Рішення

від 26.04.2023 по справі 296/3478/22

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/3478/22

2/296/729/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2023 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого-судді Драча Ю.І.

при секретарі Алексеєнко В.В., Чернявській В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудовану прибудову, позначену в технічній документації на житловий будинок літ. «а6» та самочинно збудовану надбудову масандри, позначеній в технічній документації «Мс а6», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є співвласником 15/100 частин зазначеного будинку та власником 146/992 частки земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначив, що ним здійснена реконструкцію та добудову окремих приміщень будинку, після чого загальна площа будинку збільшилась до 343,1 кв.м., житлова площа 191,2 м. кв. площа квартира збільшена завдяки прибудові літ. «а6» та надбудови масандри над літ. «а6» - «Мс а6».

ОСОБА_1 вказав, що ним підготовлена декларація про готовність до експлуатації об`єкта за амністією, яка була подана до управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, однак йому було відмовлено у реєстрації, з тих підстав, що встановлена невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а саме п.1 розділу І Порядку визначені об`єкти будівництва, що можуть бути прийняті в експлуатацію, а саме: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року.

Враховуючи викладене, зазначив, що позбавлений можливості зареєструвати право власності на належне майно в позасудовому порядку, у зв`язку з чим виникла необхідність у звернені до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07.07.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.10. 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

05.12.2022 року представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити (а.с. 134).

01.09. 2022 року представником відповідача по справі ОСОБА_8 подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача (а.с. 58).

05.10. 2022 року третьою особою по справі ОСОБА_6 подано заяву про розгляд справи за її відсутності. Зазначає, що їй відомі позовні вимоги зазначені її колишнім чоловіком, здійснена прибудова жодним чином не порушує її права, як колишньої дружини та не створює будь-яких перешкод у користуванні, оскільки жодних спорів з приводу нерухомого майна ніж нею та ОСОБА_1 немає, а тому не заперечує щодо позовних вимог (а.с. 93).

Від третьої особи ОСОБА_4 19.10. 2022 надійшла до суду заява про розгляд справи без її участі. Зазначила, що їй відомо щодо позову ОСОБА_1 , який є її сусідом по будинку та земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 . Прибудова здійснена позивачем жодним чином не порушує її права та не здійснює перешкод в користуванні, тому не заперечує щодо задоволення позову (а.с. 100).

Також заяву про розгляд справи за відсутності сторони було подано 24.10. 2022 третьою особою у справі ОСОБА_2 .. Також зазначив, що йому відомо щодо суті позовних вимог, які не порушують його права, тому не заперечує щодо задоволення позову (а.с.106-107).

08.11.2022 року до суду надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи у справі ОСОБА_3 , яка зазначила, що не заперечує щодо позовних вимог, оскільки вони не порушують її права, як співвласника (а.с. 114).

23.11.2022 на адресу суду надійшла заява від третьої особи у справі ОСОБА_5 в якій вона просить суд розгляд справи здійснювати за її відсутності, не заперечує щодо задоволення позову, суть позовних вимог їй відома (а.с. 118).

07.12.2022 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності третьої особи ОСОБА_9 зазначила, що про поданий позивачем позов їй відомо, суть позовних вимог зрозуміла, не заперечує щодо задоволення позову (а.с. 135).

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3ст. 12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст.124 Конституції України, ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.11.2021 року позивач по справі ОСОБА_1 є власником 146/992 частин земельної ділянки за кадастровим номером 1810136600:04:001:0089 на підставі рішення Житомирської міської ради від 23.09.2021 року №317 (а.с. 14).

Так, відповідно до витягу з рішення одинадцятої сесії восьмого скликання Житомирської міської ради від 23.09.2021 №317 ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 у власність. Площа земельної ділянки 146/992 (а.с. 87-88).

Також, ОСОБА_1 є власником 15/100 частин житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу серії та номеру 3-2634, виданого 04.07.1985 року (а.с. 23, 24, 25).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.09.2022 року вбачається, що іншими співвласниками житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 є треті особи по справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 (а.с. 80-83).

Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 618 від 22.08.2007 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розширення належної йому частини житлового будинку по АДРЕСА_3 , за рахунок прибудови передпокою зовнішніми розмірами 3,60 на 4, 00 м. з надбудовою літньої кімнати (а.с. 89,90).

19.04.2022 року ОСОБА_1 до управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ( а.с. 91-92). У вказаній декларації зазначено, що відбулась реконструкція житлового будинку літ. «А» за рахунок прибудови літ. «а6» та надбудови масандри літ «Мс а6».

Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ОСОБА_1 відмовлено у реєстрації, з тих підстав, що встановлена невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а саме п.1 розділу І Порядку визначені об`єкти будівництва, що можуть бути прийняті в експлуатацію, а саме: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року (а.с. 11-13).

Надані стороною позивача та досліджені докази свідчать про те, що позивач розпочав будівництво без відповідних дозволів та проекту на будівництво нерухомого майна.

Відповідно до ст.331 ЦК України «Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації». Згідно п.12 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК).

У зв`язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1,2 ст.376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно положень ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка його здійснила на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі уже під збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 вищевказаної статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відтак, з урахуванням викладених вище положень нормативно-правових актів законодавець визначив спеціальний порядок набуття права власності на нерухоме майно.

За правилами ст.392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 ЦК України.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Самочинне будівництво є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об`єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.

Враховуючи те, що новостворене позивачем нерухоме майно, а саме прибудова та надбудова збудована без будь-яких дозволів на будівництво, без проекту та погодження забудови з відповідними службами, воно є самочинним будівництвом, а тому у позивача не виникає право власності на це нерухоме майно.

Технічний паспорт на нерухоме майно не є достатніми підставами для визнання за позивачем право власності на самочинне будівництво.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту положень ст.328 ЦК України набуття права власності передбачає дотримання певної процедури, з якою закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, а також з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набула право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст.392 ЦК України, а ст.331 ЦК України не передбачено такий спосіб захисту прав, як визнання права власності на новостворене майно шляхом ухвалення судового рішення, тому у задоволенні позову суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,81,259,263-265 ЦПК України, ст.ст. 328,331,375,376,392 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Головуючий суддя Ю. І. Драч