Рішення

від 22.05.2023 по справі 484/4089/22

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/4089/22

Провадження № 2/484/149/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Маржиної Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - директор Комунального закладу «Первомайська дитяча музична школа № 2 м. Первомайська» ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу Первомайська дитяча музична школа № 2 м. Первомайська» про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги, тим, що згідно наказу №93 від 11.08.2011 року він з 01.09.2011 року працював у КЗ «Дитяча музична школа № 2 м. Первомайська» на посаді викладача з класу вокалу. 24.10.2022 року його повідомлено про звільнення з 26.09.2022 року на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України через незгоду працювати у змінених умовах праці і того ж дня вручено наказ №46 про звільнення. Трудову книжку він отримав 15.11.2022 року. Такий наказ вважає неправомірним і просить його скасувати, оскільки підставою для його винесення вказано припис управління Держпраці у Миколаївській області № МК 4213/302/АВ від 17.12.2021 року, наказ № 47 від 21.12.2021 року по ДМШ № 2, акти №3, №14 по ДМШ № 2 про відмову ОСОБА_1 розписатися при зачитуванні наказу № 47 від 21.12.2021 року по ДМШ № 2, однак в зазначеному Акті управління Держпраці не містилось інформації про те, що він відмовився працювати у змінених умовах праці, а було лише констатовано, що ДМШ № 2 не мала підстави для зменшення педагогічного навантаження без дозволу самого працівника та без його попередження за два місяці до настання нових умов праці. Перевірка Держпраці відбулася 17.12.2021 року, а наказ № 47 про навантаження у 0,3 ставки прийнято 21.12.2021 року. До цього він працював з таким самим навантаженням у 0,3 ставки відповідно до наказу № 38 від 15.09.2021 року, тобто жодних змін істотних умов праці не відбулося. Позивач зазначає, що педагогічне навантаження на наступний навчальний рік працівникові має бути доведено перед виходом у відпустку наприкінці навчального року, і таке навантаження працівника закладу позашкільної освіти обсягом менше тарифної ставки може бути встановлене лише за письмовою згодою працівника. Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року можливий лише у разі певних змін або за письмовою згодою працівника. При цьому про зміну істотних умов праці роботодавець мав повідомити його за два місяці, однак наказ № 47 від 21.12.2021 року про зміну навантаження набрав чинності негайно і при цьому не змінив його навантаження, тому що воно було визначено на попередньому рівні 0,33 ставки (6 годин).

Також зазначив, що акти №3 та №14 про відмову від підпису про ознайомлення з наказом № 47 від 21.12.2021 року не можуть бути підставою для його звільнення, а рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.10.2022 року у справі № 484/4859/21 встановлено, що згідно наказу № 38 від 15.09.2021 року він попереджений про затверджене для нього навантаження на 2021-2022 роки, зокрема, про тижневе навантаження (бюджет) - 6 годин та тижневе (спецрахунок) - 12 годин, які необхідно було здійснити за рахунок добору учнів до 15 вересня. Станом на 15.09.2021 року він не набрав відповідну кількість учнів і з цього часу приступив до роботи та працював на посаді викладача по класу вокалу з неповним педагогічним навантаженням в розмірі 0,33 ставки, тим самим погодився на роботу в умовах неповного педагогічного навантаження.

Вважає, що за таких обставин відповідач не повідомляв його про зміну істотних умов праці відповідно до наказу № 47 від 21.12.2021 року за два місяці; його навантаження фактично не змінилося, тобто не змінились і умови праці. Відповідно, він не міг відмовитись працювати в нових умовах праці, а тому відсутні підстави для його звільнення за п.6 ст. 36 КЗпП України.

Звертає увагу на те, що він був звільнений 26.09.2022 року, коли розпочався 2022-2023 навчальний рік за незгоду з умовами праці, які застосовувались у 2021-2022 навчальному році і які вже були відпрацьовані ним. При цьому у 2022 році у нього було відсутнє будь-яке навантаження, що не є істотною зміною умов праці, а є підставою для скорочення, якщо у закладі відсутні вакантні педагогічні години. При цьому Управління культури, національностей, релігій, молоді та спорту Первомайської міської ради у серпні 2022 року повідомило працівників музичної школи про можливість скорочення у зв`язку з реорганізацією закладу.

