Постанова

від 04.05.2023 по справі 466/9045/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/9045/20 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/2906/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року м.Львів

Справа № 466/9045/20

Провадження № 22ц/811/2906/22

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова, ухвалене у м. Львові 23 травня 2022 року у складі судді Луців-Шумської Н.Л., у справі за позовом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Львівської міської ради, ОСОБА_4 , про демонтаж самочинно встановлених об`єктів, звільнення земельних ділянок, -

встановив:

18 листопада 2020 року Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з цим позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 знаходився у приватній власності ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_1 (син ОСОБА_7 ) проживає у зазначеному будинку без реєстрації. У зв`язку із зверненням ОСОБА_4 - мешканця будинку АДРЕСА_1 від 25 червня 2020 року №3-Б-20707-24 з приводу самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 в межах червоних ліній на зазначеній вулиці та на виконання наказу Департаменту містобудування, проведено обстеження земельних ділянок комунальної власності на цій вулиці. При обстеженні встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0474 га зайнята металевим приміщенням. На земельній ділянці знаходяться будівельні матеріали, дошки, залишки металевих конструкцій, будівельне сміття. Ділянка загороджена глухим парканом з бетонних блоків. Висота паркану становить від 2,40 м до 3,30 м. Доступ до земель комунальної власності обмежений. Паркан встановлено на землях загального користування в межах червоних ліній на АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 самовільно зайняв та фактично використовує земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0474га та № 3 орієнтовною площею 0,0160 га (в тому числі в межах червоних ліній 0,0135 га) на АДРЕСА_1 за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради про їх передачу у власність або надання у постійне користування (оренду). Зі слів ОСОБА_4 паркан споруджено особисто ОСОБА_1 та його сином п`ять років тому шляхом самовільного захоплення частини вулиці Молодіжної у м. Львові, чим створено незручності для мешканців цієї вулиці. За результатами обстеження Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові Департаменту містобудування Львівської міської ради складено акт обстеження земельних ділянок від 12 серпня 2020 року №76.

Вимогою Відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові Департаменту містобудування Львівської міської ради від 25 серпня 2020 року №76 відповідача зобов`язано до 10 вересня 2020 року повернути у попередній стан земельні ділянки комунальної власності № НОМЕР_1 площею 0,0474га та № 3 орієнтованою площею 0,0160 га (в тому числі в межах червоних ліній 0,0135 га) на АДРЕСА_1 та усунути перешкоди для використання земельних ділянок її власником шляхом демонтажу паркану з бетонних блоків і металевих воріт зі сторони АДРЕСА_1 , а також до вивезення будівельних матеріалів, дошок, залишків металевих конструкцій, будівельного сміття тощо. Цю вимогу відповідач не виконав, про що 29 жовтня 2020 року комісією ЛКП «Варшавське-407» складено акт. Документів на право користування самочинно огородженими земельними ділянками відповідач не надав. Вказує, що порядок влаштування огорож зі сторони магістральних вулиць і доріг, а також житлових вулиць місцевого значення у місті Львові з врахуванням існуючих архітектурних традицій, функціонально-планувальних вимог до забудови вулиць, типології елементів огорож врегульований Положенням про порядок влаштування огорож у місті Львові, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 834 від 9 вересня 2011 року. Відповідно до п. 2.1 цього Положення огорожі земельних ділянок необхідно влаштовувати по межі земельних ділянок, визначених документами на землекористування (Державним актом, договором оренди). Відповідно до п.3 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 834 від 9 вересня 2011 року здійснення контролю за дотриманням вимог Положення про порядок влаштування огорожу м.Львові покладено на районні адміністрації. Відповідно до п.5.1 вищезазначеного положення, особа, яка має намір влаштувати огорожу, повинна отримати дозвіл (розпорядження голови районної адміністрації) на проведення таких робіт. Відповідач не звертався до районної адміністрації з питанням отримання такого дозволу. Просить позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 травня 2022 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати металеві ворота і паркан з бетонних блоків довжиною 30 м. (зі сторони АДРЕСА_1 ) та 40 м (зі сторони залізничної колії), самочинно встановлені на земельній ділянці № НОМЕР_1 площею 0,0474га на АДРЕСА_1 та на земельній ділянці № НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,0160га на цій вулиці та вивезти з цих ділянок будівельні матеріали, дошки, залишки будівельних конструкцій, будівельне сміття. Вирішено питання судових витрат.

Рішення оскаржили ОСОБА_6 та ОСОБА_1

ОСОБА_6 в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що згідно договору дарування від 18 лютого 2022 року вона є власником вказаного будинку, ділянки і огорожі, однак вона не брала участі у справі, але суд вирішив справу без неї, позбавивши її можливості подати докази, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення.

ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Звертає увагу, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано фактичні обставини справи, зокрема те, що позов був поданий до нього безпідставно, оскільки на момент складання позивачем вимоги від 25 серпня 2020 року, так і на час подання позовної заяви, він не був власником ні житлового будинку, ні земельної ділянки для його обслуговування. В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують зведення саме ним спірного паркану та металевих воріт, що є визначальним в силу приписів ч.4 ст. 376 ЦК України при вирішенні питання щодо зобов`язання його знести огорожу. Також вказує, що спірний паркан та металеві ворота були зведені ще до 2011 року на земельній ділянці, яка перебувала у власності його матері, жодних дозволів на будівництво такого не потрібно було. Крім того зазначає, що позивачем недотримано Правила благоустрою м. Львова при вирішенні питання про притягнення винної особи до відповідальності. Просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.

3 травня 2023 року ОСОБА_6 подала суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити за її відсутності та задовольнити апеляційну скаргу, скасувавши рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг; колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка АДРЕСА_2 для його обслуговування площею 0,0364 га перебували у приватній власності ОСОБА_7 , яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_7 14 лютого 2020 року склала заповіт, яким все своє майно заповіла синові - ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_1 6 червня 2021 року прийняв спадщину.

Згідно копії свідоцтва №220 про право на спадщину за заповітом від 6 квітня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бігальською М.-М.Ю., ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 став власником житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,0364га.

Згідно копії свідоцтва № НОМЕР_3 про право на спадщину за заповітом від 6 квітня 2021року ОСОБА_1 також став власником земельної ділянки площею 0,0364 га, розташованої за цією ж адресою, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 4610137500:07:002:0068.

ОСОБА_1 проживає за адресою знаходження успадкованого ним майна, що підтверджено актом комісії ЛКП «Варшавське-407» від 29 жовтня 2020 року.

ОСОБА_7 ухвалою Львівської міської ради №3593 від 16 березня 2006 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0364га. Крім того, цією ж Ухвалою ОСОБА_7 було надано земельну ділянку площею 0,0474 га в оренду терміном на 5 років.

Згідно висновку про наявність містобудівних обмежень щодо користування земельною ділянкою № 3-Є-737/20 від 26 січня 2001 року Управління архітектури і містобудування погодило надання в приватну власність земельної ділянки площею 0,0364 га та земельної ділянки площею 0,0474га, що розміщена в межах червоних ліній проектованої автомагістралі, в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 5 років. Встановлено містобудівельні обмеження в користуванні земельною ділянкою, а саме обмеження щодо червоних ліній вулиці - частина земельної ділянки площею 0,0474га, розміщеної в межах червоних ліній проектованої автомагістралі: на ній не дозволяється спорудження капітальних споруд та посадка багаторічних дерев.

Строк оренди земельної ділянки завершився у 2011 році. Докази, які підтверджують продовження оренди цієї земельної ділянки площею 0,0474 га, надання її у користування/власність як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_1 відсутні. Відтак, правові підстави володіння відповідачем земельною ділянкою площею 0,0474га відсутні.

Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові Департаменту містобудування Львівської міської ради складено Акт обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1 від 12 серпня 2020 року №76, яким встановлено таке: 1. Земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0474га зайнята металевим приміщенням. На земельній ділянці знаходяться будівельні матеріали, дошки, залишки металевих конструкцій, будівельне сміття. Ділянка загороджена глухим парканом з бетонних блоків. Висота паркану становить від 2,40м до 3,30 м. Доступ до земель комунальної власності обмежений; 2. На земельній ділянці № НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,0160 га (в тому числі в межах червоних ліній 0,0135 га) на АДРЕСА_1 знаходяться металеві ворота та глухий паркан з бетонних блоків. Висота паркану становить від 2,40 м до 3,30 м. Ділянка загороджена, доступ до земель комунальної власності є обмежений. Паркан встановлено на землях загального користування в межах червоних ліній вулиці Молодіжна у м. Львові; 3. ОСОБА_1 самовільно зайняв та фактично використовує земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0474га та № 3 орієнтовною площею 0,0160 га (в тому числі в межах червоних ліній 0,0135 га) на АДРЕСА_1 за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради про їх передачу у власність або надання у постійне користування (оренду). 4. Зі слів гр. ОСОБА_4 паркан споруджено особисто ОСОБА_1 та його сином п`ять років тому шляхом самовільного захоплення частини АДРЕСА_1 , чим створено незручності для мешканців вулиці.

Вимогою відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові Департаменту містобудування Львівської міської ради від 25 серпня 2020 року №76 відповідача зобов`язано до 10 вересня 2020 року повернути у попередній стан земельні ділянки комунальної власності № НОМЕР_1 площею 0, 0474га та № 3 орієнтованою площею 0,0160 га (в тому числі в межах червоних ліній 0,0135 га) на АДРЕСА_1 та усунути перешкоди для використання земельних ділянок їх власником шляхом демонтажу паркану з бетонних блоків і металевих воріт зі сторони АДРЕСА_1 , а також до вивезення будівельних матеріалів, дощок, залишків металевих конструкцій, будівельного сміття тощо.

29 жовтня 2020 року комісією ЛКП «Варшавське-407» складено акт, яким зафіксовано невиконання вимоги щодо демонтажу паркану з бетонних блоків довжиною 70 м та металевих воріт зі сторони АДРЕСА_3 .

Оскаржуване рішення суду мотивовано наступним.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Частиною другою статті 212 цього Кодексу передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд здійснюються за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Порядок влаштування огорож зі сторони магістральних вулиць і доріг, а також житлових вулиць місцевого значення у місті Львові з врахуванням існуючих архітектурних традицій, функціонально-планувальних вимог до забудови вулиць, типології елементів огорож врегульоване Положенням про порядок влаштування огорож у місті Львові, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 834 від 9 вересня 2011 року.

Відповідно до п. 2.1 цього Положення огорожі земельних ділянок необхідно влаштовувати по межі земельних ділянок, визначених документами на землекористування (Державним актом, договором оренди).

Відповідно до п.3 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 834 від 9 вересня 2011 року здійснення контролю за дотриманням Положення про порядок влаштування огорож у м. Львові покладено на районні адміністрації.

Відповідно до п.5.1 зазначеного Положення, особа, яка має намір влаштувати огорожу, повинна отримати дозвіл (розпорядження голови районної адміністрації) на проведення таких робіт.

Спір виник відносно використання земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, які самовільно зайняті ОСОБА_1 . Таким чином, спір має приватноправовий характер.

Посилання ОСОБА_6 на те, що за договором дарування від 18 лютого 2022 року вона є власником будинку АДРЕСА_1 і суд вирішив питання про її права не підтверджені жодними доказами, оскільки такий договір у матеріалах справи відсутній. Суд не вирішував питання щодо прав чи інтересів відносно зазначеного будинку, а також прав ОСОБА_6 . Спірні правовідносини виникли до 18 лютого 2022 року (позов подано до суду 18 листопада 2020 року).

З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку про підставність позову, оскільки відповідач ОСОБА_1 самовільно зайняв земельні ділянки № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 площею 0,0474га і площею 0,0160 га за відсутності права землекористування такими. На зазначених земельних ділянках відповідачем споруджено паркан і ворота без дотримання вимог Положенням про порядок влаштування огорож у місті Львові.

Підстави для скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлені.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 9 травня 2023 року.

Головуючий

Судді