Постанова

від 18.05.2023 по справі 813/4186/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року

м. Київ

справа № 813/4186/15

адміністративне провадження № К/9901/31626/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (суддя Хома О.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року (головуючий суддя Старунський Д.М., судді: Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Габен" до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Габен" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова (яку протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року замінено правонаступником - Залізничною об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області; далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2015 року №0000492202, яким йому збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 541 291,50 грн., у тому числі: 360 861,00 грн. - за основним платежем та 180 430,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначало, що висновок контролюючого органу про заниження задекларованих ним показників у рядку 02 декларації про прибуток «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» на загальну суму 1 899 298,00 грн. за 2013 рік зроблено внаслідок помилкового включення в загальний оборот по 36 рахунку «Розрахунки з покупцями» додатково коригувальних оборотів між субрахунками цього ж рахунку, що, в свою чергу, призвело до безпідставного донарахування Товариству грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 360 861,00 грн. відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Приймаючи таке рішення, суди, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли переконання, що останніми не підтверджується висновок акту перевірки про заниження Товариством до сплати в бюджет податку на прибуток за 2013 рік в сумі 360 861,00 грн.; крім того, про правильність здійсненого позивачем декларування доходу від операційної діяльності за 2013 рік свідчить й висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №6142 від 28 лютого 2017 року, складений за результатами проведення призначеної судом першої інстанції судової економічної експертизи.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі по суті посилається на висновки акту перевірки й положення законодавства, що регулює спірні відносини, а також вказує, що згідно бухгалтерських проведень Товариства дохід від операційної діяльності склав 68 160 433,00 грн., тоді як відповідно до поданої платником декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік в рядку 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» задекларовано суму 66 261 135,00 грн.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що Товариство зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності-юридична особа 01 червня 2012 року за кодом ЄДРПОУ 38243699 та з 05 червня 2012 року перебуває на податковому обліку за №41776.

Посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 22 січня 2015 року №29/22-01/38243699.

Згідно акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення Товариством:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 777 835,00 грн., в тому числі: за 2013 рік - на 777 835,00 грн.;

- підпунктів 14.1.36, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192, пункту 201.4 статті 201 ПК України, у зв`язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 165 117,00 грн., в тому числі: за березень 2013 року - на 272 529,00 грн., за червень 2013 року - на 146 728,00 грн., за липень 2013 року - на 13 604,00 грн., за серпень 2013 року - на 125 970,00 грн., за вересень 2013 року - на 166 924,00 грн., за жовтень 2013 року - на 16 804,00 грн., за листопад 2013 року - на 67 500,00 грн., за грудень 2013 року - на 49 605,00 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом 13 лютого 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000132201, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 456 396,25 грн., у тому числі: 1 165 117 грн. - за основним платежем та 291 279,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000122201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 166 752,50 грн., у тому числі: 777 835,00 грн. - за основним платежем та 388 917,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у Львівській області №2247/10/13-01-10-07-05 від 27 квітня 2015 року податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000122201 в частині основного платежу по податку на прибуток в сумі 82 085,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41 042,50 грн. скасовано, а податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000132201 - залишено без змін.

На підставі вищевказаного рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2015 року №0000192202, яким збільшено Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 043 625,00 грн., у тому числі: 695 750,00 грн. - за основним платежем та 347 875,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В подальшому Товариство оскаржило податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000132201 та від 07 травня 2015 року №0000192202 до ДФС України й на виконання доручення останньої ДПІ у Франківському районі м.Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 07 липня 2015 року №482/22-02/38243699, в якому, в свою чергу, викладено висновки про порушення ним підпунктів 14.1.27, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 360 861,00 грн.

Рішенням ДФС України від 09 липня 2015 року №14298/6/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000132201 скасовано в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000122201 (з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги) - скасовано в частині визначення платнику 334 889,00 грн. податку на прибуток та 167 444,50 грн. штрафної санкції та скасовано у відповідних частинах рішення, прийняте за розглядом первинної скарги; в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000122201 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін.

На підставі вищевказаного рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2015 року №0000492202, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 541 291,50 грн., з яких: 360 861,00 грн. - за основним платежем та 180 430,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею ж 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов`язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або не матеріальних формах.

Статті 134 - 136 ПК України визначають об`єкт та базу оподаткування при обрахунку податку на прибуток підприємств, а також ставки цього виду податку.

За змістом пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2 статті 135 ПК України).

Як передбачено пунктом 137.1 статті 137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина 1 статті 9 Закону №996-XIV).

Як з`ясували суди, спір у даній справі виник з приводу правильності відображення Товариством в бухгалтерському та податковому обліку доходів від операційної діяльності, що задекларовані ним у рядку 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.

Проте, розглянувши справу та дослідивши наявні у ній докази, суди визначили, що будь-які розбіжності між даними бухгалтерського обліку, наданими до перевірки первинними документами та задекларованими Товариством сумами доходу від операційної діяльності відсутні.

До того ж судом першої інстанції у даній справі призначалась судова економічна експертиза, за результатами якої Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз 28 лютого 2017 року складено висновок №6142, відповідно до якого:

- дослідженням поданих документів заниження Товариством до сплати в бюджет податку на прибуток за 2013 рік в сумі 360 861,00 грн. за даними акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 07 липня 2015 року №482/22-02/38243699 документально не підтверджуються;

- задекларовані Товариством доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) в розмірі 66 261 135,00 грн. за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року в рядку 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарі (робіт, послуг))» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, поданої Товариством податковому органу 05 лютого 2014 року, відповідають наданим первинним документам та вимогам ПК України.

При цьому, як зазначено у висновку експертизи, в акті позапланової документальної перевірки від 07 липня 2015 року №482/22-02/38243699 визначено дохід від операційної діяльності в розмірі 68 160 433,00 грн. згідно бухгалтерських проведень з дебету рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» в кредит рахунку 70 «Доходи від реалізації» та загального дебетового обороту по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» та 363 «Розрахунки з іншими покупцями».

Тобто перевіркою включено до операційного доходу операції, які по суті є коригувальними (обороти між субрахунками рахунку 36 «Розрахунки з покупцями») та суми повернутих покупцями авансів (Дт 363 «Розрахунки з іншими покупцями» - Кт 311 «Поточні рахунки в банках в національній валюті»).

Таким чином, сума самостійно відображених Товариством господарських операцій (1 899 303,25 грн.) практично співпадає з розбіжностями, наведеними в акті перевірки на суму 1 899 298,00 грн.

Водночас позивачем здійснювалось виправлення помилки, задокументованої при відображенні в бухгалтерському обліку банківської виписки (проведено оплату від іншого контрагента), відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Разом з тим, як вказали суди, будь-яких доказів на спростування висновків експертизи податковим органом не подано.

Відтак, суди, дослідивши обставини даної справи в сукупності із наявними у ній доказами й висновком експертизи, дійшли переконання, що Товариством доведено правильність відображення в бухгалтерському та податковому обліку доходів від операційної діяльності за 2013 рік, а тому у контролюючого органу не було правових підстав для збільшення йому грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств й застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 541 291,50 грн.

Натомість відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено законності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва