Рішення

від 23.01.2023 по справі 757/68733/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/68733/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судового засідання Солонухи Д. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 8 985 900,00 грн за договорами позики.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.06.2005 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачу у позику грошові кошти у сумі 130 000, 00 дол. США. Відповідно до договору позики сума позики передана на невизначений строк, але не менше ніж на один рік. Сума позики має бути повернута позичальником протягом трьох місяців від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це. Договір укладено в письмовій формі та завірено нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В.

Також, 15.04.2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачу у позику грошові кошти у загальній сумі 200 000, 00 дол. США. Відповідно до договору позики сума позики передана на невизначений строк, але не менше ніж на один рік. Сума позики має бути повернута позичальником протягом трьох місяців від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це. Договір укладено в письмовій формі та завірено нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н.Ю.

Загальну суму заборгованості за договорами позики від 15.06.2005 та від 14.04.2008 позивач визначив у розмірі 8985900 грн., що на час звернення із позовною заявою до суду еквівалентно 330000, 00 доларів США згідно курсу Національного банку України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні 15.09.2022, 05.12.2022 представник позивача надав свої пояснення згідно вимог позовної заяви.

В судове засідання 23.01.2023 позивач не з`явився, представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився. Клопотання представника відповідача про участь в засіданні в режимі відеоконференції задоволено судом. До суду представник відповідача подав відзив, вимоги позовної заяви не визнав, та просив про застосування строків позовної давності.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

15.06.2005 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачу у позику грошові кошти у сумі 130 000, 00 дол. США. Відповідно до договору позики сума позики передана на невизначений строк, але не менше ніж на один рік. Сума позики має бути повернута позичальником протягом трьох місяців від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це. Договір укладено в письмовій формі та завірено нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В.

Крім того, 15.04.2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачу у позику грошові кошти у загальній сумі 200 000, 00 дол. США. Відповідно до договору позики сторони домовилися, що позичальник зобов`язаний погасити всю суму позики до 31.12.2008 (п.3 договору). Договір укладено в письмовій формі та завірено нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н.Ю.

Оригінали зазначених договорів оглянуті судом в судовому засіданні.

19.12.2020 позивач надіслав до відповідача заяви-вимогу №№ 1-1, 1-2, 1-3 ОСОБА_1 про повернення суми позики, переданої за Договором позики від 15.06.2005, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К. В., у розмірі 130 000, 00 доларів США. Суду надано докази направлення зазначеної вимоги на адресу відповідача.

Як зазначає позивач, відповідач уникає сплати боргу, жодної отриманої суми позики до зазначених у договорах граничних датах не повернув (трьох місяців від заяви-вимоги від 19.12.2020), чим не виконав взяті на себе зобов`язання.

Так, відповідно до п. 1. договору позики від 15.06.2005 позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв 656500, 00 грн., що еквівалентно 130 000 доларів США, за курсом Нацбанку України 5,05 грн. за один долар США станом на 15.06.2005.

Згідно п. 2. договору позики, сторони стверджують, що позикодавець грошові кошти передав у власність позичальнику, а позичальник прийняв гроші в повному обсязі.

Пунктом 3 договору встановлено, що сума позики передана на невизначений строк, але не менше ніж на 1 рік. З моменту пред`явлення вимоги за домовленістю сторін позика має бути повернена позичальником протягом 3 місяців від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це.

Відповідно до п. 4 договору сума позики не може повертатися частинами. Повернення суми позики буде підтверджено заявою позикодавця, справжність підпису на якій буде засвідчений нотаріально.

Матеріали справи та сторонами не надана заява про повернення суми позики, визначеної умовами договору.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Стаття 533 ЦК України визначає, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України, передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У відповідності до ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених - згідно змісту зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Звернення до суду з вимогою про повернення всіх сум за договором позики у зв`язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань.

Відповідач не надав суду докази щодо повернення коштів, отриманих за договором позики від 15.06.2005.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність згоди дружини позикодавця, суд зазначає наступне.

Приписи статті 65 СК України регулюють правовідносини щодо розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір за своєю правовою природою є правочином щодо отримання у власність грошових коштів, а не правочином щодо розпорядження належним подружжю майном.

Такий договір створює обов`язки для другого з подружжя лише у разі, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Для укладення договору позики (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя, а той з подружжя, хто позичає кошти, не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин.

За таких обставин, письмовими матеріалами справи у повному обсязі підтверджені заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у сумі 130 000, 00 доларів США. за договором позики від 15.06.2005.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за договором позики від 15.04.2008, суд виходить із наступного.

Так, відповідно до п. 1 договору позики від 15.04.2008, в порядку та на умовах, визначених договором, позикодавець передає позичальнику у власність кошти в сумі 1010000, 00 грн., що еквівалентно 200 000, 00 доларів США, згідно курсу НБУ на день надання позики.

Згідно п. 2 договору позичальник зобов`язується повернути позикодавцю в строк та на умовах, передбачених цим договором, суму коштів, отриману відповідно до п. 1 цього Договору.

Пунктом 3 договору визначено, що сторони домовились, що позичальник зобов`язаний погасити всю суму позики до 31.12.2008.

Відповідно до п. 9 договору позики, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або не належне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Відповідно ст. 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1 та 5 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Із п. 3. договору позики від 15.04.2008 вбачається, що до правовідносин за цим договором встановлюється загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦПК України та складає 3 (три) роки.

Судом встановлено, що дата повернення коштів згідно договору позики від 15.04.2008 - є дата 31.12.2008, отже перебіг строку позовної давності почався з наступного дня - 01.01.2009 і закінчився 02.01.2012 року.

Як вбачається з матеріалів судової справи, позовна заява про стягнення заборгованості за договором позики від 15.04.2008 подана позивачем до суду 30.12.2021, тобто на час звернення позивача до суду з позовом у справі, строк позовної давності сплив.

Згідно з положеннями ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до роз`яснень, викладених у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення рішення.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним пропущено строк для звернення до суду з позовом з поважних причин.

За таких обставин, суд приходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в частині вимоги про стягнення заборгованості за договором позики від 15.04.2008 у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Таким чином оцінивши докази та врахувавши вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, частину сплачених ним судових витрати, що складає 39,4 % у розмірі 4 471 грн. 90 коп.

Крім того, представник позивача вказує про понесені позивачем витрати у зв`язку з розглядом справи на правничу допомогу у розмірі 32000,00 грн., які і просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Відповідно до письмових матеріалів 28.12.2021 між позивачем та адвокатом Усенком М. М. був укладений Договір про надання правової допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг від 10.11.2022.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, позивачем та його представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати заявленої суми витрат на правничу допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір- обґрунтованим (п.268).

Отже, суд дотримується позиції, що необхідною умовою для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи (постанови КГС ВС від 31 січня 2019 року у справі №19/64/2012/5003, від 05 січня 2019 року у справі №906/194/18, від 19 лютого 2019 року у справі №917/1071/18). Так, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, суд приходить висновку, що підстав для стягнення витрат на правничу допомогу немає, оскільки вказані витрати не є доведеними, а тому не можуть бути стягнуті з відповідача.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 15.06.2005 в сумі 3 538 600 грн 00 коп., що еквівалентно 130 000 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору у розмірі 4 471 грн. 90 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю. Г. Головко