Рішення

від 16.05.2023 по справі 320/9616/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2023 року м. Київ№ 320/9616/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Полуботкіна О.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - Щиглов Є.О.,

від відповідача - не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Пристоличної сільської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Пристоличної сільської ради, в якому позивач з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області № 1068-7-VIII від 07.09.2021 про відмову ОСОБА_2 у передачі у власність земельної ділянки кадастровий номер 3220888000:03:002:006, площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства у с. Проліски;

- зобов`язати Пристоличну сільську раду Бориспільського району Київської області передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 3220888000:03:002:006, площею 0, 50 га для ведення особистого селянського господарства у с. Проліски Бориспільського району Київської області.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона звернулася до Пристоличної сільської ради з заявою про надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Проліски Бориспільського району Київської області площею 0, 50 га до якої, у відповідності до Земельного кодексу України додала копію паспорту, ідентифікаційного коду та схему розташування земельної ділянки (графічний матеріал). Водночас спірним рішенням їй було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. На думку позивача спірне рішення не є належним чином мотивованим оскільки не містить посилання на докази невідповідності місця розташування земельної ділянки, що слугували підставою для відмови у наданні позивачу у власність земельної ділянки. Крім того, відповідач як орган місцевого самоврядування та розпорядник інформації, був зобов`язаний здійснити оприлюднення проекту спірного рішення не пізніше як за 20 робочих днів до дати його розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання у справі. Також суд витребував від відповідача докази по справі та запропонував відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.

Копію ухвали суду та копію позовної заяви було направлено відповідачу на поштову адресу.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої - другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву до суду не скористався.

Водночас, Пристолична сільська рада подала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що земельна ділянка, яка була вказана на графічному матеріалі, доданому до заяви гр. ОСОБА_1 , знаходиться в межах лісогосподарських територій та території виробничої забудови, що підтверджується викопіюванням із Генерального плану с. Проліски Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, що і стало підставою для відмови гр. ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства в с. Проліски у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 суд відклав підготовче засідання у справі на 27.02.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі № 320/9616/22.

Також суд повторно витребував докази по справі від відповідача: належним чином засвідчену копію клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,50 га в с. Проліски та рішення за результатами розгляду вказаного клопотання і докази направлення вказаного рішення позивачу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову представника ОСОБА_1 . Також суд відклав підготовче засідання в адміністративній справі на 28.03.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 суд відклав розгляд справи на 17.04.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 16.05.2023.

У судове засідання, призначене у справі на 16.05.2023 з`явився представник позивача, відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи у передбачений законодавством строк.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

У судовому засіданні 16.05.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується відомостями паспорта громадянина України Серії НОМЕР_1 .

22.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до Пристоличної сільської ради з клопотанням про надання у власність земельної ділянки площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства в с. Проліски Бориспільського району Київської області. Земельна ділянка з кадастровим номером 3220888000:03:002:0006 сформована відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України та внесена до Державного земельного кадастру.

До вказаного клопотання позивачем у додатках зазначено: копія паспорта; копія ідентифікаційного коду, схема розташування земельної ділянки кадастровий номер 3220888000:03:002:0006.

Згідно відомостей відбитку штемпелю на копії вказаного клопотання наявного у матеріалах справи, останнє було отримане та зареєстроване Пристоличною сільською радою Бориспільського району Київської області 27.07.2021 вхідний номер 02-11/1538.

За результатами розгляду вказаного клопотання позивача Пристоличною сільською радою Бориспільського району Київської області прийнято рішення від 07.09.2021 № 1068-7-VІІІ «Про відмову гр. ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки площею 0, 50 га для ведення особистого селянського господарства в с. Проліски», яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки площею 0,50 га кадастровий номер 3220888000:03:002:0006, для ведення особистого селянського господарства в с. Проліски на підставі невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись зі спірним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 19 Земельного кодексу України обумовлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Частиною другою статті 22 Земельного кодексу України обумовлено, що До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків

Частинами першою, другою статті 23 Земельного кодексу України обумовлено, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).

У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно із частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України обумовлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Водночас, приписам частини дев`ятої, десятої статті 118 Земельного кодексу обумовлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, визначений статтею 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 815/5942/17.

Як було встановлено судом, позивач звернулася до відповідача із клопотання про передачу їй у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, суд зауважує, що позивачем не було дотримано процедури безоплатного отримання земельної ділянки у власність, з огляду на ту обставину, що етапу передачі земельної ділянки у власність повинні передувати етап отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, суд відхиляє твердження позивача про те, що оскільки земельна ділянка вже є сформованою, то позивач у порядку безоплатної приватизації земельної ділянки може звертатися до відповідної ради задля отримання такої земельної ділянки у власність.

Так, в ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідно до рішення Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області «Про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки» від 30.06.2021 №704-4-VІІІ, Пристолична сільська рада вирішила зареєструвати у Державному реєстрі речових прав речове право (право комунальної власності) в особі Пристоличної сільської ради на земельні ділянки, зокрема земельну ділянку площею 0, 50 га кадастровий номер 3220888000:03:002:0006.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч.10 ст. 79-1 ЗК України).

Суд зауважує, що формування земельної ділянки площею 0,50 га кадастровий номер 3220888000:03:002:0006 було здійснено з метою реєстрації права комунальної власності на неї.

Однак, у разі якщо позивач бажає отримати таку земельну ділянку безоплатно у власність у порядку безоплатної приватизації позивач спершу повинен звернутися до ради з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність.

При цьому, в ході судового розгляду даної справи судом було встановлено, що Пристоличною сільською радою за результатами розгляду клопотання позивача про передачу у власність земельної ділянки було прийнято рішення, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки площею 0,50 га кадастровий номер 3220888000:03:002:0006, для ведення особистого селянського господарства в с. Проліски на підставі невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до відомостей викопіювання з Генерального плану села Проліски Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, яке долучене до матеріалів справи, бажана до відведення позивачем земельна ділянка з кадастровим номером 3220888000:03:002:0006 знаходиться в межах лісогосподарських територій та території виробничої забудови.

Закон України «Про регулювання містобудівної документації» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно визначень наданих у вказаному законі генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

Частиною першою статті 16 закону України «Про регулювання містобудівної документації» обумовлено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами частини першої статті 17 закону України «Про регулювання містобудівної документації» визначено, що генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Враховуючи досліджене судом викопіювання з Генерального плану села Проліски Бориспільського району матеріалами справи підтверджується невідповідність місця розташування об`єкта (обраної позивачем земельної ділянки) вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку вимогам містобудівної документації.

Отже, обрана позивачем земельна ділянка, вказана у графічних матеріалах доданих до заяви не може бути передана у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, наведені відповідачем в оспорюваному рішенні обставини, що слугували причиною для відмови, цілком кореспондують визначеному у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України переліку підстав для відмови. Отже, рішення є мотивованим та обгрунтованим.

Щодо доводів позивача про невиконання вимог щодо оприлюднення рішення Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області № 1068-7-VIII від 07 вересня 2021 року не пізніш, як за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою його прийняття, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з мотивувальної частини позову в обґрунтування вказаної вимоги позивач посилається на п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI, згідно якого розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 вказаного Закону проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Аналіз вказаних норм закону дає суду підстави вважати, що обов`язковому оприлюдненню не пізніше як за 20 робочих днів до дня прийняття підлягають, зокрема, проекти рішень, які підлягають обговоренню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 року № 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики затверджено «Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики», відповідно до пункту 12 якого в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які:

- стосуються конституційних прав, свобод та обов`язків громадян;

- стосуються життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища;

- передбачають провадження регуляторної діяльності у певній сфері;

- визначають стратегічні цілі, пріоритети і завдання у відповідній сфері державного управління (у тому числі проекти державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішення стосовно їх виконання);

- стосуються інтересів територіальних громад, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами;

- визначають порядок надання адміністративних послуг;

- стосуються правового статусу громадських об`єднань, їх фінансування та діяльності;

- передбачають надання пільг чи встановлення обмежень для суб`єктів господарювання та інститутів громадянського суспільства;

- стосуються присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності, які за ними закріплені, об`єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій;

- стосуються витрачання бюджетних коштів (звіти головних розпорядників бюджетних коштів за минулий рік).

Враховуючи, що питання щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельних ділянок не відносить до питань, які підлягають обговоренню громадськістю, тому у Пристоличної сільської ради, як у розпорядника інформації, не виникало обов`язку опубліковувати проект оскаржуваного рішення за 20 робочих днів до дати його прийняття.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою прийнявши мотивоване рішення, у зв`язку з чим вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області № 1068-7-VIII від 07.09.2021 про відмову ОСОБА_2 у передачі у власність земельної ділянки кадастровий номер 3220888000:03:002:006, площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства у с. Проліски є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому, оскільки друга позовна вимога про зобов`язання відповідача надати позивачу у власність земельну ділянку для особистого селянського господарства є похідною від першої позовної вимоги у задоволенні якої суд відмовив, підстави для задоволення другої позовної вимоги також відсутні.

Стосовно інших посилань позову, то суд зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на відмову у задоволення позову, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають. З викладених обставин також і не підлягає задоволенню клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 19 травня 2023 р.