У зв`язку з неправомірним звільненням на підставі ч.2 ст.235 КЗпП України просив стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також зазначив, що в результаті незаконного звільнення йому завдано моральну шкоду, яка виразилася в тому, що він перебував під тиском, відповідач постійно неправомірно зменшував його навантаження, довівши до повної його відсутності, внаслідок чого він перебував у пригніченому депресивному стані, під час війни залишився без коштів для існування та утримання родини, хвилювався і переніс душевні страждання. Розмір завданої відповідачем моральної шкоди він оцінює у 20 00 грн.

Посилаючись на такі обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним і скасувати наказ КЗ «Первомайська ДМШ № 2 м. Первомайська» № 46 від 26.09.2022 року про звільнення його з посади; поновити його на роботі на посаді викладача з класу вокалу у КЗ «Первомайська ДМШ № 2 м. Первомайська», а також стягнути з КЗ «Первомайська ДМШ № 2 м. Первомайська» на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.09.2022 року по день ухвалення рішення суду, а також компенсацію моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. /а.с.3-10/.

Ухвалою від 28.11.2022 року прийнято до розгляду надану позовну заяву та відкрито провадження у вказаній справі; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; призначено судовий розгляд на 27.12.2022 року. Роз`яснено відповідачу право і порядок подачі відзиву, доказів і заперечень проти відповіді на відзив. Позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив. Сторонам роз`яснено їх права і порядок подачі клопотань. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, директора Комунального закладу Первомайської міської ради Миколаївської області «Дитячої музичної шкоди № 2 м. Первомайська» Іванову Марину Олександрівну, роз`яснено її права та порядок подачі пояснень третьої особи і доказів. Також задоволено клопотання позивача /а.с.28-31/, зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії документів, на які позивач посилався в позові /а.с.1-2,52/.

23.12.2022 року до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову разом з додатками, в яких директор КЗ «Дитяча музична школа № 2 м. Первомайська» ОСОБА_3 зазначила, що проти позову заперечує, посилаючись на те, що наказ №46 про звільнення позивача був винесений 26.09.2022 року і з того часу відповідач намагався вручити його разом з трудовою книжкою позивачеві. 26.09.2022 року сканкопію наказу було надіслано на електронну пошту позивача і цього ж дня директором музичної школи у присутності членів комісії ОСОБА_1 було зачитано наказ вголос, запропоновано з`явитися до школи та отримати наказ і трудову книжку, складено акт про повідомлення. 28.09.2022 року копія наказу та пропозиція з`явитися і отримати трудову книжку була надіслана ОСОБА_1 . Укрпоштою. Також вона як керівник закладу постійно намагалася зв`язатися з ОСОБА_1 телефоном, однак він не відповідав. При цьому ОСОБА_1 з початку навчального року з 01.09.2022 року на роботу жодного разу не з`явився, про що були складені відповідні акти. За таких обставин вважає, що ОСОБА_1 своєчасно і належним чином отримав наказ про звільнення 26.09.2022 року, у день звільнення, а тому пропустив місячний строк звернення до суду з наданим позовом, який подано ним 22.11.2022 року, і такі обставини є підставою для відмови в задоволенні позову. Також зазначила, що за результатами перевірки Управління Держпраці у Миколаївській області в акті від 17.12.2021 року № МК 4213/302/АВ серед порушень трудового законодавства зазначено, що працівнику ОСОБА_1 згідно наказу №38 від 01.09.2021 року визначене тижневе навантаження 6 годин - бюджет, 12 годин - спецрахунок, всього 18 годин або 1 ставка. Фактично на протязі року бюджет - 6 годин, спецрахунок - 0 годин, всього 6 годин або 0,3 ставки, однак працівник на початок навчального року і згодом не надавав письмової згоди на встановлення йому навантаження менше тарифної ставки, що є порушенням ч.2 ст. 32 КЗпП України. Приписом від 17.12.2021 року зобов`язано музичну школу усунути таке порушення. На виконання припису КЗ «Дитяча музична школа № 2 м. Первомайська» 21.12.0221 року видав наказ № 47, в якому викладено пропозицію ОСОБА_1 надати згоду працювати з педагогічним навантаженням 0,33 ставки і попереджено його про те, що за відсутності згоди його буде звільнено за п.6 ст. 36 КЗпП України через два місяці. З таким наказом ОСОБА_1 відмовився знайомитись, однак раніше він з цього приводу звертався до суду з позовом у справі № 484/4858/21, тобто визнавав факт зміни істотних умов праці, як то: режим роботи, розмір оплати праці тощо і не надавав згоди працювати зі зміненими умовами праці.

Щодо тривалості часу між наказом № 47 від 21.12.2021 року, яким попереджено позивача про зміну істотних умов праці та наказом про звільнення від 26.09.2022 року, третя особа зазначила, що 24.02.2022 року, тобто у період двомісячного попередження за наказом № 47 від 21.12.2022 року, коли ОСОБА_1 всіляко уникав ознайомлення з наказом, почалася військова агресія РФ проти України, у зв`язку з чим режим робочого часу і роботи також змінювався, запроваджувалась дистанційна робота. ОСОБА_1 залишив межі міста і також працював дистанційно, а потім почалися канікули і відпустка ОСОБА_1 до 01.09.2022 року, однак після того ситуація не змінилася. ОСОБА_1 не визначився щодо своїх намірів працювати, згоди працювати на змінених умовах не надав, на роботу не вийшов, тобто свої трудові обов`язки не виконував, що на думку третьої особи свідчило по відсутність його згоди працювати далі на змінених умовах. За таких обставин було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 26.09.2022 року за п.6 ст. 36 КЗпП України. Просила відмовити в задоволенні позову /а.с.68-74/. До пояснень третьої особи додані витребувані судом документи.

26.12.2022 року від відповідача КЗ «Дитяча музична шкода №2 м. Первомайська» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову з підстав, ідентичних викладеним у поясненнях третьої особи з посиланням на докази, додані до пояснень третьої особи /а.с.136-142/.

27.12.2022 року позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач повідомив його про звільнення і видав йому наказ лише 24.10.2022 року, а трудову книжку видав 15.11.2022 року. Він з відповідачем не погоджував альтернативних способів комунікації, тож будь-яке повідомлення про звільнення крім особистого отримання ним наказу вважає незаконним. Стверджує, що ніяких листів електронною поштою від відповідача не отримував. На наказі наявний запис про те, що він ознайомився з ним 24.10.2022 року, тобто строк звернення до суду з наданим позовом він не пропустив. Також зазначив, що відповідач не визначив йому жодної години навантаження на 2022-2023 навчальний рік, і акт управління Держпраці не надавав відповідачу права на його звільнення і не містив інформації про те, що він відмовився працювати у змінених умовах праці. Вважає, що наказ № 47 від 21.12.2022 року не був попередженням про зміну істотних умов праці через два місяці, тому що зміна умов праці може розпочатися лише через два місяці після винесення наказу, а фактично такі зміни відбулися задовго до 21.12.2022 року, ще в минулому навчальному році. Крім того, навантаження визначалося на 2021-2022 навчальні роки, тобто визначені у наказі № 47 умови праці припинилися 31.08.2022 року, по закінченню навчального року. Фактично, він відпрацював увесь 2021-2022 навчальний рік за запропонованими умовами праці, тобто погодився на них, заяв про відмову працювати на визначених умовах він не подавав і наказ № 47 від 21.12.2022 року не оскаржував. У 2022-2023 навчальних роках йому взагалі не було визначено жодного педагогічного навантаження, тобто такі умови праці не відповідали тим, що визначені у наказі № 47, а тому він не міг бути звільнений за відмову від роботи в умовах, визначених наказом № 47. Про зміну умов праці у 2022-2023 навчальному році його не повідомляли, так само як і про повну відсутність навантаження. Просив задовольнити позов /а.с.143-145/.

За клопотанням позивача 27.12.2023 року судовий розгляд відкладено на 09.02.2023 року для подачі відповіді на відзив і надання відповідачу можливості подати заперечення /а.с.61-62, 151/.

30.01.2023 року до суду надійшла заява позивача про заміну відповідача, уточнення позовних вимог /а.с.155-157/ та позовну заяву в уточненій редакції /а.с.168-172/. Позивач просив замінити відповідача на Комунальний заклад «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради, посилаючись на те, що в результаті реорганізації шляхом злиття дитячої музичної школи № 1 м. Первомайська та дитячої музичної школи № 2 м. Первомайська створено комунальний заклад «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради, яка є правонаступником майнових прав і обов`язків обох дитячих музичних шкіл, а також усіх соціально-економічних зобов`язань перед найманими працівниками вказаних юридичних осіб. Також уточнив позовні вимоги у зв`язку зі зміною відповідача, просив поновити його на роботі на посаді викладача з класу вокалу у новоствореному комунальному закладі і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду с такого закладу. В іншій частині позовні вимоги залишились незмінними, як і підстави та предмет позову.

Ухвалою суду від 01.02.2023 року замінено первісного відповідача - Комунальний заклад «Первомайська дитяча музична школа №2 м. Первомайська» (код ЄДРПОУ - 03026558) на належного відповідача Комунальний заклад «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ - 44958187). Надіслано новому відповідачу копію позову і додатків, роз`яснено право подати відзив, заперечення, докази і клопотання.

08.02.2023 року надійшла заява від третьої особи - директора КЗ «Дитяча музична школа №2 м. Первомайська» ОСОБА_3 про заміну третьої особи, в якій вона посилається на те, що вона переведена з посади директора вказаного закладу на посаду викладача в новостворену музичну школу з 02.01.2023 року, директором якої є ОСОБА_2 /а.с.187/.

Ухвалою суду від 09.02.2023 року в задоволенні клопотання про заміну третьої особи відмовлено, відкладено розгляд справи на 09.03.2023 року у зв`язку з неповідомленням нового відповідача про розгляд справи та відсутність інформації про отримання ним копії позову і додатків.

Ухвалою суду від 09.03.2023 року відкладено розгляд справи на 11.04.2023 року з тієї ж підстави.

28.03.2023 року надійшов відзив відповідача Комунального закладу «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради, в якій в.о. директора ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві попереднього відповідача /а.с.212-215/.

28.03.2023 року також надійшли пояснення третьої особи щодо уточненого позову, аналогічні викладеним вище /а.с.216/.

31.03.2023 року позивач подав відповідь на відзив, в якій продублював свою попередню позицію /а.с.225-230/.

Ухвалою суду від 11.04.2023 року розгляд справи відкладено на 10.05.2023 року через розгляд невідкладної справи.

Сторонами і третьою особою не подано інших заяв по суті спору.

Ознайомившись з позиціями сторін і третьої особи, викладеними у письмових заявах по суті справи, дослідивши надані суду письмові докази, аудіо- та відеофайли, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підстави вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював викладачем по класу вокалу у Дитячій музичній школі №2 Управління культури, спорту та молодіжної політики Первомайської міської ради з 01.09.2011 року згідно наказу № 93 від 11.08.2011 року, що підтверджується копією його трудової книжки /а.с.12/.

У заяві ОСОБА_1 від 10.08.2011 року на ім`я директора дитячої музичної школи №2 вказано, що позивач просить прийняти його на посаду викладача вокалу ДМШ№2 з першого вересня. У заяві власноруч вказано про згоду працювати з навантаженням, яке він сам собі набере.

Наказ про прийом на роботу і заява ОСОБА_1 про прийом на роботу суду не надані, однак такі обставини встановлені рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 484/4859/21 провадження № 2/484/242/22 від 20.10.2022 року, яке набрало законної сили 29.11.2022 року /а.с.23-25/, а відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини п`ятої цієї статті обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Зазначені обставини ніким не оспорювались.

Цим же рішенням суду встановлено і сторонами не оспорюється, що у період з вересня 2018 року по липень 2021 року педагогічне навантаження позивача у Дитячій музичній школі №2 складало: 1 ставка згідно наказу № 35 від 15.09.2018 року (тижневе навантаження на 2018-2019 навчальний рік (бюджет) - 16 годин, (спец рахунок) - 2 години), 1.11 ставки згідно наказу №33-а від 01.09.2019 року (тижневе навантаження на 2019-2020 навчальний рік (бюджет) - 12 годин, (спец рахунок) - 8 годин), 0.89 ставки згідно наказу №24-а від 01.09.2020 року (тижневе навантаження на 2020-2021 навчальний рік (бюджет) - 6 годин, (спец рахунок) - 10 годин).

Також згідно витягу з наказу по дитячій музичні школі № 2 від 01.02.2019 року №7 "Про зміни в тарифікації" в зв`язку з переводом учениці до іншого викладача у викладача ОСОБА_1 зменшилось навантаження на 2 години тар. № 2, навантаження ОСОБА_1 на 01.02.2019 року складає 16 год. на тиждень, тариф № 1, 2 години по тарифу № 2 вважаються вакантними.

З витягу з наказу № 37 по дитячій музичні школі № 2 від 01.12.2019 року "Про зміни в навантаженні" вбачається, що в зв`язку з відрахуванням учениці з 01.12.2019 року у викладача ОСОБА_1 зменшилось навантаження на 2 години (тарифікація №2), станом на 01.12.2019 року навантаження ОСОБА_1 складає 12 годин (тарифікація №1) та 2 години (тарифікація №2), підставою відрахування учениці з 01.12.2019 року заява батьків.

З витягу з наказу № 5а по дитячій музичні школі № 2 від 01.03.2020 року "Про зміни в навантаженні" вбачається, що у зв`язку з переводом учениці до іншого викладача у викладача ОСОБА_1 зменшилось навантаження на 2 години (тарифікація №2), станом на 01.03.2020 року навантаження ОСОБА_1 складає 12 годин (тарифікація №1), підставою переведення учениці є заява батьків.

Про зміну педагогічного навантаження позивачем власноруч повідомлено директора ДМШ № 2 згідно заяв форми Ф-13 від 01.12.2019 року та від 01.03.2020 року.

Вказане свідчить, що умовами трудового договору не передбачено, що ОСОБА_1 прийнятий на посаду викладача вокалу ДМШ№2 на повну ставку годин. Кількість годин педагогічного навантаження трудовим договором згідно наказу №93 від 11.08.2011 року зафіксована в розмірі 0,67 ставки.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про позашкільну освіту", норма годин на одну тарифну ставку керівників гуртків, секцій, студій, клубів, творчих об`єднань закладу позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, а також педагогічних працівників мистецьких шкіл становить 18 навчальних годин на тиждень. Оплата роботи здійснюється відповідно до обсягу педагогічного навантаження. Розподіл педагогічного навантаження у закладі позашкільної освіти здійснюється його керівником.

Згідно Інструкції №102 для викладачів музичних шкіл норма навчальних годин на тиждень, що становить тарифну ставку, складає 8 годин.

За Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, які затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 20 грудня 1993 року № 455, а саме підпунктом е) пункту 20 - прямим обов`язком керівника закладу освіти є доведення до відома педагогічних працівників наприкінці навчального року (до надання відпустки) відомостей про педагогічне навантаження в наступному навчальному році.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України "Про позашкільну освіту" педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється тільки за його письмовою згодою.

Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року можливий у разі зміни кількості годин за окремими навчальними програмами, що передбачається навчальним планом, у разі вибуття або зарахування вихованців, учнів, слухачів закладу позашкільної освіти, мистецької школи протягом навчального року або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю. Перерозподіл педагогічного навантаження в мистецьких школах у зв`язку з вибуттям або зарахуванням учнів протягом навчального року здійснюється керівником закладу позашкільної освіти.

Цим же судовим рішенням встановлено з письмових пояснень директора ДМШ №2 ОСОБА_3 від 27.06.2022р., що на засіданні педагогічної ради всім викладачам школи доводилося педагогічне навантаження, а в подальшому працівники письмово погодилися з цим навантаженням, шляхом проставлення підпису як у наказі від 01 вересня 2021 року №38, так і в попередніх вищевказаних наказах на 2018-2021 навчальні роки. При цьому директор ДМШ №2 ОСОБА_3 зазначила, що позивач уникав від підпису у наказах. Крім того, позивачу для вирішення питання та забезпечення його тижневого навантаження була запропонована посада керівника гуртка (за сумісництвом) в ЦК ім. Є. Зарницької, однак станом на 04.10.2021р. позивач не зміг набрати дітей для роботи, що підтверджується відповіддю відповідача від 08.10.2021р. №365/04.07.-17.

Таким чином, судом було встановлено, що на початок кожного навчального року за період з 2017 по 2021, так і згодом позивач не давав письмової згоди про ненадання йому неповної ставки, що є порушенням ч. 3 ст. 32 КЗпП України, що підтверджено матеріалами позапланової перевірки Управлінням держпраці у Миколаївській області КЗ "Дитяча музична школа №2 м. Первомайська" від 17.12.2021 року № МК4213/302/АВ.

Однак, позивач з 01 вересня 2021 року згідно наказу № 38 від 15.09.2021 року попереджений про своє затверджене навантаження на 2021-2022 навчальний рік, де тижневе навантаження (бюджет) - 6 годин, які були на 01 вересня, та тижневе (спец рахунок) - 12 годин, які необхідно було здійснити за рахунок добору учнів до 15 вересня. Станом на 15.09.2021 позивачем не набрана відповідна кількість учнів для заповнення навантаження за спецрахунком в розмір 12 годин на тиждень.

Таким чином, з 15 вересня 2021 року, тобто у 2021-2022 навчальному році, ОСОБА_1 приступив до роботи та працював на посаді викладача по класу вокалу у КЗ "Дитяча музична школа №2 м. Первомайська" з неповним педагогічним навантаженням в розмірі 0,33 ставки, тим самим погодившись на роботу в умовах неповного педагогічного навантаження.

Крім цього, при вирішенні даної справи слід врахувати специфіку діяльності дитячої музичної школи, а саме: педагогічне навантаження викладачам визначається відповідно до набраної кількості учнів.

Згідно з пунктом 63 Інструкції №102 оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться, виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі.

Суд погоджується з тим, що на момент перевірки управлінням Держпраці, складання Акту та Припису від 17.12.2023 року, умови праці ОСОБА_1 вже були змінені, що і виявлено під час перевірки. Також встановлено, що він не надавав на це письмової згоди, але фактично продовжив працювати, тобто погодився на зміну умов праці. Попередження ОСОБА_1 про зміну навантаження наказом №47 від 21.12.2021 року, який винесений на виконання припису управління Держпраці, є формальним, адже він на момент винесення такого наказу вже працював з таким навантаженням, тобто ніякої зміні умов праці позивача не відбулося і фактично він як до, так і після винесення такого наказу працював з навантаженням 0,33 ставки і заяв про відмову працювати у таких умовах не писав.

Крім того, після спливу двох місяців з часу винесення наказу №47 від 21.12.2021 року позивача не було звільнено, а звільнення відбулося вже у новому 2022-2023 навчальному році, коли мало бути затверджене нове навантаження, відповідно, мало бути нове попередження про зміну умов праці, якби така зміна мала місце.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованого звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 36 КЗпП України визначені підстави припинення трудового договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно до ч. 4 ст. 32 КЗпП України якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст. 36 цього Кодексу.

Враховуючи те, що після фактичної зміни умов праці (зменшення навантаження, в відповідно, і оплати праці) ОСОБА_1 продовжив працювати тобто погодився на роботу в умовах неповного педагогічного навантаження, відсутні і підстави для припинення трудового договору з ним на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України.

Таким чином, ОСОБА_1 звільнений без належної правової підстави, тобто незаконно.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як вбачається з рішення Первомайської міської ради Миколаївської області № 10 від 24.02.2022, розпочато процедуру реорганізації шляхом злиття дитячої музичної школи №1 м. Первомайська (код ЄДРПОУ - 03026537) та дитячої музичної школи №2 м. Первомайська (код ЄДРПОУ - 03026558); створено внаслідок злиття комунальний заклад «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради з філіями; встановлено, що комунальний заклад «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради є правонаступником майнових прав та обов`язків дитячої музичної школи № 1 м. Первомайська (код ЄДРПОУ - 03026537) та дитячої музичної школи №2 м. Первомайська (код ЄДРПОУ - 03026558), а також усіх соціально-економічних зобов`язань перед найманими працівниками вказаних юридичних осіб.

Відповідно до ч.6 ст. 36 КЗпП України уразі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

За таких обставин позивача слід поновити на роботі саме у новоствореному Комунальному закладі «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради.

При цьому суд вважає, що строк звернення до суду з даним позовом позивач не пропустив, оскільки відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Копію наказу про звільнення позивач отримав 24.10.2022 року, про що власноручно розписався. До суду він звернувся 22.11.2022 року, тобто в межах встановленого законом місячного строку.

В частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

З копії трудової книжки позивача, наданої суду, вбачається, що він досі не працевлаштований. Інформації про те, що він перебуває на обліку в Центрі зайнятості населення як безробітний, суду також не надано.

Судом вже встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося незаконно і він підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Фактично ОСОБА_1 не працює з 28.09.2022 року, оскільки в наказі про його звільнення від 26.09.2022 року зазначено, що він звільнений 28.09.2022 року. Табелю обліку робочого часу суду не надано, сторони такі обставини не оспорювали.

Тобто оплату вимушеного прогулу відповідно до ст. 235 КЗпП України слід провести за період з 28.09.2022 року до дня винесення рішення, тобто до 11.05.20233 року, за 195 робочих днів з врахуванням усіх вихідних днів, що припадають на вказаний період.

При цьому суд вважає помилковим розрахунок середнього заробітку за час прогулу, здійснений позивачем /а.с.198/, оскільки, на думку суду, в ньому помилково визначений алгоритм обчислення кінцевої суми.

Згідно наданих відповідачем довідок про розрахунки вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку /а.с.111-113/ ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата у липні 2022 року 6 273 грн. 24 коп., у серпні 2022 року - 3 329 грн. 42 коп. Інших доказів сторонами з даного питання не надано.

Суд враховує правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року по справі № 6-419цс16, згідно якої основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за останні два календарні місяці роботи на число відпрацьованих робочих днів (годин) за цей період. За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. З урахуванням абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

За таких обставин розмір середньоденного заробітку позивача для визначення суми виплати становить 181 грн. 18 коп., виходячи з такого розрахунку: 6 273 грн. 24 коп. (за липень 2022) + 3 329 грн. 42 коп. (за серпень 2022) : 53 дні.

Кількість робочих днів вимушеного прогулу з врахуванням шестиденного робочого тижня становить 195 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу становить 181,18 * 195 = 35 330 грн. 10 коп.

Як видно із зазначених довідок, при звільненні позивача йому була нарахована компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога. Зазначена сума має бути вирахувана з суми середнього заробітку, який буде виплачений ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, в разі, якщо така сума була йому виплачена.

При цьому виплату слід провести також за мінусом податків та інших обов`язкових платежів.

В частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України в редакції, що діяла на момент звільнення ОСОБА_1 , відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до редакції вказаної норми, яка набрала чинності з 11.12.2022 року, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд погоджується з тим, що внаслідок неправомірного звільнення з роботи позивача звичайний уклад його життя змінився і він був змушений докладати додаткових зусиль для його організації, звертатися до суду за захистом своїх прав, переніс моральні страждання і душевні хвилювання, тобто йому було завдано моральної шкоди. Визначаючи розмір відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди, суд виходить з принципів розумності, справедливості і співмірності, закріпленого у ст. 3 ЦК України. Враховуючи невелике педагогічне навантаження ОСОБА_1 протягом тривалого часу до звільнення, розмір заробітної плати, яку він отримував, а також інші обставини справи, встановлені судом, суд визначає компенсацію моральної шкоди у розмірі, який на думку суду є співмірним з втратами позивача, в сумі 5 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем сплачено судовий збір за вимогою про відшкодування моральної шкоди і така вимога задоволена частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути відшкодування таких витрат пропорційно до розміру задоволення цієї вимоги. За вимогами про визнання неправомірним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судові витрати слід стягнути з відповідача на користь держави, оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору за вказаними вимогами, а вони задоволені повністю.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 430 ЦПК України та ст. 235 КЗпП України рішення в частині поновлення на роботі слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору директор Комунального закладу «Дитяча музична школа № 2 м. Первомайська» ОСОБА_3, про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати наказ директора комунального закладу «Дитяча музична школа № 2 м. Первомайська» № 46 від 26.09.2022 року про звільнення ОСОБА_1 , викладача по класу сольного співу ДМШ № 2 у зв`язку з відмовою від продовження роботи в умовах зміни істотних умов праці 28 вересня 2022 року, згідно п.6 ст. 36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача з класу вокалу у Комунальному закладі «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради.

Стягнути з Комунального закладу «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.09.2022 року по день ухвалення судового рішення 11.05.2023 року включно в сумі 35 330 (тридцять п`ять тисяч триста тридцять) грн. 10 коп. з відрахуванням із вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів, а також суми компенсації, якщо вона була виплачена ОСОБА_1 при звільненні.

Стягнути з Комунального закладу «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з Комунального закладу «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 230 (двісті тридцять) грн. 60 коп.

Стягнути з Комунального закладу «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Комунальний заклад «Дитяча музична школа» Первомайської міської ради, код ЄДРПОУ 44958187, адреса: 55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 1;

Третя особа - директор Комунального закладу «Первомайська дитяча музична школа №2 м. Первомайська» ОСОБА_3, адреса місця знаходження: 55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевсього, 1.

Вступна та резолютивна частини рішення складені 11.05.2023 року.

Повний текст судового рішення виготовлено 22.05.2023 року.

СУДДЯ: