи на інший термін в зв`язку з поганим самопочуттям, однак доказів поважності причин неявки суду не надала.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату час, місце розгляду справи належним чином повідомлені.

На підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез`явившихся осіб.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 ,що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 15 (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 29 (а.с.6).

Після смерті батьків позивача відкрилась спадщина на все їх майно, а саме на побудований ними житловий будинок із надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач проживав з померлими батьками і є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, а оскільки право власності на спадковий будинок не оформлено, тому наявні підстави для визнання за позивачем в порядку спадкування права власності на вказаний житловий будинок.

Однак з даним висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки такий не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статей 4, 5 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає, права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. З аналізу даної норми слідує, що відповідач це особа, на яку вказує позивач в позовній заяві, як на порушника своїх прав. Тому, саме позивач визначає до кого пред`явити позов. Якщо позивач помилиться (неправильно зазначивши сторону) і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не повинна відповідати за позовом з інших причин, суд у такому позові відмовляє.

Як роз`яснено в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у спорах щодо спадкування відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі№ 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справі №461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18).

Пред`являючи даний позов, ОСОБА_2 в якості відповідача зазначив виконавчий комітет Вільхівської сільської ради . Інших осіб, в порядку ст. 51ЦПК України судом першої інстанції до справи у якості співвідповідачів не залучалося.

Подаючи апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у розгляді справи ОСОБА_1 , вказує на те, що ухвалене судом першої інстанції рішення, яким визнано за позивачем право власності на спадковий будинок, порушує її законні права та інтереси.

З такими доводами апеляційної скарги погоджується колегія суддів, оскільки вони підтверджуються матеріалам справи та ґрунтуються на законі.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 та донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ОСОБА_4 з 10 серпня 1950 року перебував у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_5 .

На день смерті ОСОБА_4 у спірному будинку в АДРЕСА_2 ) залишились проживати його дружина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та їх дев`ятеро дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , син; ОСОБА_2 (позивач) ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , донька; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , син; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , син; ОСОБА_10 (апелянт), ІНФОРМАЦІЯ_14 , донька; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , син; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , донька; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_17 ,син, восьмеро дітей були неповнолітніми.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК УРСР, в редакції чинній на момент відкриття спадщини за померлою ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Таким чином після смерті ОСОБА_4 спадщину за ним прийняли його дружина та їх восьмеро неповнолітніх дітей, які залишились проживати у вказаному будинку.

Згідно виписки з погосподарської книги с. Н. Болотне за 1980-1982 року ОСОБА_5 (мати апелянта) стала головою дворогосподарства АДРЕСА_3 ), номер об`єкта по господарського обліку 242.

27 травня 1982 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_14 спірний житловий будинок АДРЕСА_3 житловою площею 16 квадратних метрів. Даний договір дарування 27.05.1982 року було посвідчено секретарем виконавчого комітету Вільхівської сільської ради депутатів трудящих Іршавського району Закарпатської області та зареєстровано в книзі запису нотаріальних дій за №19.

11.06.2014 року на підставі даного договору дарування апелянт ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на даний будинок з надвірними спорудами, що стверджено копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.06.2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна :381889221219.

Суд першої інстанції не врахував вищевказані обставини справи, не з`ясував хто, окрім позивача на день смерті ОСОБА_4 , та на день смерті ОСОБА_5 проживав у спадковому будинку, коло спадкоємців за померлими батьками позивача, та чи взагалі виконавчий комітет Вільхівської сільської ради є належним відповідачем у спірних правовідносинах. Окрім того, необхідно зауважити, що позивачем до суду подано і суд визнав право власності в порядку спадкування на житловий будинок до спливу шестимісячного строку за померлою ОСОБА_5 , не отримавши при цьому відповідної інформації щодо заведення спадкової справи.

Таким чином апелянт, як особа, яка прийняла спадщину за померлим батьком, та яка в подальшому на підставі договору дарування від матері набула право власності на спірне спадкове майно, має майнові інтереси щодо спадкового майна за померлими батьками.

Вказане свідчить про те, що даний позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є безумовною підставою для відмови у його задоволенні.

В цій частині апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо вимог апеляційної про поворот виконання рішення суду від 30 квітня 2014 року шляхом скасування реєстрації права власності на нерухоме майно житловий будинок по АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 369066821219, яка проведена за позивачем ОСОБА_2 , то такі не підлягають задоволенню, оскільки частиною 9 ст.444 ЦПК України визначено, що питання про поворот виконання рішення розглядається за заявою відповідача судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 3. ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з вищенаведених підстав.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апелянтом за подання апеляційної скарги сплачено 1296,22 грн. судового збору, дана сума підлягає стягненню з позивача на користь апелянта.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2014 року скасувати, ухваливши у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до виконавчого комітету Зарічанської сільської ради Хустського району Закарпатської області, який є правонаступником виконавчого комітету Вільхівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області про визнання в порядку спадкування права власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.

У повороті виконання рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2014 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1296,22 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 12 травня 2023 року.

Головуючий:

Судді: