Постанова від 16.05.2023 по справі 554/2454/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/2454/22 Номер провадження 22-ц/814/410/23Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ:

Судді-доповідача:Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

Секретар: Боштенко В.Ю..

за участю: ОСОБА_1 , адвоката Молчанової Ю.Ю., адвоката Мілешкіна М.М., адвоката Ольховського В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справуза апеляційною скаргоюпредставників Акціонерноготовариства «Українськазалізниця» вособі Регіональноїфілії «Південназалізниця» АТ«Укрзалізниця» адвокатівМілешкіна МаксимаМихайловича та ОСОБА_2 нарішення Октябрськогорайонного судум.Полтави від28червня 2022року усправі запозовом ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства «Українськазалізниця» вособі Регіональноїфілії «Південназалізниця» АТ«Українська залізниця»,треті особина сторонівідповідача ,що незаявляють самостійнихвимог напредмет спору: ОСОБА_3 (головаправління АТ«Українська залізниця»),Уманець МиколаГригорович (виконавчийдиректор Регіональноїфілії)про скасуваннянаказів прозвільнення,поновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного Товариства «Українська залізниця» в особіРегіональної філії "Південна залізниця АТ «Українська залізниця», треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 (голова правління АТ «Укрзалізниця»), ОСОБА_4 (директор виконавчий Регіональної філії) про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що з 2004 року займає посаду начальника структурного підрозділу «Служба кадрової та соціальної політики» Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного Товариства «Українська залізниця».

Позивач вказував, що на час введення воєнного стану на території України (24 лютого 2022 року) був тимчасово непрацездатний, 25 лютого 2022 року засобами електронної комунікації був повідомлений про видання наказу Регіональної філії, яким запроваджувався простій. Згодом окремо був повідомлений засобами електронної комунікації про оголошення вимушеного простою для працівників підрозділів апарату управління Регіональної філії, яким було роз`яснено право не виходити на робочі місця.

Проте позивач зазначав, що незважаючи на запроваджений простій, починаючи з 28 лютого 2022 року перебував на робочому місці, виконуючи трудові функції.

З 16 березня 2022 року позивачу почали чинитися перешкоди щодо доступу до робочого місця, але трудові обов`язки він продовжував виконувати дистанційно.

29 березня 2022 року у телефонному режимі йому було запропоновано приїхати та отримати копію наказу про звільнення та копію трудової книжки. 30 березня 2022 року засобами електронної комунікації позивача було ознайомлено із наказами про звільнення та фотокопією останньої сторінки трудової книжки із записом про звільнення.

Позивач незгоден із винесеними наказами про звільнення вважає, що його звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства.

Просив суд скасувати наказ АТ «Українська Залізниця» від 28.03.2022 року № 108/ОС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Скасувати наказ (розпорядження) Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» від 28.03.2022 року № 78/ОС про припинення трудового договору (контракту).

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника служби кадрової та соціальної політики Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «»Українська залізниця».

Стягнути з Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 28 червня 2022 року позов задоволено.

Скасовано наказ АТ «Українська залізниця» від 28 березня 2022 року №108/ОС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Скасовано наказ (розпорядження)Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" від 28 березня 2022 року №78/ОС про припинення трудового договору (контракту).

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби кадрової та соціальної політикиРегілнальної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця".

Стягнуто зРегіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця"на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 березня 2022 року по 27 червня 2022 року у розмірі 192483 (сто дев`яносто дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 20 коп.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця"на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання.

Рішення суду в частині стягнення розміру заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення оскаржили представники відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказували, що суд безпідставно дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог.

Зокрема зазначали, що суд належним чином не дослідив докази, надані стороною відповідача, а висновки щодо порушення відповідачем норм трудового законодавства ґрунтуються на припущеннях.

Вказують зокрема, що позивач повинен був стати до роботи 28.02.2022 року після закінчення періоду непрацездатності, проте позивач фактично став до роботи 09.03.2022 року після видання наказу № від 28.02.2022 року №121/ВД «Про припинення режиму простою», яким позивачу було припинено простій та зобов`язано стати до роботи з 09.03.2022 року. При цьому, з 24.02.2022 року інші керівники структурних підрозділів регіональної філії, окрім керівників структурних підрозділів жіночої статі, знаходились на робочих місцях та виконували свої посадові обов`язки.

Зазначають, що місцевим судом не взято до уваги, що наданими доказами підтверджується, що позивач працював лише 09.03, 10.03,11.03, 14.03, 15.03.

Також, відповідач вважає необґрунтованим висновок суду про те, що позивач у березні 2022 року вимушений був виїхати до м. Люботин та посилання як на доказ зазначеної обставини на довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.04.2022 року, виданої Люботинською міською радою.

Представниками відповідача також наголошується на тому, що надані позивачем докази проведення постійних артилерійських обстрілів м. Харкова у період з 09.03.2022 року по 28.03.2022 року судом належним чином не досліджувались.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Зокрема звертає увагу суду на те, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права під час розгляду справи у суді першої інстанції є безпідставними.

Вказує, що доводи відповідача щодо обов`язку стати до роботи 28.02.2022 року спростовуються наявністю наказу №118/ВД від 24.02.2022 року, яким запроваджено режим простою. Також зазначає, що позивач не був належним чином ознайомленим з наказом №121/ВД від 28.02.2022 року про припинення режиму простою.

При цьому позивач посилається на те, що місцевий суд надав належну правову оцінку поважності причин відсутності позивача на робочому місці з 16.03.2022 по 28.03.2022, оскільки такі дії позивача мали на меті збереження життя та здоров`я, що є поважною причиною відсутності на робочому місці.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Місцевим судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2004 року працював на посаді начальника структурного підрозділу «Служба кадрової та соціальної політики» Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного Товариства «Українська залізниця».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022рокуу зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан.

З 24 лютого 2022 року по 25 лютого 2022 року позивач був непрацездатний, що підтверджується листком непрацездатності 3399251-2007541072-1.

Наказом Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 24 лютого 2022 року № 70/Н «Про запровадження режиму простою працівників регіональної філії» з 24 лютого 2022 року встановлено режим простою до відміни для працівників підрозділів регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до пункту 1 наказу директора виконавчого регіональної філії «Південна залізниця» від 24 лютого 2022 року № 118/ВД «Про запровадження режиму простою працівників апарату управління регіональної філії» оголошено вимушений простій для працівників підрозділів апарату управління філії. Дозволено працівникам підрозділів, де застосована процедура простою, не виходити на роботу (робочі місця), крім випадків термінового відновлення робіт.

Згідно розрахункового листа за лютий 2022 року позивачу протабельовано та оплачено один робочий день як оплата простою (28 лютого 2022 року (25.02непрацездатність, 26, 27неробочі дні).

Відповідно до наказу № 121/ВД від 28 лютого 2022 року «Про припинення режиму простою», ОСОБА_1 припинено простій, встановлений наказом № 118/ВД від 24 лютого 2022 року, та зобов`язано стати до роботи: 09, 10 та 11 березня 2022 року, а з 14 березня 2022 року зобов`язано виконувати обов`язки за своєю посадою постійно.

Актом від 09 березня 2022 року б\н за підписом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтверджується, що ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків та повідомив роботодавця про тимчасове перебування у м. Люботин.

Актами від 16.03.2022, 17.03.2022, 18.03.2022, 21.03.2022, 22.03.2022, 23.03.2022, 24.03.2022, 25.03.2022, 28.03.2022 зафіксовано відсутність на робочому місці начальника служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 .

Актом від 24.03.2022 року також зафіксовано, що ОСОБА_1 не надав жодних ані усних, ані письмових пояснень стосовно своєї відсутності на робочому місці з 16.03.2022 року.

Згідно розпорядчого документу від 31 березня 2022 року за № Н-38/1014, адресованого керівникам структурних підрозділів Регіональної філії, всіх працівників чоловічої статі віком до 60 років, крім тих, які знаходяться на тимчасово непідконтрольних Україні територіях, зобов`язано стати до роботи з 01 квітня 2022 року.

Наказом Акціонерного Товариства «Українська залізниця» № 108/ОС від 28.03.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 начальника служби кадрової та соціальної політики Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», 28.03.2022 року звільнено за прогул відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України.

Наказом (розпорядження) Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» від 28 березня 2022 року № 78/ОС про припинення трудового договору (контракту) начальника служби кадрової та соціальної політики ОСОБА_1 звільнено за п.4ст. 40 КЗпП України(прогул без поважних причин).

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд дійшов висновку, що невихід позивача на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин, не може мати наслідком звільнення за пунктом 4 частини першоїстатті 40 Кодексу законів про працю України за підставою «прогул», оскільки зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров`я працівника та його сім`ї і повинно вважатися як відсутність на роботі з поважних причин, а у такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце та посада.

При цьому, суд вказав, що відсутність належного повідомлення про припинення раніше запровадженого простою є також поважною причиною неявки на роботу, оскільки оголошений простій звільняє працівника від обов`язку бути присутнім на робочому місці.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За правилами ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22, 24 Постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Отже, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

Позивач не заперечував факт відсутності його на робочому місці в зазначені дати, мотивуючи поважність такої відсутності військовими діями на території м. Харкова, а також необхідністю переїзду родини позивача до більш безпечного місця м. Люботин Харківської області .

Проте, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів доходить висновку про те, що позивачем не доведено поважних причин відсутності на робочому місці з 16.03.2022 року по 28.03.2022 року, а саме неможливість прибути до місця роботи у вказаний період. Разом з цим, колегія суддів враховує акт від 09.03.2022 року, яким зафіксовано вихід позивача на роботу, що спростовує доводи позивача щодо неможливості прибути на робоче місце.

Вказані обставини ставлять під сумнів доводи позивача про поважність причин відсутності на робочому місці з 16.03.2022 по 28.03.2022. При цьому, суд бере до уваги, що позивач працював у регіональній філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», що належить до критичної інфраструктури, а також займану посаду позивача, та його посадові обов`язки.

Доводи позивача щодо неналежного його повідомлення про наказ від 28.02.2022 року №121/ВД «Про припинення режиму простою» також спростовуються матеріалами справи, а саме виконанням ОСОБА_1 вимог зазначеного наказу стати до роботи 09.03.2022 року.

Підприємство на якому працював позивачєпідприємством, яке не припинило свою виробничу діяльність після запровадження воєнного стану, а тому має право для виконання своєї господарської діяльності у разі виробничої потребивідкликати працівниківз простою шляхом видання наказу.

Згідно ст. 16 Закону України «Про оборону України» підприємства, установи та організації усіх форм власності: виконують державні контракти (договори), укладені за результатами проведення оборонних закупівель, в тому числі проводять наукові дослідження та виконують розробки у сфері оборони, створюють і підтримують у готовності мобілізаційні потужності, зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву; здійснюють на договірних засадах виробництво і поставки Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам продукції, виконують інші роботи, надають комунально-побутові та інші послуги, що не передбачені державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель; здійснюють згідно із законодавством заходи щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; забезпечують та беруть участь у здійсненні заходів цивільного захисту. При цьому посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності, серед іншого, забезпечують виробництво оборонної продукції та постачання її за призначенням у встановлені строки та за визначеною номенклатурою, а також виконання робіт, надання послуг.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що відповідач мав право припинити час простою, встановлений для позивача.

При цьому запроваджений в Україні воєнний стан, як такий, та загроза ракетних обстрілів міст, не є достатнім доказом на підтвердження поважності причини відсутності ОСОБА_1 на роботі з 16 березня 2022 року по 28 березня 2022року.

У частині першій статті 147 КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Зазначена правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду від 16.01.2023 року у справі № 568/487/22

Наведене спростовує доводи позивача щодо невиконання відповідачем вимог ст.149 КЗпП України, крім того, матеріали справи містять акт від 24.03.2022 року щодо ненадання ОСОБА_1 пояснень щодо відсутності на робочому місці.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд встановив, що починаючи з 16 березня 2022 року по 28 березня 2022 року ОСОБА_1 не з`явився на роботу, не маючи підстав для не виходу на роботу, оскільки згідно наказу № 121/ВД від 28 лютого 2022 року «Про припинення режиму простою», ОСОБА_1 припинено простій, встановлений наказом № 118/ВД від 24 лютого 2022 року, та зобов`язано стати до роботи: 09, 10 та 11 березня 2022 року, а з 14 березня 2022 року зобов`язано виконувати обов`язки за своєю посадою постійно.

Враховуючи те, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог, судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з підстав, зазначених вище.

Позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог щодо поновлення на роботі, а отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.367, 374, ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представників Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» адвокатів Мілешкіна Максима Михайловича та ОСОБА_2 -задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 червня 2022 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця», треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 (голова правління АТ «Українська залізниця»), Уманець Микола Григорович (виконавчий директор Регіональної філії) про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судові витрати у розмірі 4376 грн. компенсувати за рахунок держави.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця

Судді: Л. І. Пилипчук

О.В. Чумак