Постанова

від 17.05.2023 по справі 484/2049/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.05.23

22-ц/812/47/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 484/2049/21

Номер провадження: 22-ц/812/47/23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів Темнікової В.І., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Ковальським Є.В.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Сторожуком Дмитром Івановичем

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18липня 2022 року, ухваленого під головуванням судді - Панькова Д.А., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» (надалі - ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест груп») до ОСОБА_1 за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Приватного підприємства «Сюіта 2006» (надалі ПП «Сюіта 2006») про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

У травні 2021 року ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 жовтня 2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередніченко Г.А., зареєстрованого в реєстрі за № 841, а саме на нерухоме майно ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 39,90 кв. м., житловою площею 17,30 кв. м., яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості ПП «Сюіта 2006» перед ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест груп» за кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 року у розмірі 5 097 231,81 грн., що складається з простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 4 905 900 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 191 331,81 грн., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Позов обґрунтовано тим, що 21 грудня 2010 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «Сюіта 2006» був укладений кредитний договір № 75/10.

25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «Сюіта 2006» було укладено ряд іпотечних договорів, за якими ПП «Сюіта 2006» на забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 року з подальшими змінами і доповненнями, передало в іпотеку Банку квартири в будинку АДРЕСА_2 .

В іпотеку, зокрема, було передано й ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_3 , загальною площею 39,90 кв.м., житловою - 17,30 кв.м., про що між сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений 25 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Е.А. та зареєстрований у реєстрі за № 841. Термін дії вказаного договору іпотеки - до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором № 75/10 та всіма додатковими угодами до нього та за Іпотечним договором № 841.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором № 75/10 виконав своєчасно та видав кредитні кошти позичальнику на загальну суму 21 114 221,49 грн.

Позичальником повернуто кредитні кошти лише в розмірі 16 208 321,49 грн. В порушення положень кредитного договору № 75/10, станом на 01 липня 2018 року у позичальника існувала прострочена заборгованість в загальному розмірі 4 993 014.47 грн., з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 4 905 900,00 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87 114,47 грн. Зазначені обставини стосовно наявності заборгованості за кредитним договором № 75/10 були детально досліджені Господарським судом Одеської області і відображено у рішенні від 18грудня 2018 року у справі № 916/2231/18 за яким з ПП «Сюіта 2006» на користь Банку було стягнуто частину заборгованості за Кредитним договором № 75/10.

14 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 5.

Відповідно до п. 1 Договору № 5 ПАТ «КБ «Інвестбанк» відступив ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до Договору №5.

У зв`язку з укладенням між сторонами Договору № 5 та переходом до ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у Договорі № 5, між ПАТ «КБ «Інвестбанк» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (новий іпотекодержатель) 14 серпня 2020 року було укладено «Договір відступлення прав вимоги за Договорами іпотеки та Договорами застави», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1093 (надалі - Договір № 1093).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 1093 первісний іпотекодержатель передав та відступив Новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних Первісному іпотекодержателю, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмети застави та/або іпотеки та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предметів застави та /або іпотеки, за рядом договорів іпотеки та договорів застави (надалі - Договори забезпечення) у загальній кількості 31-го договору, у тому числі й за Іпотечним договором, посвідченим 25.10.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим № 841 (п. 1.1.17. Іпотечного договору № 1093).

Іпотечний договір № 841 діє до повного виконання ПП «Сюіта 2006» зобов`язань за кредитним договором № 75/10, та всім додатковим угодам до нього та за іпотечним договором, дострокове його розірвання та внесення змін допускається лише за згодою сторін. При пролонгації кредитного договору строк дії іпотечного договорі пролонгується автоматично без внесення змін до нього (п. 29-32 Іпотечного договору).

З використанням електронних сервісів Міністерства юстиції України, ТОВ «ФК «Фінвест Груп» отримано інформаційну довідку № 232798227 від 17.11.2020 року з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (надалі - Інформаційна довідка).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на теперішній час право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 841 - ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 39.90 кв. м., житловою - 17,30 кв. м., зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору про внесення змін від 27 квітня 2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статус іпотекодавця за Іпотечним договором №841 замість ПП «Сюіта 2006», а отже й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Станом на 14 серпня 2020 року, дату підписання Договору № 5 та Договору №1093, розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 75/10 становить 5 097 231,81 грн, з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 4 905 900,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 191 331,81 грн.

Тобто, після 01.07.2018 року розмір простроченої заборгованості ПП «Сюіта 2006» за кредитним договором № 75/10 не зменшився, а навпаки збільшився.

У зв`язку з порушенням ПП «Сюіта 2006» умов кредитного договору № 75/10, ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (новий кредитор та іпотекодержатель) направило боржнику ПП «Сюіта 2006» та ОСОБА_1 , який має статус іпотекодавця за Іпотечним договором № 841, вимогу про усунення порушення щодо виконання умов кредитного договору № 75/10 (вих. №91/15/12/20 від 29.12.2020) - (далі - Вимога) в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», а також попередив іпотекодавця про те, що у разі невиконання вимоги про усунення порушення у встановлений строк, ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» буде змушена вжити заходів для погашення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що врегульовано пунктом 25 Іпотечного договору та ст. 39 Закону України «Про іпотеку». Вимогу, як боржнику, так і ОСОБА_1 було направлено «Укрпоштою» рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, тобто, з дотримання усіх належних для цього вимог.

Посилаючись на викладене та на те, що в добровільному порядку умови кредитного договору щодо сплати заборгованості не виконані, позивач просив про задоволення позову.

ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідач посилався на те, що 23 вересня 2014 року ПАТ «КБ «Інвестбанк» надав йому гарантійний лист, яким зобов`язувався зняти обтяження заборони за реєстровим № 841, зняття іпотеки, на квартиру, що належить йому після сплати ним повної вартості квартири. Даний гарантійний лист утворив зобов`язання, за яким він повинен був сплатити ціну за квартиру, а Банк - вчинити дії щодо зняття заборон та спірної іпотечної заборони. 02 жовтня 2014 року між ним та ПП «Сюіта 2006» було укладено договір купівлі-продажу з елементами договорів завдатку, позички (змішаний договір) квартири під АДРЕСА_1 , загальною площею 39,9 кв.м., житловою площею -17,30 кв.м.

27 квітня 2017 року між ним та ПП «Сюіта 2006» було укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу, згідно якого підтверджувався факт повного розрахунку за договором купівлі-продажу квартири. Таким чином, ним було виконано усі зобов`язання щодо сплати за квартиру, а відтак на думку ОСОБА_1 позивачем подано позов не до тієї особи, не надано позивачем жодних доказів наявності боргу відповідача. Крім того, зазначав, що Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло, у що у відповідача відсутнє будь-яке речове право на інше нерухоме майно, оспорювана квартира є єдиним житлом, що належить йому на праві приватної власності.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 липня 2022 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 жовтня 2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередніченко Г.А., зареєстрованого в реєстрі за № 841, а саме на нерухоме майно - ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 39,90 кв. м., житловою площею 17,30 кв. м., яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості ПП «Сюіта 2006» перед ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест груп» за кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 року, що складається з суми простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 4905900 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 191331,81 грн., всього заборгованості 5097231,81 грн., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, придбавши квартиру, що перебувала в іпотеці, набув статус іпотекодавця за Іпотечним договором № 841 замість ПП «Сюіта 2006», а отже й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Основним зобов`язанням, яке забезпечує іпотека, в даному випадку є саме кредитний договір між ПАТ «КБ «Інвестбанк» і ПП «Сюіта 2006», а не змішаний договір з елементами купівлі-продажу, завдатку та позички між останнім і відповідачем, оскільки іпотекою забезпечувалось саме кредитне зобов`язання, яке у повному обсязі не було виконано позичальником. Гарантійний лист банку від 23 вересня 2014 року, як і повна сплата позивачем покупної ціни за квартиру не змінює статус кредитного зобов`язання як основного, оскільки відповідні зміни до іпотечного договору, тобто виключення кредитного зобов`язання як основного в установленому порядку внесені не були. Оскільки позичальник ПП «Сюіта 2006» не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, які забезпечені іпотекою, тому відповідно до положень ст.12 Закону України «Про іпотеку» у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якого діяв адвоката Сторожук Д.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування усіх фактичних обставин справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на момент оформлення права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 зобов`язання взяті на себе ПАТ «КБ «Інвестбанк» гарантійним листом від 23 вересня 2014 року були виконані, а саме було знято заборону на обтяження нерухомого майна на підставі іпотеки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 квітня 2017 року, а відтак ОСОБА_1 у правовому полі ЦК України є добросовісним набувачем. До того ж суд не звернув уваги на те, що в спірних правовідносинах відбувається грубе порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест груп» просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційне провадження було зупинено до набрання законної сили судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест груп» до ПАТ «Комерційний банк Інвестбанк» за участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог - ПП «Сюіта 2006» про визнання іпотечного договору виконаним та зняття іпотечного обтяження, а наступною ухвалою від 18 квітня 2023 року провадження у справі поновлено.

У судове засідання сторони не з`явилися. Про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач надав заяву про розгляд справи у їх відсутність, а також просив рішення суду скасувати з огляду на те, що даній спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 21 грудня 2010 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «Сюіта 2006» укладено кредитний договір №75/10, за умовами якого ПАТ «КБ «Інвестбанк» надав останньому кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у сумі 1 200 000 доларів США з подальшою конвертацією у гривню, або безпосередньо у гривні, в еквіваленті за курсом НБУ до суми кредиту (частини кредиту) у доларах США.

25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «Сюіта 2006» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченком Г.А., зареєстрований за №841, відповідно до якого підприємством передано в іпотеку банку квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18 грудня 2018 року, яке набрало законної сили у справі №916/2231/18 задоволено позов ПАТ «КБ «Інвестбанк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Інвестбанк» до ПП «Сюіта 2006» про стягнення коштів. Стягнуто з ПП «Сюіта 2006» на користь ПАТ «КБ «Інвестбанк» 109 770 грн. 22 коп. як частину заборгованості за кредитом в загальному розмірі 4 905 900 грн., заборгованість по процентам за період з 21 вересня 2016 року по 20 листопада 2016 року в сумі 8 229 грн. 78 коп., судовий збір в розмірі 1 770 грн.

14 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «ФК «Фінвест груп» (новий іпотекодержатель) було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель передав та відступив новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю, у тому числі й за іпотечним договором, посвідченим 25 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим №841, яким в іпотеку було передано належну ОСОБА_1 квартиру.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 листопада 2020 року №232798227 вбачається, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2014 року та договору про внесення змін до договору купівлі - продажу від 27 квітня 2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А.

Крім того, в Інформації наявний запис про вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підставою для внесення запису є іпотечний договір №841, виданий 25 жовтня 2012 року.

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель, іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням;

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 4 ЦПК України гарантується, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), 19 березня 2019 року у справі №904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) згідно яких до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення пункту 1 частини першої статті 20Господарського процесуальногокодексу України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Як встановлено,позивач якіпотекодержатель звернувсяз позовомпро зверненнястягнення напредмет іпотекидо фізичної особи- відповідача, як іпотекодавця за договором іпотеки від 25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «Сюіта 2006», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченком Г.А., зареєстрований за №841, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором від 21 грудня 2010 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «Сюіта 2006» №75/10.

Отже, між позивачем та відповідачем виник спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

З урахуванням викладеного суд помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на вказане колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п.1 ч.1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

За такого, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу те, що справа підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а також наявність у нього права для звернення до суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією протягом 10 днів з дня отримання даної постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Сторожуком Дмитром Івановичем - задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 липня 2022 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» до ОСОБА_1 за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Приватного підприємства «Сюіта 2006» про звернення стягнення на предмет іпотеки - закрити.

Роз`яснити Товариству зобмеженою відповідальністю«Факторингова компанія«Фінвест груп» про те, що справа підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а також наявність у нього права для звернення до суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією протягом 10 днів з дня отримання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 18 травня 2023 року.